09 грудня 2022 року м. Кропивницький справа №340/5119/22
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул.Соборна, 7-а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009, код ЄДРПОУ - 20632802) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49094, код ЄДРПОУ - 21910427) Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (Майдан Свободи, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, м. Харків, Харківська область, 61022, код ЄДРПОУ - 14099344)
провизнання протиправними та скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії, -
І. Зміст позовних вимог
ОСОБА_1 через представника звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 06.05.2022 року № 110130009709 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ідентифікаційний код юридичної особи: 21910427, місцезнаходження: Україна, 49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ НАБЕРЕЖНА ПЕРЕМОГИ, будинок 26) про відмову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) в призначенні пенсії, реєстраційний номер рішення 36131/01-16 від 13.05.2022 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення від 09.09.2022 року № 110130009709 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код юридичної особи: 14099344, місцезнаходження: Україна, 61022, Харківська обл., місто Харків, МАЙДАН СВОБОДИ, ДЕРЖПРОМ, 3 ПІД'ЇЗД 2 ПОВЕРХ) про відмову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) в призначенні пенсії, реєстраційний номер рішення 2000-0303-9/59004 від 09.09.2022 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (ідентифікаційний код юридичної особи: 20632802, місцезнаходження: Україна, 25009, Кіровоградська обл., місто Кропивницький, ВУЛИЦЯ СОБОРНА, будинок 7А) повторно розглянути заяви ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) від 06.05.2022 року та від 02.09.2022 року про призначення пенсії з 06 травня 2022 року (*дати звернення за призначенням пенсії), зарахувавши до страхового стажу:
- періоди роботи (зайнятості на роботах) із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, з 11.02.1992 року до 31.12.2019 року, з 09.08.2021 року до 06.05.2022 року;
- період роботи з 16.09.1987 року по 02.11.1992 року;
- періоди догляду за дітьми з 30.04.1988 року по 30.04.1991 року та з 07.02.1996 року по 07.02.1999 року.
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 11.02.1992 року до 31.12.2019 року, а також з 09.08.2021 року до 06.05.2022 року Позивач працювала повний робочий день на посаді санітарки палатної (молодшої медичної сестри) протитуберкульозного відділення Кіровоградської обласної психіатричної лікарні. Тобто, станом на 01 квітня 2015 року пільговий стаж Позивача за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, склав 23 роки 1,5 місяці.
06 травня 2022 року, вважаючи, що має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по досягненню нею 50 років (за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах), Позивач через веб-портал Пенсійного фонду України звернулась із заявою про призначення пенсії за віком, проте, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії № 110130009709.
19 травня 2022 року Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області сформувало до Рішення супровідний лист за №1100-0304-8/18296, яким повідомило Позивачу про відмову в призначенні їй пенсії.
02 вересня 2022 року Позивач повторно звернулась через веб-портал Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, проте 09 вересня 2022 року Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії №110130009709.
15 вересня 2022 року Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області сформувало до Рішення супровідний лист за №1100-0304-8/31904, яким повідомило Позивачу про відмову в призначенні їй пенсії.
Позивач вважає, що має необхідний стаж для призначення пенсії за віком на пільгових умовах та надала Пенсійного фонду усі необхідні документи на підтвердження таких обставин, отже рішення про відмову у призначенні їй пенсії є протиправними та підлягають скасуванню.
Представником відповідача 1 до суду надано відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що за наслідками розгляду заяв ОСОБА_1 за принципом екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії. Отже, Головне управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області, але вважає прийняті рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії правомірними.
25.11.2022 року до суду від представника Відповідача 3 надійшов відзиви на позовну заяву у якому він заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що на момент повторного звернення із заявою про призначення пенсії позивачці виповнилось 53 роки 1 місяць, що є недостатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Враховуючи надані Позивачем документи, загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 42 роки 07 місяців 05 днів, з них пільговий стаж становить 54 роки 01 місяць 04 дні.
