24.10.2022м. ХарківСправа № 922/3987/19
Господарський суд Харківської області у складі судді Ольшанченка В.І.
при секретарі судового засідання Красовському В.С.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1)
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" (61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, 1)
простягнення 239425076,86 грн,
за участю представників:
позивача - адв. Жирного О.С.;
відповідача - Юркової Т.С.
У грудні 2019 року Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (надалі - позивач) надало Господарському суду Харківської області позовну заяву до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" (далі - відповідач), в якій просить суд стягнути з відповідача 222820105,75 грн заборгованості, 15291992,21 грн пені, 1312978,90 грн 3% річних, а також 672350,00 грн судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору транспортування природного газу №1512000744 від 17.12.2015. Позивач зазначав, що відповідач здійснив несанкціонований відбір природного газу у березні - червні 2019 року.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.02.2020 в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишено без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 12.02.2020 у справі №922/3987/19 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.03.2021 касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" задоволено. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 та рішення Господарського суду Харківської області від 12.02.2020 у справі №922/3987/19 скасовано. Справу №922/3987/19 направлено на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.07.2021 в позові відмовлено повністю.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.11.2021 рішення господарського суду залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 01.06.2022 скасовано рішення Господарського суду Харківської області від 08.07.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.11.2021, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2022 для розгляду справи №922/3987/19 визначено суддю Ольшанченко В.І.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.07.2022 було прийнято до провадження на новий розгляд справу №922/3987/19 за правилами загального позовного провадження.
Позивач надав письмові пояснення по справі від 31.07.2022 №1001ВИХ-22-2498.
Позивач надав додаткові пояснення від 08.08.2022 №1001ВИХ-22-2557.
Відповідач надав заперечення від 15.08.2022 №610-Ск-9574-0822 на додаткові пояснення позивача від 08.08.2022.
Позивач надав додаткові пояснення від 12.09.2022 №1001ВИХ-22-2999.
Відповідач надав письмові пояснення від 12.09.2022.
Позивач надав додаткові пояснення від 15.09.2022 №1001ВИХ-22-3135.
Відповідач надав клопотання від 23.09.2022 №610-Ск-10899-0922 про призначення комплексної судової експертизи у справі.
Клопотання позивача від 26.09.2022 №1001ВИХ-22-3315 про долучення до матеріалів справи доказів (акту звіряння).
Ухвалою суду від 27.09.2022 було задоволено клопотання АТ "Укртрансгаз" №1001вих-22-3315 від 26.09.2022 про поновлення строку на подання доказів - акту звіряння станом на 31.08.2022.
Позивач надав заперечення від 28.09.2022 №1001ВИХ-22-3365 на клопотання відповідача про призначення комплексної судової експертизи у справі.
Ухвалою суду від 28.09.2022 відхилено клопотання АТ "ОГРС "Харківгаз" від 23.09.2022 про призначення комплексної судової експертизи повністю.
28.09.2022 ухвалою суду повідомлено учасників справи про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 11.10.2022 о 14:30 год.
11.10.2022 відповідач надав заява про відстрочення виконання рішення у справі на рік.
11.10.2022 у судовому засіданні була оголошена перерва до 24.10.2022 о 14:30 год, про що ухвалою суду від 11.10.2022 повідомлено сторін.
Позивач надав заперечення від 18.10.2022 №1001ВИХ-22-3670 на заяву відповідача про відстрочення виконання рішення у справі.
Представник позивача в судовому засіданні 24.10.2022 позовні вимоги підтримував у повному обсязі та просив суд позов задовольнити з підстав, викладених у позові і письмових поясненнях.
Представник відповідача в судовому засіданні 24.10.2022 проти позовних вимог заперечував, просив суд в їх задоволенні відмовити.
В судовому засіданні 24.10.2022 за результатами розгляду справи по суті суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
17.12.2015 між Акціонерним товариством “Укртрансгаз” (оператор) та Акціонерним товариством “Оператор газорозподільної системи “Харківгаз” (замовник) укладено договір транспортування природного газу №1512000744 (надалі - договір).
Відповідно до п. 2.1 договору оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу (далі - послуги) на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг.
У пункті 2.2 договору зазначено, що послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2493 з урахуванням особливостей, передбачених цим договором.
Пунктом 2.3 договору визначено послуги, які можуть бути надані замовнику за цим договором, а саме: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (далі - розподіл потужності); послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (далі - транспортування); послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (далі - балансування).
Обсяг послуг, що надаються за цим договором, визначається підписанням додатка 1 (розподіл потужності) та/або додатка 2 (транспортування) до цього договору (п. 2.4 договору).
Приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу (п. 2.5 договору).
За умовами п. 2.6 договору замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі.
Оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів (п. 2.7 договору).
У пункті 3.2 договору сторони погодили, що оператор має право своєчасно отримувати від замовника плату за надані послуги, стягувати із замовника додаткову плату у разі перевищення розміру договірної потужності та/або за недотримання вимог щодо якості газу, який передається ним в газотранспортну систему, в порядку, визначеному цим договором.
