13 грудня 2022 року справа №200/979/22
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року (повне судове рішення складено 21 вересня 2022 року) у справі № 200/979/22 (суддя в І інстанції Волгіна Н.П.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Мендрик Дмитро Олександрович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - ГУ ПФУ в Донецькій області) про:
- визнання протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Донецькій області щодо не виплати пенсії позивачу з жовтня 2014 року ;
- зобов'язати відповідача поновити позивачу нарахування та виплату пенсії та виплатити заборгованість пенсії з жовтня 2014 року.
В обґрунтування позовних вимог представника позивача посилався на те, що позивач є пенсіонером, місце проживання якого є м. Донецьк; перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Донецькій області як отримувач пенсії за віком.
Станом на 2014 рік перебував на обліку у УПФУ в Київському районі м. Донецька, яким припинено виплату позивачу пенсії з жовтня 2014 року.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення повноважень з обслуговування страхувальників» від 12 травня 2015 року № 9-1 обслуговування страхувальників, які перебували на обліку в УПФУ в Київському районі м. Донецька на період проведення антитерористичної операції здійснює УПФУ в м. Покровськ.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 9 жовтня 2020 року № 925 УПФУ в м. Покровськ реорганізовано шляхом приєднання до ГУ ПФУ в Донецькій області, отже, ГУ ПФУ є належним відповідачем у справі.
У позові зауважено, що позивач не є внутрішньо-переміщеною особою, на територію України, підконтрольну українській владі, не переїжджав.
Позивач вважав, що відповідач протиправно не виплачує йому пенсію за період з жовтня 2014 року, чим порушує його право на належне соціальне забезпечення (а.с.1-7).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 з 1 листопада 2014 року пенсії.
Зобов'язано відповідач поновити нарахування ОСОБА_1 пенсії з 1 листопада 2014 року.
У задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апелянт зазначив, що суд І інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи для прийняття рішення суду за всіма принципами здійснення правосуддя.
Так, право внутрішньо-переміщених осіб на отримання пенсійних виплат визначається Законом України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII), відповідними нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Питання призначення та виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам регулюються Законом № 1706-VII, постановою Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 5 листопада 2014 року № 637, які є спеціальними у сфері пенсійного забезпечення внутрішньо переміщених осіб.
Згідно ст. 1 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (п. 1 ст. 4 Закону № 1706-VII).
Таким чином, особи з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють повноваження, мають можливість отримання пенсійних виплат за умови переміщення в населенні пункти, на території які підконтрольні українській владі, отримання довідки внутрішньо-переміщеної особи та особистого звернення до органу Пенсійного фонду України за місцем реєстрації щодо поновлення пенсійних виплат.
Позивач не звертався до уповноважених органів із заявою про взяття його на облік як внутрішньо переміщену особу з метою відновлення його соціальних виплат.
Також відповідач зазначив, що пенсія позивачу призначена з 16 серпня 2012 року, а нараховувалась до 10 жовтня 2014 року. Позивачем відповідно до встановленого порядку не вчинено необхідних дій для реалізації його права на отримання належних йому сум пенсійних виплат.
Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.
Позивач має статус пенсіонера, якому з 16 серпня 2012 року призначена пенсія за віком (довічно), перебував на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька (а.с.17, 47-48, 50).
Відповідно до наявних матеріалів справи пенсія позивачу нараховувалась та виплачувалась до жовтня 2014 року (включно), за поясненням позивача, які не спростовані відповідачем, виплата позивачу пенсії припинена з 1 жовтня 2014 року (а.с.7, 49).
28 грудня 2021 року позивач через свого представника звернувся до відповідача із адвокатським запитом про надання інформації щодо невиплати пенсії (а.с.18-19).
Листом від 13 січня 2022 року № 0500-1502-8/6104 відповідач повідомив представникові, що ОСОБА_1 на обліку в ГУ ПФУ в Донецькій області не перебуває; із заявою щодо переведення виплати пенсії за новим місцем проживання на підконтрольну територію України не звертався. Також у листі зазначено, що відповідно до центральної бази одержувачів пенсій позивач перебував як отримувач пенсії за віком в управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька, пенсія нараховувалась по жовтень 2014 року (а.с.20).
Не погоджуючись із тривалою невиплатою йому пенсії та відмовою пенсійного органу поновити її виплату та сплатити виниклу заборгованість, позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, апеляційний суд виходить з такого.
Спершу слід зазначити, що рішення місцевого суду оскаржено лише відповідачем. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Таким чином, оскільки судове рішення позивачем не оскаржене, апеляційному перегляду підлягає рішення місцевого суду лише в частині, в якій задоволені позовні вимоги. В іншій частині судове рішення апеляційному перегляду не підлягає і має бути залишено без змін.
Частиною 1 ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно ст. 5 цього Закону цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Згідно ст. 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 1788-ХІІ) пенсії виплачуються за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 цього Закону.
Необхідно зауважити, що доказів на підтвердження наявності у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи суду не надано.
Частиною 1 ст. 49 Закону № 1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що пенсійний орган має право припинити виплату пенсії особі виключно з підстав передбачених законом, про що приймає вмотивоване рішення.