29.11.2022 року від представника Відповідача 2 також надійшов відзив на позовну заяву у якому він заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що відповідно до рішення від 06.05.2022 року №110130009709 страховий стаж Позивача становить 40 років 2 місяці 17 днів, пільговий стаж за Списком №2 відсутній. На час звернення за призначенням пенсії 06.05.2022 року ОСОБА_1 досягла повних 52 років та не досягла пенсійного віку, встановленого п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (55 роки). довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії від 01.02.2022 №27/04 не містить поділу на періоди відповідно до Списків чинних на момент роботи, отже, складена з порушенням вимог до її оформлення, передбачених Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (додаток № 5).
З огляду на вищезазначене відсутні підстави для зарахування періодів роботи Позивача в КНП “Обласна клінічна психіатрична лікарня Кіровоградської обласної ради” до стажу робіт, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Так, частиною 4 статті 159 КАС України визначено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Водночас, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідач 3 та відповідач 4 подано до суду відзиви на позовну заяву, де просять відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 09.11.2022 року у справі відкрито провадження та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.79).
23.11.2022 року від представника відповідача 1 до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с.85-87).
25.11.2022 року від представника відповідача 3 до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с.154-157).
29.11.2022 року від представника відповідача 2 до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с.167-175).
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши подані документи, з'ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів, судом встановлені відповідні обставини.
ОСОБА_1 , 1969 року народження вважаючи, що має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по досягненню нею 50 років (за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах) 06 травня 2022 року через веб-портал Пенсійного фонду України звернулась із заявою про призначення пенсії за віком (а.с.20-21).
До Заяви Позивач додала документи, справжність яких засвідчила своїм електронним цифровим підписом:
- Паспорт НОМЕР_2 , стор. 1-17;
- Довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру (картка фізичної особи-платника податків);
- Довідка про підтвердження наявного трудового стажу від 01.02.2022 №27/04;
- Трудова книжка НОМЕР_3 ;
- Трудова книжка НОМЕР_4 ;
- Свідоцтво про народження дитини ОСОБА_2 НОМЕР_5 ;
- Свідоцтво про народження дитини ОСОБА_3 НОМЕР_6 ;
- Фотокартка;
- Витяг з ДРАЦС № 00035081797 від 16.02.2022 року (про перехід з прізвища ОСОБА_4 на ОСОБА_5 );
- Довідка, уточнююча пільговий характер робіт від 01.02.2022 року № 26/04;
- Витяг з наказу № 112 від 14.11.1994 року;
- Витяг з наказу № 96 від 12.09.1997 року;
- Витяг з наказу № 78 від 16.08.2002 року;
- Витяг з наказу № 66 від 01.07.2003 року;
- Витяг з наказу №93 від 10.06.2008 року;
- Витяг з наказу № 33 від 07.06.2013 року;
- Витяг з наказу № 32 від 06.06.2018 року;
- Довідка за реквізитами (про відкритий рахунок в банку);
- Анкета опитування;
- Витяг з реєстру страхувальників.
Копії наведених документів позивачем долучено до матеріалів справи (а.с.34-69).
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - Відповідач-2) прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії №110130009709 від 06 травня 2022 року (а.с.26).
19 травня 2022 року Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - Відповідач-1) сформувало до Рішення супровідний лист за №1100-0304-8/18296, яким повідомило Позивача про відмову в призначенні їй пенсії (а.с.25).
Відмова в призначенні Позивачу пенсії за віком на пільгових умовах мотивована наступним:
- Позивач не досягла пенсійного віку, визначеного підпунктом 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про пенсійне забезпечення», тобто 55 років;
- До страхового стажу не врахований період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_7 , оскільки на титульній сторінці виправлена дата видачі трудової книжки.
- До уваги не враховано пільгову довідку № 27/04 від 001.02.2022, оскільки довідка не відповідає формі довідки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2006 № 920 (додаток 5) та постанові 383 пункт 3 порядку застосування списків.
02 вересня 2022 року Позивач повторно звернулась через веб-портал Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії завком (а.с.22-24).