Разом з тим пунктом 4.1 договору передбачено, що замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; надати оператору фінансове забезпечення в порядку, встановленому у Кодексі та цьому договорі; дотримуватися обмежень, встановлених цим договором та Кодексом; негайно виконувати розпорядження диспетчерської служби оператора; вчасно врегульовувати небаланси; не перевищувати замовлені потужності, визначені в цьому договорі; повідомляти оператора про зміну умов, які стали підставою для укладення цього договору; забезпечити можливість цілодобового зв'язку оператора з представниками замовника, зазначеними в цьому договорі; здійснювати додаткову оплату оператору у разі перевищення розміру договірної потужності та/або недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним в газотранспортну систему, в порядку, визначеному цим договором.
У пунктах 7.1 - 7.3 договору сторонами погоджено, що вартість послуг балансування розраховується за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом. Оператор розміщує інформацію про чинні тарифи та базову ціну газу на своєму веб-сайті: www.utg.ua. Тарифи, передбачені пунктом 7.1, є обов'язковими для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо їх встановлення. Визначена на їх основі вартість послуг застосовується сторонами при розрахунках за послуги згідно з умовами договору.
Згідно з п. 9.4 договору передбачено, що оператор до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник зобов'язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує п'яти банківських днів.
Розбіжності щодо вартості послуг балансування підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість послуг балансування, яку замовник зобов'язаний сплатити в строк, визначений пунктом 9.4 цього договору, визначається за даними оператора (п. 9.5).
Пунктом 11.1 договору передбачено, що послуги, які надаються за цим договором, за винятком послуг балансування, оформлюються оператором і замовником актами наданих послуг.
Послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого замовником відповідно до Кодексу та розділу IX цього договору (п. 11.4)
Згідно з пунктами 13.1, 13.2, 13.5 договору у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим договором. Сторона, що не виконує умови цього договору та (або) умови Кодексу, зобов'язана в повному обсязі відшкодувати збитки, завдані іншій стороні. У разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до п. 17.1 договору передбачено, що цей договір набирає чинності з дня його укладення на строк до 31 грудня 2016 року, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01 грудня 2015 року. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
29.11.2017 між оператором та замовником укладено додаткову угоду №1 до договору транспортування природного газу №1512000744 від 17.12.2015.
У вищезазначеній додатковій угоді п. 9.4 розділу IX викладено в такій редакції:
“9.4. Оператор до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру, замовник, крім вартості послуг, вказаних в абзаці другому цього пункту, зобов'язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує п'яти банківських днів.
Оплата вартості послуг балансування оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться у строки та за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року №20, у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період.”.
Предметом позову у цій справі є вимога Акціонерного товариства “Укртрансгаз” про стягнення з Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Харківгаз” заборгованості з неоплачених обсягів негативних добових небалансів природного газу за договором транспортування природного газу №1512000744 від 17.12.2015 за період з березня по червень 2019 у сумі 222820105,75 грн, пені у сумі 15291992,21 грн, 3% річних у сумі 1312978,90 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем врегульовані Законом України “Про ринок природного газу”, Кодексом газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС), який затверджений постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до пунктів 7, 45 частини 1 статті 1 Закону України “Про ринок природного газу” (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) газотранспортна система - технологічний комплекс, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об'єктами і спорудами, пов'язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу; транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.
За приписами ч. 1, 2 ст. 32 Закону України “Про ринок природного газу” транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором. оператор газотранспортної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів транспортування природного газу із замовниками.
Згідно з пунктом 2 глави 1 розділу IV Кодексу ГТС правовідносини між оператором газотранспортної системи та оператором установки LNG/оператором газосховища/ газовидобувним підприємством /оператором газорозподільної системи / прямим споживачем щодо одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі вчинення дій з врегулювання добових небалансів у газотранспортній системі, регулюються договором транспортування природного газу, укладеним відповідно до Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року №2497.
Відповідно до пункту 1 глави 1 Розділу VIII Кодексу ГТС одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Оператор газотранспортної системи не має права відмовити в укладенні договору транспортування за умови дотримання заявником вимог щодо його укладення, передбачених цим розділом.
Згідно з ч. 3, 4 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Отже, нормами чинного законодавства визначено, що транспортування природного газу може здійснюватися лише на підставі договору, укладеного з оператором газотранспортної системи.
За змістом п. 1, 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу в умовах добового балансування газотранспортної системи, а також між суб'єктами ринку природного газу та операторами торгових платформ оператор газотранспортної системи зобов'язаний створити та підтримувати функціонування інформаційної платформи.
Інформаційна платформа має бути доступною всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.
Суб'єкти ринку природного газу, які уклали (переуклали) з оператором газотранспортної системи договір транспортування, набувають права доступу до інформаційної платформи та статусу користувача платформи з моменту укладення (переукладення) договору. Оператор газотранспортної системи присвоює кожному такому суб'єкту ринку природного газу код користувача платформи та створює на інформаційній платформі інтерфейс такого користувача відповідно до його статусу суб'єкта ринку природного газу (постачальник, оператор газорозподільної системи, оптовий продавець/покупець, оператор газосховищ тощо), про що має повідомити останнього. При цьому додатком до договору визначаються уповноважені особи суб'єкта ринку природного газу (користувача платформи), які будуть мати право доступу до інформаційної платформи від імені користувача платформи (зазначаються їхні адреси електронної пошти та контактні дані), для їх електронної реєстрації, що оформлюється у вигляді повідомлення на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, наведеною в додатку 1 до цього Кодексу, до якого додаються у письмовій формі довіреності користувача платформи на кожну уповноважену особу.
