12 грудня 2022 р.Справа № 638/1383/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. ,
за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 08.07.2022, головуючий суддя І інстанції: Семіряд І.В., м. Харків, по справі № 638/1383/22
за позовом ОСОБА_1
до Національної полції України Департаменту патрульної поліції Управління безпеки дорожнього руху в особі інспектора ДПП Боровської Надії Вікторівни
про визнання незаконною та скасування постанови,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до Національної поліції України Департаменту патрульної поліції Управління безпеки дорожнього руху (далі по тексту -ДПП, відповідач), в якому просив суд:
- поновити строк на оскарження постанови №1АВ 03037778 від 19.10.2021 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.1 ст.122 КУпАП в розмірі 680 (шістсот вісімдесят) гривень;
- задовольнити клопотання щодо забезпечення позову шляхом зупинення в межах виконавчого провадження, розпочатого Державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Нагорним Родіоном Олеговичем постановою про відкриття виконавчого провадження ВП№ 68328977 від 25.01.2022;
- розглянути справу по суті та визнати постанову № 1АВ 03037778 від 19.10.2021 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.1 ст.122 КУпАП в розмірі 680 (шістсот вісімдесят) гривень незаконною, винесеною з грубим порушенням адміністративно-процесуального законодавства та скасувати;
- провадження по адміністративній справі - закрити відповідно до п. 7 ст. 247 КУпАП у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП;
- витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуваною постановою порушено право позивача на захист, оскільки внаслідок невиконання відповідачем обов'язку щодо надіслання постанови № 1АВ 03037778 від 19.10.2021 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, як це передбачено п. 9 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13 січня 2020 року № 13 (далі по тексту Інструкція № 13 в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), ОСОБА_1 був позбавлений можливості скористатися правом, наданим ч.1 ст. 279-3 КУпАП, та бути звільненим від адміністративної відповідальності внаслідок сплати 50 відсотків розміру штрафу.
Вказав, що окрім неповідомлення позивача про винесену постанову, відповідач не ідентифікував особу водія, який перебував за кермом в момент фіксації правопорушення, не роз'яснив права, не надав можливість ознайомитися з матеріалами справи, надати письмові пояснення та скористатися юридичною допомогою адвоката. З огляду на вищевикладене вважає, що оскаржувана постанова є незаконною та такою, що підлягає скасуванню разом із закриттям справи про адміністративне правопорушення.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова по справі № 638/1383/22 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Національної поліції України Департаменту патрульної поліції Управління безпеки дорожнього руху про скасування постанови відмовлено.
Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Дзержинського районного суду м. Харкова по справі № 638/1383/22 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до Національної поліції України Департаменту патрульної поліції Управління безпеки дорожнього руху, скасувавши постанову № 1АВ 03037778 від 19.10.2021 та закрити провадження по адміністративній справі відповідно до п.7 ст.247 КУпАП у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст.38 КУпАП. Розглянути апеляційну скаргу в судовому засіданні за присутності позивача, а витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору в першій та апеляційній інстанцій, покласти на відповідача.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав, що суд, відмовляючи у задоволенні позовної заяви, не розглянув по суті тих вимог, що в ній містилися, а приділив увагу лише встановленню наявності або відсутності в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Водночас права ОСОБА_1 були порушені тоді, коли відповідач, всупереч встановленої чинним законодавством процедури, належним чином не повідомив його про винесену постанову ні поштовим зв'язком, ні через додаток «ДІЯ», де повинні відображатися зазначені постанови, внаслідок чого відповідач протиправно передав оскаржувану постанову до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) для примусового виконання та стягнення з ОСОБА_1 вже 680,00 грн., замість 340,00 грн, як з такого, що не виконав її добровільно.
Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Позивач в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Дзержинського районного суду м. Харкова по справі № 638/1383/22, прийняти рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Сторони не прибули, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином шляхом розміщення на веб-порталі "Судова влада" повідомлення про виклик у судове засідання, про причини неявки до суду не повідомили.
Відповідно до ч. 3 ст. 268 та ч. 2 ст. 313 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що 19.10.2021 інспектором департаменту патрульної поліції Боровською Н.В. винесено постанову серії 1АВ № 03037778 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, якою накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн.
