Головуючий І інстанції: Микитенка В.М.
13 грудня 2022 р.Справа № 554/4616/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,
Суддів: Курило Л.В. , Бегунца А.О. ,
за участю секретаря судового засідання Машури А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою інспектора роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Пашко Аліни Сергіївни на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 04 серпня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Пашко Аліни Сергіївни, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
16.06.2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просить скасувати постанову інспектора роти № 1 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Полтавській області старшого лейтенанта поліції Пашко А.С. (далі - поліцейська) від 09.06.2022 року серії ЕАО № 5464457 про накладання на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, якою він підданий адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. на підставі ч. 1 ст. 122 КУпАП, та провадження у справі закрити.
В обґрунтування вимог позивач зазначає, що ненадання особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, можливості скористатися допомогою адвоката є порушенням прав такої особи, а також порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Крім того, поліцейський порушив процесуальний порядок розгляду справи, встановлений КУпАП, адже жодного розгляду справи взагалі не було, поліцейський обмежився лише формальним складанням постанови без дотримання встановленої законом процедури, чим порушив ст. ст. 276, 277, 277-2, 278, 279, 280, 281 КУпАП.
Також, позивач зазначив, що він являється фізичною-особою підприємцем, який надає послуги з перевезення вантажів, та в даному випадку 09.06.2022 року доставляв ліки до аптеки, яка знаходиться на перехресті вул. Соборності та вул. Гоголя, він зупинив свій автомобіль для розвантаження ліків, навпроти входу до аптеки, оскільки іншого місця розвантажити ліки в аптеку немає, при цьому жодних перешкод для руху транспортних засобів та пішоходів створено не було, оскільки дане перехрестя для руху транспортних засобів не діє, та транспортні засоби рухаються лише в односторонньому русі по вул. Гоголя в напрямку вул. Пилипа Орлика.
Крім того, позивач зазначив, що поліцейським залишено поза увагою той факт, що він є інвалідом другої групи, якому протипоказана важка фізична праця, з метою мінімізації навантаження він зупинив авто так, щоб носити ліки по найкоротшому шляху.
Також, позивач зазначив, що згідно п. 2.8 ПДР України водій з інвалідністю, що керує мотоколяскою або автомобілем, позначеними розпізнавальним знаком «Водій з інвалідністю», або водій, що перевозить пасажира з інвалідністю, може відступити від вимог дорожніх знаків 3.1, 3.2 і 3.35 - 3.38, а також знака 3.34 за наявності під ним таблички 7.18. Відповідно до п. 26.3 ПДР України у пішохідну зону в'їзд дозволяється лише транспортним засобам, що обслуговують громадян і підприємства, які розташовані у зазначеній зоні, а також транспортним засобам, що належать громадянам, які проживають або працюють у цій зоні, чи автомобілям (мотоколяскам), позначеним розпізнавальним знаком «Водій з інвалідністю», якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять пасажирів з інвалідністю. Якщо до об'єктів, розташованих на цій території, є інші під'їзди, водії повинні користуватися лише ними. Таким чином, водіям з інвалідністю дозволено відступити від вимог правил дорожнього руху щодо зупинки та стоянки.
У відзиві на адміністративний позов відповідач Департамент патрульної поліції, не погоджуючись з вимогами ОСОБА_1 , зазначає, що 09.06.2022 року об 11 год. у м. Полтава по вул. Жовтневій (Соборності), 26/14 позивач здійснив зупинку транспортного засобу Volkswagen Transporter на перехресті, чим порушив п. 15.9 г ПДР України. Від початку розгляду справи, позивач вів себе грубо, неадекватно, виражався нецензурною лайкою в сторону поліцейських, перебивав інспектора, яка проводила розгляд справи, що стало підставою для складання, окрім оскаржуваної постанови, протоколу у справі про адміністративне правопорушення за ст. 173 КУпАП (05.07.2022 року постановою Октябрського районного суду позивача визнано винним та накладено стягнення у вигляді штрафу). Під час розгляду справи клопотань та бажань скористатись правовою допомогою від позивача не надходило.
Відповідач зазначив, що посилання позивача в адміністративному позові на п. 2.8. та п. 26.3 ПДР України безпідставне, оскільки його було притягнуто до відповідальності за порушення заборони зупинки на перехрестях, а не за порушення вимог дорожніх знаків, вказаних у п. 2.8 ПДР України чи за в'їзд у пішохідну зону.
Також, відповідач зазначив, що твердження позивача про те, що зупинка була вимушена у зв'язку з розгрузкою товару для аптеки, яка знаходиться на перехресті вулиць Соборності та Гоголя, і тому він не підлягає притягненню до адміністративної відповідальності не заслуговує уваги, оскільки відповідно до ст. 17 КУпАП, обставини, що виключають адміністративну відповідальність є такі, коли особа діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 04.08.2022 року задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 .
Так, судовим рішенням скасовано постанову серії ЕАО № 5464457 від 09.06.2022 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито.
Висновок суду вмотивований тим, що у м. Полтава станом на 09.06.2022 року не існувало вулиці Жовтневої. З 20.05.2016 року на підставі розпорядження голови Полтавської обласної державної адміністрації № 207 на місці складення оскаржуваної постанови - вулиця Соборності. До того ж у постанові не вказано назви вулиці, на перехресті із якою перебував автомобіль позивача та точного його місцезнаходження. Викладені обставини, перешкодили особі, що склала оскаржувану постанову розсудливо оцінити всі обставини справи.
