12 грудня 2022 року м.Київ № 320/8855/22
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління ДМС України у м. Києві та Київській області, Боярського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної Служби України у м. Києві та Київській області про визнання відмову протиправною зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДМС України у м. Києві та Київській області, Боярського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної Служби України у м. Києві та Київській області, у якому просить суд:
- визнати протиправною відмову Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області у видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України зразка 1994 року;
- зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області у подальшому здійснити паспортний облік ОСОБА_3 згідно “Положення про паспорт громадянина України", яке затверджене Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, а саме : виключно за прізвищем, іменем та по батькові відповідно дії норм ст.ст. 28, 294, 296 ЦК України;
- зобов'язати Києво-Святошинський відділ Центрального Міжрегіонального управління Державної Міграційної Служби України у м. Києві та Київській області, видати (без використання засобів ЄДДР України) ОСОБА_2 у зв'язку зі зміною прізвища з ОСОБА_4 ( до одруження) на ОСОБА_5 (після одруження) паспорт громадянина України раніше встановленого зразка у вигляді паспортної книжечки, форма якого затверджена постановою ВРУ №2503 від 26.06.1992 ( ред. - 2019 року) та у подальшому здійснити паспортний облік згідно “Положення про паспорт громадянина України” від 02.09.1993 (без застосування засобів ЄДДР України).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 02.06.2022 вона уклала шлюб з ОСОБА_6 , та з метою отримати паспорт у зв'язку із зміною прізвища на прізвище чоловіка, звернулася до відповідача із проханням провести обмін паспорта. Відповідач відмовив позивачу у обміні паспорта, так як видача таких паспортів вже не передбачена. Позивачка вважає такі дії відповідача незаконними, що порушують її конституційні права на свободу світогляду і віросповідання, на невтручання в особисте і сімейне життя, тому звернулася до суду із даним позовом в якому просить задовольнити позовні вимоги.
Суд ухвалою від 30.09.2022 відкрив спрощене позовне проведення без проведення судового засідання.
Суд ухвалою від 12.12.2022 замінив відповідача Києво-Святошинський відділ ЦМУ ДМС у м.Києві та Київській області на Боярський відділ ЦМУ ДМС у м.Києві та Київській області у порядку процесуального правонаступництва.
Відповідач, ЦМУ ДМС України у м.Києві та Київській області правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення тексту ухвали на електронну адресу, про що свідчить довідка про доставку електронного листа, сформована програмним забезпеченням "Діловодство спеціалізованого суду".
Відповідач, Боярський відділ ЦМУ ДМС у м.Києві та Київській області, не погоджуючись з позовними вимогами ОСОБА_1 , надіслав відзив на позовну заяву, у якому зазначив про те, що відповідно до п.1. Розділу IV наказу МВС України від 06.06.2019 № 456 “Про затвердження Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України” обмін паспорта здійснюється в разі, зокрема, зміни прізвища, імені, по батькові, дати та/або місця народження. Відповідно до п. 2 Розділу IV наказу МВС України від 06.06.2019 № 456 “Про затвердження Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України” для обміну паспорта заявник подає: 1) заяву; 2) рішення суду; 3) паспорт, що підлягає обміну; 4) дві (три - у разі одержання паспорта, який обмінюється в іншому територіальному підрозділі ДМС) фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см; 5) платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита (у разі обміну паспорта у зв'язку із непридатністю для користування) або оригінал документа про звільнення від його сплати; 6) документи, що підтверджують обставини (крім обміну паспорта з причин непридатності його використання), на підставі яких паспорт підлягає обміну. Видані компетентними органами іноземної держави документи, що подаються для оформлення паспорта, засвідчуються в установленому законодавством порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та подаються з перекладом українською мовою, вірність якого засвідчується нотаріально; 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомних осіб, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб). Тобто вказаний перелік документів необхідний як для видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, так і для видачі паспорта громадянина України у формі картки. Проаналізувавши вказані норми законодавства та правовідносини які склалися між учасниками справи, враховуючи докази наявні у матеріалах справи, Боярський відділ ЦМУ ДМС України у м.Києві та Київській області вважає, що протиправність дій відповідача у даному випадку відсутня, оскільки, на підставі письмової заяви позивача, за відсутності будь-якого з необхідних документів відповідач позбавлений можливості видати паспорт громадянина України будь-якого зразка.
