ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
12 грудня 2022 року м. Київ № 640/3676/21
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Донця В.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Будпостач" до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішення,
Приватне підприємство "Будпостач" звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці Держмитслужби від 22.09.2020 №UA100000/2020/200049/1 про коригування митної вартості товарів.
Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва: від 22.02.2021 - відкрито провадження в справі, постановлено здійснювати розгляд справи в спрощеному позовному провадженні без виклику (повідомлення) сторін, надано строк для подання заяв по суті; від 12.12.2022 - замінено відповідача - Київську митницю Держмитслужби (ідентифікаційний код 43337359), на правонаступника - Київську митницю (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 43997555).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПП "Будпостач" для митного оформлення імпортованого товару надано митниці основні документи, які підтверджують митну вартість товару за ціною контракту, проте відповідачем протиправно застосовано другорядний метод визначення митної вартості товарів (за ціною договору щодо подібних товарів) та необґрунтовано винесено рішення про коригування митної вартості товарів.
Представник відповідача проти позову заперечував, про що надав до матеріалів справи письмовий відзив в якому посилається на те, що позивачем не дотримані вимоги частини два статті 53 МК України в частині надання всіх необхідних для митного оформлення документів для підтвердження обраного методу визначення митної вартості за ціною контракту.
Розглянувши заяви по суті, дослідивши письмові докази, судом встановлено.
20.02.2020 між позивачем та компанією "JIANGMEN HONGLIN TRADING CO., LTD" (Китай) було укладено контракт №1259, відповідно до якого продавець виробляє та продає, а покупець оплачує і отримує каструлі у кількості, за ціною і на суму, згідно з проформою-інвойсом чи інвойсом, що є невід'ємною частиною контракту.
Попередньо, для перевезення товарів до України позивач уклав з дочірнім підприємством "Кюне і Нагель" договір транспортного експедирування від 10.04.2013 №KH0030FS.
11.03.2020 платіжним дорученням №215 позивач перерахував на рахунок продавця 25 842,04 доларів США, а 26.08.2020 платіжним дорученням №8132 5689,48 доларів США, а всього 31 531,52 доларів США.
01.08.2020 продавець надав позивачу прайс лист, а 13.08.2020 комерційний інвойс № WTPI200336-INV на суму 31 531,52 доларів США.
15.08.2020 для вивезення товарів до України у Китаї була оформлена митна декларація країни відправлення №530420200040873628 на суму 31 531,52 доларів США.
15.08.2020 продавець передав товари перевізнику та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент №4357-0177-007.026.А, а 18.08.2020 на товари, що вказані в інвойсі був виписаний сертифікат походження №С204407М0461/00007.
16.09.2020 перевізник надав позивачу рахунок-фактура №12023542 за транспортні послуги, а 17.09.2020 - довідку про транспортні витрати №В2415А по доставці товарів від порту Shekou в Китаї до порту м. Чорноморська Одеської області.
18.09.2020 позивач підготував до митного органу лист про те, що товари по комерційному інвойсу № WTPI200336-INV від 13.08.2020 не страхувалися.
22.09.2020 товари були доставлені з м. Чорноморська Одеської області до відповідача на підставі міжнародної товарно-транспортної накладної CMR від 22.09.2020 №384.
22.09.2020 позивач подав до відповідача митну декларацію №UA100670/2020/105787 для митного оформлення товарів та випуску у вільний обіг, у якій митну вартість товарів визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 зазначив загальну суму за рахунком 31 531,52 дол. США.
Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації №UA100670/2020/105787 декларант додав передбачені частиною 2 статті 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації та у виписаній відповідачем картці відмови №UA 100670/2020/00106 у прийнятті митної декларації, а саме:
Контракт від 20.02.2020 №1259, який укладений між ПП "Будпостач" та виробником товарів компанією JIANGMEN HONGLIN TRADING CO.,LTD (Китай);
Доповнення від 21.02.2020 №1 до контракту від 20.02.2020 №1259;
Прайс лист компанії JIANGMEN HONGLIN TRADING CO.,LTD від 01.08.2020;
Комерційний інвойс від 13.08.2019 № WTPI200336-INV;
Митна декларація країни відправлення від 15.08.2020 №530420200040873628;
Сертифікат походження від 18.08.2020 № С204407М0461/00007;
Коносамент від 15.08.2020 №4357-0177-007.026.А;
Банківський платіжний документ від 11.03.2020 №215;
Банківський платіжний документ від 26.08.2020 №8132;
Договір транспортного експедирування від 10.04.2013 №KH0030FS;
Довідка про транспортні витрати від 17.09.2020 №В2415А;
Рахунок-фактура від 16.09.2020 №12023542 за транспортні послуги;
Лист ПП "Будпостач" до Київської митниці Держмитслужби від 18.09.2020 про відсутність страхування;
Лист ПП "Будпостач" до Київської митниці Держмитслужби від 18.09.2020 про торгову марку;
Трекінг контейнерів із сайту суднохідної компанії, що здійснила морське перевезення від 22.09.2020;
Міжнародна товарно-транспортна накладна CMR від 21.09.2020 №384;
Витяги з мережі Інтернет щодо продажу схожого товару на ринку Китаю.