Зі змісту постанови встановлено, що 19.10.2021 о 14-15 год. за адресою м. Харків, пр. Льва Ландау, 27 зафіксовано транспортний засіб Hyundai, державний номер НОМЕР_1 . Особа, яка керувала транспортним засобом, перевищила обмеження руху транспортного засобу на 27 кмгод , чим порушила пункт 12.9 (б) Правил дорожнього руху України.
Вказане порушення зафіксовано в автоматичному режимі технічним засобом заводський номер (Каскад 188-1220), номер свідоцтва про повірку технічного засобу 001 22 120-21 термін дії до 17.08.2021, з посиланням на веб-сайт в інтернеті із зазначенням ідентифікатору доступу, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення правопорушення та постановою в електронній формі.
Згідно з витягом з Державного реєстру транспортних засобів власником автомобіля Hyundai, державний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_1 - позивач у справі.
Не погодившись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду з позовом про її скасування.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено правомірність встановлення адміністративного правопорушення та законність дії щодо винесення оскаржуваної постанови, а тому остання не підлягає скасуванню. Судом враховано, що в матеріалах справи відсутні докази наявності підстав для звільнення позивача від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі з урахуванням положень ст. 279-3 КУпАП.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Колегією суддів встановлено, що підставою для винесення постанови № 1АВ 03037778 від 19.10.2021 слугувало встановлене в діях ОСОБА_1 порушення п. 12.9. (б) Правил дорожнього руху України (перевищення встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 27 км/год при керуванні транспортним засобом засіб Hyundai, державний номерний знак НОМЕР_1 ).
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII(далі - Закон 3353-XII) Закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).
За визначенням, наведеним в статті 14 Закону 3353-XII, учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.
В силу приписів статті 14 Закону № 3353-XII учасники дорожнього руху серед іншого зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Як встановлено пунктом 12.9 (б) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі по тексту ПДР), водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил.
Згідно з вимогами пункту 12.4 ПДР, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Законодавство України про адміністративні правопорушення складається з Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та інших законів України (частина 1 статті 2 КУпАП).
Відповідно до частини 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Положеннями статті 14-2 КУпАП передбачено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
У разі якщо транспортний засіб зареєстровано за межами території України і такий транспортний засіб відповідно до законодавства не підлягає державній реєстрації в Україні, до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), притягається особа, яка ввезла такий транспортний засіб на територію України.
За загальними правилами статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь її вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Відповідно до частини 1 статті 122 КУпАП (норми КУпАП застосовуються у тій редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Згідно із приміткою статті 122 КУпАП суб'єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - третьою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб'єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).
Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є власником автомобілю Hyundai Santa Fe, державний номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_2 від 17.10.2008, при керуванні яким 19.10.2021 перевищено встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 27 км/год.
Враховуючи наведені вище норми, позивач є суб'єктом правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі статтею 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У відповідності до частин 1 та 4 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В силу частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За нормами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_1 ні в позовній заяві, ні в апеляційній скарзі не заперечує перевищення, власником якого він є, встановлену законом допустиму швидкість руху автомобілю в межах населеного пункту та фактично погоджується з тим, що ним вчинено адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП.
Наявною в матеріалах справи копією автоматичної фіксації транспортного засобу в момент учинення адміністративного правопорушення (фото) підтверджено, що 19.10.2021 о 14 год. 15 хв., за адресою м.Харків, пр-т Льва Ландау, 27 особа, яка керувала автомобілем Hyundai Santa Fe, державний номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_2 від 17.10.2008, перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 27 км/год.
Вказана подія зафіксована технічним засобом КАСКАД 188-1220, який відповідає вимогам ДСТУ 8809:2018 «Метрологія. Прилади контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото- і відеофіксації. Вимірювачі швидкості руху транспортних засобів дистанційні, вимірювачі просторово-часових параметрів місцеположення транспортних засобів дистанційні. Метрологічні та технічні вимоги».
