12 грудня 2022 року № 320/9001/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов?язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області, в якому просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області від 24.06.2022 №2129/5-01-13 про відмову в призначенні ОСОБА_1 соціальної допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
зобов?язати Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області призначити та виплатити ОСОБА_1 соціальну допомогу при народженні дитини ОСОБА_2 за її заявою від 15.06.2022 у порядку та розмірі, що встановлена ст. 12 Закону України "Про державну допомогу сім?ям з дітьми".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що на її звернення щодо виплати допомоги при народженні дитини, з усіма необхідними підтверджуючими документами, відповідачем відмовлено у призначені та виплаті такої допомоги у зв'язку з тим, що звернення за призначенням надійшло пізніше ніж 12 календарних місяців після народження дитини.
Позивач вважає вказану відмову протиправною, так-як звернення до відповідача із заявою про призначення допомоги при народженні дитини з порушенням встановленого 12-місячного строку обумовлене об'єктивною неможливістю дотримання такого строку, у зв'язку з перебуванням дитини на лікуванні в США.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.10.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач правом на подання відзиву не скористався.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Броварським МВ ГУ МВС України в Київській області 02.02.2012.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач народила сина - ОСОБА_2 , про що свідчить свідоцтво про народження, видане 18.05.2021 Відділом запису актів громадянського стану Міністерства охорони здоров?я штату Пенсильванія.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований громадянином України, що підтверджується довідкою про реєстрацію особи громадянином України від 10.09.2021 №536-90, виданою Генеральним консульством України в Нью-Йорку.
15.06.2022 позивач, діючи в інтересах малолітньої дитини, подала до Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Київського області відповідну заяву встановленого зразка про виплату допомоги при народженні дитини.
Розглянувши звернення позивача, відповідач, листом від 24.06.2022 №2129/5.01-13, відмовив ОСОБА_1 у призначенні допомоги при народженні дитини у зв'язку з тим, що з дати народження дитини минуло більше 12 календарних місяців.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні допомоги при народженні дитини, позивач звернулась за захистом порушених прав до суду.
Надаючи правову оцінку вказаним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України, зокрема, права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов'язки громадянина, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства, виховання, освіти, культури і охорони здоров'я, екологічної безпеки. Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.
Згідно з ч.3 ст.113 Конституції України, Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Таким чином, підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.
Частинами 1 та 2 ст.1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (далі - Закон - №2811-XII) визначено, що громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, а також особи, яких визнано в Україні біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, мають право на державну допомогу нарівні з громадянами України на умовах, передбачених цим Законом, іншими законами або міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст.3 вказаного Закону, призначаються такі види державної допомоги сім'ям з дітьми: 1) допомога у зв'язку з вагітністю та пологами; 2) допомога при народженні дитини; 2-1) допомога при усиновленні дитини; 4) допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 5) допомога на дітей одиноким матерям; 5-1) допомога на дітей, хворих на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, на дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, яким не встановлено інвалідність.
Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та об'єднання громадян за рахунок власних коштів можуть запроваджувати додаткові види допомоги та встановлювати доплати до державної допомоги сім'ям з дітьми.
Статтею 10 Закону №2811-XII встановлено, що допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини.
Частиною 1 ст.12 Закону №2811-XII визначено, що допомога при народженні дитини призначається у розмірі 41280 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово у сумі 10320 гривень, решта суми допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 11 вказаного Закону визначено умови призначення допомоги при народженні дитини, згідно якої допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Опікунам зазначена допомога призначається на підставі рішення про встановлення опіки.
Для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним.
Орган праці та соціального захисту населення за місцем проживання одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, має право отримувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій відомості, необхідні для призначення допомоги при народженні дитини.
У разі народження (встановлення опіки) двох і більше дітей допомога надається на кожну дитину. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. У разі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не призначається.
Матеріалами справи підтверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач народила сина - ОСОБА_2 , про що свідчить свідоцтво про народження, видане 18.05.2021 Відділом запису актів громадянського стану Міністерства охорони здоров?я штату
Пенсильванія. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований громадянином України, що підтверджується довідкою про реєстрацію особи громадянином України від 10.09.2021 №536-90, виданою Генеральним консульством України в Нью-Йорку.
Водночас, за призначенням допомоги при народженні дитини позивач з відповідною заявою звернулась до відповідача тільки 15.06.2022.
Так, в обґрунтування свого звернення до відповідача із заявою тільки 15.06.2022 позивач зазначила, що при народженні у дитини було виявлено офтальмологічні проблеми обох очей, внаслідок чого ОСОБА_2 потребував нагляду відповідних спеціалістів в області дитячої офтальмології в США, що підтверджується відповідними документами наявними в матеріалах справи.
Розглянувши звернення позивача, відповідач спірним рішенням відмовив у призначенні допомоги при народженні дитини у зв'язку з тим, що з дати народження дитини минуло більше 12 календарних місяців.
Разом з тим, приймаючи таке рішення, відповідачем не враховано таке.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з ч.7 ст.7 Сімейного кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини, що ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. І даний адміністративний позов фактично заявлений в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 14 лютого 2018 року по справі №591/610/16-а (№К/9901/12622/18).
Так, у пункті 35 зазначеної постанови Верховний Суд зазначив, що неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.
Отже, суд вважає, що передбачене ч.7 ст.11 Закону №2811-XII та п.12 Порядку №1751, положення, що допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини, не дає підстав стверджувати, що цей термін є присічним та не може бути поновленим при наявності поважних причин.
Суд враховує, що позивач з об'єктивних причин була позбавлена можливості належно звертатися до відповідача щодо отримання допомоги при народженні дитини.
Нормами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Суд зазначає, що у цій справі сам факт існування у позивача права на отримання соціальної допомоги при народжені дитини не оспорюється сторонами та передбачено діючим законодавством.
Як вбачається із матеріалів справи відповідачем не надано достатніх та переконливих доказів для не призначення соціальної допомоги позивачу, тому суд вважає таке втручання не виправданим, з урахуванням вимог статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Отже, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову позивачу у призначенні державної допомоги при народженні дитини.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Управління призначити та виплатити позивачу таку допомогу, суд зазначає таке.
Статтею 5 КАС України визначені способи захисту порушених прав, свобод та інтересів, та зазначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Роботу щодо призначення та виплати державної допомоги сім'ям з дітьми організовує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Тобто, призначення і виплата державної допомоги сім'ям з дітьми здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм.Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад за зареєстрованим місцем проживання або місцем фактичного проживання заявника.
Разом з тим, п.10 ч.2 ст.245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Відповідно до абз.2 ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-VI "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) і практику ЄСПЛ як джерело права.
Право на виплати у сфері соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі "Міллер проти Австрії", де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином.
Европейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги ОСОБА_2 Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи висновок суду про протиправність рішення відповідача, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права в даному випадку є саме зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача щодо призначення допомоги при народженні дитини та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 992,40 грн., що підтверджується відповідною квитанцією.
Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 992,40 грн. підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області від 24.06.2022 №2129/5-01-13 про відмову в призначенні ОСОБА_1 соціальної допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.06.2022 щодо призначення допомоги при народженні дитини, на дитину - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Київського області (ідентифікаційний код 03193637).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Василенко Г.Ю.