22.09.2020 о 16.14 годині відповідач направив до декларанта електронне повідомлення №700541, у якому зобов'язав декларанта надати додаткові документи, які передбачені частиною 3 статті 53 Митного кодексу України, а саме:
договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
виписку з бухгалтерської документації;
каталоги, специфікації, виробника товару;
висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
22.09.2020 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості UA100000/2020/200049/1, яким визначив митну вартість імпортованих товарів за ціною договору щодо подібних товарів у розмірі 3,86 дол. США за 1 кг. каструль, в результаті якого було збільшено мито на 3096,75 грн., ПДВ на 13 006,37 грн., всього у сумі на 16 103,12 грн.
22.09.2020 відповідач направив позивачу картку відмови у прийнятті митної декларації, якою відмовив у митному оформленні каструлі, заявлених за митною декларацією №UA100670/2020/105787.
22.09.2020 позивач подав відповідачу митну декларацію, якій був присвоєний номер UA100670/2020/105795, для випуску у вільний обіг товарів за митною вартістю визначеною у спірному рішенні та надмірно сплатив митні платежі у розмірі 16 103,12 грн.
Не погоджуючись з спірним рішенням 02.12.2020 за №2343/ЮР на виконання вимог частини 8 статті 55 МК України, позивач направив відповідачу додаткові документи, що підтверджують заявлену декларантом митну вартість:
Лист ПП "Будпостач" від 27.10.2020 №2299/ЮР до продавця компанії JIANGMEN HONGLIN TRADING CO., LTD (Китай) щодо ціни товарів з перекладом;
Лист продавця компанії JIANGMEN HONGLIN TRADING CO., LTD (Китай) до ПП "Будпостач" з перекладом;
Комерційний інвойс від 13.08.2019 №WTPI200336-INV, що засвідчений Свідоцтвом від 27.11.2020 №204407В0/001731 Міжнародної торгової палати Китаю, що підтверджує ціну товару, з перекладом.
Висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями - Звіт про незалежну оцінку товару Юридичної компанії "Правозахист Україна" від 27.11.2020 №230;
09.12.2020 відповідач направив позивачу листа вихідний № 7-8-6/15/11/24358 якому протиправно та без зазначення доказів вказав, що декларант не усунув причини, що були підставою для прийняття спірного рішення.
Не погоджуючись з рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, суд ураховує таке.
Згідно зі статтею 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною першою статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. У частині другій означеної статті наведено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Відповідно до частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи надати на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною першою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Надаючи тлумачення наведеним нормам, Верховний Суд у постанові від 29.12.2021 справа №520/11303/19, висловив правову позицію, за якою митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Зі змісту спірного рішення про коригування митної вартості товарів убачається, що відповідачем лише зазначено про наявність розбіжностей у поданих позивачем документах без зазначення конкретного переліку документів.
Як убачається з матеріалів справи, для здійснення митного оформлення поставлених товарів подано митну декларацію, в якій зазначено вартість товарів на загальну суму 31531,52 доларів США, яка була розрахована з урахуванням вартості товарів та вартості перевезення до державного кордону України.
Представником позивача надано документи на підтвердження митної вартості товару за першим методом за ціною договору: Контракт від 20.02.2020 №1259, який укладений між ПП "Будпостач" та виробником товарів компанією JIANGMEN HONGLIN TRADING CO., LTD (Китай);
Доповнення від 21.02.2020 №1 до контракту від 20.02.2020 №1259;
Прайс лист компанії JIANGMEN HONGLIN TRADING CO.,LTD від 01.08.2020;
Комерційний інвойс від 13.08.2019 № WTPI200336-INV;
Митна декларація країни відправлення від 15.08.2020 №530420200040873628;
Сертифікат походження від 18.08.2020 № С204407М0461/00007;
Коносамент від 15.08.2020 №4357-0177-007.026.А;
Банківський платіжний документ від 11.03.2020 №215;
Банківський платіжний документ від 26.08.2020 №8132;
Договір транспортного експедирування від 10.04.2013 №KH0030FS;
Довідка про транспортні витрати від 17.09.2020 №В2415А;
Рахунок-фактура від 16.09.2020 №12023542 за транспортні послуги;
Лист ПП "Будпостач" до Київської митниці Держмитслужби від 18.09.2020 про відсутність страхування;
Лист ПП "Будпостач" до Київської митниці Держмитслужби від 18.09.2020 про торгову марку;
Трекінг контейнерів із сайту суднохідної компанії, що здійснила морське перевезення від 22.09.2020;
Міжнародна товарно-транспортна накладна CMR від 21.09.2020 №384;
Витяги з мережі Інтернет щодо продажу ідентичного товару на ринку Китаю.