Слід відмітити, що відомості про технічний засіб, яким зафіксовано правопорушення, - «КАСКАД» 188-1220, у відповідності до п. 4 ч.2 ст.283 КУпАП, внесені до оскаржуваної постанови, в якій, зокрема, зазначено про фіксування правопорушення в автоматичному режимі.
З приводу фіксування правопорушення за допомогою технічного засобу «КАСКАД», колегія суддів зазначає наступне.
На виконання Додатка 2 Державної програми підвищення рівня безпеки дорожнього руху в Україні на період до 2020 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 435 (із змінами) (далі Програма) від виконавця Програми Міністерства внутрішніх справ України (далі МВС) Укрінфрапроектом отримано лист від 23.01.2019 року № 973/04/38-2019 щодо виконання абзацу 3 заходу 1 завдання 9 Програми на 2019 рік, яким передбачено придбання технічних засобів (комплексів автоматичної фіксації порушень правил дорожнього руху) для автомобільних доріг загального користування державного значення.
Відповідно до пункту 21 Переліку засобів вимірювальної техніки, призначених для застосування у сфері законодавчо регульованої метрології, Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, введеного в дію Постановою Кабінету Міністрів України №94 від 13 січня 2016 р., дистанційні вимірювачі швидкості руху транспортних засобів віднесені до засобів вимірювальної техніки на які поширюється дія Технічного регламенту. Таким чином вказані пристрої повинні проходити процедуру оцінки відповідності (перевірку типу) та отримати сертифікат перевірки типу.
За визначенням частини 1 статті 16 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" оцінку відповідності законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки вимогам технічних регламентів проводять виробники цих засобів, призначені органи з оцінки відповідності та інші суб'єкти, визначені у відповідних технічних регламентах або передбачених ними процедурах оцінки відповідності.
Порядок проведення оцінки відповідності законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки встановлюється технічними регламентами та іншими нормативно-правовими актами.
Вимоги, яким повинні відповідати засоби вимірювальної техніки, які призначені для застосування у сфері законодавчо регульованої метрології (далі - засоби вимірювальної техніки), коли вони надаються на ринку та/або вводяться в експлуатацію для виконання завдань, пов'язаних з вимірюваннями, встановлено положеннями Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 2016 р. № 94. Дія цього Технічного регламенту поширюється на прилади контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, зокрема, вимірювачі швидкості руху транспортних засобів дистанційні.
Враховуючи вимоги ДСТУ, щодо стаціонарних приладів контролю вимірювання швидкості з функціями фото/відеофіксації подій з ознаками порушень ПДР, Комплекс «КАСКАД» вимірює швидкість основним та контрольними каналами і передає результати вимірів, у складі інформаційних файлів, по обом каналам до системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі.
Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 16 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" сертифікат перевірки типу засобу вимірювальної техніки є документом, який засвідчує, що тип засобу вимірювальної техніки затверджено.
Згідно законодавства в галузі захисту інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах державні інформаційні ресурси повинні оброблятися в системі із застосуванням комплексної системи захисту інформації. Для її створення використовуються засоби захисту інформації, які мають сертифікат відповідності або позитивний експертний висновок за результатами державної експертизи у сфері технічного захисту інформації.
Наразі єдиною та визначальною вимогою діючого законодавства у сфері метрології та метрологічної діяльності до засобів вимірювальної техніки, які вже зведено в експлуатацію, є необхідність здійснення їх повірки.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.
Для всіх законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, згідно наказу Мінекономрозвитку від 13.10.2016 № 1747 «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями» встановлено міжповірочні інтервали.
В тому числі це стосується вимірювачів швидкості руху транспортних засобів дистанційних, до яких відноситься і вимірювач швидкості автотранспортних засобів «КАСКАД». Міжповірочний інтервал для нього становить 1 рік.
Відповідачем долучено до матеріалів справи копії наступних документів: сертифікат перевірки типу № UA.TR.001 5-19 Rev.1 від 30.07.2019, експертний висновок комплексу фото/відеофіксації правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху «Каскад» від 02 квітня 2020 року за № 1100 та сертифікат відповідності, зареєстрований за номером № UA.TR.001 22 120-21 від 17.08.2021.
