12 грудня 2022 року № 320/1150/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради Київської області, у якому просить суд:
- визнати протиправними дії Управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради Київської області у відмові у вигляді листа за №15.1-11/3574 від 04.11.2021 у наданні адміністративної послуги ОСОБА_1 , внести в реєстр інформаційної бази відомості згідно акта №51 Комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційної контори №7 та довідки №544 від 14.10.2014, виданої Білоцерківською міською дитячою лікарнею;
- зобов'язати Управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради Київської області внести в інформаційну базу відомості про місце проживання ОСОБА_1 згідно акта №51 Комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційної контори №7 та довідки №544 від 14.10.2014, виданої Білоцерківською міською дитячою поліклінікою та видати відповідну довідку.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що з моменту свого народження, ІНФОРМАЦІЯ_1, та до 29.08.1990 він разом зі своїми батьками проживав у АДРЕСА_1 , проте з певних причин не був зареєстрований за місцем фактичного проживання.
Позивач стверджує, що 01.11.2021 від звернувся до Управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради Київської області із заявою про надання адміністративної послуги - внесення до інформаційної бази відомостей про період його проживання з моменту народження та до 29.08.1990, з видачею відповідної довідки, проте відповідач відмовив у вчиненні таких дій.
Позивач зазначає, що ним до заяви були додані документи, які підтверджують факт його проживання у м. Біла Церква у вказаний період, а саме: акт комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційної контори №7 від 12.10.2021 №51; довідка від 14.10.2014 №544, видана Білоцерківською міською дитячою поліклінікою, у зв'язку з чим позивач вважає, що відповідачем протиправно відмовлено у наданні адміністративної послуги, що і стало підставою для звернення до суду з позовом у цій справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.04.2022 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення електронної копії ухвали про відкриття провадження у справі, підписаної кваліфікованим електронним підписом судді, на електронну адресу.
Крім того, про відкриття провадження у справі відповідача також повідомив і сам позивач рекомендованою кореспонденцією, про що свідчать квитанції відділення поштового зв'язку.
Однак, протягом встановлених п'ятнадцяти днів відзив на позов наданий суду не був.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Славутицьким МВ ГУ МВС України в Київській області 14.06.2004.
З наявного у справі свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 вбачається, що позивач народився в м. Біла Церква Київської області.
12.10.2021 в приміщенні КП БМР ЖЕК №7 юристом І. Ю. Демченко, в присутності мешканця квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_2 , мешканця квартири АДРЕСА_3 був складений акт №51 на підтвердження факта проживання без реєстрації громадянина ОСОБА_1 .
Так, у вказаному акті зазначено, що зі слів сусідів стало відомо, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживав без реєстрації за адресою: АДРЕСА_4 , з дня свого народження по 29.08.1990 зі своїми батьками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Згідно з довідкою Білоцерківської міської дитячої поліклініки від 14.10.2021 №544 ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в пологовому будинку АДРЕСА_5 до 11.04.1990, а потім вибув у м. Київ.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 22.10.2014 Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційної контори №7 було видано батьку позивача - ОСОБА_5 , довідку №2396 на підтвердження того, що він був зареєстрований у АДРЕСА_5 з 01.04.1987 по 29.08.1990.
Довідка аналогічного змісту від 22.10.2014 №2395 була видана цим самим підприємством і щодо мати позивача - ОСОБА_4 .
Судом встановлено, що позивач звернувся до Управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради із заявою від 01.11.2021, в якій просив відповідно до Закону України «Про адміністративні послуги» прийняти додаткові документи, які свідчать про факт проживання позивача з дати народження (ІНФОРМАЦІЯ_1) по 11.09.1990 за адресою: АДРЕСА_1 для внесення до відповідних інформаційних баз, а також видати довідку про реєстрацію місця проживання за вказаною адресою у період з ІНФОРМАЦІЯ_1 по 11.09.1990.
