ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
13 грудня 2022 року м. Київ № 640/15498/22
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі-відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в установленні та виплаті з 01.07.2021 щомісячної доплати до і визначеної пенсії у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві установити та виплатити з 01.07.2021 щомісячну доплату до призначеної моєї пенсії у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що отримавши розрахунки виплати пенсії позивач виявила, що їй не провели нарахування щомісячної доплати в розмірі 2000 гривень, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713.
Позивач вважає протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не здійснення позивачу перерахунку пенсії, оскільки збільшення розміру пенсії на підставі рішення суду в контексті спірних правовідносин не може розцінюватись як збільшення розміру пенсії у відповідності до абзацу 3 пункту 1 Постанови №713, оскільки таке збільшення розміру пенсії сталося внаслідок відновлення порушеного права на отримання пенсії у належному розмірі, а не внаслідок перерахунку відповідно до закону.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.09.2022 відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі та запропоновано відповідачу протягом 15 днів надати відзив на позовну заяву.
Станом на момент прийняття рішення у справі, відповідач не скористався своїм правом, передбаченим статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України, та не подав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію, призначену відповідно до вимог Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Рішенням окружного адміністративного суду міста Києва від 02.12.2021 у справі №640/26315/21, яке набрало законної сили, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві задоволено та визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не перерахунку та не виплати з 01 грудня 2019 року ОСОБА_1 пенсії відповідно до довідки, виданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання МВС України по місту Києву» від 02 липня 2021 року №1715 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 ; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести з 01 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по місту Києву» від 02 липня 2021 року №1715 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням раніше проведених виплат.
На виконання вказаного рішення суду відповідачем проведено позивачеві перерахунок пенсії.
Позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою, в якій просила про виплату щомісячної долати в сумі 2000,00 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
У відповідь на звернення позивача від 19.08.2022, Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві листом від 30.08.2022 №18489-18617/М-02/8-2600/22 повідомило позивачу, що алгоритм розрахунку щомісячної доплати такий: «Розмір Вашої пенсії відповідно до Закону №2262 на 01.03.2018 становив 5043,72 грн. (8406,20 х 60%). Розмір Вашої пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262, обчислений на виконання рішення суду, на 01.07.2021 склав 10683,20 грн. (17805,34x60%). Збільшення пенсії за період з березня 2018 року до липня 2021 року становить 5639,48 грн;, тобто перевищує 2000,00 грн.». Повідомлено позивача, що щомісячна доплата, передбачена постановою Кабінетом Міністрів України №713, не встановлюється.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб, врегульовані Законом України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон №2262-ХІІ).
Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано статтею 63 Закону №2262-XII, згідно із якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
14.07.2021 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» (далі Постанова №713, у редакції, станом на момент виникнення спірних правовідносин), положеннями якої з 1 липня 2021 року установлено особам, яким призначено пенсію до 1 березня 2018 року відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 1 березня 2018 р., щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону.
Особам, яким призначено (поновлено) пенсію після 1 березня 2018 р., розмір якої обчислено відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону (крім військовослужбовців строкової служби) з грошового забезпечення, визначеного станом на 1 березня 2018 року або до цієї дати, встановлюється щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту.
У разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 1 березня 2018 року, щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим цього пункту, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень. Якщо сума збільшення пенсії під час її перегляду (перерахування) не досягала 2000 гривень, щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту, встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.
Щомісячна доплата, передбачена цим пунктом, встановлюється у межах максимального розміру пенсії, визначеного Законом, починаючи з 1 липня 2021 року.
Пунктом 3 Постанови №713 надано вказівку Пенсійному фонду України забезпечити встановлення з 1 липня 2021 року виплат, передбачених пунктами 1 і 2 цієї постанови, а також виплат, передбачених абзацом другим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 № 656 "Про встановлення щомісячної державної адресної допомоги до пенсії особам з інвалідністю внаслідок війни та учасникам бойових дій" для учасників бойових дій та постраждалих учасників Революції Гідності, за матеріалами пенсійних справ.
Таким чином, Постановою №713 визначено, зокрема, для осіб, яким призначено пенсію до 1 березня 2018 року, щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій. При цьому обумовлено, що вказана доплата не виплачується у разі, коли пенсія переглядалася (перераховувалася) після 1 березня 2018 року, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень. У такому випадку щомісячна доплата встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.12.2021 у справі №640/26315/21, позивачеві проведено перерахунок пенсії з 01.12.2019 відповідно до довідки, виданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання МВС України по місту Києву» від 02 липня 2021 року №1715 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 .
При цьому, суд зазначає, що хоча перерахунок пенсії позивача і здійснено на виконання рішення суду, однак нормами Постанови №713 не розмежовано підстави проведення перерахунків (перегляду) пенсій. Так, постановою, як вже зазначено вище, чітко та однозначно передбачено, що у разі, коли пенсія особам переглядалася (перераховувалася) після 1 березня 2018 року, щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим цього пункту, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень.
Даний висновок узгоджується із метою прийняття Постанови №713, яка полягає у зменшенні диспропорцій в розмірах пенсій, призначених згідно із Законом №2262-ХІІ, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону. Вказана диспропорційність у розмірах пенсії усувається шляхом здійснення спірної доплати лише тим пенсіонерам, розмір пенсії яких не переглядався (не перераховувався) або внаслідок такого перерахунку розмір пенсії збільшився на суму меншу від 2000 грн, що є підставою для часткового здійснення доплати.
За таких обставин, суд погоджується із позицією відповідача про відсутність підстав для здійснення доплати до пенсії позивача, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», після проведення його перерахунку.
Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 262, 263, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.