Так, комплекс фото/відео фіксації правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху «КАСКАД» отримав сертифікат перевірки типу №UA.TR.001 5-19 Rev.1 Державного підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів», який підтверджує відповідність типу засобу вимірювальної техніки вимогам Технічного регламенту. Зазначений сертифікат є дійсним в період з 04.06.2019 року по 14.01.2019 року та внесений до Реєстру затверджених засобів вимірювальної техніки. (а.с. 41)
Також, відповідачем долучено копію сертифікату відповідності типу комплексу автоматичної фото/відеофіксації правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху «КАСКАД» Державного підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів», зареєстрований за номером № UA.TR.001 22 120-21 від 17.08.2021, згідно якого встановлено, що комплекс автоматичної фото/відеофіксації правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху «КАСКАД» відповідає затвердженому типу, описаному в сертифікаті перевірки типу та застосовним вимогам Технічного регламенту (а.с. 42).
Враховуючи, що сертифікат відповідності № UA.TR.001 22 120-21 технічного засобу «КАСКАД» був виданий 17.08.2021, технічний засіб «КАСКАД» 188-1220 експлуатується менше року, а повірочний інтервал становить рік, сертифікат про повірку останній не потребує.
Отже, колегія суддів зазначає, що комплекси автоматичної фото/відео фіксації порушень правил дорожнього руху «КАСКАД» 188-1220, як складова частина Системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі, пройшов необхідні тестування та має дозвільні документи на його використання.
Беручи до уваги, що в оскаржуваної постанові зазначено про використання технічного засобу «КАСКАД» 188-1220, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що термін дії використання зазначеного технічного засобу на момент винесення оскаржуваної постанови не сплив. Таким чином, матеріали фото/відеофіксації зроблені даним технічним засобом є належним та допустимими доказами вчинення позивачем порушення, передбаченого п.12.9 (б) ПДР.
Крім того, відповідність технічного засобу Каскад 188-1220 нормам чинного законодавства позивачем не заперечується.
Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, передбачено статтями 279-1 - 279-4 КУпАП.
Так, відповідно частин 1 та 2 статті 279-1 КУпАП у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.
За запитом посадових осіб уповноважених підрозділів Національної поліції, інспекторів з паркування у письмовій або електронній формі (у тому числі за умови ідентифікації цих посадових осіб за допомогою електронного цифрового підпису) відповідні органи (підрозділи) Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України зобов'язані надавати відомості про належного користувача транспортного засобу, фізичну особу, керівника юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, особу, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи, з обов'язковим дотриманням Закону України "Про захист персональних даних".
Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (частина 5 статті 279-1 КУпАП).
Як повідомив відповідач у відзиві на позов під час опрацювання інформаційних файлів, метданих до них за результатами автоматичної фіксації подій з ознаками правопорушення та інших відомостей, отриманих за допомогою Системи з відповідних реєстрів, баз (банків) даних, необхідних для винесення адміністративної постанови та відомостей Єдиного державного реєстру транспортних засобів було встановлено, що автомобіль Hyundai Santa Fe, державний номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_2 від 17.10.2008, зареєстрований на ОСОБА_1 , тобто, на позивача у справі.
На виконання положень статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною 2 цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.
Дослідивши зміст спірної постанови, колегія суддів зазначає, що постанова прийнята уповноваженою особою з дотриманням процедури, встановленої вищенаведеними нормами, відповідає вимогам статті 283 КУпАП, містить накладення цифрового підпису та дозволяє через ідентифікатор доступу пересвідчитися, що в момент учинення правопорушення зображено саме автомобіль Hyundai Santa Fe, державний номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_2 від 17.10.2008.
Таким чином, враховуючи відсутність заперечень сторін щодо встановлення у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, наявність в матеріалах справи фотографії, зробленої за допомогою приладу КАСКАД 188-1220, що повною мірою підтверджує факт перевищення позивачем встановленої законом допустимої швидкості руху в межах населеного пункту м.Харків на 27 км/год., у колегії суддів відсутні обґрунтовані сумніви щодо достовірності цих обставин.
