ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
13 грудня 2022 року м. Київ № 640/21515/20
Окружний адміністративний суд міста Києва Качур І.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області
до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
про визнання протиправною та скасування постанови,
Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40, код ЄДРПОУ 22933548) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01001, м. Київ, пров. Музейний, 2д, код ЄДРПОУ 43315602), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу у розмірі 10200,00 гривень від 27.08.2020 у виконавчому провадженні № 61329762.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем направлялось виконавцю звіт про виконання рішення суду, тоді як відповідач безпідставно зазначив в оскаржуваній постанові, що звіт про виконання рішення суду не надходило та наклав штраф за невиконання рішення суду.
Відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, у зв'язку з чим суд здійснює розгляд справи за наявними у матеріалах доказами.
Під час судового розгляду справи судом встановлено таке.
25.02.2020 Відділом примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження № 61329762 щодо примусового виконання рішення Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/2546/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про зобов'язання вчинити дії.
Цією ж постановою боржника, Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області, зобов'язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
Листом від 10.03.2020 № 1000-0802-5/16367 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повідомило державного виконавця про виконання рішення суду у повному обсязі, у зв'язку з чим просило закінчити виконавче провадження.
05.05.2020 державним виконавцем прийнято постанову про накладення штрафу на боржника, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, за невиконання судового рішення без поважних причин у розмірі 5 100,00 гривень. При цьому у мотивувальній частині постанови зазначено, що станом на 05.05.2020 інформація стосовно виконання рішення суду від боржника не надходила.
У подальшому, постановою від 27.08.2020 за повторне невиконання боржником судового рішення без поважних причин, накладено на боржника - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області штраф на користь держави у розмірі 10 200,00 гривень. У цій постанові виконавець також зазначив, що інформацію про виконання рішення суду боржником не надано.
Позивач, не погоджуючись з постановою про накладення штрафу, вважаючи її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, звернувся з цим позовом до суду.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 вказаного Закону примусовому виконанню підлягають виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначається резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.
Частиною першою та пунктом 1 частин другої статті 18 вказаного Закону встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до частини п'ятої та шостої статті 26 вказаного Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Частинами першою та другою статті 65 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до статті 75 вказаного Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Отже у разі невиконання боржником без поважних причин рішення, що зобов'язує його виконати певні дії на нього підлягає накладенню штраф у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
Матеріали справи підтверджують, що на адресу Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) позивачем направлено лист від 10.03.2020 № 1000-0802-5/16367, в якому викладено звіт про виконання рішення суду.
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення, зазначений лист був направлений у поштовому відправленні № 0407137188093, який вручено виконавцю 13.03.2020, а отже станом на момент прийняття постанов про накладення штрафу у спірному виконавчому провадженні відповідач отримував звіт про виконання рішення суду від боржника.
Натомість в оскаржуваній постанові безпідставно зазначено, що боржник не надав інформацію про стан виконання рішення суду.
Суд звертає увагу виконавця, що у разі якщо виконавець вважає, що наданий боржником звіт про виконання рішення суду не підтверджує у повному обсязі виконання рішення про це має бути обґрунтовано зазначено у мотивувальній частині постанови.
Приймаючи до уваги викладене у сукупності, суд вважає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, безпідставним та таким, що підлягають скасуванню.
В той же час, варто також наголосити, що оскаржуване рішення відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України є індивідуальними актами.
При цьому, такий акт, виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований.
Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти є їх виражений правозастосовний характер.
Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.
Натомість, оскаржуване рішення державного виконавця не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості індивідуального акта і породжує його неоднозначне трактування.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 241, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40, код ЄДРПОУ 22933548) до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01001, м. Київ, пров. Музейний, 2д, код ЄДРПОУ 43315602) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділом примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 27.08.2020 у виконавчому провадженні № 61329762.
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 295-297. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І. А. Качур