До Заяви № 9568 Позивач додала такі документи, справжність яких засвідчила своїм електронним цифровим підписом:
- Паспорт НОМЕР_2 , стор. 1-17;
- Довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру (картка фізичної особи-платника податків);
- Довідка про підтвердження наявного трудового стажу від 01.02.2022 №27/04;
- Трудова книжка НОМЕР_3 ;
- Трудова книжка НОМЕР_4 ;
- Свідоцтво про народження дитини ОСОБА_2 НОМЕР_5 ;
- Свідоцтво про народження дитини ОСОБА_3 НОМЕР_6 ;
- Фотокартка;
- Витяг з ДРАЦС № 00035081797 від 16.02.2022 року (про перехід з прізвища ОСОБА_4 на ОСОБА_5 );
- Довідка, уточнююча пільговий характер робіт від 01.02.2022 року № 26/04;
- Витяг з наказу № 112 від 14.11.1994 року;
- Витяг з наказу № 96 від 12.09.1997 року;
- Витяг з наказу № 78 від 16.08.2002 року;
- Витяг з наказу № 66 від 01.07.2003 року;
- Витяг з наказу №93 від 10.06.2008 року;
- Витяг з наказу № 33 від 07.06.2013 року;
- Витяг з наказу № 32 від 06.06.2018 року;
- Довідка за реквізитами (про відкритий рахунок в банку);
- Анкета опитування;
- Витяг з реєстру страхувальників.
- Правовий висновок адвоката Кіріченко ТА. від 01.09.2022 року № 01/09-2022/1);
- Лист Виконавчого комітету Кропивницької міської ради від 07.06.2022 №К-1300);
- Архівну довідку Виконавчого комітету Кропивницької міської ради від 07.06.2022 №К-1299.
Копії наведених документів позивачем долучено до матеріалів справи (а.с.34-75).
09 вересня 2022 року Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - Відповідач-3) прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії №110130009709 (а.с.29-30).
До Рішення додавався Протокол №110130009709 від 09.09.2022 року (а.с.31).
15 вересня 2022 року Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (Відповідач-1) сформувало до Рішення супровідний лист за №36131/01-16, яким повідомило Позивачу про відмову в призначенні їй пенсії (а.с.28).
Відмова в призначенні Позивачу пенсії за віком на пільгових умовах в Рішенні №№110130009709 мотивована наступним:
- Позивач не досягла пенсійного віку, визначеного підпунктом 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про пенсійне забезпечення», тобто 55 років;
- До страхового стажу не врахований період з 08.01.1990 року по 02.11.1992 року роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 , оскільки на титульній сторінці виправлена дата видачі трудової книжки;
- До страхового стажу не враховані періоди догляду за дитиною 30.04.1988 та за дитиною 07.02.1996, оскільки у свідоцтвах про народження відсутній штамп про видачу паспорта.
Незгода Позивача з прийнятими Рішеннями стала підставою для пред'явлення даного позову.
V. Оцінка суду.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Так, відповідно до Конституції України гарантування непрацездатним громадянам України права на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій передбачено Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 5.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII).
Згідно із пунктом "а" статті 3 Закону №1788-XII, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема: особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.
При цьому, статтею 56 Закону №1788-XII до видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, віднесено, серед іншого: роботу, виконувану на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв; при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Суд звертає увагу на те, що принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Статтею 1 Закону №1058-IV встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно із п.1 ч.1 ст.8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно із частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (ч. 3 ст.44 Закону № 1058-IV).
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 року № 13-1 (далі Порядок № 22-1).
Пунктом 1.1 Порядку № 22-1 встановлено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).
За приписами пункту 2.1 Порядку № 22-1 документи, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637; для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію (п. 2.23 Порядку № 22-1).
Статтею 82 Закону №1788-XII передбачено, що повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення.
Поряд з цим, суд зазначає, що правління Пенсійного фонду України прийняло постанову від 16.12.2020 №25-1 “Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України”, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 16.03.2021 за № 339/35961.
Відповідною постановою внесені зміни у Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1).
