справа № 380/11531/21
30 листопада 2022 року місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої-судді Мричко Н.І.,
за участі секретаря судового засідання Максимович А.Я.,
представників позивача за первісним позовом Дорош А.Б., Іванейко Я.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за первісним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Львівській області код ЄДРПОУ 43968090, місцезнаходження: 79003, м.Львів, вул. Стрийська, 35 (далі - позивач за первісним позовом; ГУ ДПС у Львівській області) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: 80622, Львівська обл., Бродівський р-н, с. Збруї (далі - відповідач за первісним позовом; ФОП ОСОБА_1 ), в якій позивач за первісним позовом просить стягнути до бюджету з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податковий борг в сумі 15099,31 грн.
Ухвалою від 19.07.2021 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі.
Ухвалою від 06.12.2021 суд: прийняв зустрічний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Львівській області від 30.12.2020 №0021620709, № 0021640709) до спільного розгляду з первісним позовом у справі №380/11531/21 за первісним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу; вимоги за зустрічним позовом об'єднав в одне провадження з первісним позовом; перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 12.09.2022 суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача за зустрічним позовом про залишення зустрічної позовної заяви без розгляду та у задоволенні заяви позивача за зустрічним позовом про поновлення строку звернення до суду із зустрічним позовом.
Ухвалою від 12.09.2022 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.
Позовні вимоги за первісним позовом обґрунтовані тим, що у ФОП ОСОБА_1 наявна заборгованість перед бюджетом, яка складається із адміністративних штрафів та штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів, штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів. Суми податкових зобов'язань відповідача за первісним позовом є узгодженими та у встановлені законом строки до бюджету не сплачені, тобто визнаються сумою податкового боргу. Оскільки відповідач за первісним позовом не вживає жодних заходів для погашення податкових зобов'язань, позивач за первісним позовом вважає, що існують достатні підстави для стягнення з нього до бюджету таку заборгованість.
Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані тим, що посадові особи ГУ ДПС у Львівській області не пред'явили та не вручили передбачених законодавством документів при проведенні перевірки. ГУ ДПС у Львівській області не надало жодних доказів щодо підтвердження факту реалізації позивачем пива « 1715» за ціною 20 грн та видачі чеку №2036, в якому не зазначено коду УКТ ЗЕД для кожного підакцизного товару, реалізованого платником через реєстратор розрахункових операцій. З цих підстав, ФОП ОСОБА_1 вважає протиправним податкове повідомлення-рішення від 30.12.2020 № 0021620709.
Позивач вважає, що мінімальна ціна на горілку (100г) не є нижчою від встановлених абзацом сімнадцятим частини другої статті 17 Закону України № 481/95-ВР цін. З цих підстав, ФОП ОСОБА_1 вважає протиправним податкове повідомлення-рішення від 30.12.2020 № 0021640709.
21.02.2022 представник ГУ ДПС у Львівській області подала до суду відзив на зустрічну позовну заяву, в якому зазначила, що у ГУ ДПС у Львівській області були всі підстави для проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 . Представник ГУ ДПС у Львівській області вказала, що ФОП ОСОБА_1 здійснила розрахункову операцію через реєстратор розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування товарів без зазначення коду товарної під категорії згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів (у фіскальному чеку вказаний код УКТ ЗЕД не відповідає проданому товару), чим порушила пункт 7 частини першої статті 17 Закону України № 265/95-ВР.
Щодо порушення позивачем вимог Закону України № 481/95-ВР, то представник ГУ ДПС у Львівській області вказала, що ФОП ОСОБА_1 здійснювала роздрібну торгівлю горілкою вітчизняного виробництва за цінами, нижчими від встановлених мінімальних роздрібних цін на горілку, чим порушила вимоги абзацу сімнадцятого частини другої статті 17 Закону України № 481/95-ВР.
У судовому засіданні представники ГУ ДПС у Львівській області позовні вимоги за первісним позовом підтримали та просили суд їх задовольнити. Проти зустрічних позовних вимог заперечили та просили суд відмовити у їх задоволенні.