АТ “Харківгаз” на підставі укладеного договору транспортування були надані АТ “Укртрансгаз” оформлені належним чином повідомлення на створення облікових записів користувачів інформаційної платформи. У вказаних повідомленнях визначені особи, уповноважені відповідачем на доступ до інформаційної платформи від імені користувача платформи. Відповідач підтвердив, що вказані особи ознайомлені з вимогами Кодексу газотранспортної системи та інструкціями оператора газотранспортної системи щодо взаємодії з інформаційною платформою та зобов'язуються їх дотримуватися, у тому числі дотримуватися заходів безпеки щодо доступу до платформи та інтерфейсу користувача платформи сторонніми особами. Крім того, до вказаних повідомлень додані відповідні довіреності на право вчиняти всі необхідно юридично значущі дії на інформаційній платформі оператора ГТС. Вказаними доказами підтверджується наявність у відповідача доступу до інформаційної платформи і, відповідно, можливість обміну інформацією через неї з оператором газотранспортної системи.
Відповідно до ч. 3 глави 3 розділу IV Кодексу газотранспортної системи обмін даними між уповноваженими особами користувачів інформаційної платформи та інформаційною платформою (оператором газотранспортної системи) відбувається через електронну пошту та інтерфейс користувача інформаційної платформи веб-додатка. У разі якщо електронна пошта недоступна, уповноважена особа користувача платформи повинна повідомити про це оператора газотранспортної системи. З метою контролю цілісності і достовірності інформації, яка передається в електронному вигляді, а також підтвердження її авторства під час обміну інформацією оператор газотранспортної системи забезпечує використання електронного цифрового підпису.
Усі операції, що здійснюються через інформаційну платформу, зберігаються з інформацією щодо відповідного користувача інформаційної платформи, часу здійснення операції, електронного-цифрового підпису (ЕЦП), накладеного на форми (файли), що завантажуються до інформаційної платформи.
Таким чином, суб'єкти ринку природного газу, уклавши з оператором газотранспортної системи договір транспортування природного газу та визначивши у Повідомленні на створення уповноваженого запису уповноважених осіб, які будуть мати право доступу до інформаційної платформи від імені такого суб'єкту ринку природного газу (користувача платформи), - вчинили правочин, який є підставою для виникнення відповідних цивільних прав та обов'язків у сфері транспортування природного газу за наслідком вчинення такими уповноваженими особами користувача платформи дій, спрямованих на замовлення, надання та супроводження послуг транспортування природного газу, в тому числі в умовах добового балансування газотранспортної системи, а також інших дій передбачених Кодексом ГТС.
Так, згідно з п. 5 глави 4 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем відповідно до вимог цього Кодексу та за формами електронного документообігу оператора газотранспортної системи, погодженими з Регулятором на виконання постанови НКРЕКП від 28.09.2018 №1134, вносять (шляхом завантаження файлів з накладанням ЕЦП) інформацію:
Форма №1. Інформація про споживачів, підключених до газорозподільної системи.
Форма №2. Інформація про попередні та остаточні прогнози відборів/споживання природного газу споживачами, що не вимірюються щодобово, і відбори/споживання природного газу споживачами, що вимірюються щодобово (протягом доби).
Форма №3. Інформація про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово, та/або щодо яких було змінено режим нарахування відбору/споживання природного газу.
Форма №4. Інформація про операторів газорозподільних систем (за їх наявності), яким природний газ передається з його газорозподільної системи, з визначенням місць підключення таких операторів та про об'єм/обсяг приймання-передачі природного газу з однієї газорозподільної зони в іншу.
Форма №5. Інформація про газовидобувні підприємства (за їх наявності), промислові газопроводи яких безпосередньо підключені до газорозподільної системи.
Форма №8. Інформація про об'єм/обсяг подач природного газу у віртуальній точці входу з газорозподільної системи в розрізі газовидобувних підприємств.
Аналогічний обов'язок передбачений п. 2 глави 3 розділу XII Кодексу ГТС, згідно з яким оператор газорозподільної системи, суміжне газовидобувне підприємство, газовидобувне підприємство, підключене безпосередньо до газорозподільної системи, оператор газосховищ, оператор установки LNG та прямий споживач надають оператору газотранспортної системи інформацію про подачі та відбори/споживання, що вимірюються протягом доби, не пізніше ніж за одну годину до закінчення строку надання такої інформації оператором газотранспортної системи замовникам послуг транспортування природного газу згідно з пунктом 1 цієї глави. При цьому інформація про добові обсяги подач та відборів/споживання, що вимірюються протягом доби, надається оператору газотранспортної системи не пізніше ніж о 08:00 UTC (10:00 за київським часом) годині для зимового періоду або о 07:00 UTC (10:00 за київським часом) годині для літнього періоду після закінчення газової доби (D). Така інформація повинна надаватись в електронному вигляді через інформаційну платформу за встановленою оператором газотранспортної системи формою, погодженою Регулятором.
