12 грудня 2022 року справа №320/6491/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним рішення, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, у якому просить суд:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області від 08.06.2022 №103230001279 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п."а" ч.1 ст.32 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ст.ст.55-56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням проведеного розрахунку страхового стажу та періоду її роботи з особливо шкідливими умовами праці у пільговому обчисленні у полуторному розмірі (рік за півтора) до страхового стажу, що дає право на зменшення пенсійного віку, у зоні відчуження Чорнобильської АЕС з 16.09.2008 по 10.02.2022 в Спеціалізованій медико-санітарній частині №16 м.Чорнобиль, Державному закладі "Спеціалізована медико-санітарна частина №16 МОЗ України", Державному закладі "Центр спеціалізованої медичної допомоги зони відчуження МОЗ України" на посаді фельдшера здоровпункту АПК-1 ДСП "ЧАЕС", у зв'язку з досягненням віку у 45 років;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області стосовно відмови у призначенні ОСОБА_1 , пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. "а" ч.1 ст.32 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ст.ст.55-56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням проведеного розрахунку страхового стажу та періоду її роботи з особливо шкідливими умовами праці у пільговому обчисленні у полуторному розмірі (рік за півтора) до страхового стажу, що дає право на зменшення пенсійного віку, у зоні відчуження Чорнобильської АЕС з 16.09.2008 по 10.02.2022 в Спеціалізованій медико-санітарній частині №16 м.Чорнобиль, Державному закладі "Спеціалізована медико-санітарна частина №16 МОЗ України", Державному закладі "Центр спеціалізованої медичної допомоги зони відчуження МОЗ України" на посаді фельдшера здоровпункту АПК-1 ДСП "ЧАЕС", у зв'язку з досягненням віку у 45 років;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 з 01.03.2022 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. "а" ч.1 ст.32 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ст.ст.55-56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням проведеного розрахунку страхового стажу та періоду її роботи з особливо шкідливими умовами праці у пільговому обчисленні у полуторному розмірі (рік за півтора) до страхового стажу, що дає право на зменшення пенсійного віку, у зоні відчуження Чорнобильської АЕС з 16.09.2008 по 10.02.2022 в Спеціалізованій медико-санітарній частині №16 м.Чорнобиль, Державному закладі "Спеціалізована медико-санітарна частина №16 МОЗ України", Державному закладі "Центр спеціалізованої медичної допомоги зони відчуження МОЗ України" на посаді фельдшера здоровпункту АПК-1 ДСП "ЧАЕС", у зв'язку з досягненням віку у 45 років.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка зазначила, що спірним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області їй було відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788) у зв'язку тим, що на момент звернення позивачка не набула віку 50 років, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058).
Позивачка не погоджується з правомірністю прийняття відповідачем спірного рішення, оскільки вважає, що відповідач не врахував рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15), яким визнано право жінок на вихід на пенсію на пільгових умовах після досягнення 45 років і за умови наявності стажу не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на роботах за Списком № 1.
Крім того, позивачка зауважила, що спірне рішення було безпідставно прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України у Закарпатській області, оскільки вона зверталася із заявою про призначення пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області як територіального органу за місцем свого проживання, який, на переконання позивачки, і мав вирішити питання про призначення їй пенсії.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.08.2022 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, заперечуючи проти позовних вимог, зазначило, що пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058 передбачено, що до досягнення віку, встановленого абзацом 1 цього пункту, право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах мають жінки, після досягнення ними 50 років, а тому підстави для призначення позивачці пенсії за віком на пільгових умовах відсутні.
Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, заперечуючи проти позовних вимог, зазначило, що підставою прийняття спірного рішення недосягнення позивачкою віку, необхідного для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058 - 50 років.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням цього суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Ставутицьким МВ ГУ МВС України в Київській області 30.12.1997.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою від 01.06.2022 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020.
На підтвердження спеціального трудового стажу позивачка до заяви додала такі документи: паспорт громадянина України; довідка про присвоєння ідентифікаційного номера від 10.03.1993; диплом молодшого спеціаліста серії НОМЕР_2 від 23.02.1996; трудова книжка серії НОМЕР_3 від 18.03.1996; довідка Комунального некомерційного підприємства «Славутицька міська лікарня» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області від 12.05.2022 №466; довідка Комунального некомерційного підприємства «Славутицька міська лікарня» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області про заробітну плату від 17.05.2022 №479; довідка Державного закладу «Центр спеціалізованої медичної допомоги зони відчуження Міністерства охорони здоров'я України» №9 від 10.02.2022; довідка Державного закладу «Центр спеціалізованої медичної допомоги зони відчуження Міністерства охорони здоров'я України» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №8 від 10.02.2022; наказ Державного закладу «Спеціалізована медико-санітарна частина №16 МОЗ України» від 26.04.2013 №42; накази Державного закладу «Центр спеціалізованої медичної допомоги зони відчуження Міністерства охорони здоров'я України» від 10.01.2018 №6 та від 17.04.2018 №31; лист Головного управління Держпраці у Київській області від 14.05.2018 №42/2/18/6877; документ про особливі заслуги - нагородження орденом «За мужність» ІІІ ступеня №280/2022 від 26.04.2022.
Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області листом від 16.06.2022 №1000-0212-8/54144 повідомило позивачці про прийняття рішення за результатом розгляду її заяви.
Так, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 08.06.2022 №103230001279 було відмовлено позивачці в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з посиланням на пункт 1 частини другої статті 114 Закону №1058.
У спірному рішенні відповідач зазначив, що пенсійний вік, визначений пунктом 1 частини другої статті 114 Закону №1058, становить 50 років, у той час як вік заявниці 45 років та 3 місяці.
Також у спірному рішенні відповідач зазначив, що страховий стаж заявниці становить 29 років 6 місяців та 5 днів, а пільговий стаж - 12 років 1 місяць та 1 день.
Відповідач зазначив, що дата, з якої позивачка матиме право на пенсійну виплату - 01.03.2027.
Судом встановлено, що позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою від 20.06.2022, у якій просила відповідача прийняти рішення про призначення їй пенсії, оскільки її первинна заява від 01.06.2022 була розглянута неналежним територіальним органом Пенсійного фонду України.
У вказаній заяві позивачка наголосила, що оскільки місцем її фактичного проживання є м.Славутич Вишгородського району Київської області, то рішення за результатами розгляду її заяви мало бути прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області, а не Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області листом від 01.07.2022 №4361-8187/М-02/8-1000/22 повідомило позивачці, що опрацювання поданих нею документів в силу вимог пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, здійснювалось спеціалістами Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області за принципом екстериторіальності.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем спірного рішення та стверджуючи про розгляд її заяви про призначення пенсії неналежним територіальним органом Пенсійного фонду України, позивачка звернулася до суду з даним позовом, з приводу чого суд зазначає таке.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
З 01.01.2004 таким законом є Закон №1058, який був прийнятий на зміну положенням Закону №1788.
Отже, оскільки і Закон №1058, і Закон №1788 регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону № 1058 як акта права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону №1788 підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону № 1058.
Згідно з пунктом "а" частини першої статті 13 Закону № 1788 (в редакції до прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VІІІ, далі - Закону № 213) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Законом № 213 раніше передбачений пунктом "а" статті 13 Закону № 1788 віковий ценз для жінок з 45 років було збільшено до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу, за яким, зокрема, жінки, дати народження яких припадали з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року, набували право на пенсію по досягненню 49 років 6 місяців.
Відповідно до пункту 2 розділу XV Закону № 1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20% з наступним збільшенням її щороку на 10% до 100% розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону. Виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" - "е" та "ж" статті 13 Закону № 1788, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 01.01.2015 - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Отже, і після набуття чинності нормами Закону № 1058 правила призначення пенсій за Списком № 1 регламентувались пунктом "а" статті 13 Закону № 1788.
Такий стан правового регулювання існував до календарної дати набрання чинності нормами Закону № 2148 (11.10.2017), яким текст Закону № 1058 був доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з частиною першою якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
При цьому Законом № 2148 у новій редакції був викладений пункт 2 розділу XV Закону № 1058, де вказувалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 114 Закону №1058 у редакції Закону №2148 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.
У силу спеціальної вказівки у Законі № 2148 наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017.
Таким чином, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком № 1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом "а" статті 13 Закону №1788 у редакції Закону № 213 та пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058 у редакції Закону № 2148.
Правила вказаних законів були повністю уніфікованими (ідентичними).
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 № 1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу І, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону № 213.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини вказаного рішення визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до пункту 3 резолютивної частини вказаного рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788 в редакції до внесення змін Законом № 213 для осіб, які працювали до 01.04.2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах".
Отже, з 23.01.2020 в Україні існують два Закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком № 1, а саме: пункт "а" статті 13 Закону № 1788 у редакції до прийняття Закону № 213 та частина 2 статті 114 Закону № 1058 у редакції Закону № 2148.