У судове засідання відповідач за первісним позовом не з'явилася, належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.
Заслухавши пояснення представників ГУ ДПС у Львівській області, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Посадові особи ГУ ДПС у Львівській області провели перевірку господарської одиниці магазин-кафе, що розташована з адресою: Львівська обл., Бродівський р-н, с. Збруї, суб'єкта господарської діяльності - ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої склали акт від 14.12.2020 №2610/13/14/РРО/ НОМЕР_1 (далі - акт перевірки від 14.12.2020).
На підставі акта перевірки від 14.12.2020 ГУ ДПС у Львівській області прийняло:
- податкове повідомлення-рішення від 30.12.2020 №0021620709, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України і пункту 7 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі 5100,00 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 30.12.2020 № 0021640709, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України і частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 10000,00 грн.
ГУ ДПС у Львівській області надіслало ФОП ОСОБА_1 податкову вимогу від 26.01.2021 №4568-13.
Згідно з довідкою ГУ ДПС у Львівській області від 13.05.2021 №5654/5/13-01-13-06-12 за ФОП ОСОБА_1 рахується заборгованість станом на 11.05.2021 у розмірі 15099,31 грн, яка складається з адміністративних штрафів та штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів у сумі 10000,00 грн, штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у розмірі 5099,31 грн.
У зв'язку із наявністю у ФОП ОСОБА_1 податкового боргу, ГУ ДПС у Львівській області звернулося з первісним позовом до суду.
Вважаючи податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій протиправними, ФОП ОСОБА_1 звернулася із зустрічним позовом до суду.
Вирішуючи заявлені зустрічні позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.12.2020 №0021620709, суд зазначає таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-17 (далі - ПК України).
Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених вказаним Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі - Закон України № 265/95-ВР).
Відповідно до понятійного апарату вказаного Закону:
- розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця;
- розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну;
- фіскальний режим роботи - це:
а) режим роботи опломбованого належним чином реєстратора розрахункових операцій, який забезпечує безумовне виконання ним фіскальних функцій;
б) режим роботи програмного реєстратора розрахункових операцій, зареєстрованого у реєстрі таких реєстраторів, що забезпечує реєстрацію розрахункових документів на фіскальному сервері контролюючого органу відповідно до вказаного Закону;
У пунктах 1, 11 статті 3 Закону України № 265/95-ВР встановлено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані:
- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
- проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями;
Відповідно до Закону України № 265/95-ВР розроблено Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 (тут і надалі у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин; далі - Положення №13).
Наведене Положення у пункті 1 розділу ІІ визначає, що фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі - фіскальний чек) - розрахунковий документ / електронний розрахунковий документ, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ), реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Фіскальний касовий чек на товари (послуги) за формою № ФКЧ-1 наведений у додатку 1 до цього Положення.
Обов'язкові реквізити фіскального чеку викладені у пункті 2 розділу ІІ Положення №13, до яких належить і код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7).
Підпунктом 14.1.146 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що підакцизні товари (продукція) - товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД, на які вказаним Кодексом встановлено ставки акцизного податку.
Таким чином, наведені положення покладають на позивача обов'язок проводити розрахункові операції через реєстратор розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер).
Під час проведення перевірки посадові особи ГУ ДПС у Львівській області встановили, що у магазині-кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 ), згідно з фіскальним чеком від 05.08.2020 №2036 о 15:42 год. реалізовано пиво « 1715» (код УКТ ЗЕД - 220300) по ціні 20,00 грн. Тобто розрахункову операцію щодо підакцизного товару проведено через реєстратор розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування товарів без зазначення коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів. У фіскальному чеку вказаний код УКТ ЗЕД не відповідає проданому товару.
Суд звертає увагу на те, що акт від 14.12.2020 та фіскальний чек від 05.08.2020 №2036 наявні у матеріалах справи, а тому суд відхиляє заперечення ФОП ОСОБА_1 про відсутність доказів порушення нею вимог Закону України № 265/95-ВР.
