12 грудня 2022 року справа №200/1679/22
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Міронової Г.М., суддів Гаврищук Т.Г., Казначеєва Е.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційні скарги Покровської міської ради Донецької області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2022 р. (повне судове рішення складене 15 липня 2022 року у м. Слов'янськ) і ухвалу від 05 жовтня 2022 року у справі № 200/1679/22 (головуючий І інстанції суддя Шинкарьова І.В.) за позовом ОСОБА_1 до Покровської міської ради Донецької області про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання постанови суду,
Позивач у січні 2022 року звернувся до суду з позовними вимогами до Покровської міської ради Донецької області, просив суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2021 у справі № 200/9477/20-а в частині поновлення на роботі посаді заступника Покровського міського голови Донецької області, за період з 26.11.2021 до часу винесення судом рішення з розрахунку середньоденної заробітної плати 547,82 грн., вирішити питання судових витрат (а.с. 1-2).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2022 року у справі № 200/1679/22 позов задоволено частково.
Стягнуто з Покровської міської ради Донецької області на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2021 у справі № 200/9477/20-а в частині поновлення позивача на посаді за період з 27.10.2021 по 15.07.2022 у розмірі 98059,78 грн. (без урахування обов'язкових податків та зборів).
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Покровської міської ради Донецької області на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 662 грн.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Покровської міської ради Донецької області на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с. 44-47).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 5 жовтня 2022 року виправлено описку в номері коду ЄДРПОУ.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, просив постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що підставою для звільнення заступника міського голови є рішення ради про сформування нового складу виконавчого комітету. Строк повноважень виконавчого комітету закінчився 17.12.2020, тобто, з моменту утворення нового складу виконавчого комітету на підставі рішення міської ради від 17.12.2020 № 8/1-24, а постанова суду прийнята 26.10.2021, коли вже сформований новий склад виконавчого комітету та почалась каденція нового 8 скликання, що унеможливлює виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді, яка вже не існує.
Крім того, відповідачем буда подана заява про роз'яснення судового рішення, що зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення.
Також відповідач не погоджується з розміром стягнених витрат на правову допомогу, вважає їх не співмірними.
В апеляційній скарзі на виправлення описки апелянт зазначив, що не може вважатися опискою зміна номеру коду ЄДРПОУ.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В частині відмови у задоволенні позовних вимог рішення суду не оскаржено.
Клопотання відповідача про відкладенні розгляду справи від 24.10.2022 року до припинення або скасування воєнного стану не підлягає задоволенню, оскільки п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України передбачено: суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що справу немає необхідності розглядати справу у судовому засіданні.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2021 у справі № 200/9477/20-а визнано протиправними та скасовано розпорядження виконуючого повноваження Покровського міського голови Донецької області № 254 рго від 18.09.2020, а також рішення Покровської міської ради Донецької області від 28.08.2020 № 7/83-1 «Про скасування рішення міської ради від 06.08.2020 № 7/82-5 «Про заступника міського голови ОСОБА_1 », поновлено на посаді заступника Покровського міського голови Донецької області з 29.08.2020 року, стягнуто з Покровської міської ради Донецької області середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29.08.2020 по 26.10.2021 у сумі 158 870,70 грн., без урахування податків і обов'язкових платежів (а.с. 9-13).
16.11.2021 видано виконавчий лист щодо поновлення на посаді заступника Покровського міського голови Донецької області з 29.08.2020 року (а.с. 14).
18.11.2021 позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою щодо добровільного виконання вказаного рішення суду в частині поновлення на посаді заступника Покровського міського голови Донецької області та стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 158 870,70 грн., без урахування податків і обов'язкових платежів (а.с. 22).
На лист позивача від 18.11.2021 відповідач листом від 25.11.2021 щодо виконання рішення суду в частині поновлення на посаді заступника міського голови та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 158870,70 грн., повідомив, що міською радою направлена заява до Першого апеляційного адміністративного суду про роз'яснення судового рішення. Відповідно до статті 254 КАС України подання заяви про роз'яснення судового рішення зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення, а так само строку, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання. Таким чином відповідач вказав, що заява буде розглянута по суті після розгляду судом заяви про роз'яснення судового рішення (а.с. 23).
Ухвалами від 22.12.2021 Перший апеляційний адміністративний суд виправив допущену описку в мотивувальній частині постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2021 у справі № 200/9477/20-а, а саме: замість помилково зазначеного «При викладених обставинах, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову», вважати правильним «При викладених обставинах, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову».
У задоволенні заяви Покровської міської ради Донецької області про роз'яснення постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2021 у справі № 200/9477/20-а відмовлено. В мотивувальній частині ухвали щодо роз'яснення постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2021 у справі № 200/9477/20-а судом вказано, що питання здійснення або припинення повноважень позивача на посаді заступника Покровського міського голови Донецької області у розумінні приписів ч. 1 ст. 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не входить до меж розгляду у даній справі, а тому судом не аналізувалось і йому правова оцінка не надавалась (а.с. 15-16, 18).
Вважаючи свої права порушеними щодо несвоєчасного поновлення на посаді, позивач звернувся з цим позовом до суду та просить стягнути середній заробіток за час затримки виконання рішення суду та моральну шкоду.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
За визначенням ч. 1 ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Статтею 1 Кодексу законів про працю України визначено, що цей Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
За змістом ч.ч. 1, 7 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Судами встановлено, що постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2021 у справі № 200/9477/20-а визнано протиправними та скасовано розпорядження виконуючого повноваження Покровського міського голови Донецької області № 254 рго від 18.09.2020, а також рішення Покровської міської ради Донецької області від 28.08.2020 № 7/83-1 «Про скасування рішення міської ради від 06.08.2020 № 7/82-5 «Про заступника міського голови ОСОБА_1 », поновлено на посаді заступника Покровського міського голови Донецької області з 29.08.2020, стягнуто з Покровської міської ради Донецької області середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29.08.2020 по 26.10.2021 у сумі 158 870,70 грн., без урахування податків і обов'язкових платежів.
Незважаючи на приписи суду, відповідачем прийняте судом рішення виконано не було, навпаки, відповідач зазначає, що постанова була прийнята 26.10.2021 коли вже сформований новий склад виконавчого комітету та почалась каденція нового 8 скликання, а рішення міської ради було прийнято депутатами міської ради попереднього 7 скликання, що взагалі унеможливлює виконання рішення суду та суперечить вимогам Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Відповідач вказав, їм було направлено заява про роз'яснення судового рішення у справі № 200/9477/20-а, але ухвалою від 22.12.2021 Першим апеляційним адміністративним судом у задоволенні заяви про роз'яснення постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2021 відмовлено.
Доказів поновлення позивача на посаді заступника Покровського міського голови Донецької області з 29.08.2020 відповідачем суду не було надано.
Враховуючи викладене, відповідачем постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2021 у адміністративній справі № 200/9477/20-а в частині поновлення позивача виконане не було.
Ст. 236 КЗпП України унормовано, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
За приписами ст. 1 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 Закону № 1404 рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Стаття 236 КЗпП України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, що вказують на його бажання поновитися на роботі.
Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов'язок. Зазначений обов'язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі.
Таким чином, рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
За ст. 236 КЗпП України виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов'язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
В постанові від 12.06.2019 у справі № 826/18436/16 Верховний Суд зазначив, що наведений обов'язок виплатити поновленій на посаді особі середній заробіток за час вимушеного прогулу не залежить від обставин та причин невиконання судового рішення про поновлення такої особи на посаді.
З аналізу правових норм, що застосовуються до спірних правовідносин, слідує, що законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов'язок виявляється у тому, що роботодавець зобов'язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення оскаржуватися.
Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.
Аналогічна правова позиція визначена Верховним Судом в постановах від 09.02.2018 року у справі № П/811/218/14, від 16.02.2018 року у справі № 807/2713/13-а.
Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП України, згідно якої виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці.
Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов'язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після ухвалення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
У даному випадку обов'язок у відповідача поновити позивача на посаді виник з моменту проголошення постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2021 у адміністративній справі № 200/9477/20-а, тобто з 26.10.2012.
При цьому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач не виконав своєчасно вказане судове рішення, що є підставою для стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді.
У відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України суд врахував правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 24.12.2020 року у справі № 807/2434/15.
Визначаючи суму середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, слід врахувати наступне.
Відповідно до пункту 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок № 100). Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, та призначення пенсії.
Відповідно до п. 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу п.4 цього Порядку.
Так приписами вказаного абзацу п. 4 Порядку № 100 визначено, що в інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
За приписами абз.3 п. 3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати (пункт 5 Порядку № 100).
Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Так, у постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2021 у адміністративній справі № 200/9477/20-а зазначено, що судом встановлено, що розмір середньоденної заробітної плати позивача складає 547,82 грн.
Отже, приймаючи до уваги преюдиційність встановлених судом у справі № 200/9477/20-а обставин, суд у цій справі бере до уваги, що середньоденна заробітна плата позивача становить 547,82 грн.
Проте, оскільки 26.10.2021 була дата, з якої позивач повинен був бути поновлений на посаді, та до цієї дати було розраховано середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тому період затримки, за який підлягає стягненню сума середнього заробітку, є період з 27.10.2021 по 15.07.2022 (дата винесення рішення судом), а не з 26.10.2021 як то зазначає позивач.
В ході судового розгляду відповідачем не було надано доказів того, що позивач станом на 15.07.2022 було поновлено на посаді.
Отже, період затримки, за який підлягає стягненню сума середнього заробітку, є період з 27.10.2021 по 15.07.2022 - 179 робочих днів затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді.
Враховуючи, що відповідачем не виконано рішення суду про поновлення на посаді у період з 27.10.2021 по 15.07.2022, що складає 179 робочих дні, середній заробіток за час затримки розрахунку, що підлягає стягненню на користь позивача становить 98059,78 грн. без урахування обов'язкових податків та зборів, про що вірно зазначено судом першої інстанції.
Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. І відповідачем не доведено, що у спірних правовідносинах він діяв правомірно.
Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з такого.
Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Частиною четвертою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Приписами частини п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною дев'ятою статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Суд звертає увагу на те, що зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії (постанова Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
КАС України передбачено наступні критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність":
договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1);
- гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30).
На підтвердження понесення цих витрат позивачем надані: договір про надання правової допомоги від 21.01.2022 разом з розрахунком суми гонорару, опис виконаних робіт, квитанцію, акт про оплату послуги (а.с. 25-29).
Дослідивши надані позивачем документи, суд апеляційної інстанції частково погоджує висновок суду першої інстанції про розмір витрат на правову допомогу.
Суд апеляційної інстанції виходить з того, що з Додатку № 2 до Договору про надання правової допомоги від 21.01.2022 року передбачено, що до послуг, які надаються адвокатом, входить участь у розгляді справи у суді на всіх її стадіях, але справа призначена і розглянута судом першої інстанції одноособово без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів частково погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача, що відповідні витрати не співмірні, не пов'язані з розглядом справи, є завищеними тощо.
За таких обставин, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн. слід зменшити.
Відповідно до ч.3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції з огляду на ч. 4 ст. 317 КАС України вважає за необхідне змінити судове рішення в частині зменшення розміру витрат на правову допомогу до 4000 грн.
Щодо доводів апеляційної скарги на ухвалу про виправлення описки, колегія суддів вважає їх такими, що не заслуговують на увагу, бо є суб'єктивним тлумаченням відповідачем правових термінів.
На підставі встановлених обставин справи та наведених нормативно-правових норм, які регулюють спірні відносини, суд апеляційної інстанції вирішив, що суд першої інстанції по суті правильно вирішив справу, але є підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, ч. 4 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Покровської міської ради Донецької області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2022 р - задовольнити частково.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2022 р. у справі № 200/1679/22 - змінити.
В абзаці четвертому резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2022 р. у справі № 200/1679/22 після слів «…у сумі 8000, 00 грн.» зазначити «…у сумі 4000, 00 (чотири тисячі) грн.».
Апеляційну скаргу на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 5 жовтня 2022 р. у справі № 200/1679/22 - залишити без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 12 грудня 2022 року.
Головуючий суддя Г.М. Міронова
Судді Т.Г. Гаврищук
Е.Г. Казначеєв