Таким чином, вимоги вищевказаних законів містять розбіжність відносно позивачки щодо вікового цензу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, який складає 45 років за пунктом "а" статті 13 Закону № 1788 у редакції до прийняття Закону № 213 та 50 років за пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058 у редакції Закону № 2148.
Слід звернути увагу на те, що у справах "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та № 37943/06, рішення від 14.10.2010) та "Серков проти України" (заява № 39766/05, рішення від 07.07.2011) Європейський суд з прав людини дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу "якості закону". В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
За вказаних обставин, такі обов'язкові умови для призначення пенсії на пільгових умовах як досягнення певного віку та наявність стажу роботи, мають застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15), виходячи з принципу правової визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Враховуючи частину першу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та № 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 по справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивачки є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 45 років.
Відповідачами у даному випадку мотиви вчинення владного управлінського волевиявлення не враховують правила розв'язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на користь пенсіонера.
Аналогічний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 101211541), в якій вказано, що оскільки норми Закону № 1788-ХІІ, з урахуванням Рішення № 1-р/2020, та Закону № 1058-ІV регулюють одне і те ж коло відносин, вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу “якості закону”, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.
Велика Палата Верховного Суду, з урахуванням свого правового висновку, викладеного в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56), зауважила, що застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.
У зв'язку з викладеним, суд вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області протиправно посилалось у спірному рішенні на пункт 1 частини другої статті 114 Закону №1788 в частині необхідності досягнення пенсійного віку - 50 років та наявності страхового стажу не менше 20 років, оскільки згідно з рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1/-р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Отже, позивачка на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії досягла 45 річного віку, необхідного для призначення пенсії за пунктом "а" частини першої статті 13 Закону №1058.
При цьому, суд зауважує, що під час визначення стажу позивачки її стаж за період роботи з 16.09.2008 по 10.02.2022 має обраховуватися в полуторному обчисленні.
Так, як вбачається з трудової книжки, позивачка з 16.09.2008 по теперішній час працює фельдшером в Спеціалізованій медико-санітарній частині №16 Державного спеціалізованого підприємства «ЧАЕС».
У трудовій книжці вказано, що 31.07.2012 відбулась зміна назви Спеціалізованої медико-санітарної частини №16 МОЗ України на Державний заклад «Спеціалізована медико-санітарна частина №16 МОЗ України».
07.12.2017 відбулась зміна найменування Державного закладу «Спеціалізована медико-санітарна частина №16 МОЗ України» на Державний заклад «Центр спеціалізованої медичної допомоги зони відчуження МОЗ України».
Відповідно до довідки Державного закладу «Центр спеціалізованої медичної допомоги зони відчуження Міністерства охорони здоров'я України» №9 від 10.02.2022 ОСОБА_1 була в зонах ЧАЕС безпосередньо зайнята на роботах, визначених рішенням Урядової Комісії СРСР по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС №87 від 07.08.1986, №108 від 19.08.1986, №173 від 18.09.1986, №339 від 05.01.1987, №351 від 02.02.1987, передбачених постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 за №665-195 і постановою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29.12.1987 №1497-378, що дають право на державну пенсію на пільгових умовах у відповідності зі списком №1, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 за №1173, постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36, постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 №1400, постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2008 №831, постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.2011 №984, постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2012 №717 з 16.09.2008 по 10.02.2022 і продовжує працювати.
У вказаній довідці зазначено, що час роботи з 01.01.1998 зараховується в стаж у полуторному обчисленні.
Згідно з довідкою закладу «Центр спеціалізованої медичної допомоги зони відчуження Міністерства охорони здоров'я України» №8 від 10.02.2022 ОСОБА_1 працювала повний робочий день в ДЗ «ЦСМДВ МОЗ України» і за період з 01.01.2010 по 10.02.2022 виконувала роботи в зоні відчуження за посадою фельдшера, що передбачена Списком №1 розділу ХХІІ підрозділ 1, 22ю1-1г постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36, Список №1 розділу ХХІІ підрозділ 4 постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461, код КП 3221.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 у період з 16.09.2008 по 10.02.2022 працювала повний робочий день у зоні відчуження у Державному закладі «Центр спеціалізованої медичної допомоги зони відчуження МОЗ України» та виконувала роботи за посадою, що передбачена Списком №1.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №831 від 10.09.2008 «Про доплати особам, які працюють у зоні відчуження» особам, які постійно працюють або виконують службові обов'язки у зоні відчуження, час роботи або служби зараховується до стажу роботи і вислуги років у полуторному розмірі (в тому числі за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36).