До цієї заяви позивачем було додано:
- копію паспорта;
- копію довідки про реєстрацію місця проживання;
- копію ідентифікаційного коду;
- копію свідоцтва про народження;
- копію акта КП БМР ЖЕК №7 від 12.10.2021 №51;
- копію довідки від 14.10.2014 №544, виданої Білоцерківською міською дитячою поліклінікою.
За результатом розгляду наданих позивачем документів Управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради листом від 04.11.2021 №15.1-11/3574 повідомило, що функції з реєстрації місця проживання фізичних осіб Управління почало виконувати з квітня 2016 року.
Відомості про реєстрацію місця проживання особи надаються згідно з даними, що значаться в картці реєстрації фізичної особи (Форма-А), поквартирній картці (Форма-Б), будинковій книзі (для приватного домоволодіння).
Відповідач зазначив, що відомості про реєстрацію місця проживання позивача за адресою: АДРЕСА_5 у період з ІНФОРМАЦІЯ_1 по 11.09.1990 в Управлінні адміністративних послуг Білоцерківської міської ради відсутні.
Щодо видачі довідки про засвідчення факту проживання позивача за певною адресою відповідач зазначив, що такі повноваження чинним законодавством Управлінню не надані та рекомендував для вирішення спірного питання звернутися до суду.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у цій справі, з приводу чого суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон №1382, в редакції станом на момент звернення позивача із заявою про надання адміністративної послуги) громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Статтею 3 цього Закону визначено, що у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
- місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік;
- місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини;
- орган реєстрації - виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, сільський голова (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради;
- довідка про реєстрацію місця проживання - документ, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи;
- реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку;
- реєстр територіальної громади - база даних, призначена для зберігання, обробки, використання визначеної цим Законом інформації, що створюється, ведеться та адмініструється органом реєстрації для обліку осіб, які проживають на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці;
- зняття з реєстрації - внесення інформації про зняття з реєстрації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Згідно з частиною першою статті 11 Закону №1382 орган реєстрації здійснює:
- формування та ведення Реєстру територіальних громад;
- реєстрацію та зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці;
- передачу інформації та/або внесення у встановленому законом порядку відомостей про реєстрацію та зняття з реєстрації місця проживання/перебування до Єдиного державного демографічного реєстру.
Статтею 14 цього ж Закону визначено, що рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових та службових осіб з питань свободи пересування, вільного вибору місця проживання, реєстрації місця проживання чи місця перебування особи можуть бути оскаржені в установленому законом порядку.
Відповідно до пункту 2 статті 16 Закону №1382 місце проживання особи, яке на день набрання чинності цим Законом підтверджувалося пропискою або було відповідно зареєстроване, вважається зареєстрованим.
Якщо особою була подана заява про зміну місця проживання до набрання чинності цим Законом, реєстрація місця проживання здійснюється за правилами, які діяли на момент прийняття цього Закону.
Правові засади реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері надання адміністративних послуг визначені Законом України «Про адміністративні послуги» (далі - Закон №5203, в редакції станом на момент звернення позивача із заявою про надання адміністративної послуги).
Відповідно до статті 1 Закону №5203 у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
1) адміністративна послуга - результат здійснення владних повноважень суб'єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов'язків такої особи відповідно до закону;
2) суб'єкт звернення - фізична особа, юридична особа, яка звертається за отриманням адміністративних послуг;
3) суб'єкт надання адміністративної послуги - орган виконавчої влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, державний реєстратор, суб'єкт державної реєстрації, уповноважені відповідно до закону надавати адміністративні послуги.
Згідно з положеннями статті 9 Закону №5203 адміністративні послуги надаються суб'єктами надання адміністративних послуг безпосередньо або через центри надання адміністративних послуг.
Фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, має право на отримання адміністративної послуги незалежно від реєстрації її місця проживання, крім випадків, установлених законом.