Суд вказує на те, що відповідальність за невиконання вищевказаних вимог та проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД передбачена пунктом 7 статті 17 Закону України № 265/95-ВР, який передбачає застосування до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів фінансові санкції у розмірі триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Враховуючи викладені обставини порушення ФОП ОСОБА_1 вимог Закону України №265/95-ВР та підтвердження їх належними доказами, суд погоджується із правомірністю податкового повідомлення-рішення від 30.12.2020 №0021620709, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі 5100,00 грн.
Вирішуючи заявлені зустрічні позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.12.2020 № 0021640709, суд зазначає таке.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (тут і надалі у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон України № 481/95-ВР).
Відповідно до понятійного апарату вказаного Закону:
- алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об'ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу «живого» бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об'ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД;
- роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання (у тому числі іноземних суб'єктах господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування;
- мінімальні оптово-відпускні ціни на алкогольні напої - ціни, які визначаються за кодами виробів Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності за 1 літр 100-відсоткового спирту, обраховані виходячи з найнижчої оптової ціни на вітчизняну або контрактної вартості на імпортну продукцію та податків і зборів, які відповідно до чинного законодавства підлягають сплаті з одиниці продукції вітчизняними виробниками й імпортерами, та з урахуванням вартості тари;
- мінімальні роздрібні ціни на алкогольні напої - ціни, які визначаються виходячи з мінімальних оптово-відпускних цін на цю продукцію та торговельної надбавки.
Згідно зі статтею 18 Закону України № 481/95-ВР право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої надано Кабінету Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 № 957 (тут і надалі у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин; далі - Постанова №957) установлено розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв згідно з додатком.
Так, у відповідності до Додатку «Розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» до Постанови № 957 розмір мінімальної ціни за 1 літр 100-відсоткового спирту для роздрібної торгівлі горілкою та лікеро-горілчаними виробами (коди згідно з УКТЗЕД 2208 60, 2208 70, 2208 90) становить 447 грн.
Відповідно до примітки 1 до вказаного Додатку мінімальні оптово-відпускні і роздрібні ціни під час реалізації (продажу) горілки та лікеро-горілчаних виробів, віскі, рому та інших спиртових дистилятів та спиртних напоїв, одержаних шляхом перегонки зброджених продуктів з цукрової тростини, джину та ялівцевої настоянки, коньяку (бренді) три зірочки, коньяку (бренді) чотири зірочки, коньяку (бренді) п'ять зірочок, інших спиртових дистилятів та спиртових напоїв, у тому числі бренді ординарного, горілки виноградної, інших зброджених напоїв, сумішей із зброджених напоїв та сумішей зброджених напоїв з безалкогольними напоями різного вмісту спирту в тарі різної місткості визначаються як добуток відповідних затверджених мінімальних цін, міцності за об'ємом (у відсотках) і місткості тари (у літрах), поділений на 100 відсотків.
Отже, мінімальна роздрібна ціна горілки міцністю 40% і об'ємом 100 гр. розраховується таким чином: (447 грн х 40% х 0,100 г) / 100% = 17,88 грн. Відтак мінімальна роздрібна ціна горілки об'ємом 0,5 л становить - 89,40 грн.
Під час проведення перевірки посадові особи ГУ ДПС у Львівській області встановили, що у магазині-кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ФОП ОСОБА_1 здійснювала роздрібну торгівлю горілкою (код згідно з УКТ ЗЕД - 2208 60 11 00) вітчизняного виробництва за цінами, нижчими від встановлених мінімальних роздрібних цін на горілку, а саме згідно з фіскальним чеком від 13.08.2020 №2089 о 14:27 год. реалізовано 100 г горілки (код згідно з УКТ ЗЕД - 2208 60 11 00) по ціні 17,00 грн. Для підтвердження цієї обставини представник ГУ ДПС у Львівській області додатково надала відомості з АІС «Податковий блок» підсистеми «Почекова інформація РРО», в яких вказано фіскальний номер РРО (4101440803), дата (13.08.2020) та час чеку (14:27 год.), тип чеку (чек продажу), код товару (2208 60 11 00), назва товару горілка «За волю», ціна (170 грн), кількість (100 г), сума операції (17 грн).
