Головуючий І інстанції: Опімах Л.М.
13 грудня 2022 р.Справа № 480/9858/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,
Суддів: Бегунца А.О. , Курило Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Мащури А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.01.2022 року по справі № 480/9858/21 за позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови, -
28.09.2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позов, яким просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Діхтяренко В.О. від 20.09.2021 року про закінчення виконавчого провадження, реєстраційний номер виконавчого провадження в АСВП: 65681996.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що відповідач, закінчивши виконавче провадження порушив його право на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.04.2021 року по справі № 480/1821/21.
Заперечуючи вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 , відповідач Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (далі - ВПВР) зазначає, що державний виконавець при примусовому виконанню документа, яким зобов'язано боржника вчинити дії, позбавлений можливості застосувати заходи примусового виконання рішень, передбачений ст. 10 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII). Відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії передбачена ст. 75 Закону № 1404-VIII. Відповідач звертає увагу на те, що відповідно до відповіді боржника Головного управління ПФУ в Сумській області (далі - ГУ ПФУ в Сумській області, пенсійний орган) від 09.09.2021 року останній судове рішення виконаний в повному обсязі.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 24 січня 2022 року вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 задоволені.
За рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача стягнуто 915,50 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Судове рішення вмотивовано тим, що приймаючи рішення про закриття виконавчого провадження державний виконавець повинен пересвідчитися, що відповідне зобов'язання виконано у чіткій відповідності з резолютивною частиною судового рішення та мотивами, якими керувався суд, постановляючи таке рішення, чого не було зроблено відповідачем.
Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі ВПВР, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати і прийняти нове судове рішення про відмову у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 .
Аргументи, наведені скаржником в обґрунтування вимог апеляційної скарги за суттю аналогічні доводам, викладеним у відзиві на позов ОСОБА_1 .
Крім того, скаржник зазначив, що у державного виконавця відсутній альтернативний варіант для досягнення фактичного виконання рішення суду, згідно якого боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії, ніж той, що вказаний у виконавчому документі.
Відзиви на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надходили, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2 ст. 268 КАС України).
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України).
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення на підставі ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 09.04.2021 року по справі № 480/1821/21, що набрало законної сили 12.05.2021 року, задоволені вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Сумській області.
Так, судовим рішенням визнано протиправним та скасовано рішення відділу перерахунків пенсій № 2 управління пенсійного забезпечення ГУ ПФУ в Сумській області № 28 про відмову ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
ГУ ПФУ в Сумській області зобов'язаний зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посадах державної служби період служби в Збройних Сил СРСР з 12.11.1982 року по 24.05.1984 року (01 рік 06 місяців 12 днів) та період служби в УВС Сумського облвиконкому з 13.12.1985 року по 16.02.1988 роки (02 роки 02 місяці 03 дні).
ГУ ПФУ в Сумській області зобов'язано з 20.01.2021 року призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Постановою державного виконавця від 04.06.2021 року відкрито виконавче провадження, реєстраційний номер виконавчого провадження в АСВП: 65681996, по виконанню означеного судового рішення в частині, якою пенсійний орган зобов'язаний зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посадах державної служби період служби в Збройних Сил СРСР з 12.11.1982 року по 24.05.1984 року (01 рік 06 місяців 12 днів) та період служби в УВС Сумського облвиконкому з 13.12.1985 року по 16.02.1988 роки (02 роки 02 місяці 03 дні) та з 20.01.2021 року призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» (а.с. 11).
17.09.2021 року до ВПВР від пенсійного органу надійшло повідомлення про виконання судового рішення у справі № 480/1821/21, в якому ГУ ПФУ в Сумській області зазначило, що на виконання судового рішення з 20.01.2021 року здійснений перерахунок пенсії ОСОБА_1 за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки після такого перерахунку розмір пенсії ОСОБА_1 зменшився до суми 1.796 грн, тому пенсія позивачу виплачується у раніш встановленому розмірі - 4.639,88 грн (а.с. 12).
20.08.2021 року державним виконавцем з підстав, встановлених п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону № 1404-VIII, прийнята оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження (а.с. 13).
За положеннями п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
У разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 1 ст. 40 Закону № 1404-VIII).
Погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості вимог ОСОБА_1 , колегія судів зазначає, що постанова державного виконавця від 20.08.2021 року про закінчення виконавчого провадження, реєстраційний номер виконавчого провадження в АСВП: 65681996, не відповідає критерію обґрунтованості, визначеному п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України.
За приписами п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Так, з повідомлення ГУ ПФУ в Сумській області від 17.09.2021 року про виконання судового рішення у справі № 480/1821/21, яке послугувало підставою для прийняття державним виконавцем рішення про закриття виконавчого провадження відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону № 1404-VIII, не вбачається: 1) що пенсійний орган зарахував до стажу державної служби позивача період служби в Збройних Сил СРСР з 12.11.1982 року по 24.05.1984 року (01 рік 06 місяців 12 днів) та період служби в УВС Сумського облвиконкому з 13.12.1985 року по 16.02.1988 роки (02 роки 02 місяці 03 дні); 2) що пенсійний орган прийняв рішення про призначення позивачу з 20.01.2021 року пенсії на умовах та в порядку ст. 37 Закону України від 16.12.1993 року № 3723-XII «Про державну службу».
Колегія суддів зазначає, що із копії матеріалів виконавчого провадження (а.с. 34-38) вбачається, що боржник у виконавчому провадженні не надав державному виконавцю розрахунок стажу державної служби позивача, що враховується для призначення пенсії державного службовця, та рішення пенсійного органу про призначення позивачу пенсії державного службовця. Таким чином, в матеріалах виконавчого провадження відсутні данні про виконання ГУ ПФУ в Сумській області судового рішення по справі № 480/9858/21.
Інші доводи апеляційної скарги означених висновків колегії суддів не спростовують.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 316 КАС України).
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 287, 292, 293, 308, 310, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) залишити без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24 січня 2022 року, - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Л.В. Мельнікова
Судді А.О. Бегунц Л.В. Курило
Постанова у повному обсязі складена і підписана 13 грудня 2022 року.