ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про самовідвід судді
09 грудня 2022 року м. Київ № 640/24795/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Маруліної Л.О., вирішивши заяву про самовідвід судді від розгляду справи
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії ,
ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі також - відповідач), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві щодо обов'язкового надання Позивачем довідки про безпосередню участь Позивача у бойових діях протиправними;
- зобов'язати утриматися Головному управлінню Пенсійного фонду України в місті Києві від вчинення певних дій, а саме - утриматися від дій щодо непризначення Позивачеві дострокової пенсії за віком в порядку пункту 4 частини 1 статті ст.115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Через канцелярію суду 08.12.2022 року адвокатом позивача Боженком Ігорем Федоровичем подано клопотання «про застосування судом основних засад (принципів) адміністративного судочинства (в частині розумних строків) згідно п. 8 ч. 3 ст.2 КАС України».
Ознайомившись із змістом поданого адвокатом клопотання, встановлено, що в останньому зазначені речення, зокрема, такого змісту (цитата):
«…
Дай бог, щоб щодо цих воїнів та Героїв правосуддя вчинялося належним чином відповідно до КАС України, а Пенсійний фонд України дійсно правильно застосовував би пенсійне законодавство щодо пенсійного забезпечення цих учасників бойових дій та ветеранів війни.
Але у Позивача є обґрунтовані сумніви щодо дієздатності судової влади. Але менше з тим.
Із урахуванням поточного штучного затягування вирішення цього спору суд (як мінімум суд першої інстанції), напевно не вважає солдатів того Радянського Союзу учасниками бойових дій у Демократичній Республіці Афганістан.
…
Позивач бажає отримати … вже… будь-яке рішення суду першої інстанції з метою, якщо це буде необхідно, спробувати знайти правосуддя у суді апеляційної інстанції.».
Ознайомившись із клопотанням, суддею Маруліною Л.О. 09.12.2022 року подано заяву про самовідвід судді, яку обґрунтовано наступним.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод метою забезпечення незалежності судової влади є гарантування кожній особі основоположного права на розгляд справи справедливим судом тільки на законній підставі та без будь-якого стороннього впливу.
Незалежність судової влади є головною умовою забезпечення верховенства права, ефективного захисту прав і свобод людини та громадянина, юридичних осіб, інтересів суспільства й держави.
Незалежність суддів гарантується статтями 126, 129 Конституції України, якими встановлено, що судді, здійснюючи правосуддя, є незалежними та керуються верховенством права.
Згідно зі статтею 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, висловленої в рішеннях від 01.12.2004 року № 19-рп/2004 та від 12.07.2011 року № 8- рп/2011, конституційну гарантію суддівської незалежності щодо заборони впливу на суддів у будь-який спосіб треба розуміти як заборону щодо суддів будь-яких дій незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, установ та організацій, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, фізичних та юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов'язків або схилити їх до винесення неправосудного рішення тощо.
Як роз'яснено у пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 року №8 «Про незалежність судової влади», втручанням у діяльність судових органів слід розуміти вплив на суддю у будь-якій формі (прохання, вимога, вказівка, погроза, підкуп, насильство, критика судді в засобах масової інформації до вирішення справи у зв'язку з її розглядом тощо) з боку будь-якої особи з метою схилити його до вчинення чи невчинення певних процесуальних дій або ухвалення певного судового рішення.
Статтею 376 Кримінального кодексу України передбачено кримінальну відповідальність за втручання в будь-якій формі в діяльність судді з метою перешкодити виконанню ним службових обов'язків або добитися винесення неправосудного рішення.
З викладеного адвокатом у клопотанні судом вбачаються ознаки тиску на склад суду, який розглядає справу, що суддя Маруліна Л.О. розцінює як втручання у здійснення правосуддя.
Так, на переконання судді Маруліної Л.О., фактично адвокатом позивача висловлено недовіру як судовій системі України в цілому, так і складу суду, який розглядає справу №640/24795/21.
Зокрема, у клопотанні адвокатом висловлено необґрунтований сумнів у неупередженості суду до осіб, які мають статус учасників бойових дій, та зазначено про начебто «поточне штучне затягування» розгляду справи його клієнта, оскільки з часу відкриття провадження у справі минуло 14 місяців. Крім того, особою, яка здійснює професійну діяльність адвоката щодо здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту, просить «вже у будь-якій спосіб» вирішити справу.
Водночас, відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Згідно з пунктом 11 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розумний строк - найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.
Отже, з положень процесуального законодавства висновується, що розумність строку розгляду справи може бути розцінена як порушення суду лише безпосередньо сторонами та учасниками конкретної справи у призмі прав, якими їх наділено, зокрема, Кодексом адміністративного судочинства України.
Разом з тим, суддя Маруліна Л.О. прошу взяти до уваги, що згідно з інформацією, наданою відділом судової статистики Окружного адміністративного суду міста Києва, станом на листопад 2022 року правосуддя в Окружному адміністративному суді міста Києва здійснюють 40 суддів, загальний залишок нерозглянутих справ і матеріалів становить 35 887.
