13 грудня 2022 р. Справа № 480/478/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.06.2022, головуючий суддя І інстанції: С.М. Глазько, м. Суми, повний текст складено 28.06.22 по справі № 480/478/22
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі за текстом також - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо не зарахування позивачу до страхового стажу періоду роботи в СФГ ''Обрій'' з 17.03.1993 по 31.01.2004;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 17.03.1993 по 31.01.2004 в СФГ ''Обрій'';
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити позивачу пенсію за віком з дати звернення 14.12.2021.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28 червня 2022 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 184050004284 від 15.12.2021 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 17.03.1993 по 31.01.2004 в СФГ ''Обрій''.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.12.2021 про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом по даній справі.
У задоволенні інших вимог відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суму судового збору в розмірі 908,00 грн.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, ГУ ПФУ в Кіровоградській області оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що позовні вимоги заявлено до відповідача, який не суб'єктом владних повноважень по відношенню до позивача, оскільки останній звертався із заявою про призначення пенсії за віком до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області. Крім того, позивач зареєстрований в Сумській області та при призначенні пенсії пенсійна справа ОСОБА_1 буде перебувати на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області. Заміна відповідача судом першої інстанції не здійснювалася.
Звертає увагу, що ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» N 1788-ХІІ передбачає, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Але зазначена норма не вказує, що весь стаж за трудовою книжкою враховується для призначення та розрахунку пенсії. Для врахування всього стажу за трудовою книжкою повинна бути дотримана умова сплати страхових внесків, як це визначено ст. 24 “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058 та ст. 3 Закону України “Про пенсійне забезпечення” № 1788.
За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати рішення суду в оскаржуваній частині та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням усіх доказів та встановленням усіх обставин у справі. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області правом на висловлення свого ставлення до апеляційної скарги не скористалось.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 14.12.2021 подав до Відділу обслуговування громадян № 4 (сервісний центр) за адресою: вул. Спаська, буд. 54, м. Глухів, 41400, пакет документів для призначення пенсії за віком.
Заява позивача була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
За результатами розгляду вказаної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 15.12.2021 за № 184050004284 (а.с. 12).
Відмовляючи у призначенні пенсії, відповідач у вказаному рішенні зазначив, що страховий стаж особи становить 17 років 2 місяці 9 днів (потрібно 28 років). За результатами розгляду документів до страховою стажу не зараховано період трудової діяльності, зазначений в трудовій книжці НОМЕР_1 від 19.03.1993 з 17.03.1993 по 31.01.2004, оскільки відсутні документи, що підтверджують сплату внесків до Пенсійною фонду СФГ ''Обрій". За даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціальною страхування індивідуальні відомості за зазначений період відсутні.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, виходячи з того, що обов'язок зі сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків Законом України «Про загальнообов'язкове державне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 покладено на страхувальника і відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення позивача права на перерахунок пенсії, дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про відмову у призначенні пенсії позивачу від 15.12.2021 за № 84050004284, а також зобов'язав відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 17.03.1993 по 31.01.2004 в СФГ ''Обрій''.
Разом з тим, зазначивши про те, що оскільки рішення про призначення пенсії приймається органом Пенсійного фонду і право на призначення пенсії є його виключними повноваженнями, втручання в яке не відповідатиме завданням адміністративного судочинства, суд першої інстанції, застосувавши належний спосіб захисту прав позивача та вийшовши за межі позовних вимог для повного захисту порушеного права на пенсію, зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (відповідача, який вирішив питання про право позивача на пенсію) повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду у цій справі.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003, № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV:
- застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
- страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону;
- страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;
- пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
- персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку.
Згідно з нормами статей 14, 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків є страхувальники (роботодавці), які зобов'язані сплачувати страхові внески за застрахованих осіб (працівників) до органів Пенсійного фонду України.
Згідно зі статтею 20 Закону України № 1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Здійснення персоніфікованого обліку в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування врегульовано статтею 21 Закону № 1058-IV. Як зазначено в частині другій цієї статті на кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки.
Частиною третьою статті 21 Закону № 1058-IV встановлено перелік відомостей, які повинна містити персональна електронна облікова картка застрахованої особи; та серед іншого, частина персональної облікової картки, яка відображає страховий стаж, заробітну плату (дохід) та розмір сплачених страхових внесків.
За статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначена правова норма кореспондується з пунктом 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 за № 58.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено у ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Відповідно до положень ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Отже обов'язок зі сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Як убачається із матеріалів справи, згідно із записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 , позивач 17.03.1993 прийнятий на посаду керівника СФГ ''Обрій'', 31.01.2004 - звільнений із займаної посади у зв'язку з ліквідацією СФГ ''Обрій''.
За даними системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України у період з 17.03.1993 по 31.01.2004 підтверджуючі документи про сплату внесків до Пенсійного фонду України СФГ ''Обрій'' відсутні, індивідуальні відомості за вказаний період відсутні.
З урахуванням правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 482/434/17, від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 у справі № 482/434/17, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що за змістом зазначених норм Закону № 1058-IV, обов'язок зі сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника і відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення позивача права на перерахунок пенсії, а тому позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а наявність заборгованості підприємства за страховими внесками не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи.
Відтак колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що несплата СФГ «Обрій» страхованих внесків до Пенсійного фонду України і відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії позивачу за період з 17.03.1993 по 31.01.2004, не має наслідком позбавлення позивача права на зарахування періоду його роботи до страхового стажу та призначення пенсії за віком.
Внаслідок невиконання СФГ «Обрій» обов'язку зі сплати внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Отже суд першої інстанції правомірно визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про відмову у призначенні пенсії позивачу від 15.12.2021 за № 84050004284, а також зобов'язав відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 17.03.1993 по 31.01.2004 в СФГ ''Обрій''.
Разом з тим судом установлено, що у спірних правовідносинах пенсійний орган не досліджував, не оцінював та не висловлював жодних суджень з приводу юридично значимих факторів обчислення розміру пенсії.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду. Згідно з п. 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Саме органи пенсійного фонду визначають правильність та повноту наданих документів для призначення (перерахунку) пенсії.
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення, перерахунку пенсій громадянам.
Водночас статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням наведеного, а також того, що рішення про призначення пенсії приймається органом Пенсійного фонду і право на призначення пенсії є його виключними повноваженнями, втручання у яке не відповідатиме завданням адміністративного судочинства, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що належним способом захисту порушеного права на пенсію позивача, з урахуванням приписів ст. 9 КАС України, є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (відповідача, який вирішив питання про право позивача на пенсію) повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду у цій справі.
Посилання відповідача на те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області не було залучено до участі у справі з урахуванням приписів ст. 48 КАС України, спростовується матеріалами справи, а саме: ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року, якою залучено до участі у справі № 480/478/22 у якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
За частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Виходячи з положень вказаної норми законодавства, колегія суддів переглядала рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції в оскаржуваній частині правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Ураховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для зміну розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.06.2022 по справі № 480/478/22 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк