Справа № 199/8925/21
(2/199/3018/22)
Іменем України
06.12.2022 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Носенко Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, -
Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача, зазначивши, що 09 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною було вчинено виконавчий напис № 1079 про звернення стягнення на нерухоме майно - домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності позивачу з метою задоволення вимог відповідача щодо погашення заборгованості за кредитним договором № DNUGGK70470149 від 09.02.2007 у загальному розмірі 277439 доларів США (що за курсом НБУ станом на 06.08.2020 становить 7685856,80 гривень), за рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна - домоволодіння АДРЕСА_1 .
На підставі зазначеного виконавчого напису 11.10.2021 року приватним виконавцем Сивокозовим О. М. було відкрите виконавче провадження № 67109254.
Відповідно до постанови приватного виконавця від 11.10.2021 року з ОСОБА_2 підлягає стягненню окрім заборгованості ще і виконавчий збір на суму 768935,68 гривень.
Позивач зазначає, що вказаний виконавчий напис нотаріуса не підлягає виконанню через порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису; неправомірності вимог стягувача як в частині розміру заборгованості так і в частині спливу строків давності за вимогами, з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Позивач зазначає, що з дня виникнення у стягувана право вимоги до дня його звернення до нотаріуса для вчинення виконавчого напису минуло більше дванадцяти років, що є перешкодою для вчинення нотаріусом виконавчого напису. Крім того відсутні підстави для визнання суми заборгованості за кредитним договором безспірною. Також посилається на те, що він не отримував вимоги іпотекодержателя. Просив суд визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню .
Ухвалою суду від 15.11.2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
Представник відповідача подав письмовий відзив на позов, просив відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що виконавчий напис було вчинено відповідно до норм діючого законодавства.
Представник позивача до судового засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав.
Інші учасники судового процесу до судового засідання не з'явились.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12.04.2013 року було звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 09.02.2007 р. №DNUGGK70470149: на житловий будинок АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Орловим О.А. 09.02.2007 р. та за рахунок реалізації якого в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною, встановленої на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя (Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк») у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 09.02.2007 р. №DNUGGK70470149, яка склалася станом на 16.10.2012 р., в розмірі 61 831,69 дол. США, з яких заборгованість за кредитом становить 41 231,55 дол. США, заборгованість по процентам за користування кредитом - 12 751,43 дол. США, заборгованість по комісії за користування кредитом - 2 196,90 дол. США, пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 5 651,81 дол. США, що підлягають сплаті іпотекодержателю (Публічному акціонерному товариству Комерційний Банк «ПриватБанк») з вартості предмета іпотеки.
09.10.2020 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною було вчинено виконавчий напис № 1079 про звернення стягнення на нерухоме майно - домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: Запорізька область, Чернігівський район, с. Н-Григорівка, місце роботи - фізична особа - підприємець.
Зазначене нерухоме майно на підставі договору іпотеки № DNUGGK70470149, посвідченого 09.02.2007 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Орловим О.А. за реєстровим № 281, передане в іпотеку відповідачу по справі.
За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна задоволено вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» шляхом перерахування коштів на рахунок № НОМЕР_2 в АТ КБ «Приватбанк», МФО 305299, у розмірі:
Заборгованість за кредитом - 41 231,55 доларів США;
Заборгованість за відсотками - 59 641,74 доларів США; Комісія - 10 656,90 доларів США;
Пеня - 165 909,52 долари США,
що всього становить 277439 (двісті сімдесят сім тисяч чотириста тридцять дев'ять) доларів США 71 цент, що за курсом НБУ на 06.08.2020 року (один долар США дорівнює 27,7028000 гривень) становить 7685856 (сім мільйонів шістсот вісімдесят п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят шість) гривень 80 копійок.
Норми права, які застосовує суд при вирішенні спірних правовідносин.
Відповідно до ст.15ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст.12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі ст.18ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Зокрема, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст.87 Закону України «Про нотаріат»).
Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку (ст.88 Закону України «Про нотаріат»).
Зміст виконавчого напису повинен відповідати вимогам ст.89 Закону України «Про нотаріат».
Вчинення виконавчого напису здійснюється в порядку, передбаченому главою 16 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» (далі - Порядок), затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.
Зокрема,згідно з Порядком для вчинення виконавчого напису стягувачем або його повноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій,зокрема,мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника-фізичної особи,місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах,код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк,за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.
Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.
Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.
Виконавчий напис вчинюється на підставі: а) оригіналу нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
За заявою кредитора розмір суми, яка підлягає стягненню за виконавчим написом, може бути встановлений з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Неустойка (штраф, пеня) включається до виконавчого напису, якщо це передбачено умовами договору.
У справах нотаріуса залишається копія документа, що встановлює заборгованість, чи правочину, за яким здійснюється стягнення, або витяг з особового рахунку боржника і примірник виконавчого напису.
Один примірник витягу з виконавчим написом і оригінал зобов'язання повертаються стягувачу, а другий примірник залишається у нотаріуса.
