Справа № 199/4155/22
(2/199/2146/22)
Іменем України
07 листопада 2022 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді Якименко Л.Г.
за участю секретаря Свержевської В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
Позивачка звернулась до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська за позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що з 01.09.1990 року вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , актовий запис №43, від якого сторони не мають неповнолітніх дітей.
Через сварки, які часто відбувалися в сім'ї з різних причин шлюбно-сімейних відносин, у зв'язку з відсутністю взаєморозуміння та наявністю різних поглядів на життя подружні відносини між сторонами припинені, подружжям втрачено почуття любові та взаємної поваги, тому позивач просить шлюб розірвати.
Позивачка в судове засідання не з'явилась, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, не заперечувала проти винесення заочного рішення, просила розглянути справу за її відсутності, про що надала письмову заяву.
Відповідач у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином, у зв'язку з чим, суд, зі згоди позивачки, вважає провести заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 01.09.1990 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим повторно 30.11.2021 року Близнюківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), актовий запис №43(а.с.8).
Від шлюбу сторони не мають неповнолітніх дітей.
Відповідно до ч.2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Шлюбно-сімейні відносини між сторонами припинені через сварки, які часто відбувалися в сім'ї з різних причин шлюбно-сімейних відносин, у зв'язку з відсутністю взаєморозуміння та наявністю різних поглядів на життя, що призвело до відчуження, втрати подружжям почуття любові та взаємної поваги.
Спільне господарство та сімейний бюджет сторони не ведуть, майновий спір на даний час відсутній.
Суд вважає, що за таких обставинах сім'ю зберегти неможливо, а шлюб необхідно розірвати.
Після розірвання шлюбу прізвища сторін залишити без змін.
Відповідно до ч. 1. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 ЦПК України)
Відповідно до частин 4-6 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.
Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).
Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року N 23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При цьому необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При зверненні з даним позовом до суду, позивач просив стягнути з відповідача 1500,00 грн. витрат за надану правничу допомогу адвоката, в той же час до матеріалів справи не долучено укладеного між стороною позивача та його представником договору про надання правової допомоги, а також документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Вказані витрати не підтверджені належними фінансовими документами.
Таким чином, надавши оцінку наданим позивачем доказам на підтвердження заявлених вимог в частині стягнення з відповідача на його користь судових витрат, суд дійшов висновку про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, суд вважає стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
Керуючись ст.ст. 13, 81, 141, 223, 258, 259, 263-265, 280-289 ЦПК України, ст.ст. 110, 112 СК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,- задовольнити частково.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 01.09.1990 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Близнюківського районного управління юстиції Харківської області, актовий запис №43,- розірвати.
Після розірвання шлюбу прізвища сторін залишити без змін.
В іншій частині позову, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрован за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою
відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти
днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було
вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання
заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення
йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної
інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні
було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або у разі розгляду справи
(вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк
обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Суддя Л.Г. Якименко