Рішенням Ради суддів України від 09.06.2016 року №46 «Щодо визначення коефіцієнтів навантаження на суддів» затверджено, крім іншого, Рекомендовані показники середніх витрат часу на розгляд справ та коефіцієнтів складності справ за категоріями в окружних адміністративних та апеляційних адміністративних судах, за наслідком застосування яких вбачається, що розгляд кожної окремої справи, яка входить до залишку нерозглянутих справ і матеріалів суддів Окружного адміністративного суду міста Києва, враховуючи їх категорії, в середньому має займати 6,3 години (показник обрахований шляхом вирахування середнього арифметичного значення наведеного у такому Рішенні Ради суддів України показника годин для розгляду тих категорій адміністративних справ, які перебувають у залишках нерозглянутих справ вказаних суддів відповідного суду). Беручи до уваги, що середнє значення такого залишку на кожного суддю складає 793 справ і матеріалів, та враховуючи, що стандартна кількість робочих днів у році складає 250 днів, вбачається, що в середньому, вказані залишки могли бути розглянуті у строк, що перевищує 2,5 роки (обрахунок здійснювався за наступною формулою (793*6,3)/(250*8), де " 8" - значення тривалості робочого дня суду).
Відповідно до Інформації про основні показники здійснення судочинства Окружного адміністративного суду міста Києва за період січень - листопад 2022 року за показником середньомісячної кількості до судді Маруліної Л.О. надходить 60 справ і матеріалів; перебувало на розгляді 1851 справ і матеріалів, із них надійшло у звітному періоді 482; розглянуто справ і матеріалів 558.
Також, суддею Маруліною Л.О. зауважено, що судові рішення мають бути вмотивованими.
Ухвалення судового рішення, яке не відповідає умовам вмотивованості (обґрунтованості), тягне за собою ряд негативних наслідків, як для учасників справи, так і для суду, який прийняв таке рішення. Зокрема, для учасників справи постановлення немотивованого (не достатньо мотивованого) рішення означає, що доводи та аргументи, а також надані для доведення певних обставин справи докази, не були почуті та належним чином оцінені судом, що у свою чергу, може призвести до прийняття неправосудного рішення, а у перспективі - до свавілля судової влади.
«Належна вмотивованість є обов'язковою вимогою, якою не можна нехтувати в інтересах швидкого розгляду справи», - зазначено в висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських судів, - «належна вмотивованість потребує, щоб судді мали достатньо часу на підготовку рішень».
Європейський суд з прав людини у своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи та враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (рішення у справах «Бараона проти Португалії», 1987 рік; «Хосце проти Нідерландів», 1998 рік; «Бухкольц проти Німеччини», 1981 рік; «Бочан проти України», 2007 рік).
Враховуючи викладені обставини надмірного навантаження Окружного адміністративного суду міста Києва, зокрема, складу суду, який здійснює розгляд справи №640/24795/21, доводи адвоката щодо «поточного штучного затягування» розгляду справи є необґрунтованими.
Крім того, суддя Маруліна Л.О. розцінює посилання адвоката у клопотанні як-то: «віри у вирішення справи належним чином у позивача немає і напевно апеляційна інстанція вирішуватиме долю спору», «позивач бажає отримати вже будь-яке рішення суду першої інстанції з метою, якщо буде необхідно, спробувати знайти правосуддя у суді апеляційної інстанції» як схиляння судді Маруліної Л.О. до ухвалення судового рішення у справі №640/24795/21 з найбільш позитивним результатом для позивача.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно з частиною першою статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Згідно з частинами першою, дванадцятою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
На переконання суду, викладені у клопотанні адвоката Боженка І.Ф. підстави пришвидшення розгляду справи, суд розцінює як тиск та втручання у здійснення правосуддя, з огляду на що, з метою недопущення сумнівів у ОСОБА_1 та його адвоката Боженка Ігоря Федоровича щодо неупередженості судді під час розгляду цієї справи, суддя Маруліна Л.О. заявляє самовідвід від розгляду справи №640/24795/21 шляхом подання відповідної заяви.
Згідно з нормами частини першої статті 7 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.
Враховуючи викладене, з метою недопущення сумнівів у позивача щодо неупередженості судді під час розгляду даної справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про самовідвід.
Керуючи статтями 36, 39, 40, 41, 243, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Заяву судді Окружного адміністративного суду міста Києва Маруліної Л.О. про самовідвід від розгляду справи 640/24795/21 задовольнити.
2. Відвести суддю Маруліну Л.О. від розгляду справи 640/24795/21.
3. На підставі частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України передати справу №640/24795/21 для здійснення автоматичного розподілу для визначення іншого складу суду, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та не підлягає оскарженню.
Суддя Л.О. Маруліна