Суд зазначає, що така інформація надається саме оператором газорозподільної системи, на виконання покладеного на нього обов'язку, як наслідок, у такому випадку він є відповідальним за своєчасність, достовірність, повноту, об'єктивність та обсяг таких Фактичних даних (п. 4 глави 1 розділу XII Кодексу ГТС).
Наявність в інформаційній платформі інформації, наданої операторами ГРМ є підтвердженням вчинення уповноваженими особами оператора газорозподільної системи, які мають право доступу до інформаційної платформи від імені такого суб'єкту ринку природного газу (користувача платформи), дій, що підтверджують господарські операції із щодобового відбору (споживання) природного газу з газотранспортної системи споживачами в зоні ліцензійної діяльності оператора та/або для власних виробничо- технологічних витрат такого оператора в зазначених обсягах.
Оператор ГТС на підставі даних, що завантажуються до інформаційної платформи користувачами (суб'єктами ринку), та даних з власних ВОГ про обсяги фактично відібрані в точках виходу з ГТС, здійснює комерційне балансування, що відповідно до Кодексу ГТС полягає у визначенні та врегулюванні небалансу, який виникає з різниці між обсягами природного газу, що надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, відібраного через точку виходу, у розрізі замовників послуг транспортування, що здійснюється на основі алокації. оператор газорозподільної системи, будучи обізнаним про обсяги фактично відібрані ним на точці виходу з газотранспортної системи, та завантаживши до інформаційної платформи інформацію (форми №2, №3) про розподілені споживачам обсяги (по кодах типу "X" та за наявності в розрізі точок комерційного обліку - кодів типу "г") через уповноважених осіб - вчиняє правочин, яким по суті підтверджує розраховану різницю між обсягом природного газу, поданим через точку входу до його мережі (що підтверджується підписаними актами приймання-передачі природного газу на ГРС), та відібраним споживачами в його мережі (що підтверджується завантаженими з накладеним ЕЦП формами №2, №3), чим по суті і є небаланс оператора ГРМ.
Відповідно до п. 3 глави 6 розділу XII Кодексу ГТС якщо обсяг природного газу, переданий до газорозподільної системи (дані актів приймання-передачі природного газу) (з урахуванням обсягів подачі природного газу газовидобувним підприємством, приєднаним до мереж газорозподільної системи (за наявності), та перетоку природного газу в суміжну газорозподільну систему (за наявності) (дані форми 4, завантажені відповідачем до інформаційної платформи)), перевищує сумарний обсяг природного газу, що був відібраний споживачами згідно з інформацією про відбори з газорозподільної системи (дані форм 2, 3, завантажені відповідачем до інформаційної платформи), то вся різниця є відбором відповідного оператора газорозподільної системи.
Крім того, згідно з п. 4 глави 6 розділу ІІІ Кодексу газорозподільних систем об'єм (обсяг) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу за підсумками місяця та календарного року визначається оператором ГРМ згідно з гл. 1 р. XII цього Кодексу та розраховується як різниця між об'ємом (обсягом) надходження природного газу до ГРМ у відповідний період і об'ємом (обсягом) природного газу який розподілений між підключеними до/через ГРМ споживачами та переданий в суміжні ГРМ протягом зазначеного періоду.
Інформація про обсяги виробничо-технологічних витрат визначена позивачем як оператором газотранспортної системи в порядку п. 3 глави 6 розділу XII Кодексу ГТС на підставі фактичних даних, завантажених відповідачем як оператором газорозподільної системи до інформаційної платформи. Дані відповідача містяться в формах 2, 3 і 4. Надана відповідачем інформація узагальнена в обґрунтованих розрахунках виробничо-технологічних витрат, що містяться в довідках 1 і 3.
Суд оцінює критично доводи відповідача про те, що у разі відсутності погодження щодо окремих умов договору або якщо вони не конкретизовані в контексті розуміння змісту цієї умови, відповідно, не виникає пов'язане з цією умовою право чи обов'язок та, відповідно, за таких обставин вимога позивача про стягнення не ґрунтується на договорі. Між сторонами укладено договір від 17 грудня 2015 року, а також додаткова угода №1 від 29 листопада 2017 року до договору №1512000744 від 17 грудня 2015 року. За таких обставин ніяк не може бути визнана правова позиція, зайнята відповідачем, про те, що вимога позивача про стягнення боргу не ґрунтується на договорі.
Судом встановлено й не заперечується сторонами відсутність підписаних/укладених додатків №1, №2 та №3 до договору транспортування природного газу №1512000744 від 17.12.2015, які визначені як невід'ємні частини цього договору (обов'язковими та істотними в контексті предмету договору), у світлі положень ст. 638 Цивільного кодексу України і ст. 180 Господарського кодексу України, з яких випливає, що виконання договору передбачає його існування як укладеного та у світлі правової позиції, викладеної у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, суд вважає, що факт наявності або відсутності договору транспортування газу як належної правової підстави у розумінні статей 11, 509 Цивільного кодексу України для виникнення та існування між сторонами кореспондуючих прав і обов'язків повинно визначатися у даному випадку доведеністю обставини виконання такого договору сторонами.
