ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
12 грудня 2022 року м. Київ № 640/1430/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» (18002, м. Черкаси, вул. Гоголя, 285)
доДержавної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8)
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго» (надалі по тексту також - позивач) з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (надалі по тексту також - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо невключення Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» (код ЄДРПОУ 22800735) до Реєстру великих платників податків на 2019 рік;
- зобов'язати Державну фіскальну службу України включити Публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго» (код ЄДРПОУ 22800735) до Реєстру великих платників податків на 2019 рік.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказав, що невключення Товариства у Реєстр великих платників податків на 2019 рік є протиправною бездіяльністю, адже порушення справи про банкрутство не є тотожним поняттю припинення Товариства.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2019 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Представник відповідача не надав до суду відзиву на адміністративний позов, про відкриття провадження у справі повідомлений належним чином.
Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на викладене вище справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
З наявних в матеріалах справи копій повідомлень від 11 жовтня 2013 року №13010/6/99-99-20-04-02-15-ВПП, від 10 жовтня 2014 року №4796/6/99-99-20-04-02-15-ВПП, від 11 вересня 2015 року №19509/6/99-99-20-04-02-15-ВПП, від 27 грудня 2016 року №28218/6/99-99-07-01-04-15-ВПП, від 17 жовтня 2017 року №23309/6/99-99-07-05-04-15-ВПП вбачається, що Публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго» включено до Реєстру великих платників податків на 2014-2018 роки.
Наказом Державної фіскальної служби України від 26 вересня 2018 року №617 затверджено Реєстр великих платників податків на 2019 рік, куди позивача не включено.
Позивач, вважаючи бездіяльність щодо його невключення до Реєстру протиправною, звернувся до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (надалі по тексту в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин).
Підпунктом 14.1.24 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено поняття великого платника податків, згідно якого це - юридична особа або постійне представництво нерезидента на території України, у якої обсяг доходу від усіх видів діяльності за останні чотири послідовні податкові (звітні) квартали перевищує еквівалент 50 мільйонів євро, визначений за середньозваженим офіційним курсом Національного банку України за той самий період, або загальна сума податків, зборів, платежів, сплачених до Державного бюджету України, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, за такий самий період перевищує еквівалент 1 мільйона євро, визначений за середньозваженим офіційним курсом Національного банку України за той самий період, у разі якщо сума таких податків, зборів, платежів, крім митних платежів, перевищує еквівалент 500 тисяч євро.
Згідно вимог пункту 64.7 статті 64 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, визначає порядок обліку платників податків у контролюючих органах та Порядок формування Реєстру великих платників податків на відповідний рік з урахуванням критеріїв, визначених цим Кодексом для великих платників податків.
Представник позивача стверджує, що ПАТ «Черкасиобленерго» відповідає всім критеріям, визначеним підпунктом 14.1.24 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, що не заперечується відповідачем, відтак Товариство повинно бути включено до Реєстру великих платників податків.
З наявних матеріалів справи вбачається, що листом від 06 листопада 2018 року №8749/1701 Публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго» звернулось до Державної фіскальної служби України, в якому просило включити Товариство в Реєстр великих платників податків на 2019 рік і залишити Товариство на обліку в Офісі великих платників податків ДФС як таке, що відповідає критеріям, визначеним підпунктом 14.1.24 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.
За результатами розгляду звернення позивача Державна фіскальна служба України листом від 15 листопада 2018 року №37112/6/99-99-07-06-01-15 повідомила, що оскільки відповідно до даних, що містяться у інформаційній системі ДФС ПАТ «Черкасиобленерго» має 4 стан платника (порушено провадження у справі про банкрутство) прийнято рішення про не включення підприємства до Реєстру великих платників податків на 2019 рік.
21 листопада 2018 року позивач повторно звернувся до Державної фіскальної служби України із заявою про розгляд питання щодо включення ПАТ «Черкасиобленерго» до Реєстру великих платників податків на наступний рік.
У відповідь на звернення позивача Державна фіскальна служба України листом від 08 січня 2019 року №523/6/99-99-07-06-01-15 повідомила, що розглянула звернення ПАТ «Черкасиобленерго» щодо включення підприємства до Реєстру великих платників на 2019 рік та у межах компетенції повідомила, що по суті порушених у зверненні питань було надано відповідь 15 листопада 2018 року листом ДФС №37112/6/99-99-07-06-01-15.