Пункт 4.2 Порядку встановлено, що при прийманні документів працівник сервісного центру:
- ідентифікує заявника (його представника);
- надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;
- реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
- уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
- з'ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;
- повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
- сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;
- надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;
- повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал;
- видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;
- повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Суд вважає за важливе в першу чергу звернути увагу на те, що відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Окрім цього, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено "Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній". Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).
Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкції № 58).
Відповідно до пункту 1.1 "Загальні положення" Інструкції № 58 про порядок ведення трудових книжок працівників трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Ведення трудових книжок працівників підприємства, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), оскільки записи до трудової книжки вносяться виключно власником або уповноваженим ним органом, наявність неправильно занесених записів до трудової, не може ставитись в провину власнику трудової книжки.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, і лише в разі її відсутності, відсутності в трудовій книжці відповідних записів або в разі якщо в ній містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи для підтвердження трудового стажу враховуються інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.
Також, суд зазначає, що відповідно до пункту 2 Порядку № 637 у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктам 18 вказаного Порядку передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Тобто підтвердження трудового стажу на підставі показів свідків можливо у випадку відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості їх одержання.
Таким чином, якщо поданих позивачем разом із заявою при призначення пенсії від документів було не достатньо, то відповідач мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку для з'ясування вказаних обставини, повідомити позивача про те, які документи необхідно подати додатково, в тому числі запропонувати йому надати інформації щодо щонайменше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Позивач як громадянин України, стаж якого підтверджений трудовою книжкою, яка є основним документом, що підтверджує трудовий стаж, має право на відповідний соціальний захист з боку держави.
Такий висновок суду кореспондує позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній в постанові від 20.01.2021 року по справі №311/2865/13-а.
При цьому держава в особі своїх органів не може відмовляти у виконанні своїх позитивних зобов'язань, в даному випадку у наданні соціального захисту, з формальних підстав.
Відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві або архівній установі, не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на належне пенсійне забезпечення.
Відмовляючи позивачу в призначенні пенсії, Головні управління Пенсійного фонду України у Харківській та Дніпропетровській областях не забезпечили всебічний, повний та об'єктивний розгляд поданих позивачем документів.
Дослідивши матеріали справи, обставини спірних правовідносин, доводи сторін, надавши оцінку наданих доказів, суд дійшов висновку, що записами трудової в повній мірі підтверджується трудовий стаж позивача в спірні періоди, натомість відповідачем не надано доказів та не заявлено доводів щодо вжиття ним будь-яких заходів для підтвердження стажу роботи позивача.
Поряд з цим, суд вбачає, що правову оцінку не зарахованим періодам Головні управління Пенсійного фонду України у Харківській та Дніпропетровській областях в оскаржуваних рішеннях не надали, крім того відповідачами не досліджувались документи на підтвердження спірних періодів та пільгового характеру роботи, які були зібрані позивачем самостійно до та після прийняття оскаржуваних рішення, тож страховий та пільговий стаж підлягають повторному розрахунку.
На переконання суду, відмова відповідачів щодо зарахування спірного періоду є протиправною, з огляду на те, що трудова книжка позивача містить усі необхідні записи про роботу у спірні періоди, та є достатнім підтвердженням права на пенсійне забезпечення.
Отже, в даному випадку, суд доходить висновку про наявність підстав для зарахування до страхового стажу роботи позивача усі періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 .
Також, підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах стало неприйняття до уваги пільгової довідки №27/04 від 01.02.2022 року, оскільки вона не відповідає формі довідки, затвердженої постановою КМУ від 05.07.2006 №920 (додаток 5) та постанови 383 пункт 3 застосування списків.
Дослідивши подану довідку, перевіривши її зміст, суд доходить висновку, що її форма відповідає Постанові КМУ №920 та №383.
Крім того, позивачем до довідки №27/04 від 01.02.2022 року подано до Управління довідку №26/4 від 01.02.2022 року, що додатково підтверджує пільговий стаж роботи, а також, витяги з наказів №112 від 14.11.1994 року, №96 від 12.09.1997 року, №78 від 16.08.2022 року, №66 від 01.07.2003 року, №93 від 10.06.2008 року, №33 від 07.06.2013 року, №32 від 06.06.2018 року про атестацію робочого місця позивачки (а.с.57, 60-66).