Згідно з наданою представником ГУ ДПС у Львівській області інформацією з офіційного сайту Global Spirits (власника бренду Наливайко, ТзОВ «НВП «Гетьман») в мережі Інтернет (посилання http://globalspirits.com.ua/uk/) горілка «За волю» випускається в об'ємі 0,5 л, міцністю 40%.
Таким чином, податковий орган при проведенні перевірки вірно дійшов висновку про те, що мінімальна ціна роздрібної торгівлі горілки «За волю» за 100 г становить 17,88 грн, а тому ФОП ОСОБА_1 реалізувавши такий підакцизний товар за 17,00 грн, порушила вимоги Закону України № 481/95-ВР.
До суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень.
Отже, встановивши факт роздрібної торгівлі горілкою за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни, відповідач правомірно прийняв податкове повідомлення-рішення від 30.12.2020 № 0021640709, яким застосував до ФОП ОСОБА_1 штрафні санкції у розмірі 10000,00 грн.
Надаючи оцінку аргументам ФОП ОСОБА_1 про безпідставність проведення перевірки, суд зазначає наступне.
Суд встановив, що 07.12.2020 заступник начальника ГУ ДПС у Львівській області Р. Ганюк прийняв наказ № 4766-ПП «Про проведення фактичних перевірок», згідно з пунктом 1 якого наказано провести фактичні перевірки суб'єктів господарювання, згідно з додатком 1, до якого включено і ФОП ОСОБА_1 . Фактичною підставою для прийняття такого наказу вказано службовий допис відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Львівській області від 07.12.2020 №210/13-01-07.09-11, а нормативною - приписи підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Порядок проведення фактичної перевірки визначає стаття 80 ПК України.
Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).
Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Норма цього підпункту дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» покладені на відповідача.
Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 10.04.2020 у справі №815/1978/18.
Окрім цього, суд вказує на те, що відповідно до статті 15 Закону України № 265/95-ВР контроль за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, інших емітованих платіжних інструментів та інших вимог цього Закону здійснюють контролюючі органи шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України.
Отже, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред'явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. Тобто, в даному випадку достатньо лише факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).
Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 22.04.2021 у справі №805/3809/16-а.
Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених вказаним Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Суд зауважує, що наказ від 07.12.2020 №210/13-01-07.09-11 про проведення фактичної перевірки, зокрема ФОП ОСОБА_1 , відповідає вимогам, що передбачені до їх змісту пункту 81.1 статті 81 ПК України, а саме останній містить: дату видачі; найменування контролюючого органу; найменування та реквізити суб'єкта; адреса об'єкта; мета перевірки - контроль за дотриманням вимог діючого законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, порядком здійснення готівкових розрахунків, ведення касових операцій, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), ведення обліку товарних запасів на складах таабо за місцем їх реалізації, наявності ліцензій, свідоцтв, вид перевірки; підстави для проведення перевірки, визначені ПК України, зокрема підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України; дата початку перевірки; тривалість перевірки, що відповідає вимогам пункту 81.1 статті 81 ПК України.
Також вказаний наказ містить підпис заступника начальника ГУ ДПС у Львівській області та скріплений печаткою контролюючого органу.
Суд критично оцінює аргументи ФОП ОСОБА_1 про не пред'явлення та не вручення посадовими особами ГУ ДПС у Львівській області передбачених законодавством документів при проведенні перевірки, оскільки на направленнях на перевірку від 08.12.2020 №7632, №7634 ФОП ОСОБА_1 розписалась та підтвердила пред'явлення їй службового посвідчення та направлень, а також вручення копії наказу.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що контролюючий орган мав право на проведення фактичної перевірки позивача на підставі здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального та рішення керівника контролюючого органу, а тому доводи ФОП ОСОБА_1 в цій частині є необґрунтованими.