Наявними матеріалами справи також підтверджується, що Офіс великих платників податків листом від 29 жовтня 2018 року №44550/10/28-10-42-04-15 повідомив, що ПАТ «Черкасиобленерго» не включено до Реєстру великих платників податків на 2019 рік, що зумовлює необхідність подання реєстраційної заяви за формою №1-ОПП з позначкою «Зміна місцезнаходження, пов'язана із зміною адміністративного району, або включення/не включення до Реєстру ВПП» до ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області.
Алгоритм відбору великих платників податків для включення до Реєстру великих платників податків визначається Порядком формування Реєстру великих платників податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 21 жовтня 2015 року №911, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 09 листопада 2015 року за №1395/27840 (із змінами та доповненнями) (надалі по тексту - Порядок №911, в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин).
Пунктами 1, 2 розділу І Порядку №911 визначено, що формування та затвердження Реєстру великих платників податків (далі - Реєстр ВПП) здійснюються Державною фіскальною службою України (далі - ДФС) щороку. До Реєстру ВПП включаються платники податків, які відповідають критеріям великого платника податків, визначеним підпунктом 14.1.24 пункту 14.1 статті 14 розділу I Податкового кодексу України (далі - Кодекс).
Питання відбору платників податків, формування та затвердження Реєстру великих платників податків врегульоване розділом ІІ Порядку №911.
Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №911 передбачено, що до Реєстру ВПП на наступний календарний рік не включаються платники, стосовно яких прийнято рішення про припинення до дати затвердження Реєстру ВПП наказом ДФС на відповідний рік.
Позиція відповідача стосовно невключення Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго», викладена в листі від 15 листопада 2018 року №37112/6/99-99-07-06-01-15, ґрунтується на тому, що відповідно до даних, що містяться у інформаційній системі ДФС ПАТ «Черкасиобленерго» має 4 стан платника (порушено провадження у справі про банкрутство) прийнято рішення про не включення підприємства до Реєстру великих платників податників на 2019 рік.
Питання припинення юридичної особи врегульовано статтею 104 Цивільного кодексу України.
Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом (пункти 5, 6 статті 104 Цивільного кодексу України).
Так, як станом на дату формування Реєстру великих платників податків на 2019 рік, так і на дату надання відповіді на заяву позивача від 06 листопада 2018 року стосовно Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» не було прийнято рішення про його припинення. Також, станом на дату прийняття рішення в даній справі до єдиного державного реєстру не внесено запису про припинення Товариства, а лише порушено справу про банкрутство.
Відтак, посилання відповідача на абзац 2 пункту 5 розділу ІІ Порядку №911 як на підставу для невключення позивача до Реєстру великих платників податків на 2019 рік, на думку суду, не узгоджується з фактичними обставинами справи. При цьому, порушення провадження у справі про банкрутство не є тотожним рішенню про припинення, а є процесом, який йому передує.
Суд також враховує, що провадження у справі про банкрутство відносно Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» порушено у 2012 році. Водночас, у період з 2014 року по 2018 рік Товариство було включено в Реєстр великих платників податків на відповідні роки, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями від 11 жовтня 2013 року №13010/6/99-99-20-04-02-15-ВПП, від 10 жовтня 2014 року №4796/6/99-99-20-04-02-15-ВПП, від 11 вересня 2015 року №19509/6/99-99-20-04-02-15-ВПП, від 27 грудня 2016 року №28218/6/99-99-07-01-04-15-ВПП, від 17 жовтня 2017 року №23309/6/99-99-07-05-04-15-ВПП.
Тобто, порушення провадження у справі про банкрутство в зазначені роки не було перешкодою для включення позивача до Реєстру великих платників податків, а в 2019 році - за аналогічних обставин відповідач відмовив позивачу в такому включенні.
В той же час, суд зазначає, що відповідність будь-якого Товариства критеріям, які визначені підпунктом 14.1.24 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України не зумовлює у податкового органу обов'язку із обов'язкового включення такого платника податку до Реєстру великих платників податків.
Так, згідно пункту 1 розділу ІІ Порядку №911 відбір платників податків для включення до Реєстру ВПП на наступний календарний рік здійснюється структурним підрозділом ДФС, за яким закріплено функцію супроводження Реєстру великих платників податків, на підставі аналізу інформації:
1) про сумарні обсяги доходів від усіх видів діяльності платника податків за останні чотири послідовні податкові (звітні) квартали (надається структурним підрозділом ДФС, за яким закріплено функції організації робіт з приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності);
2) про суми сплачених до Державного бюджету України податків за платежами, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, за останні чотири послідовні податкові (звітні) квартали (надається структурним підрозділом ДФС, за яким закріплено функції організації роботи з ведення обліку доходів і зборів).
Інформація, визначена у підпунктах 1, 2 пункту 1 цього розділу, надається структурному підрозділу ДФС, за яким закріплено функцію супроводження Реєстру великих платників податків, до 27 серпня поточного року.