Як вбачається з оскаржуваних рішень, під час їх прийняття документам наведеним вище оцінку не надано.
Також, підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах стало не зарахування періодів догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки у свідоцтвах про народження відсутній штамп про видачу паспорта.
Відповідно до вимог ст.179 КЗпП України за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства.
До страхового стажу зараховуються періоди, протягом яких особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за які щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до трудового стажу для призначення пенсії до 01.01.2004 року (дата набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"), зараховується до страхового стажу і порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Так, до 01.01.2004 року до трудового стажу включалися всі періоди перебування у трудових відносинах, в тому числі у періоди відпусток:
- для догляду за дитиною до 3-х років;
- у зв'язку з вагітністю та пологами;
- для догляду за дитиною відповідно до медичного висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.
Також до трудового стажу до 01.01.2004 року включався час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Дослідивши долучені до матеріалів справи копії свідоцтв про народження (а.с.67-68), судом встановлено, що діти досягли трирічного віку до 01.01.2004 року, отже трудового стажу позивачки повинні бути включені періоди відпусток по догляду за дитиною до 3-х років.
Норму законодавства, що передбачає обов'язковість проставлення у свідоцтві про народження штампу про видачу паспорта після досягнення особою віку видачі паспорта відповідачами не наведено, а судом не встановлено.
Також, підставою для відмови у призначені пенсії стало недосягнення позивачкою 55 років.
В даному суд вважає за необхідне зазначити, що частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно ч.1 ст.114 Закону №1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 мають виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць мають жінки, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах із особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Поряд з цим, абз.6 ст.56 закону України “Про пенсійне забезпечення” встановлено, що при призначенні пенсій на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 та пенсій за вислугу років відповідно до статті 55 цього Закону провадиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цими статтями, за умови, що зазначені роботи дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 має 42 роки 7 місяців 5 днів страхового стажу та 54 роки 1 місяць 4 дні пільгового стажу.
Так, у преамбулі Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 №1788-XII (надалі, також - Закон №1788-XII) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Згідно із статтею 2 Закону №1788-XII за цим Законом призначаються трудові пенсії: до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
За приписами статті 12 Закону №1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Згідно з пунктом “б” статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02.03.2015 №213-VIII, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Статтею 13 Закону №1788-XII було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок відносно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02.03.2015 №213-VIII (надалі, також - Закон №213-VIII), який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом “б” статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Окрім цього, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій регулюються Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003 (надалі, також - Закон №1058-IV).
Верховною Радою України 03.10.2017 ухвалено Закон “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” №2148-VIII, яким Закон №1058-ІV доповнено розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини 2 статті 114 такого змісту:
2) працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Також зазначена норма передбачає зміст ідентичний пункту “б” статті 13 Закону №1788-XII в редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIII щодо підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах.
Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 у справі №1-р/2020 (надалі, також - Рішення №1-р/2020) визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б” - “г” статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року N 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02 березня 2015 року № 213-VIII (пункт 1 Рішення №1-р/2020).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини Рішення №1-р/2020 застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б” - “г” статті 54 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням №1-р/2020 КСУ встановлено неконституційність окремих положень Закону №1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213-VIII.
У зв'язку із цим, на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності загального страхового та пільгового стажу роботи).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, однак вони явно суперечать одна одній. Таке регулювання порушує вимогу “якості закону”, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950.
У справах “Щокін проти України” (заяви №23759/03 та 37943/06, рішення від 14.10.2010) та “Серков проти України” (заява №39766/05, рішення від 07.07.2011) Європейський суд з прав людини дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі “якості” закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу “якості закону”. В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
Також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у спірних правовідносинах застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Така позиція суду відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03.11.2021 в зразковій справі №360/3611/20 (провадження №11-209заі21).
За вказаних обставин, така обов'язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах як: необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Отже на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Суд звертає увагу, що відповідно до наявного в матеріалах справи протоколу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №110130009709 від 09.09.2022 року ОСОБА_1 має страховий стаж - 42 роки 7 місяців 5 днів, а також, страховий стаж, в тому числі робота за списком №2 - 54 роки 1 місяць 6 днів (а.с.31).