Частинами першою та другою статті 12 Закону №5203 визначено, що центр надання адміністративних послуг - це постійно діючий робочий орган або виконавчий орган (структурний підрозділ) органу місцевого самоврядування або місцевої державної адміністрації, що зазначені у частині другій цієї статті, в якому надаються адміністративні послуги згідно з переліком, визначеним відповідно до цього Закону.
У центрах надання адміністративних послуг послуги надаються адміністратором центру, у тому числі шляхом його взаємодії з суб'єктами надання адміністративних послуг. У виняткових випадках (якщо послуги у центрах надання адміністративних послуг не можуть бути надані адміністратором або таке їх надання є значно гіршим для інтересів суб'єктів звернення та/або публічних інтересів) окремі адміністративні послуги можуть надаватися через центр надання адміністративних послуг посадовими особами суб'єктів надання адміністративних послуг на підставі узгоджених рішень з органом, який прийняв рішення про утворення центру надання адміністративних послуг.
Центр надання адміністративних послуг, утворений як постійно діючий робочий орган, забезпечує надання адміністративних послуг суб'єктам звернення із залученням до його роботи посадових осіб окремих виконавчих органів (структурних підрозділів) органу, який прийняв рішення про утворення центру надання адміністративних послуг.
Центри надання адміністративних послуг утворюються:
1) Київською, Севастопольською міською, районною у місті Києві, Севастополі державною адміністрацією;
2) міською, селищною, сільською радою.
Частинами пятою-сьомою цієї ж статті закріплено, що у разі утворення центру надання адміністративних послуг як постійно діючого робочого органу для здійснення матеріально-технічного та організаційного забезпечення діяльності центру надання адміністративних послуг у структурі відповідної ради, міської, районної державної адміністрації утворюється (визначається) виконавчий орган (структурний підрозділ), на який покладаються керівництво та відповідальність за організацію діяльності такого центру.
Посадові особи суб'єктів надання адміністративних послуг зобов'язані дотримуватися вимог щодо часу прийому та інших вимог до організації роботи у центрах надання адміністративних послуг, встановлених органом, який прийняв рішення про утворення центру надання адміністративних послуг.
Перелік адміністративних послуг, які надаються через центр надання адміністративних послуг, визначається органом, який прийняв рішення про утворення центру надання адміністративних послуг.
Надання адміністративних послуг, суб'єктом надання яких є відповідна рада (її виконавчі органи або посадові особи), здійснюється виключно через центр надання адміністративних послуг.
Кабінет Міністрів України затверджує перелік адміністративних послуг органів виконавчої влади та адміністративних послуг, що надаються органами місцевого самоврядування у порядку виконання делегованих повноважень, які є обов'язковими для надання через центри надання адміністративних послуг.
16.05.2014 Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова №523-р «Деякі питання надання адміністративних послуг через центри надання адміністративних послуг», додатком до якої є Перелік адміністративних послуг органів виконавчої влади та адміністративних послуг, що надаються органами місцевого самоврядування у порядку виконання делегованих повноважень, які є обов'язковими для надання через центри надання адміністративних послуг (в редакції станом на момент звернення позивача із заявою про надання адміністративної послуги).
Відповідно до вказаного Переліку надаються, зокрема, такі адміністративні послуги:
- ідентифікатор 00034 - реєстрація місця проживання, відповідно до Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (№295);
- ідентифікатор 00037 - зняття з реєстрації місця проживання, відповідно до Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (№297);
- ідентифікатор 00039 - видача довідки про зняття з реєстрації місця проживання, відповідно до Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (№298);
- ідентифікатор 00040 - реєстрація місця перебування, відповідно до Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (№299);
- ідентифікатор 00038 - видача довідки про реєстрацію місця проживання або місця перебування особи, відповідно до Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (№300).
Таким чином, сфера надання адміністративних послуг є обмеженою та включає у себе, у даному випадку, реєстрацію місця проживання або перебування, зняття з реєстрації та видача відповідних довідок про це.
З наявного в матеріалах справи паспорта громадянина України вбачається, що позивач з 14.06.2004 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 .
