13 грудня 2022 р. Справа № 520/11767/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2021, головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі №520/11767/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з заявою про встановлення судового контролю за виконання судового рішення в порядку ст.382 КАС України, в якій просив: встановити судовий контроль за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 по справі №520/11767/19, надати відповідачу відповідний строк для подання звіту щодо виконання рішення.
В обґрунтування поданої заяви посилався, зокрема на те, що протягом 2 років з набуття рішенням суду першої інстанцій законної сили воно залишається невиконаним, адже належним виконанням рішення суду може бути лише їх виконання у повному обсязі, шляхом розгляду заяви позивача від 16.11.2021 з урахуванням висновків суду. Вважає, що наявні незаперечні докази навмисного невиконання рішення суду, що дозволяє дійти висновку про необхідність встановлення судового контролю.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2021 року у задоволенні заяви заявника про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі №520/11767/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено в повному обсязі.
ОСОБА_1 , не погодившись з вищевказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2021 по справі 520/11767/19 та встановити судовий контроль за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 по справі №520/11767/19 надати відповідачу відповідний строк для подання звіту щодо виконання рішення.
В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що не погоджується з наведеною вище ухвалою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною та необґрунтованою у зв'язку із не дослідженням судом першої інстанції усіх обставин невиконання відповідачем вищевказаних рішень. Вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про нібито виконання рішень судів з боку відповідача, хоча виконанням рішення є лише його належне виконання. Вважає, що наявні незаперечні докази навмисного невиконання вищевказаного рішення суду, що дозволяє дійти висновку про необхідність встановлення судового контролю.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на відсутність підстав для задоволення скарги, прохало суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача в повному обсязі.
Згідно із ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та у разі, зокрема, відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Оскільки сторонами не заявлялись клопотання про розгляд справи за їх участю, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено в повному обсязі.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо ненарахування та невиплати пенсії позивачу з травня 2018 р. по теперішній час.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити позивачу пенсію за період з вересня 2018 року по теперішній час.
В частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць - допущено негайне виконання рішення.
Залишаючи без задоволення заяву ОСОБА_1 , що подана в порядку ст.382 КАС України, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для її задоволення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно зі ст.124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частиною 4 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Згідно зі ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
З аналізу наведених вище норм вбачається, що інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб'єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов'язковості судового рішення.
В той же час, такі повноваження суду повинні бути реалізовані з урахуванням ст.129-1 Конституції України, і ці повноваження надані суду з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві.
Отже, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд повинен з'ясувати, чи виконано судове рішення, причини, які призвели до невиконання такого рішення та чи є вони об'єктивними, а також оцінити ризики, які можуть існувати для позивача у випадку невиконання рішення суду.
Колегія суддів зазначає, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах передбачений статтею 382 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно ч.2 ст. 382 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Колегія суддів, проаналізувавши наведені положення КАС України зазначає, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, тобто, наділений правом.
Тобто, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 зазначив, що, зокрема ст.382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Таким чином, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 0640/3719/18 та від 11 червня 2020 року у справі №640/13988/19.
Так, як вбачається з матеріалів справи, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено в повному обсязі. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо ненарахування та невиплати пенсії позивачу з травня 2018 р. по теперішній час. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити позивачу пенсію за період з вересня 2018 року по теперішній час. В частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць - допущено негайне виконання рішення.
На виконання вищевказаної рішення суду першої інстанції, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Романінець Р.В. винесено постанову від 29.04.2021 року ВП №65260962 про відкриття виконавчого провадження.
Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Романінець Р.В. та старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Гуком С.В. винесено постанови від 07.06.2021 року ВП №65260962 та від 17.08.2021 року про накладення штрафу на відповідача за невиконання рішення суду.
27.10.2021 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Нагорною К.В. по виконавчому провадженню ВП №65260962 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
29.10.2021 року позивач звернувся до Міністерства соціальної політики України зі скаргою на бездіяльність посадових осіб відповідача.
Зі змісту листа №4675/0/196-21 від 03.11.2021 року Міністерства соціальної політики вбачається, що Головним управлінням пенсійного забезпечення Директорату розвитку соціального страхування та пенсійного забезпечення Міністерства соціальної політики направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області звернення ОСОБА_1 для розгляду щодо нарахування та виплати пенсії на виконання рішення суду від 20.01.2020 року.
Також зазначено, що відповідно до Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228 (зі змінами), Міністерство юстиції України (Мін'юст) є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що, зокрема, забезпечує формування та реалізацію державної правової політики, державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб). Основними завданнями Мін'юсту є, зокрема, забезпечення своєчасного, повного і неупередженого виконання рішень судів у порядку, встановленому законодавством. Функції з реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) покладено на органи державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Таким чином, оскільки функції щодо своєчасного і повного виконання судових рішень покладено на інший центральний орган виконавчої влади, Мінсоцполітики не має повноважень для проведення перевірки правильності виконання органами Пенсійного фонду України рішень судів.
Надаючи оцінку обставинам викладеним в заяві позивача та зібраними письмовими доказами, судова колегія наголошує, із змісту заяви позивача вбачається, що останній просить фактично визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень - відповідача щодо невиконання рішення суду, оскільки 29.10.2021 року звертався до Міністерства соціальної політики України зі скаргою на бездіяльність посадових осіб відповідача, але реалізовуючи своє право на повне виконання судового рішення, звернувся до суду першої інстанції з заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, у порядку ст. 382 КАС України.
Слід зауважити, що норми ст.ст. 382, 383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Мотивуючи відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 , що подана в порядку ст.382 КАС України по адміністративній справі №520/11767/19, суд першої інстанції виходив з того, що заява про встановлення судового контролю позивачем під час розгляду справи не заявлялась.
При цьому позивач, на користь якого ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду у порядку, визначеному статтею 383 КАС України.
Суд зазначає, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об'єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами. Це виключно як певна (можливо, виняткова) міра впливу на той чи інший орган влади.
При цьому, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 не позбавлений права, у відповідності до ст.74 Закону України "Про виконавче провадження", на оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження в адміністративному або у судовому порядку.
З огляду на те, що процесуальні дії щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду (як під час ухвалення, так і після ухвалення рішення) відповідно до положень ст.382 КАС України є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами, що відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 29.03.2019 по справі №674/25/17, а також враховуючи наявність вже зазначеної вище постанови від 27.10.2021 року ВП №65260962 про закінчення виконавчого провадження, яка на теперішній час не є скасованою, колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутні правові підстави для встановлення заходів судового контролю, передбачених ст.382 КАС України та задоволення заяви ОСОБА_1 , поданої в порядку ст.382 КАС України.
Враховуючи наведене вище, доводи учасників по справі жодним чином не спростовують зазначених вище висновків суду у даній справі.
Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в заяві аргументи заявника, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Згідно з положеннями ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2021 по справі №520/11767/19 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк