13 грудня 2022 року справа №200/3144/22
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Гаврищук Т.Г., Блохіна А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача Хомича Івана Олександровича на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2022 року (повне судове рішення складено 26 серпня 2022 року у м. Слов'янську) у справі № 200/3144/22 (суддя в І інстанції Циганенко А.І.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - ГУ ПФУ в Донецькій області), в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу призначити пенсію за віком згідно зі статтею 26 Закону України від 09 липня 2003 року №ь 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) з урахуванням статті 40 Закону № 1058-ІV із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2019, 2020 та 2021 роки, починаючи з 12.01.2022;
- зобов'язати відповідача призначити позивачу, починаючи з 12 січня 2022 року, пенсію за віком, передбачену статтею 26 Закону № 1058-ІV, та здійснити її перерахунок відповідно до статті 40 Закону № 1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2019, 2020 та 2021 роки.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Донецькій області та з 13 лютого 2017 року отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, яка призначена відповідно до п. «б» ст.13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) на виконання постанови Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 02.10.2017 у справі № 264/3671/17.
12 січня 2022 року ним була подана заява про переведення його з пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, яка призначена відповідно до п. «б» ст.13 Закону № 1788-ХІІ, на пенсію за віком на загальних підставах відповідно до Закону № 1058-ІV.
Відповідач листом від 27 січня 2022 року за № 2259-757/Т-15/8-0500/22 повідомив позивача про відмову в призначенні йому пенсії за віком на загальних підставах відповідно до Закону № 1058-ІV. Оскільки позивач вже використав своє право на призначення пенсії за віком, яку він отримуєте і по теперішній час. Перехід з пенсії за віком, призначеної на пільгових умовах, на пенсію за віком у відповідності до статті 26 Закону № 1058-ІV чинним законодавством не передбачено.
На думку позивача, відповідач вчинив протиправні дії, оскільки йому була призначена пенсія відповідно до Закону № 1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV звернувся вперше.
Позивач покликався на правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 02.04.2019 по справі № 495/620/17, від 10.04.2019 по справі № 211/1898/17, від 15.05.2019 по справі № 504/503/17, від 31 липня 2019 року у справі № 720/208/17, від 18 серпня 2020 року у справі № 263/6611/17 та Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
На обґрунтування апеляційної скарги фактично зазначені доводи, аналогічні висловленим у позовній заяві. Апелянт вказує на невідповідність висновків суду приписам законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, й обставинам справи, зазначає про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку ГУ ПФУ в Донецькій області з 13.02.2017 як одержувач пенсії за віком, призначеної зі зниженням пенсійного віку за роботу на пільгових умовах за Списком №2, та обчисленої відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-ІV.
02 жовтня 2017 року постановою Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області по справі № 264/3671/17, яка набрала 24 січня 2018 року законної сили згідно з постановою Донецького апеляційного адміністративного суду, визнано неправомірним та скасовано рішення Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області №24 від 12.05.2017 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії; зобов'язано Лівобережне об'єднане Управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.02.2017 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ з врахуванням до пільгового стажу періоду його роботи з 30.07.1980 по 27.05.1987.
06 квітня 2018 року Лівобережне об'єднане Управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області рішенням №914120804489 на виконання рішення суду призначена пенсія зі зниженням пенсійного віку за роботу на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону № 1058-ІV, розмір пенсії визначений відповідно до статті 27 Закону № 1058-ІV.
За даними форми ОК-5 ОСОБА_2 після призначення пенсії продовжував працювати та сплачував у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування в 2019-2020 роках.
12 січня 2022 року ОСОБА_2 подана заява про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV.
27 січня 2022 року ГУ ПФУ в Донецькій області листом за №2259-757/Т-15/08-0500/22 повідомило ОСОБА_2 , що з 13 лютого 2017 року він перебуває на обліку, як одержувач пенсії за віком, призначеної із зниженням пенсійного віку за роботу за Списком №2, та обчисленої у відповідності до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-ІV.
Оскільки право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку використане, перехід з пенсії за віком, призначеної на пільгових умовах, на пенсію за віком у відповідності до статті 26 Закону № 1058-ІV чинним законодавством не передбачено.
Звернення розглядалось відповідно до Закону України «Про звернення громадян», та не буде розглядатись, як заява про перехід на інший вид пенсії, так як порушені усі вимоги Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1.
22 лютого 2022 року рішенням № 914120804489 ОСОБА_2 здійснений перерахунок пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV у зв'язку із індексацією заробітку.
Вирішуючи це спір, апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом № 1788-ХІІ та Законом № 1058-ІV.
Пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ (тут і далі - в редакції, чинній на момент виконання постанови Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області по справі № 264/3671/17) встановлено право на пенсію за віком на пільгових умовах та підстави набуття такого права, положеннями якої, зокрема, передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV (тут і далі - в редакції, чинній на момент виконання постанови Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області по справі № 264/3671/17) передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-ІV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Статтею 9 Закону № 1058-ІV передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно зі статтею 42 Закону № 1058-ІV для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. Розмір, дата та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
Відповідно до статті 43 Закону № 1058-ІV перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону. При цьому, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до частини другої статті 40 цього Закону із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік.
Згідно з положеннями статті 10 Закону № 1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсій за її вибором.
Частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених положень дає змогу дійти висновку, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV встановлено порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший, а відтак показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.
За наслідками судового розгляду встановлено, що 06 квітня 2018 року Лівобережне об'єднане Управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області рішенням № 914120804489 на виконання постанови Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 02 жовтня 2017 року по справі № 264/3671/17 призначило позивачу пенсію зі зниженням пенсійного віку за роботу на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону № 1058-ІV (а.с.52), а тому суд першої інстанції обґрунтовано відхилив аргументи позивача про те, що пенсія йому призначена за Законом № 1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV він звернувся вперше.
Правомірність рішення № 914120804489 від 06 квітня 2018 року, яке було прийнято Лівобережним об'єднаним Управлінням Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області на виконання постанови Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 02 жовтня 2017 року по справі №264/3671/17 не є предметом розгляду цієї справи.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що перехід з пенсії за віком, призначеної на пільгових умовах відповідно до Закону № 1058-ІV, на пенсію за віком у відповідності до статті 26 цього ж Закону чинним законодавством не передбачений.
З цих причин колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на постанови Верховного Суду від 23.10.2020 в справі № 528/196/17 та від 17.06.2021 у справі № 336/7438/16.
Отже, підстав для задоволення позову не існує.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно положень статті 9 Закону № 1058-IV за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до положень Закону № 1788-ХІІ може бути призначена пенсія за вислугу років.
Отже, законодавством передбачено лише 4 види пенсій.
З аналізу наведених норм слідує, що переведенням з одного виду пенсії на інший є зміна виду пенсії, що визначені статтею 9 Закону № 1058-IV або положеннями Закону № 1788-ХІІ.
Відтак, обґрунтування позивача про можливість переведення з одного виду пенсії на інший не заслуговує на увагу, оскільки пенсія за віком на пільгових умовах, призначена відповідно до статті 13 Закону № 1788-ХІІ, є різновидом пенсії за віком, зі зменшенням загального пенсійного віку, що унеможливлює призначення позивачу пенсії за віком повторно у зв'язку із досягненням загального пенсійного віку, передбаченого статті 26 Закону № 1058-IV.
Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 20.03.2018 в справі № 316/734/16, від 10 липня 2018 року в справах №185/742/17 і №185/1050/17, від 13 листопада 2018 року в справі № 185/860/17, від 16 травня 2019 року в справі №185/865/17, від 31 жовтня 2019 року в справі №316/2049/16-а.
Крім того, 03.10.2017 ухвалено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII, яким з 1 жовтня проведено осучаснення пенсій, а саме: пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки (3764,40 грн.) із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
Тому відповідачем при обрахуванні розміру пенсії правильно застосовано показники середніх заробітних плат за 2014, 2015 та 2016 роки.
Колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі №577/2576/17 сформувала правову позицію, згідно якої застосування показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення, можливе за переведенням з одного виду пенсії на інший, а саме з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, тобто має мати місце первинне призначення пенсії за віком згідно Закону № 1058-ІV, що не відповідає обставинам цієї справи.
Зазначене є свідченням того, що посилання скаржника на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постановах від 31 жовтня 2018 року у справі № 876/5312/17 (№ 577/2576/17), та Верховного Суду, висловлену у постановах від 31 липня 2019 року у справі № 720/208/17, від 16 червня 2020 року у справі № 127/7522/17, від 18 серпня 2020 року у справі № 263/6611/17, не є релевантним до обставин цієї справи.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в межах цієї адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є необґрунтованими, а відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 77 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, довів суду правомірність оскаржуваних рішень, натомість доводи позовної заяви не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та є безпідставними.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу представника позивача Хомича Івана Олександровича - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2022 року у справі № 200/3144/22 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 13 грудня 2022 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. В. Сіваченко
Судді Т. Г. Гаврищук
А. А. Блохін