На думку суду, обґрунтованими є доводи представника позивача про наявність у цих документах відомостей щодо заявленої митної вартості та її складових, відсутності розбіжностей чи ознак підробки. При цьому суд ураховує, що в картці відмови вказано про ненадання документа на підтвердження митної вартості товару, проте якого документа й з яких причин не враховано подані документи не зазначено.
Згідно з частиною десятою статті 58 МК України до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Суд зауважує, що зазначені супутні витрати продавця не є складовими митної вартості в розумінні частини десятої статті 58 МК України, оскільки такі витрати включені до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті, а тому не впливають на числові значення митної вартості товарів. При цьому МК України не встановлено обов'язку продавця окремо зазначати в рахунку (інвойсі) числові складові витрат на супутні послуги, якщо згідно з умовами поставки вони включені до ціни товару.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару слугували висновки відповідача про:
- Відповідно до умов договору купівлі-продажу зазначено, що товар постачається на умовах поставки FOB. Згідно до тлумачень Інкотермс, поставка вантажу на умовах FOB передбачає страхування такого вантажу. До митного оформлення надано лист від імпортера відповідно до якого зазначено про відсутність страхування безпосередньо імпортером. Однак, на даний момент до митниці не надано інформації щодо наявності страхування чи відсутності такого безпосередньо перевізником. Згідно п. 3 статті 53 Митного кодексу України серед обов'язкових документів які декларант зобов'язаний надати для підтвердження заявленої митної вартості товарів є страхові документи та документи що підтверджують вартість страхування (якщо таке здійснювалось), однак до митниці не надано документів щодо страхування вантажу та не надано інформації щодо здійснення страхування перевізником чи відсутність такого. Отже, на даний момент, декларантом не надано інформації щодо усіх складових митної вартості. (Відповідно до п. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни що фактично сплачена або підлягає сплаті додаються складові митної вартості, серед таких складових є витрати на страхування цих товарів понесені покупцем.) Відповідно до п. 2 статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною угоди не застосовується якщо відсутня хоча б одна із складових митної вартості;
- Відповідно до інвойсу № WTPI200336-INV умовами поставки зазначено FOB SHENZHEN, однак у ЕМД та інших товаросупровідних документах зазначено умови поставки FOB SHEKOU;
- Відповідно до п. 4.2 контракту зазначено "поставка товарів повинна супроводжуватись інвойсом завіреним КТСПМТ". Однак до митного оформлення надано інвойс не завірений КТСПМТ;
Відповідно до наданого до митного оформлення рахунку щодо транспортних витрат, зазначено вартість транспортування тільки на одному судні. Однак, зазначена поставка (поставка оцінюваного товару) здійснювалась з перевантаження з одного судна на інше. Відомостей щодо вартості транспортування вантажу в контейнері TCNU7687384 на другому судні до митного оформлення не надано. Отже, на даний момент, декларантом не надано інформації щодо усіх складових митної вартості.
На думку суду, платіжні документи в сукупності із іншими поданими позивачем документами для митного оформлення товару, не містять суперечливої інформації щодо змісту поставки, задекларованої ціни товару та її складових, такі документи не викликають обґрунтованих сумнівів в їх достовірності.
Отже, суд доходить висновку про недоведеність відповідачем наявності обґрунтованого сумніву щодо правильності визначення митної вартості, відповідно наявності підстав для витребування додаткових документів у декларанта.
За приписами статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, митна вартість визначається за резервним методом у відповідності до статті 64 Митного кодексу України у разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів.
У спірному випадку відповідачем застосовано резервний метод. Обов'язок доведення митної вартості товару покладено на декларанта. Орган доходів і зборів має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, такий контроль може здійснюватися, у тому числі, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням бази даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, яка містить відповідну інформацію.