Якщо для вчинення виконавчого напису, крім документа, що встановлює заборгованість, необхідно подати й інші документи, зазначені в Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172, то вони до виконавчого напису не приєднуються, а залишаються у матеріалах нотаріальної справи.
Згідно з п. 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29червня 1999року,№1172 для одержання виконавчого напису про стягнення кредитної заборгованості кредитором надаються оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 05 липня 2017 року по справі №754/9711/14-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей87,88 Закону України «Про нотаріат'у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
При цьому, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц (провадження № 14-706цс19) зазначено, що порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Можливість звернення стягнення на предмет застави передбачена як загальним Законом України «Про нотаріат», так і спеціальним Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18 листопада 2003 року № 1255-IV(далі - Закон № 1255-IV).
Частинами 1, 3 ст.24Закону №1255-IV установлено порядок звернення стягнення на предмет застави. Зокрема, Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.
Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.
Така вимога узгоджується з ч.1 ст.27 Закону № 1255-IV, згідно з якою якщо інше не встановлено цим Законом, обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Тобто законодавець визначив, що для звернення стягнення на предмет застави необхідно письмово повідомити боржника та зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Вказані вимоги закону є імперативними.
Факт недотримання стягувачем положень ч.3 ст.24 та ч.1 ст. 27Закону №1255-IV і нездійснення ним до вчинення виконавчого напису реєстрації у Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження є достатньою правовою підставою для визнання за рішенням суду виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 16 травня 2018 у справі № 320/8269/15-ц. Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 04 серпня 2021 року у справі № 465/7042/19 (провадження № 61-6002св21), від 06 червня 2022 року у справі № 754/15119/20 (провадження № 61-19834св21), від 20 липня 2022 року у справі №720/894/20 (провадження № 61-6476св21).
У даному випадку відповідач у відзиві на позовну заяву не конкретизує і не перелічує, які саме докази на підтвердження безспірності заборгованості були підставою для видання оскаржуваного виконавчого напису.
Крім того, відповідачем не було надано до суду доказів того, що ним було дотримано вимог ч.3 ст.24та ч.1 ст.27 Закону № 1255-IVта зареєстровано в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» дотримався вимог чинного законодавства при направленні письмової вимоги про дострокове стягнення заборгованості на адресу боржника, виходячи з такого.
Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджує безспірність заборгованості та обов'язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису за нотаріально посвідченим кредитним договором.
Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, це об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Безспірність документа, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов'язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.
Згідно з п.п. 92 та 99 Правил надання послуг поштового зв'язку рекомендовані листи підлягають доставці додому. Рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про надходження електронних поштових переказів, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень (крім зазначених в абзаці четвертому пункту 93 цих Правил), поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім'ї за умови пред'явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв'язки з адресатом (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо), чи рішення органу опіки і піклування про призначення їх опікунами чи піклувальниками.
Виходячи з вищезазначеного, боржник вважається належним чином повідомленим про порушення зобов'язань за кредитним договором та про зобов'язання достроково погасити заборгованість у тому разі, коли кредитором не лише відправлено на адресу такого боржника досудову вимогу, а й доведено факт її вручення адресатові під розписку.
На вказані обставини також звертав увагу Верховний Суд у постанові від 20 липня 2022 року у справі №720/894/20 (провадження № 61-6476св21).
Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру суми, що підлягає стягненню за виконавчим написом, у дотриманні вимог ч.3 ст.24 та ч.1 ст.27 Закону № 1255-IVщодо реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, чим порушив вимоги Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Що стосується строку протягом якого вчиняється виконавчий напис, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
При цьому відповідно до ч. 1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно ст.88 ЗУ «Про нотаріат» визначено, що виконавчий напис вчиняється нотаріусом за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Пунктами 3.1. 3.5. Глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5 передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком № 1172.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус не отримував від відповідача та позивача первинні документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед відповідачем, зазначений у виконавчому написі, є безспірними. Під час розгляду даної справи суду не було надано належних доказів того, що ОСОБА_1 отримав відправлену банком вимогу-повідомлення, оскільки долучена до відзиву копія поштового повідомлення не містить відмітки про отримання поштового відправлення. Крім того, повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання також не містить підпису отримувача.
Беручи до уваги, що вищевказаний строк для вчинення виконавчого напису банком пропущено, враховуючи вищевикладене, оцінивши зібрані у справі докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Оскільки суд вживав заходи забезпечення позову ухвалою від 16 листопада 2021 року, то відповідно до вимог ч.7 і ч. 8ст.158ЦПК України у зв'язку із задоволенням позову строк дії заходів забезпечення позову триває відповідно до зазначеної норми ЦПК України.
З урахуванням результату розгляду справи та відповідно до вимог ст.141 ЦПК України суд вважає за необхідно стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі, що складаються з судового збору в розмірі 1362,00 грн.
Керуючись ст.ст. 12,81, 133,141,142, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна,- задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 09 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, зареєстрований в реєстрі за № 1079 щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .
Стягнути з акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по справі, що складаються з судового збору, в розмірі 1362,00 грн.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя В.В. Руденко