На виконання вимог ч. 2 ст. 80 ГПК України щодо підтвердження наявності захищуваного суб'єктивного права позивачем були надані, у тому числі, і підписані сторонами акти приймання-передачі природного газу за розглядуваний період із визначенням точок приймання-передачі з ЕІС-кодами, підписання цих актів узгоджується і з п. 2.5 договору транспортування газу. Більш того, у підписаних у всіх випадках уповноваженими представниками сторін актах приймання-передачі обсягів протранспортованого природного газу через певні вузли його обліку безпосередньо визначаються обсяги газу як "протранспортовані".
Своєю чергою, відповідач наголошував на неузгодженості всіх істотних умов договору транспортування природного газу №1512000744 від 17.12.2015 через відсутність підписаних додатків №1, №2 та №3 до нього, проте не заперечив визначену за змістом позову обставину виконання такого договору через підписання таких актів, так само, як і не заперечив обставину використання відповідачем інформаційної платформи оператора ГТС, сам факт доступу до якої та користування із завантаженням інформації за формами 2, 3, 4 у відповідності до приписів абз. 3 п. 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС презюмує укладеність договору транспортування природного газу №1512000744 від 15.12.2015 як умови доступу до інформаційної платформи.
Окрім того, позивачем на спростування тверджень відповідача про неукладеність договору транспортування природного газу №1512000744 від 17.12.2015 був доданий акт №339 від 13.07.2021 планової перевірки дотримання Акціонерним товариством “Оператор газорозподільної системи “Харківгаз” вимог законодавства та ліцензійних умов з розподілу природного газу, у тому числі за спірний період з березня по червень 2019 року.
Зі змісту означеного акту вбачається встановлення Регулятором (НКРЕКП) у відповідності до його повноважень, визначених п. 1, 11 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про ринок природного газу", факту отримання відповідачем в межах розглядуваного договору транспортування природного газу послуг позивача з балансування із визначенням обсягів і вартості, що безумовно свідчить про фактичні дії обох сторін зі сприйняття такого договору укладеним.
Крім того, суд вважає за необхідне наголосити на хибності тверджень відповідача у запереченнях від 15.08.2022, що йому як оператору ГРМ для здійснення своєї статутної діяльності взагалі не потрібен договір на транспортування природного газу, оскільки: по-перше, матеріали справи не містять ані доказів оскарження акту НКРЕКП №339 від 13.07.2021, ані спростування/заперечення відповідачем викладених у такому акті обставин; по-друге, підпункти 27, 28 п. 2.2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу (в редакції, що діяла упродовж розглядуваного періоду, містили імперативні вимоги до провадження господарської діяльності з розподілу природного газу не тільки мати укладений договір транспортування природного газу з оператором ГТС, але й здійснювати розрахунки з останнім за послуги з транспортування у відповідності до умов такого договору; по-третє, положення п. 2 глави 1 розділу IV Кодексу ГТС, який за змістом ст. 33 Закону України “Про ринок природного газу” є регламентом функціонування ГТС, дія якого розповсюджується і на відповідача як оператора суміжної системи (п. 3 та п. 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС), умовою взаємодії між позивачем та відповідачем щодо одержання доступу до потужності та послуг з транспортування (у тому числі з врегулювання добових небалансів) визначають договір транспортування природного газу, тоді як п. 4 глави 6 розділу XII Кодексу ГТС визначає правило віднесення відбору природного газу з ГТС до оператора ГРМ (алокацію), що передбачає у останнього статусу замовника послуг транспортування і за відсутності статусу споживача чи постачальника природного газу.
Суд зазначає, що оскільки (зважаючи на наявні у матеріалах справи акти приймання-передачі природного газу) ГРМ відповідача приєднана до ГТС позивача, а отже і здійснює відбір газу з ГТС (зокрема для подальшого розподілу споживачам газу), що регламентується положеннями розділу XII Кодексу ГТС, балансування ГТС позивачем пов'язано з балансуванням ГРМ відповідачем, обов'язок зі здійснення якого покладений на останнього п.п. 10 п. 3 глави 2 розділу І Кодексу ГРМ.
Водночас, такі відбори газу з ГТС обумовлюються не тільки споживанням споживачів, але й фактичними втратами та виробничо-технологічними витратами (ВТВ) в ГРМ для забезпечення її балансування і власної господарської діяльності самого оператора ГРМ відповідно до п. 1 глави 6 розділу III Кодексу ГРМ.
Приписи абз. 2 п. 4 глави 6 розділу III Кодексу ГРМ вимагають від оператора ГРМ закупівлю природного газу для забезпечення власної господарської діяльності у власника природного газу, що кореспондується із вимогами до заявників послуг транспортування про відповідальність за збалансованість своїх портфоліо балансування (п. 1 глави 1 розділу XIV Кодексу ГТС), а оскільки за змістом п. 6 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС при негативних добових небалансах (як у розглядуваному випадку) вважається, що заявник послуг транспортування (відбори якого потрібно компенсувати обсягами подання газу до ГТС) придбав газ у обсягу небалансу у оператора ГТС, суд вважає таким, що повністю відповідає вимогам добросовісності та розумності наявність правовідносин з транспортування природного газу саме у розрізі розглядуваних в межах цієї справи послуг балансування між позивачем і відповідачем на випадок відборів останнього газу з ГТС на виробничо-технологічні витрати та власні господарські потреби.