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36 затверджено Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Пунктом 22.1-1г вказаного Списку № 1 передбачено право на пенсію на пільгових умовах для працівників, які зайняті повний робочий день у зоні відчуження на підприємствах, в установах і організаціях, перелік яких затверджується Мінприроди за погодженням з Мінсоцполітики та Міністерством охорони здоров'я в позиції 22.1-1г працівникам призначається пенсія за віком на пільгових умовах починаючи з 1 січня 2010 року згідно з постанови КМУ № 173 від 24.02.2010.
Відповідно до наказу Міністерства надзвичайних ситуацій України від 13.03.2012 №576 до Переліку підприємств, установ і організацій зони відчуження, працівники яких зайняті повний робочий день, мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, належить Спеціалізована медико-санітарна частина № 16 Міністерства охорони здоров'я.
Постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року №461 затверджено, зокрема, Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
До вказаного списку віднесено роботи в зоні відчуження: працівники, зайняті на роботах у зоні відчуження, сумарна щільність забруднення території якої радіонуклідами становить 100 кБк/м2 і більше.
Згідно Пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку про наявність підстав для зарахування до пільгового стажу позивачки періоду її роботи повний робочий день в зоні відчуження в Спеціалізованій медико-санітарній частині № 16 Міністерство охорони здоров'я (змінені найменування з 31.07.2012 - Державний заклад «Спеціалізована медико-санітарна частина №16 МОЗ України», з 07.12.2016 - Державний заклад «Центр спеціалізованої медичної допомоги зони відчуження МОЗ України») з 16.09.2008 по 10.02.2022 у полуторному обчисленні.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області безпідставно відмовило позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
У позовній заяві позивачка просить суд: визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області від 08.06.2022 №103230001279 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п."а" ч.1 ст.32 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ст.ст.55-56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням проведеного розрахунку страхового стажу та періоду її роботи з особливо шкідливими умовами праці у пільговому обчисленні у полуторному розмірі (рік за півтора) до страхового стажу, що дає право на зменшення пенсійного віку, у зоні відчуження Чорнобильської АЕС з 16.09.2008 по 10.02.2022 в Спеціалізованій медико-санітарній частині №16 м.Чорнобиль, Державному закладі "Спеціалізована медико-санітарна частина №16 МОЗ України", Державному закладі "Центр спеціалізованої медичної допомоги зони відчуження МОЗ України" на посаді фельдшера здоровпункту АПК-1 ДСП "ЧАЕС", у зв'язку з досягненням віку у 45 років.
Відповідно до частин першої-другої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною другою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Враховуючи вказане, суд з метою повного та всебічного захисту прав та інтересів позивача вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 08.06.2022 №103230001279.
У позовній заяві позивачка просить суд визнати протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області стосовно відмови у призначенні ОСОБА_1 , пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. "а" ч.1 ст.32 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ст.ст.55-56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням проведеного розрахунку страхового стажу та періоду її роботи з особливо шкідливими умовами праці у пільговому обчисленні у полуторному розмірі (рік за півтора) до страхового стажу, що дає право на зменшення пенсійного віку, у зоні відчуження Чорнобильської АЕС з 16.09.2008 по 10.02.2022 в Спеціалізованій медико-санітарній частині №16 м.Чорнобиль, Державному закладі "Спеціалізована медико-санітарна частина №16 МОЗ України", Державному закладі "Центр спеціалізованої медичної допомоги зони відчуження МОЗ України" на посаді фельдшера здоровпункту АПК-1 ДСП "ЧАЕС", у зв'язку з досягненням віку у 45 років.
Заявляючи вказану позовну вимогу, позивачка посилається на те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області не мало повноважень здійснювати розгляд його заяви про призначення пенсії від 01.06.2022 та приймати спірне рішення, оскільки територіальним органом Пенсійного фонду України, який мав здійснити розгляд відповідної заяви, є Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Проте, суд ставиться критично до такої позиції, оскільки відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У зв'язку з цим, розгляд документів позивачки про призначення пенсії та прийняття за результатами такого розгляду спірного рішення був здійснений за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області, що є правомірним.