З приводу посилання ФОП ОСОБА_1 на встановлення мораторію на проведення перевірок, то суд звертає увагу на те, що пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України (в редакції на момент винесення наказу про проведення перевірки від 07.12.2020) установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім:
- документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків;
- документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України;
- фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині:
- обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;
- цільового використання пального та спирту етилового платниками податків;
- обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;
- здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України (в редакції на момент винесення наказу про проведення перевірки від 07.12.2020) установлено, що за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за:
- порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії;
- відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу;
- порушення вимог законодавства в частині:
- обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;
- цільового використання пального, спирту етилового платниками податків;
- обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;
- здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;
- здійснення суб'єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб'єктів платниками акцизного податку;
- порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.
Як встановив суд, фактична перевірка ФОП ОСОБА_1 проведена 14.12.2020, а виявлені перевіркою порушення, допущені у період з 05.08.2020 по 13.08.2020.
Зважаючи на викладені положення, суд погоджується із доводами ГУ ДПС у Львівській області про відсутність мораторію на проведення фактичної перевірки та застосування фінансових санкцій, а тому доводи ФОП ОСОБА_1 в цій частині є безпідставними.
З огляду на вказані висновки, суд вважає, що приймаючи оскаржені податкові повідомлення-рішення, відповідач врахував всі обставини та правомірно застосував до ФОП ОСОБА_1 фінансові санкції у розмірі 5100,00 грн на підставі пункту 7 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та у розмірі 10000,00 грн на підставі частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про відповідність податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Львівській області від 30.12.2020 №0021620709, №0021640709 критеріям правомірності рішень суб'єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а тому такі є правомірними та не підлягають скасуванню.
Щодо позовних вимог ГУ ДПС у Львівській області про стягнення з ФОП ОСОБА_1 податкового боргу, то суд зазначає таке.
Відповідно до статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені вказаним Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених вказаним Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених вказаним Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Відповідно до пункту 9.1 статті 9 ПК України до загальнодержавних податків належать: податок на прибуток підприємств; податок на доходи фізичних осіб; податок на додану вартість; акцизний податок; екологічний податок; рентна плата; мито.
Статтею 15 ПК України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з вказаним Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з вказаним Кодексом.
Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з підпунктом 14.1.152. пункту 14.1 статті ПК України погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений вказаним Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Статтею 36 ПК України передбачено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені вказаним Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.
Пунктом 57.3 статті 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 вказаного Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Згідно з пунктом 110.1 статті 110 ПК України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з пунктом 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Як встановив суд, ГУ ДПС у Львівській області надіслало ФОП ОСОБА_1 податкову вимогу від 26.01.2021 №4568-13.
Згідно з довідкою ГУ ДПС у Львівській області від 13.05.2021 №5654/5/13-01-13-06-12 за ФОП ОСОБА_1 рахується заборгованість станом на 11.05.2021 у розмірі 15099,31 грн, яка складається з адміністративних штрафів та штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів у сумі 10000,00 грн, штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у розмірі 5099,31 грн.
Суд встановив, що така заборгованість виникла на підставі податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Львівській області від 30.12.2020 №0021620709, №0021640709, які, як виснувано судом за результатами розгляду зустрічного позову ФОП ОСОБА_1 , є правомірними.
Таким чином, суд встановив, що ФОП ОСОБА_1 має заборгованість перед бюджетом на загальну суму 15099,31 грн.
Станом на день розгляду справи ФОП ОСОБА_1 не надала доказів сплати податкового боргу.
Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (пункт 95.4 статті 95 ПК України).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ФОП ОСОБА_1 до бюджету податкового боргу у розмірі 15099,31 грн.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити повністю, а первісний позов - задовольнити.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
первісний позов Головного управління ДПС у Львівській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, - задовольнити повністю.
Стягнути до бюджету з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: 80622, Львівська обл., Бродівський р-н, с. Збруї) податковий борг в сумі 15099 (п'ятнадцять тисяч дев'яносто дев'ять) грн 31 коп.
У задоволенні зустрічного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - відмовити повністю.
Судові витрати між сторонами не розподіляються.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повне рішення суду складене 12 грудня 2022 року.
Суддя Мричко Н.І.