Обов'язок із забезпечення надійної та безпечної експлуатації ГТС покладається на оператора ГТС (ч. 1 ст. 20 Закону України "Про ринок природного газу") незалежно від наявності/відсутності договору транспортування з відповідачем і такий обов'язок забезпечується, зокрема, балансуванням системи, що за визначенням цього терміну (п. 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС), є постійною діяльністю оператора ГТС, здійснюваною в інтересах всієї системи саме для підтримання її звичайного рівня функціонування (п. 2 розділу XIII Кодексу ГТС). Отже, відповідач безпідставно зазначає про право на отримання стягуваної плати за добовий небаланс як складової комерційного балансування у розрізі кожного замовника послуг транспортування (п. 1, 2 глави 1 розділу XIV Кодексу ГТС) у залежність від доведеності факту відхилення у функціонуванні ГТС від звичайного рівня (загроз цілісності ГТС) адже балансування як діяльність оператора ГТС здійснюється саме для уникнення/ненастання таких відхилень у функціонуванні
Посилання відповідача про можливість вчинення балансуючих дій оператором ГТС тільки шляхом купівлі-продажу короткострокових стандартизованих продуктів та/або використання послуг балансування та не відповідність таким вимогам (з точки зору необхідності передбачення умов подачі/відбору газу в режимі кожної доби) представлених позивачем до матеріалів справи договорів купівлі-продажу природного газу з оптовими продавцями не враховує положення діючого упродовж розглядуваного періоду п. 10 розділу XIII Кодексу ГТС. Означена норма передбачає можливість оператора ГТС у тому числі для цілей балансування придбати природний газ у оптового продавця на загальних підставах та ринкових умовах, що відповідає визначеним у ст. 35 Закону України “Про ринок природного газу” принципам балансування, і в розглядуваному випадку дотримана (норма), адже наявні в матеріалах справи договори про закупівлю позивачем природного газу за їх змістом опосередковують придбання природного газу у оптових продавців на умовах публічних/відкритих закупівель, що узгоджується з вимогами п. 4 глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС.
Оскільки п. 10 розділу XIII Кодексу ГТС відносить обсяги газу, що купуються оператором ГТС для цілей балансування, до обсягів, необхідних для забезпечення власної господарської діяльності, тоді як обсяг газу, необхідний для врегулювання щодобових негативних небалансів у розглядуваному випадку спеціальною нормою абз. 5 п. 4 глави 6 розділу XII Кодексу ГТС віднесений до небалансу оператора ГРМ, остільки невизначеність питомої ваги (конкретних обсягів газу у наведених позивачем договорах про закупівлю природного газу та в актах приймання-передачі газу на їх виконання), придбаних саме на врегулювання добових небалансів конкретного відповідача, жодною мірою не свідчить про недоведеність факту отримання послуг з балансування за відсутності у матеріалах справи доказів придбання відповідачем у розглядуваному періоді газу для покриття власних ВТВ у інших власників газу.
Крім того, суд зауважує, що оскільки п. 3 глави 6 розділу III Кодексу ГРМ встановлює обов'язок оператора ГРМ (відповідача у цій справі) надати НКРЕКП звітні дані про фактичні втрати природного газу, що за змістом п. 4 цієї глави Кодексу ГРМ розраховуються за підсумками місяця як різниця між обсягом надходження природного газу до ГРМ у відповідний період і обсягом, який розподілений споживачу через ГРМ та переданий у суміжні ГРМ протягом цього періоду, та, водночас, такі фактичні витрати, у разі їх покриття за рахунок відбору газу з ГТС згідно згадуваного спеціального припису п. 4 глави 6 розділу XII Кодексу ГТС, є відбором саме оператора ГРМ, то для належної перевірки правильності визначення обсягу добових негативних небалансів, зазначених позивачем в односторонніх актах судом досліджені відповідні звіти відповідача до НКРЕКП.
Вказані власні звіти відповідача за спірний період не тільки містять відомості про обсяги негативного небалансу, зумовленого відборами газу на покриття ВТВ, які підтверджують відомості складених позивачем довідок форми 1 і 3 та правильність використання позивачем відомостей інформаційної платформи, сформованих повідомленнями оператора ГРМ, та односторонніх актів врегулювання щодобових небалансів, але й такі звіти навіть визначають суму заборгованості відповідача за отримані послуги балансування, що повністю підтверджує правильність виставлених позивачем рахунків.
Вказані акти і рахунки покладені в основу розрахунку стягуваної суми заборгованості, а виставлення таких рахунків за змістом п. 9.4 договору транспортування газу зумовлює грошове зобов'язання з їх оплати упродовж 5 банківських днів, розмір якого позивачем визначено у відповідності до п. 12 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС (з урахуванням вартості закупівлі газу позивачем у оптових продавців за згадуваними вище договорами купівлі-продажу).
Крім того, відповідачем не надано доказів виконання ним обов'язку з самостійного придбання газу на власні ВТВ для компенсації відборів з ГТС у відповідних власників ресурсу. Діюче законодавство не передбачає можливості безоплатного відбору оператором ГРМ з ГТС придбаного оператором ГТС природного газу, а набуття такого газу охоплюється / передбачається послугою балансування як складовою за змістом укладеного між сторонами договору транспортування газу.
Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення оплати послуг оператора ГТС з балансування обсягів природного газу за договором транспортування природного газу №1512000744 від 17.12.2015, що склалися з негативних добових небалансів за період з березня по червень 2019.