У зв'язку з цим, суд не вбачає підстав для задоволення вказаної позовної вимоги.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 з 01.03.2022 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. "а" ч.1 ст.32 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ст.ст.55-56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням проведеного розрахунку страхового стажу та періоду її роботи з особливо шкідливими умовами праці у пільговому обчисленні у полуторному розмірі (рік за півтора) до страхового стажу, що дає право на зменшення пенсійного віку, у зоні відчуження Чорнобильської АЕС з 16.09.2008 по 10.02.2022 в Спеціалізованій медико-санітарній частині №16 м.Чорнобиль, Державному закладі "Спеціалізована медико-санітарна частина №16 МОЗ України", Державному закладі "Центр спеціалізованої медичної допомоги зони відчуження МОЗ України" на посаді фельдшера здоровпункту АПК-1 ДСП "ЧАЕС", у зв'язку з досягненням віку у 45 років, суд зазначає таке.
Відповідно до Рекомендації № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області було протиправно відмовлено позивачці у призначенні пенсії за віком, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.
З урахуванням тієї обставини, що оскаржуване рішення відповідача не ґрунтується на дискреційних повноваженнях, суд вважає за необхідне зобов'язати призначити позивачці пенсію за віком на пільгових умовах саме Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, як орган, який допустив протиправну поведінку та порушив права позивачки.
Відповідно до частини першої статті 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Таким чином, оскільки позивачка досягла пенсійного віку, необхідного для призначення пенсії за віком, 28.02.2022, тримісячний строк для подання заяви про таке призначення почав свій перебіг з 01.03.2022 та спливає, відповідно, 01.06.2022.
Матеріали справи свідчать, що із заявою про призначення пенсії позивачка звернулася 01.06.2022, тобто в останній день тримісячного строку, внаслідок чого пенсія має бути призначена з дня звернення - з 01.03.2022.
Враховуючи, що спірне рішення було прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області, суд вважає за необхідне зобов'язати саме вказаного відповідача призначити позивачці пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 01.03.2022 на підставі пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакціях, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", врахувавши до пільгового стажу у полуторному обчисленні періоди її роботи з 16.09.2008 по 10.02.2022.
Таким чином, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог, заявлених до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити та виплачувати позивачці з 01.03.2022 пенсію за віком відповідно до ст.ст.55-56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням проведеного розрахунку періодів її роботи з особливо шкідливими умовами праці, - за Списком №1 в полуторному обчисленні до страхового стажу, що дає право на зменшення пенсійного віку, у зоні відчуження Чорнобильської АЕС з 16.09.2008 по 10.02.2022 в Спеціалізованій медико-санітарній частині №16 м.Чорнобиль, Державному закладі "Спеціалізована медико-санітарна частина №16 МОЗ України", Державному закладі "Центр спеціалізованої медичної допомоги зони відчуження МОЗ України" на посаді фельдшера здоровпункту АПК-1 ДСП "ЧАЕС", у зв'язку з досягненням віку у 45 років, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу: потерпілі від Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років - 3 роки*
та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
Потерпілим від Чорнобильської катастрофи, які відпрацювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 (чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше), вік виходу на пенсію зменшується додатково на два роки понад передбачений цією статтею.
Частиною другою статті 56 вказаного Закону визначено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком №1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Суд звертає увагу на те, що позивачка зверталась до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою від 01.06.2022 про призначення пенсії за списком №1 відповідно до ст.13 Закону №1788, а не відповідно до ст.55-56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Суд наголошує на тому, спірне рішення відповідача стосуються виключно відмови у призначенні позивачці пенсії за віком на підставі ст.13 Закону №1788.
Так, спір між сторонами виник у зв'язку з визначенням вікового цензу, з якого виникає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з наявністю двох законів, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком № 1, а саме: пункт «а» статті 13 Закону № 1788 у редакції до прийняття Закону № 213 та частина 2 статті 114 Закону № 1058 у редакції Закону № 2148, та у зв'язку з визначенням пільгового стажу позивачки.
Враховуючи вказане, суд не вбачає підстав для задоволення вказаної позовної вимоги.
З урахуванням викладеного, враховуючи часткове підтвердження обґрунтованості позовних вимог відповідними доказами, суд вважає, що позов належить задовольнити частково.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Під час звернення до суду позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 1984,80 грн., що підтверджується квитанцією від 15.07.2022 №N0XTM4652М.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 992,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, як органу, протиправна поведінка якого призвела до виникнення спору.
Керуючись статтями 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 08.06.2022 №103230001279 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 01.03.2022 на підставі пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакціях, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", врахувавши до пільгового стажу у полуторному обчисленні періоди її роботи з 16.09.2008 по 10.02.2022.
4. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яності дві грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (ідентифікаційний код 20453063, місцезнаходження:88008, Закарпатська обл., м.Ужгород, пл.Народна, буд.4).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.