Позивачка, не погоджуючись з позицією відповідача, викладеною у відзиві, надіслала відповідь на відзив, у якому посилаючись на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17 навела доводи, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Згідно зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Чабанівською селищною радою 10.04.1998, ОСОБА_7 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Києві, про що у Книзі записів актів цивільного стану 16.06.1992 зроблено відповідний актовий запис за №25.
02.06.2022 ОСОБА_7 уклала шлюб з ОСОБА_6 , який зареєстрований в Новгород-Волинському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Новгрод-Волинському районі Житомирської області Міністерства юстиції (м.Хмельницький), після реєстрації шлюбу позивачка обрала прізвище чоловіка та стала - ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим 02.06.2022.
13.07.2022 позивачка звернулася до Центрального міжрегіонального управління ДМС України у м.Києві та Київській області з письмовою заявою про здійснення її обліку згідно з Положенням про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ без використання УНЗР.
Листом від 02.08.2022 №К-1452/6/8010.5.2/2850-22 ЦМУ ДМС у м.Києві та Київській області повідомило позивачку про те, що відповідно до ст. 13 Закону України «Про Єдиний Державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 №5492-УІ, паспорт громадянина України - це документ, що оформлюється із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру. На даний час у ДМС та її територіальних органів/підрозділів відсутні законні підстави для оформлення та видачі паспорта громадянина України відповідно до Постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ. Однак, враховуючи зміни в законодавстві, Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Також, 19.08.2022 позивачка звернулася до Боярського відділу ДМС України у м.Києві та Київській області з заявою про видачу паспорту зразка 1994 року згідно вимог Положення про паспорт громадянина України.
До своєї заяви позивачка додала копію свідоцтва про народження, копію свідоцтва про шлюб, копію довідки про зареєстроване місце проживання, дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см.
26.08.2022 за результатами розгляду повторного звернення позивачки, Боярський відділ ЦМУ ДМС у м.Києві та Київській області надав відповідь №К-211/6/8040.11/205-22, яким повідомив порядок видачі паспорта громадянина України, та звертав увагу позивачки на необхідність наявності рішення суду, що набрало законної сили про зобов'язання видачі такого паспорту.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулася до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Згідно зі ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Положення Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції гарантується.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 №5492-VI, документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: паспорт громадянина України.
Як передбачено ч. 3 ст. 13 Закону № 5492-VI, паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій.
Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 14 Закону №5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації.
За приписами ч. 1-4 ст. 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Паспорт громадянина України оформляється особам, які не досягли вісімнадцятирічного віку, на чотири роки, а особам, які досягли вісімнадцятирічного віку, - на кожні 10 років. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
При цьому, на даний час діє «Положення про паспорт громадянина України», затверджене Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII, пунктом 3 якого передбачено, що бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1 - 3 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302, передбачено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт.
03.04.2019 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302», відповідно до якої пункт 3 Постанови №302 доповнено абзацом такого змісту: «Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року».
Згідно із пунктами 1, 2 розділу І Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 №456, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.06.2019 за №620/33591, цей Тимчасовий порядок, розроблений відповідно до абзацу п'ятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року №398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302», Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII (в редакції Постанови Верховної Ради України від 23 лютого 2007 року № 719-V), визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку. Паспорт оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1994 року №353 «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України».
Підпунктом 2 пункту 2 розділу IV Порядку №456 визначено, що для обміну паспорта заявник подає, зокрема, рішення суду.