Зокрема, як вбачається з матеріалів судової справи, відповідачем на підставі Джерел інформації митну вартість товару скориговано до рівня 3,8600 доларів США.
Проте, вказана графа оскаржуваного рішення не містить інформації - який саме товар було використано в якості джерела інформації, які числові значення митної вартості такого товару, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товару, відсутнє її коригування, не зазначено фактів, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості, тощо.
До того ж, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару, та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою та безумовною підставою для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом.
Також, наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
На думку суду, необґрунтованість висновків контролюючого органу підтверджується висновком юридичної компанії "Правозахист Україна" проведення дослідження та одержання висновків про якісні та вартісні характеристики товарів. За результатами дослідження було складено Звіт про незалежну оцінку товару від 27.11.2020 №230, яким було підтверджено ціну каструль з кришкою в сумі 31531,52 доларів США.
З огляду на викладене, зважаючи на те, що відповідачем наявність у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару за основним методом не доведено, як і не доведено того, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності та/або наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товару необхідними документами, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товарів та протиправність прийнятого митним органом рішення про коригування митної вартості товарів №UA100000/2020/200049/1 від 22.09.2020. Відтак відповідачем необґрунтовано відмовлено позивачу у митному оформленні ввезеного на митну територію України товару, за заявленою у митній декларації ІМ 40 ДЕ № UA100670/2020/105787 митною вартістю.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено, що позивачем до митного органу не надано усіх необхідних документів для підтвердження заявленої у митній декларації митної вартості товару, внесено до декларацій недостовірні або неточні відомості, або надано документи, котрі містили розбіжності, що у свою чергу унеможливлювало б визначення митної вартості товару за ціною договору.
При цьому, повноваження митниці щодо витребування додаткових документів для перевірки правильності визначення митної вартості товару можуть бути реалізовані за наявності обґрунтованих підстав для сумніву у правильності митної оцінки товару.
Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Відомості з інформаційних систем фіскальних органів не можуть слугувати беззаперечним джерелом інформації про митну вартість конкретного товару.
Водночас, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, митну вартість товару, що імпортується скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 60 Митного кодексу. Визначена митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого вже здійснене.
Відтак, враховуючи, що позивачем до відповідача надано усі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, котрі цілком достатні для підтвердження кількісних та вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, суд дійшов висновку, що визначення відповідачем митної вартості не за основним методом визначення митної вартості товарів (за ціною договору), не є обґрунтованим, а тому суперечить основним принципам здійснення державної митної справи, визначеним статтею 8 Митного кодексу України, зокрема, законності, додержання прав, та охоронюваних законом інтересів осіб, та відповідно відсутності підстав для коригування митним органом митної вартості товару.
До того ж, Київською митницею Держмитслужби не доведено, та суду не надано належних доказів на підтвердження правомірності застосування до Приватного підприємства "Будпостач" саме другорядного методу визначення митної вартості - резервного, та послідовного вибору методів, як того вимагають положення частини 3 статті 57 Митного кодексу України.
Крім того, однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
Щодо невідповідності рішень про коригування митної вартості товарів вимогам законодавства з цієї підстави, що митницею у спірних рішеннях не наведено пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії, умови поставки, комерційні умови тощо та не зазначено докладної інформації і джерел, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, свідчать також постанови Верховного Суду від 31.01.2018 р. № 813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 р. по справі № 804/2997/17 (К/9901/4472/17).
Наведене свідчить про суперечливість та необґрунтованість висновків відповідача щодо митної вартості товарів, а також про протиправність та необхідність скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA100000/2020/200049/1 від 22.09.2020.
Щодо доводів митного органу про відповідно до наданого до митного оформлення рахунку щодо транспортних витрат, зазначено вартість транспортування тільки на одному судні. Однак, зазначена поставка (поставка оцінюваного товару) здійснювалась з перевантаження з одного судна на інше. Відомостей щодо вартості транспортування вантажу на другому судні до митного оформлення не надано. Отже, на даний момент, декларантом не надано інформації щодо усіх складових митної вартості, суд звертає увагу на наступне.
Згідно положень Інкотермс-2010, при умовах поставки FOB, продавець повинен доставити товар до порту призначення та завантажити його на судно.
Відповідно до наявних матеріалів справи, між позивачем та Дочірнього підприємства "Кюне і Нагель" укладено договір транспортного експедирування №КН0030FS від 10.04.2013 року, відповідно до якого останній зобов'язується здійснити перевезення вантажу за замовленням позивача.