При цьому, звернення позивача до Управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради не було пов'язано ані з реєстрацією місця його проживання чи перебування, ані зі зняттям з реєстрації, у зв'язку з чим повноваження по наданню адміністративної послуги, про яку просив позивач у своєму зверненні, у відповідача були відсутні.
Так, фактично звернення позивача було пов'язано з бажанням отримати документ для підтвердження факту його проживання в м. Біла Церква у період з ІНФОРМАЦІЯ_1 по 11.09.1990, яке не було зареєстровано у свій час.
Натомість, позивачем не враховано, що адміністративна послуга по реєстрації місця проживання особи у минулому періоду (з наданням відповідної підтверджуючої довідки про це) ані надається Управлінням адміністративних послуг Білоцерківської міської ради, ані передбачена в Переліку адміністративних послуг органів виконавчої влади та адміністративних послуг, що надаються органами місцевого самоврядування у порядку виконання делегованих повноважень, які є обов'язковими для надання через центри надання адміністративних послуг.
Ані у позовній заяві, ані під час розгляду цієї справи позивачем не було надано нормативне обґрунтування своєї позиції та не вказано, якими саме нормами чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства передбачені повноваження відповідача щодо здійснення реєстрації місця проживання особи у минулому (у даному випадку - у період з ІНФОРМАЦІЯ_1 по 11.09.1990) з наданням відповідної довідки.
За таких обставин, суд вважає, що відмовляючи позивачеві у наданні запитуваної ним довідки, відповідач діяв у межах наданих повноважень.
Крім того, суд зазначає, що 05.11.2021 Верховною Радою України був прийнятий Закон України №1871-ІХ «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», який набрав чинності з 1 грудня 2021 року (далі - Закон №1871).
Відповідно до статті 4 цього Закону особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування).
Порядок декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття з реєстрації місця проживання, скасування декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), форми декларацій (заяв), що подаються для декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого та зареєстрованого місця проживання (перебування), а також порядок ведення реєстру територіальної громади, надання та передачі інформації з та до такого реєстру визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1871 громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов'язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його. Іноземець чи особа без громадянства, які отримали довідку про звернення за захистом в Україні, можуть зареєструвати місце свого перебування в Україні.
Положеннями статті 10 Закону №1871 визначено, що внесення інформації про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) особи до реєстру територіальної громади здійснюється в день подання особою відповідних документів (у тому числі в електронній формі), а в разі подання документів через центр надання адміністративних послуг або отримання органом реєстрації інформації в електронній формі у неробочий час - наступного робочого дня.
Про внесення інформації про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) особи до реєстру територіальної громади орган реєстрації у день внесення відповідної інформації повідомляє особу поштою, засобами телефонного або електронного зв'язку, у тому числі засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг.
Внесення інформації про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) особи до реєстру територіальної громади здійснюється органом реєстрації з одночасним повідомленням органу реєстрації за попереднім місцем проживання (перебування) (за наявності) про зміну особою місця проживання (перебування).
Орган реєстрації в день отримання від іншого органу реєстрації, в якому особа декларує (реєструє) місце проживання (перебування), повідомлення про зняття з задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) вносить відповідні зміни до реєстру територіальної громади.
Відповідно до частини першої та другої статті 20 Закону №1871 реєстр територіальної громади створюється та ведеться з метою:
1) обробки, використання визначеної цим Законом інформації для обліку осіб, які проживають на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці;
2) надання адміністративних послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) осіб;
3) здійснення у порядку міжвідомчої електронної взаємодії внесення інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) особи, а також обміну інформацією між реєстрами територіальних громад, Єдиним державним демографічним реєстром та іншими інформаційно-комунікаційними системами;
4) забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування знеособленою інформацією з реєстрів територіальних громад, пов'язаною з місцем проживання (перебування) особи, для здійснення ними своїх повноважень.
Реєстр територіальної громади ведеться органом реєстрації.