Відповідач, заперечуючи належність та допустимість доказів, наданих позивачем на підтвердження щодобового небалансу, не надав суду жодних доказів на користь подання ним до Інформаційної платформи будь-яких інших відомостей, чого від нього вимагає Кодекс ГТС.
Так, відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 78 ГПК України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні”, яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з “Достатність доказів” на нову - “Вірогідність доказів” та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування “вірогідність доказів”.
Стандарт доказування “вірогідність доказів”, на відміну від “достатності доказів”, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Системний аналіз цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Враховуючи вказане, за результатами аналізу наявних у справі доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку, що докази на підтвердження обсягів відібраного відповідачем у період березень - червень 2019 року природного газу в межах договірних відносин по договору транспортування природного газу №1512000744 від 17.12.2015, та на підтвердження обсягу газу, який склав обсяги щодобового небалансу, є більш вірогідними, ніж докази надані на їх спростування.
Об'єм (обсяг) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу за підсумками місяця та календарного року визначається оператором ГРМ відповідно до глави 1 розділу XII цього Кодексу та розраховується як різниця між об'ємом (обсягом) надходження природного газу, до ГРМ у відповідний період і об'ємом (обсягом) природного газу, який розподілений між підключеними до/через ГРМ споживачами та переданий в суміжні ГРМ протягом зазначеного періоду.
Зазначене вище вказує на те, що в період березень - червень 2019 року АТ “Харківгаз”, у відповідності до положень Кодексів ГРМ та ГТС мало вичерпну можливість здійснювати заходи спрямовані на покриття витрат оператора ГРМ, зокрема, шляхом:
- подання номінацій, як замовником послуг транспортування, на точках входу до оператора ГТС, з метою надходження природного газу для покриття витрат оператора ГРМ, у відповідності до розділу XII Кодексу ГТС;
- надання оператору ГТС торгових сповіщень на набуття природного газу, у відповідності до положень розділу XIV Кодексу ГТС;
- закупівлю природного газу для власних виробничо-технологічних потреб із ресурсу будь-якого постачальника, у встановленому законодавством порядку.
Виходячи з того, що відповідач порушував свої обов'язки по своєчасному врегулюванню небалансів, що передбачені п. 2 розділу XIII Кодексу ГТС та п. 4.1 договору, позивач зобов'язаний був вчинити дії з врегулювання добових небалансів відповідача, у зв'язку з чим поніс відповідні витрати. Враховуючи вищевикладене, позивачем протягом періоду березень - червень 2019 року здійснювалася закупівля обсягів природного газу, в тому числі і для балансування газотранспортної системи, за наступними договорами - №1808000439-ВТВ від 28.08.2018 укладеного з ПАТ “НАК “Нафтогаз України”; №1808000440-ВТВ від 28.08.2018 укладеного з ПАТ “НАК “Нафтогаз України”; №1809000501 від 25.09.2018 укладеного з ТОВ “ЕРУ ТРЕЙДІНГ”; №1809000502 від 25.09.2018 укладеного з ТОВ “ЕРУ ТРЕЙДІНГ”; №1905000386 від 27.05.2019 укладеного з ТОВ “ДТЕК ТРЕЙДІНГ”; №1905000388 від 27.05.2019 укладеного з ТОВ “ЄВРОЕНЕРГОТРЕЙД”; №1905000389 від 27.05.2019 укладеного з ТОВ “ЄВРОЕНЕРГОТРЕЙД”; №1905000393 від 27.05.2019 укладеного з ТОВ “Акспо Україна”. На виконання вищевказаних договорів та підтвердження отримання протягом спірного періоду обсягів природного газу, між сторонами вищевказаних договорів було підписано акти приймання-передачі природного газу від 31.03.2019 щодо обсягів переданих протягом березня 2019, від 30.04.2019 щодо обсягів переданих протягом квітня 2019, від 31.05.2019 щодо обсягів переданих протягом травня 2019, від 30.06.2019 щодо обсягів переданих протягом червня 2019.
При цьому відповідачем під час розгляду справи не було надано суду жодних доказів щодо вчинення ним дій, направлених на забезпечення власних витрат, як оператора ГРМ, та дій з врегулювання щодобових небалансів природного газу.
Згідно з п. 2 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС у випадку якщо сума подач природного газу замовника послуг транспортування природного газу за газову добу не дорівнює сумі відборів природного газу замовника послуг транспортування природного газу за цю газову добу, вважається, що у замовника послуг транспортування природного газу є добовий небаланс і до нього застосовується плата за добовий небаланс.
Небаланс - різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається відповідно до алокації (п. 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС).
Перевищення обсягів відібраного природного газу з газотранспортної системи над обсягами переданого природного газу є негативним небалансом (п. 3 глави 1 розділу XIV Кодексу ГТС).
Обсяги небалансу визначаються за процедурою алокації, чим є обсяг природного газу, віднесений оператором газотранспортної системи в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів)) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників (п. 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС).