Водночас, звертаючись до суду з позовом про скасування спірної постанови, позивач в обґрунтування своїх вимог вказував лише на протиправну бездіяльність відповідача щодо не направлення йому спірної постанови, що позбавило його можливості сплатити штраф у розмірі 340 грн, а не в подвійному розмірі вже під час примусового виконання. При цьому, вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача позивачем заявлено не було.
Слід зауважити, що за змістом частини 5 статті 279-1 КУпАП відповідач мав право винести спірну постанову за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а тому доводи позивача щодо не роз'яснення відповідачем ОСОБА_1 прав, не надання можливості ознайомитись з матеріалами справи та надати письмові пояснення, заявити клопотання та скористатися юридичною допомогою не є підставою для її скасування.
Згідно з частинами 6-10 статті 279-1 КУпАП інформація про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), та винесені постанови про накладення адміністративного стягнення не пізніше наступного робочого дня з дня встановлення відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, вноситься до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху. Посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування при внесенні до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху інформації про зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, а також при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення такого правопорушення перевіряє, чи не були відповідні обставини зафіксовані раніше, а також чи не притягалася відповідна особа до адміністративної відповідальності за це правопорушення іншою уповноваженою посадовою особою. Якщо відповідні відомості про зафіксоване правопорушення вже внесені до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху або відповідну особу вже притягнуто до адміністративної відповідальності за це правопорушення, постанова іншої уповноваженої посадової особи про притягнення до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню.
Постанова про накладення адміністративного стягнення, що не була виконана шляхом сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом десяти днів з дня її винесення, надсилається відповідальній особі, зазначеній у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця реєстрації (проживання) фізичної особи (місцезнаходження юридичної особи). За зверненням особи постанова про накладення адміністративного стягнення, що вважається виконаною, надсилається рекомендованим листом на її адресу протягом п'яти днів з моменту отримання звернення.
Днем отримання постанови є дата, зазначена в поштовому повідомленні про вручення її відповідальній особі, зазначеній у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або повнолітньому члену сім'ї такої особи.
У разі якщо відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, відмовляється від отримання постанови, днем отримання постанови є день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову в її отриманні.
У разі невручення постанови адресату за зазначеною в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів адресою днем отримання постанови вважається день повернення поштового відправлення з позначкою про невручення до органу (підрозділу), уповноважена посадова особа якого винесла відповідну постанову.
Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок, що у разі, якщо постанова не була виконана шляхом сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом десяти днів з дня її винесення, вона надсилається, зокрема власнику транспортного засобу, рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця реєстрації (проживання) фізичної особи (місцезнаходження юридичної особи).
Процедуру оформлення працівниками органів і органів (підрозділів) Національної поліції України, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень (далі - уповноважений поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі визначено Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 13.01.2020 року № 13 (далі - Інструкція № 13 в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункті 1 Розділу ІІ вказаної Інструкції уповноважені поліцейські розглядають справи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, передбачені частинами першою - третьою статті 122 (перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал світлофора, порушення правил зупинки, стоянки, порушення установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху), та частиною першою статті 123 (порушення правил руху через залізничний переїзд, крім в'їзду на залізничний переїзд у випадках, коли рух через переїзд заборонений) КУпАП (далі - адміністративні правопорушення). Справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем оброблення та обліку таких правопорушень в уповноваженому органі (підрозділі) Національної поліції України.
Згідно з пунктом 3 Розділу ІІ вказаної Інструкції при опрацюванні уповноваженим поліцейським матеріалів автоматичної фіксації та встановлення факту учинення адміністративного правопорушення, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції, цим уповноваженим поліцейським виноситься сформована Системою в автоматизованому режимі адміністративна постанова без складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до підпункту 1 пункту 6 Розділу ІІ вказаної Інструкції за результатами опрацювання на першому етапі (рівні) матеріалів автоматичної фіксації уповноважений поліцейський: за наявності доказів у справі про адміністративне правопорушення, відповідності символів номерного знака зафіксованого транспортного засобу, наявності та повноти інформації про зафіксований транспортний засіб і про відповідальну особу, або особу, яка ввезла на територію України транспортний засіб, зареєстрований за межами України, відсутності інформації про протиправне використання зафіксованого транспортного засобу або його номерних знаків іншими особами та відсутності обставин, що виключають адміністративну відповідальність особи, з використанням засобів Системи виносить адміністративну постанову, зміст якої відповідає вимогам статті 283 КУпАП, з підтвердженням прийнятого рішення шляхом накладення цифрового підпису.