Також, суд зазначив, що ОСОБА_1 , будучи інвалідом 2 групи, за відсутності вільних паркувальних місць, допустив зупинку свого транспортного засобу біля аптеки (фактично в пішохідній зоні безпосередньо біля гранітних куль, що забороняють проїзд на пішохідну вулицю Соборності), де мав здійснити розвантаження товару. При цьому дотримався заходів безпеки руху, не перешкоджав руху інших транспортних засобів та пішоходів.
Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі відповідач інспектор роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Пашко А.С., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
Вимоги апеляційної скарги відповідач обґрунтовує тим, що у п. 2 оскаржуваної постанови «Місце розгляду справи» зазначено м. Полтава, вул. Соборності (Жовтнева), 26/14, а у п. 5 «Час та місце скоєння, суть і обставини правопорушення» вказано АДРЕСА_1 , тобто без дублювання нової назви вулиці. Даний факт є технічною опискою, яка ніяким чином не спростовує факту порушення позивачем п. 15.9 ґ ПДР України, це пов'язано з передбаченою технічною характеристикою обмеженою кількістю символів під час заповнення на службовому планшеті постанови в електронній формі у вигляді стрічки, з цієї ж підстави не зазначено і вулицю, на перехресті з якою перебував автомобіль позивача, тобто вул. Гоголя.
Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив, що не перешкоджає апеляційному перегляду справи.
За приписами ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку (ч. 1 ст. 268 КАС України).
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2 ст. 268 КАС України).
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України).
Відповідно до ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення відповідно до положень ст. 317 КАС України слід скасувати, з наступних підстав.
Судом установлено, що постановою поліцейського від 09.06.2022 року серії ЕАО № 5464457 позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1ст. 122 КУпАП та застосовано стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за те, що він цього дня, об 11 год. 00 хв. у м. Полтава по вул. Жовтнева, 26/14, здійснив зупинку транспортного засобу Volkswagen Transporter, номерний знак НОМЕР_1 , на перехресті, чим порушив п. 15.9 ґ ПДР України (а.с. 5).
В якості доказу вчинення водієм зазначеного адміністративного правопорушення в постанові зазначено відеозапис з бодікамери 468867 (а.с. 22).
Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до ст. 41 Закону України від 30.06.1993 року № 3353-XII «Про дорожній рух» (далі - № 3353-XII) регулюються ПДР України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306.
Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст. 53 Закону № 3353-XII).
Згідно із пп."ґ" ч. 2 ст. 265-4 КУпАП для цілей цього Кодексу розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб: розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб розташовано у заборонених Правилами дорожнього руху місцях зупинки або стоянки, а саме: на перехрестях та ближче 10 метрів від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на ній пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.
Пункт 15.9 "ґ" ПДР України передбачає, що зупинка забороняється на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.
Частина 1 ст. 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Як убачається із змісту відеозапису з нагрудної камери інспектора патрульної поліції, позивач ОСОБА_1 09.06.2022 року об 10 год. 14 хв. здійснив зупинку транспортного засобу Volkswagen Transporter, номерний знак НОМЕР_1 , на перехресті вул. Соборності (Жовтнева) та вул. Гоголя в м. Полтава, працівник поліції, з'ясувавши особу водія за його водійським посвідченням, роз'яснив останньому його права, передбачені ст. 268 КУпАП та строк оскарження, про що ОСОБА_1 поставив свій підпис. Також, позивачу було повідомлено про суть інкримінованого йому правопорушення.
Запис з нагрудної камери спростовує доводи позивача про те, що фактично жодного розгляду справи не було, його права, передбачені ст. 268 КУпАП не роз'яснювались, право на отримання правової допомоги забезпечено не було.
Колегія суддів зазначає, що зазначення поліцейським в оскаржувані постанові вул. Жовтнева, в той час як з 20.05.2016 року останню перейменовано - вул. Соборності, не спростовує порушення позивачем вимог п. 15.9 "ґ" ПДР України, та є опискою, оскільки як установлено судом правопорушення вчинено на перехресті вул. Соборності (Жовтнева) та вул. Гоголя в м. Полтава.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 24.12.2019 року у справі № 459/1801/17, від 28.11.2018 року у справі № 537/1214/17.
Крім того, колегія суддів зазначає про помилковість посилання позивача на п. 2.8 ПДР України та п. 26.3 ПДР України, оскільки ОСОБА_1 було притягнуто до відповідальності за порушення заборони зупинки на перехрестях, а не за порушення вимог дорожніх знаків, вказаних у п. 2.8 ПДР України чи за в'їзд у пішохідну зону (п. 26.3 ПДР України).
За правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14.02.2018 року по справі 536/583/17, у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладення адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо місці його вчинення. Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в КУпАП.
Також, колегія суддів враховує висновки, викладені Верховним Судом в постанові від 17.05.2018 року по справі № 753/4366/17, згідно з якими, відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відтак подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб'єкта владних повноважень.
Не погоджуючись із висновком суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що поліцейським доведено правомірність дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності. У той же час, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Оскільки наведені вище обставини залишені судом першої інстанції поза увагою, та цим обставинам не надана належна правова оцінка, колегія суддів, задовольняючи вимоги апеляційної скарги поліцейського, скасовує судове рішення та приймає нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Інші доводи учасників справи на висновки колегії суддів не впливають.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині <>є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України).
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі наведеного, керуючись статтями 13, 23, 31, 268, 269, 286, 271, 272 292, 293, 308, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу інспектора роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Пашко Аліни Сергіївни задовольнити.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 04 серпня 2022 року скасувати, з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Л.В. Мельнікова
Судді Л.В. Курило А.О. Бегунц
Постанова у повному обсязі складена і підписана 13 грудня 2022 року.