Виходячи з приписів ст. ст. 44, 77, 79, 80 КАС України, беручи до уваги надані ГУ ПФУ в Донецькій області документи, місцевий суд дійшов правильного висновку про недоведеність відповідачем правомірності припинення Управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька нарахування та виплати позивачу пенсії з 1 листопада 2014 року.
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи зазначене, колегія суддів також погоджується з судом першої інстанції, про необхідність виходу за межі позовних вимог та визнати протиправною дії Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька щодо припинення нарахування та виплати позивачу пенсії з 1 листопада 2014 року.
Згідно ч. ч. 1, 2, 4 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (п. 3); визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (п. 4). У випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Враховуючи наведене, правильним є висновок суду першої інстанції про задоволення вимог позивача в частині зобов'язання відповідача продовжити нарахування призначеної позивачу пенсії з дати припинення такого нарахування - з 1 листопада 2014 року.
Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про те, що належним відповідачем у справі є не Головне управління, а Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 12 травня 2015 року № 9-1, крім іншого, вирішено: у зв'язку із відсутністю умов для забезпечення функціонування та здійснення в повному обсязі повноважень окремих управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах Донецької та Луганської областей правління Пенсійного фонду України, обслуговування страхувальників, які перебувають на обліку в управліннях Фонду, що тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, на період проведення антитерористичної операції, […] обов'язок зі здійснення зазначених повноважень покладено на управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах Донецької та Луганської областей згідно з додатком до цієї постанови.
Відповідно до додатку до вказаної постанови (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 16 серпня 2016 року № 19-1) управлінням Пенсійного фонду України, на яке покладено обов'язки зі здійснення повноважень з обслуговування страхувальників, які знаходились на обліку в Управління ПФУ в Київському районі м. Донецька, визначено Красноармійське об'єднане управління Пенсійного фонду України.
Отже, саме на це управління було покладено виконання повноважень Управління ПФУ в Київському районі м. Донецька.
Постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2017 року № 821 «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» реорганізовано деякі територіальні органи Пенсійного фонду України шляхом злиття окремих органів Пенсійного фонду України за переліком згідно з додатком 1.
Згідно додатка № 1 Красноармійське об'єднане управління Пенсійного фонду України реорганізовано шляхом злиття з Покровським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 9 жовтня 2020 року № 925 «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» вирішено реорганізувати деякі територіальні органи Пенсійного фонду України в Донецькій та Луганській областях шляхом приєднання до головних управлінь Пенсійного фонду України в Донецькій та Луганській областях за переліком згідно з додатком.
У додатку серед територіальних органів, що приєднуються до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, зазначено і Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України.
Згідно п. 6 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року № 1074, у разі злиття органів державної влади, права та обов'язки органів виконавчої влади переходять до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття.
Наказом Пенсійного фонду України від 2 листопада 2020 року № 115 «Про заходи у зв'язку з реорганізацією деяких територіальних органів Пенсійного фонду України» від 9 жовтня 2020 року № 925 начальникам Головних управлінь Пенсійного фонду України в Донецькій та Луганській областях наказано вчиняти дії, спрямовані на ліквідацію управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, а також об'єднаних управлінь Пенсійного фонду України, зокрема, щодо утворення та затвердження складу комісій з припинення управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, а також об'єднаних управлінь, зазначених у постанові Кабінету Міністрів України від 9жовтня 2020 року № 925 «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» та ін.
Згідно п. 6 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року № 1074, у разі злиття органів державної влади, права та обов'язки органів виконавчої влади переходять до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття.
9 вересня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 916/376/15-г досліджував питання особливостей правонаступництва органів державної влади при заміні сторони виконавчого провадження. Предметом судового розгляду в вказаній справі була заява позивача (органу державної влади) про заміну сторони виконавчого провадження у зв'язку із "правонаступництвом" органу виконавчої влади іншим державним органом.
Верховний Суд дійшов наступних висновків:
"…інститут правонаступництва органів державної влади різниться від інституту правонаступництва суб'єктів приватного права, оскільки є більш ширшим за змістом, включаючи в себе: правонаступництво в завданнях, функціях та повноваженнях як складових категорії компетенції органу виконавчої влади, а також щодо конкретних управлінських (організаційних) прав та обов'язків, які складають зміст відповідних правовідносин - тобто публічне правонаступництво за якого відбувається перехід владних прав та функції органу, що реорганізовується до органу, що створюється та правонаступництво в майнових приватних правовідносинах, у яких орган влади виступає як юридична особа приватного права […].
Отже, у цьому випадку мало місце публічне правонаступництво від Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області до ГУ ПФУ в Донецькій області, яке є належним відповідачем у цій справі і саме на нього суд має покласти зобов'язання із поновлення нарахування пенсії позивачу.
Відтак, розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд прийняв рішення з дотриманням як матеріального так і процесуального права, а позовні вимоги підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року в справі № 200/979/22 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 13 грудня 2022 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
А. А. Блохін
Т. Г. Гаврищук