На виконання пункту 9 Розділу ІІ вказаної Інструкції винесена уповноваженим поліцейським адміністративна постанова автоматично вноситься засобами Системи до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, у якому здійснюється їх облік. Винесена уповноваженим поліцейським адміністративна постанова друкується з використанням засобів Системи та протягом трьох днів із дня її винесення передається національному оператору поштового зв'язку для доставлення на адресу місця реєстрації (проживання) фізичної особи (місцезнаходження юридичної особи) рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Друк постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання / перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, за формою, яку наведено в додатку 1 до цієї Інструкції, здійснюється на паперовому бланку із спеціальними елементами захисту разом з повідомленням про вручення поштового відправлення (рекомендованого листа з адміністративною постановою) та вкладенням у паперовий конверт (крім адміністративних постанов, у які вносяться зміни відповідно до вимог Порядку звернення особи, яка допустила адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, до уповноваженого підрозділу Національної поліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2017 року № 833 (далі - Порядок).
Отже, наведеними положеннями Інструкції № 13 також передбачено обов'язок уповноваженого органу надіслати на адресу місця реєстрації (проживання) фізичної особи (місцезнаходження юридичної особи) рекомендованим листом з повідомленням про вручення, винесену постанову, протягом трьох днів із дня її винесення.
Колегією суддів встановлено, що відповідачем не надано ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції доказів направлення ОСОБА_1 оскаржуваної постанови серії 1АВ № 03037778 від 19.10.2021. Лише у відзиві на позовну заяву вказано, що постанову було направлено позивачу на адресу: АДРЕСА_1 , проте надати до суду копії цього листа не є можливим у зв'язку з введенням воєнного стану та відсутності доступу до службових документів.
Разом з цим, за змістом положень КУпАП, вказаного Порядку та Інструкції № 13 неналежне виконання уповноваженим органом обов'язку своєчасно надіслати на адресу місця реєстрації (проживання) фізичної особи (місцезнаходження юридичної особи) рекомендованим листом з повідомленням про вручення, винесену постанову не є підставою для її скасування або звільнення певної особи від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі.
Відповідно до частини 2 статті 14-2 КУпАП відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), у випадках, передбачених статтею 279-3 цього Кодексу.
Положеннями частини 1 статті 279-3 КУпАП встановлено, що відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили:
- ця особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу;
- особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.
Аналогічну норму закону, щодо звернення відповідальної особи у 20 денний календарний день містить також розділ III Інструкції №13.
Таким чином, КУпАП визначено вичерпний перелік підстав звільнення власника транспортного засобу від відповідальності за порушення правил ПДР України, в разі передачі автомобіля третім особам, проте, позивач не посилається на такі фактичні обставини, які б звільнили його від відповідальності у спірних відносинах, а колегією суддів самостійно таких обставин не встановлено.
Доказів наявності обставин, які б звільняли позивача від відповідальності в порядку статті 279-3 КУпАП, матеріали справи не містять.
З урахуванням того, що неотримання постанови про накладення адміністративного стягнення не спростовує факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, пов'язаного із перевищенням швидкості руху, та не свідчить про неправомірність її прийняття, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення позову ОСОБА_1 про скасування постанови серії 1АВ № 03037778 від 19.10.2021 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності, за ч. 1 ст. 122 КУпАП відсутні.
Водночас, відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Отже, позивач не позбавлений права звернутися до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у не направленні ОСОБА_1 постанови про накладення адміністративного стягнення, що призвело до порушення майнових прав позивача в частині не забезпечення останньому скористатися правом, передбаченим частиною 1 статті 279-3 КУпАП, здійснити сплату штрафу у розмірі 50 %.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 08.07.2022 по справі № 638/1383/22 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та не підлягає оскарженню в силу приписів ч.3 ст.272 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді В.Б. Русанова С.П. Жигилій