Частиною першою статті 23 Закону №1871 визначено, що до реєстру територіальної громади вносяться, серед іншого, такі відомості про особу, місце проживання (перебування) якої задекларовано/зареєстровано: адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) (п.4); дата декларування/реєстрації місця проживання (перебування) особи (п. 12); попереднє місце проживання із зазначенням адреси житла (якщо попереднє місце проживання (перебування) особи було зареєстровано або задекларовано) (п. 14); дата зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) (п. 15); дата зміни задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) особи (п. 16); дата скасування відомостей про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) особи (п. 17).
Згідно з положеннями статті 26 Закону №1871 за заявою особи, яка декларує або реєструє місце проживання (перебування), власника (співвласника) житла, представників, законних представників особи або власника (співвласника) житла, уповноваженої особи житла, іпотекодержателя або довірчого власника (далі - суб'єкт звернення) орган реєстрації видає витяг із реєстру територіальної громади, що підтверджує зареєстроване або задеклароване місце проживання (перебування) особи, виключення інформації з реєстру територіальної громади про місце проживання (перебування) особи.
Витяг із реєстру територіальної громади - це документ у паперовій або електронній формі, що підтверджує відомості про місце проживання (перебування) особи або інформацію про відсутність таких відомостей на дату та час формування витягу. Порядок формування витягу з реєстру територіальної громади встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За заявою суб'єкта звернення витяг із реєстру територіальної громади також може містити інформацію про попередні періоди задекларованого місця проживання, зареєстрованого місця проживання (перебування) особи в адміністративно-територіальній одиниці за місцем звернення особи.
Отже, новий закон також не передбачає можливості здійснення реєстрації місця проживання особи за минулий період та закріплює можливість видачі особі витягу з реєстру з інформацією про попередні періоди задекларованого місця проживання, зареєстрованого місця проживання (перебування) особи виключно у разі наявності відповідної реєстрації.
Не передбачають такої можливості і прийняті на виконання Закону №1871 Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування) та Порядок створення, ведення та адміністрування реєстрів територіальних громад, які були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 №265.
Цією постановою, у свою чергу, була визнана такою, що втратила чинність, постанова Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. № 207 "Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру".
Крім того, відповідно до чинної редакції Переліку адміністративних послуг органів виконавчої влади та адміністративних послуг, що надаються органами місцевого самоврядування у порядку виконання делегованих повноважень, які є обов'язковими для надання через центри надання адміністративних послуг, на теперішній час надаються, зокрема, такі адміністративні послуги:
- ідентифікатор 00034 - реєстрація місця проживання, відповідно до Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" (№295);
- ідентифікатор 00037 - зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання, відповідно до Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" (№297);
- ідентифікатор 00038 - видача витягу з реєстру територіальної громади, відповідно до Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" (№300).
Отже, на момент розгляду цієї справи така адміністративна послуга, як реєстрація місця проживання особи у минулому (у даному випадку - у період з ІНФОРМАЦІЯ_1 по 11.09.1990), з видачею відповідної довідки чи витягу з реєстру територіальної громади, не передбачена переліком адміністративних послуг органів виконавчої влади та адміністративних послуг, що надаються органами місцевого самоврядування у порядку виконання делегованих повноважень, які є обов'язковими для надання через центри надання адміністративних послуг.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.
За результатом розгляду цієї справи судом встановлено, що оскаржувані позивачем дії Управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради повністю відповідають положенням законодавства України, оскільки повноваження по наданню такої адміністративної послуги, за якою звертався позивач (реєстрація місця проживання особи в минулому періоді, з наданням підтверджуючої довідки), у відповідача відсутні.
При цьому суд вважає за доцільне роз'яснити позивачеві, що місцевими загальними судами розглядаються справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Так, відповідно до частини першої та другої статті 315 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, у разі необхідності підтвердження факту проживання в м. Біла Церква у період з ІНФОРМАЦІЯ_1 по 11.09.1990 позивач має право звернутися до місцевого загального суду із заявою відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.
При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду даної справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.
Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати суд залишає за позивачем.
Керуючись статтями 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.