Отже, пункт 3 Постанови №302 та Порядок №456 підлягає застосуванню лише у випадку оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки на підставі рішення суду.
При цьому, суд звертає увагу, що чинним законодавством України передбачена можливість видачі паспорта громадянина України у формі книжечки на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Крім того, відповідно до частини третьої статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.09.2018 року у зразковій справі №806/3265/17 дійшла висновку, що норми Закону №5492-VI на відміну від норм Положення №2503-XII не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря. Законодавець, приймаючи Закон №1474-VIII, яким внесено зміни до Закону № 5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України.
Відтак, відмова відповідача у видачі позивачці паспорт громадянина України у формі книжечки визнані Великою Палатою Верховного Суду у вказаній зразковій справі протиправною.
Згідно із частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України та правових висновків Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд у даній типовій справі дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправною відмову щодо обміну, оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки - ОСОБА_8 , та здійснити обмін шляхом оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_1 .
Суд також враховує, що постановою Кабінету Міністрів України №732 від 12 вересня 2018 року утворено Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області як юридичну особу публічного права, реорганізувавши шляхом злиття Управління Державної міграційної служби у Київській області та Головне управління Державної міграційної служби у м. Києві (пункт 1 вказаної Постанови).
Відповідно до пункту 2 зазначеної Постанови, установлено, що Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області є правонаступником майна, прав та обов'язків Управління Державної міграційної служби у Київській області та Головного управління Державної міграційної служби у м. Києві.
При цьому, Боярський відділ ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області не має статусу юридичної особи, а є лише територіальним підрозділом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби в м. Києві та Київській області.
З огляду на зазначене, у частині вимог позивача щодо зобов'язання оформити та видати паспорт громадянина України у формі книжечки, суд вважає за необхідне визнати належним відповідачем - Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області в особі Боярського відділу ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області (код ЄДРПОУ 42552598; адреса: 02152, місто Київ, вул. Березняківська, 4-А).
Відтак, для належного захисту порушених прав позивачки слід зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області в особі Боярського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Щодо позовної вимоги про здійснення подальшого обліку виключно за прізвищем, іменем та по батькові відповідно дії норм ст.ст. 28, 294, 296 ЦК України та без застосування засобів ЄДДР України, суд зазначає, що при видачі позивачу паспорта у формі, визначеній Положенням про паспорт громадянина України, не передбачено внесення даних особи до Єдиного державного демографічного реєстру, отже позов у вказаній частині задоволенню не підлягає.
Згідно з частинами 1-4 ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ЄСПЛ у п.36 по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 01.07.2003 зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001).
Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, п. 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на зазначене та згідно із ст.139 КАС України судові витрати ОСОБА_1 у загальній сумі 992,40 грн підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м.Києві та Київській області в особі Боярського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м.Києві та Київській області.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Задовольнити частково адміністративний позов.
Визнати протиправною відмову Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м.Києві та Київській області в особі Боярського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м.Києві та Київській області у обміні та видачі ОСОБА_9 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503- XII.
Зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України у м.Києві та Київській області в особі Боярського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м.Києві та Київській області (код ЄДРПОУ - 42552598, вул.Березняківська, 4а, м.Київ) здійснити обмін та видати ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане 10.04.1998 Чабанівською селищною радою Києво-Святошинського району Київської області відділом реєстрації актів цивільного стану Бориспільського міськрайонного управління Київської області) паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.
Відмовити у задоволенні решти позовний вимог.
Стягнути на користь ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане 10.04.1998 Чабанівською селищною радою Києво-Святошинського району Київської області відділом реєстрації актів цивільного стану Бориспільського міськрайонного управління Київської області) судовий збір у сумі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривень 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м.Києві та Київській області в особі Боярського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м.Києві та Київській області (код ЄДРПОУ - 42552598, вул.Березняківська, 4а, м.Київ).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.