За результатами аналізу структурний підрозділ ДФС, за яким закріплено функцію супроводження Реєстру великих платників податків, формує переліки великих платників податків (крім платників податків, стосовно яких прийнято рішення про припинення), які до 04 вересня поточного року направляються до головних управлінь ДФС в областях, місті Києві, Офісу великих платників податків ДФС.
Головні управління ДФС в областях, місті Києві та Офіс великих платників податків ДФС аналізують отримані переліки великих платників податків та до 11 вересня поточного року подають до структурного підрозділу ДФС, за яким закріплено функцію супроводження Реєстру великих платників податків, засобами електронного зв'язку обґрунтовані пропозиції щодо включення/виключення до/з переліків великих платників податків.
Структурний підрозділ ДФС, за яким закріплено функцію супроводження Реєстру великих платників податків, розглядає надані пропозиції та формує Реєстр ВПП на наступний календарний рік за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку (пункти 2-5 розділу ІІ Порядку №911).
Тобто, нормами, в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин, визначено певний алгоритм дій, після реалізації яких Реєстр ВПП на наступний календарний рік до 27 вересня поточного року затверджується наказом ДФС.
Суд зазначає, що Реєстр ВПП затверджує відповідач на підставі наданих обґрунтованих пропозицій Головних управлінь ДФС в областях, місті Києві та Офісу великих платників податків ДФС щодо включення/виключення до/з переліків великих платників податків.
В контексті заявлених вимог суд зазначає, що у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи. Для визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною, особа, яка вважає, що її право порушене, повинна довести існування причинного зв'язку між такою протиправною бездіяльністю та її порушеним правом. Поряд з цим, бездіяльність суб'єкта владних повноважень може бути визнано протиправною адміністративним судом лише в тому випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій. Таким чином, бездіяльність - це завжди пасивна поведінка, тобто відсутність з боку суб'єкта владних повноважень будь-яких дій.
Відтак, на думку суду, в межах спірних правовідносин відсутня оскаржувана бездіяльність з боку відповідача, адже матеріали справи не містять доказів, що відповідний уповноважений орган (в даному випадку Офіс великих платників податків) за результатами аналізу отриманих переліків великих платників податків надав відповідачу обґрунтовані пропозиції щодо включення позивача до переліку великих платників податків на 2019 рік.
Суд враховує, що нормами чинного законодавства передбачена можливість внесення змін до Реєстру ВПП (розділ IV Порядку №911).
Протягом календарного року, на який сформовано Реєстр ВПП, до зазначеного Реєстру можуть бути внесені зміни у разі, зокрема, якщо платник податків у наступних після затвердження Реєстру ВПП податкових періодах досяг критеріїв, визначених підпунктом 14.1.24 пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу (у тому числі за рахунок подання уточнюючих декларацій (розрахунків) або за результатами перевірок, проведених контролюючими органами).
Пунктом 2 розділу IV Порядку №911 визначено, що внесення змін до Реєстру ВПП оформлюється наказом ДФС, проект якого готується структурним підрозділом ДФС, за яким закріплено функцію супроводження Реєстру великих платників податків, на підставі відповідних подань начальників (перших заступників начальників) головних управлінь ДФС в областях, місті Києві та Офіса великих платників податків ДФС.
Аналіз наведених норм законодавства (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) свідчить, що підставою для внесення змін до Реєстру ВПП також є відповідні подання начальників головних управлінь ДФС в областях, місті Києві та Офіса великих платників податків ДФС, а не відповідача.
Крім того, на звернення позивача щодо розгляду питання про включення Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» до Реєстру великих платників податків на 2019 рік надано відповідь листами від 15 листопада 2018 року №37112/6/99-99-07-06-01-15 та від 08 січня 2019 року №523/6/99-99-07-06-01-15.
При цьому, зазначені відповіді позивачем не оскаржувалися.
За таких обставин, суд не вбачає оскаржуваної бездіяльності відповідача щодо невключення позивача до Реєстру великих платників податків на 2019 рік.
Також, в частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача включити Публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго» (код ЄДРПОУ 22800735) до Реєстру великих платників податків на 2019 рік, суд враховує, що таке зобов'язання могло мати місце за умови наявності у суду обґрунтованого висновку щодо невиконання відповідачем обов'язку щодо такого включення позивача, що в межах спірних правовідносин - відсутнє.
Відтак, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
За змістом частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно з частиною першою, абзацом 1 частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням вищенаведеного в сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для здійснення розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя А.Б. Федорчук