Зважаючи на вищевикладене, наявні у позивачки пенсійний вік та стаж роботи відповідають всім критеріям, необхідним для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2, тому позивачка набула право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту “б” частини першої статті 13 Закону №1788-XII.
Відповідно до 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
З аналізу наведених норм вбачається, що у зв'язку зі зверненням позивача щодо призначення пенсії за віком пенсійний орган був зобов'язаний перевірити копії відповідних документів та у разі виявлення невідповідностей вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством.
Щодо зобов'язання зарахувати до страхового стажу періоди роботи (зайнятості на роботах) із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, з 11.02.1992 року до 31.12.2019 року, з 09.08.2021 року до 06.05.2022 року; період роботи з 16.09.1987 року по 02.11.1992 року; періоди догляду за дітьми з 30.04.1988 року по 30.04.1991 року та з 07.02.1996 року по 07.02.1999 року, суд зазначає наступне.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);
- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивачки відбулося внаслідок прийняття протиправного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 06.05.2022 року № 110130009709 та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 09.09.2022 року № 110130009709, тому належним способом захисту порушеного права в даному випадку є визнання протиправним та скасування цих рішень.
Відповідно до пунктів 2-4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язати утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Окрім того, суд звертає увагу відповідача на те, що частиною третьою статті 245 КАС України передбачено право суду у разі скасування індивідуального акта зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який, зокрема, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивачки є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06 травня 2022 року про призначення пенсії, зарахувавши до стажу роботи ОСОБА_1 періоди, зайнятості на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, з 11.02.1992 року до 31.12.2019 року, з 09.08.2021 року до 06.05.2022 року, з 16.09.1987 року по 02.11.1992 року, догляду за дітьми з 30.04.1988 року по 30.04.1991 року та з 07.02.1996 року по 07.02.1999 року та прийняти рішення з урахуванням висновків суду по цій справі.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України доходить висновку, що позов підлягає задоволенню.
VI. Судові витрати.
Відповідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 992,40 грн., а тому суд стягує на користь позивача документально підтверджені судові витрати (судовий збір) в зазначеному розмірі за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.
Керуючись ст. ст. 139, 246, 255, 260-263, 292-297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення від 06.05.2022 року № 110130009709 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ідентифікаційний код юридичної особи: 21910427, місцезнаходження: Україна, 49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 26) про відмову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) в призначенні пенсії, реєстраційний номер рішення 36131/01-16 від 13.05.2022 року.
Визнати протиправним та скасувати рішення від 09.09.2022 року № 110130009709 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код юридичної особи: 14099344, місцезнаходження: Україна, 61022, Харківська обл., місто Харків, Майдан Свободи, Держпром, 3 під'їзд 2 поверх) про відмову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) в призначенні пенсії, реєстраційний номер рішення 2000-0303-9/59004 від 09.09.2022 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (ідентифікаційний код юридичної особи: 20632802, місцезнаходження: Україна, 25009, Кіровоградська обл., місто Кропивницький, вул. Соборна, будинок 7А) повторно розглянути заяви ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) від 06.05.2022 року про призначення пенсії, зарахувавши до страхового стажу:
- періоди роботи (зайнятості на роботах) із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, з 11.02.1992 року до 31.12.2019 року, з 09.08.2021 року до 06.05.2022 року;
- період роботи з 16.09.1987 року по 02.11.1992 року;
- періоди догляду за дітьми з 30.04.1988 року по 30.04.1991 року та з 07.02.1996 року по 07.02.1999 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 330,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головно управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, Харківська область, м. Харків, пл. Свободи 5, Держпром 3 під., 2 пов., код ЄДРПОУ - 14099344).
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 330,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49094, код ЄДРПОУ - 21910427).
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 330,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул.Соборна, 7-а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009, код ЄДРПОУ - 20632802).
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Суддя
Кіровоградського окружного
адміністративного суду Р.В. Жук