Перевізник 16 вересня 2020 року надав позивачу рахунок на оплату транспортних витрат №12023542 по доставці товарів від порту SHEKOU в Китаї до порту Чорноморськ в Україні.
Отже, в даному випадку позивач не зобов'язаний слідкувати за перевантаження контейнеру з одного судна на інше судно, оскільки даними питаннями займається саме Експедитор, а останній включає (невключає) дані послуги в рахунок, який виставляє.
Щодо зазначення в графі 20 МД UA100670/2020/105787 (умов поставки) FOB SHEKOU, суд зазначає, що Shenzhen це місто субпровінційного рівня в Китаї, розташоване на півдні провінції Гуандун, межує з Гонконгом, в той час, як Shekou є портовим районом (вантажооборотним контейнерним портом) в цьому місті та відповідно відсутні будь які розбіжності в умовах поставки.
Cуд звертає увагу, що зазначені супутні витрати продавця не є складовими митної вартості в розумінні частини десятої статті 58 Митного кодексу України, оскільки такі витрати включені до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті, а тому не впливають на числові значення митної вартості товарів. При цьому, правилами міжнародної торгівлі, Митного кодексу України та жодним нормативно-правовим актом не встановлено обов'язку продавця окремо зазначати в рахунку (інвойсі) числові складові витрат на супутні послуги, якщо згідно з умовами поставки вони включені до ціни товару.
Отже, зазначення продавцем у вказаних специфікаціях та інвойсах ціни на товар, включаючи всі узгоджені сторонами та умовами поставки FOB супутні витрати продавця, без окремого зазначення в специфікації та рахунку (інвойсі) числових складових таких витрат не суперечить та повністю відповідає умовам поставки FOB за правилами Інкотермс-2010 та не може трактуватись як розбіжність в поданих документах.
Щодо посилання митного органу в електронному повідомленні від 22.09.2020 №700541 на те, що до митниці не було декларантом надано документів щодо страхування вантажу, суд вважає, що вони не можуть бути підставами для витребування додаткових документів, адже до митного оформлення декларант надав довідку про транспортні витрати від 17.09.2020 №В2415А у якій зазначено про відсутність страхування вантажу, лист ПП "Будпостач" до відповідача від 18.09.2020 про відсутність страхування.
Так, між позивачем та компанією "JIANGMEN HONGLIN TRADING CO., LTD" (Китай) 20.02.2020 було укладено контракт №1259, за умовами якого продавець виробляє та продає, а покупець оплачує і отримує каструлі у кількості, за ціною і на суму, згідно з проформою-інвойсом чи інвойсом, що є невід'ємною частиною контракту
У відповідності до пункту 1 контракту №1259 постачання товару здійснюється на підставі FOB відповідно до правил Інкотермс 2000).
Згідно пункту 4 контракту №1259 постачання товару повинно супроводжуватися наступними документами: інвойсом; транспортними документами (коносамент, пакувальний лист і т.д.); сертифікат походження.
Термін Франко борт (FOB) означає, що продавець виконав поставку, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту всі видатки й ризики втрати або ушкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміну FOB на продавця покладається обов'язок по митному очищенню товару для експорту. Даний термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом. Якщо сторони не збираються використовувати водний транспорт слід застосовувати термін FCA.
Суд звертає увагу, що за умовами FOB Інкотермс 2000 відсутнє зобов'язання щодо страхування товару, а отже митним органом безпідставно зроблено посилання про надання доказів страхування.
Крім того, суд звертає увагу, що у вищезазначеному контракті відсутнє посилання про постачання товару на умовах поставки FOB SHEKOU, а отже посилання Митного органу про необхідність наявності страхування поставленого товару є безпідставним та необґрунтованим.
Тож, за відсутності страхування документи щодо страхування не надаються митному органу, що кореспондується з вимогами пункту третього статті 53 Митного кодексу - надати якщо таке здійснювалось.
Таким чином, беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100000/2020/200049/1 від 22.09.2020.
Відповідно до вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2270,00 грн. (платіжне доручення від 14.01.2021 №698).
Оскільки позов задоволено повністю, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2270,00 грн. підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби.
Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100000/2020/200049/1 від 22.09.2020.
Стягнути на користь Приватного підприємства "Будпостач" за судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці.
Позивач - Приватного підприємства "Будпостач" (ідентифікаційний код 24267110, місцезнаходження: 02099, місто Київ, вулиця Бориспільська, будинок 9-Е, кімната 314).
Відповідач - Київська митниця (ідентифікаційний код 43997555, місцезнаходження: 03124, місто Київ, бульвар Гавела Вацлава, 8А).
Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя В.А. Донець