Позивач за результатами співставлення остаточних алокацій подач/відборів відповідачем природного газу до/з газотранспортної системи за березень - червень 2019 року (складених, зокрема, на підставі інформації поданої до інформаційної платформи згідно форм 2, 3, 4, 5) виявив наявність у відповідача негативних небалансів як різниці між вказаними алокаціями подач/відборів природного газу, на підставі чого здійснив розрахунок остаточних обсягів добового небалансу відповідача за кожну газову добу звітного місяця та визначив його остаточну плату за такі добові небаланси за кожну газову добу і сумарно за звітний місяць, а саме:
- за березень 2019 року було виявлено остаточні обсяги добових небалансів в розмірі 127790324,65 м куб (132379860 кВт/год) на загальну вартість 123421312,11 грн;
- за квітень 2019 року було виявлено остаточні обсяги добових небалансів в розмірі 627677,182 м куб (64964588 кВт/год) на загальну вартість 54977817,53 грн;
- за травень 2019 року було виявлено остаточні обсяги добових небалансів в розмірі 367924,223 м куб (38080157 кВт/год) на загальну вартість 30228373,49 грн;
- за червень 2019 року було виявлено остаточні обсяги добових небалансів в розмірі 163643,616 м куб (169371114 кВт/год) на загальну вартість 14192602,62 грн.
Всього на загальну суму 222820105,75 грн.
На підтвердження наявності у відповідача небалансів позивач надав акти врегулювання щодобових небалансів №03-2019-1512000744 за березень 2019 р., №04-2019-1512000744 за квітень 2019 р., №05-2019-1512000744 за травень 2019 р., №06-2019-1512000744 за червень 2019 р. та коригуючий акт №03-2019-1512000744-05 за березень 2019 р. до акту №03-2019-1512000744 за березень 2019 р., довідки №1 про добові небаланси АТ "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз", що виникли внаслідок відбору природного газу для витрат оператора газорозподільної системи за березень, квітень, травень та червень 2019 року, довідки №2 про добові небаланси АТ "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз", що виникли внаслідок несанкціонованого відбору природного газу споживачами з газорозподільної системи за березень, квітень, травень 2019 року, довідки №3 про добові небаланси Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" за березень, квітень, травень, червень 2019 року, реєстри завантаження файлів до Інформаційної платформи.
Вказані негативні добові небаланси відповідача виникли внаслідок безпідставного відбору відповідачем з газотранспортної системи природного газу у зазначені періоди без подання таких обсягів природного газу до газотранспортної системи (відбір газу на власні виробничо-технологічні витрати відповідача) та несанкціонованих відборів з газорозподільної системи відповідача природного газу споживачами, у яких в спірні періоди не було жодного постачальника природного газу (відповідно до абз. 2 п. 7 гл. 6 розділу XII Кодексу ГТС передбачено, що у разі несанкціонованого відбору природного газу споживачем весь відповідний обсяг вноситься в алокацію відповідного оператора газорозподільної системи, а по прямому споживачу - оператора газотранспортної системи) (довідки 1, 2, 3).
Згідно з п. 11.4 договору послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого замовником відповідно до Кодексу та розділу IX цього договору.
Таким чином, посилання відповідача на те, що акти є неналежним доказом через те, що він не підписував їх є безпідставними, оскільки оформлення послуг балансування односторонніми актами прямо передбачено пунктом 11.4 договору.
Як зазначено вище, згідно з п. 2.2 договору та гл. 3 р. IV Кодексу ГТС, взаємовідносини між замовником та оператором при забезпеченні (замовленні, наданні, супроводженні) послуг транспортування здійснюються сторонами через інформаційну платформу оператора відповідно до вимог Кодексу.
На виконання зазначених положень позивачем через інформаційну платформу направлено відповідачу акти врегулювання щодобових небалансів №03-2019-1512000744 за березень 2019 року, №04-2019-1512000744 за квітень 2019 року, №05-2019-1512000744 за травень 2019 року, №06-2019-1512000744 за червень 2019 року.
Пунктом 9.4 договору встановлено, що оператор до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. замовник, крім вартості послуг, вказаних в абзаці другому цього пункту, зобов'язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує п'яти банківських днів.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання зазначених положень позивачем через інформаційну платформу направлено відповідачу: рахунок №03-2019-1512000744 від 31.03.2019 на оплату за добові небаланси за березень 2019 року; рахунок №04-2019-1512000744 від 30.04.2019 на оплату за добові небаланси за квітень 2019 року; рахунок №05-2019-1512000744 від 31.05.2019 на оплату за добові небаланси за травень 2019 року; рахунок №06-2019-1512000744 від 30.06.2019 на оплату за добові небаланси за червень 2019 року.
Докази направлення вказаних актів та рахунків на електронну пошту відповідача підтверджується реєстрами файлів відправлених з інформаційної платформи філії “Оператор ГТС України” АТ “Укртрансгаз” за березень - червень 2019 року.
Пунктом 4.1 договору визначено, що відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг.
Пунктом 9.4 договору встановлено, що замовник має оплатити рахунок у строк, що не перевищує п'яти банківських днів.
Пунктом 6 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС передбачено, що якщо добовий небаланс замовника послуг транспортування природного газу за газову добу є негативним, то вважається, що замовник послуг транспортування природного газу на підставі попередньої згоди, наданої на умовах договору на транспортування природного газу, придбав природний газ в оператора газотранспортної системи в обсязі добового небалансу та повинен сплатити оператору газотранспортної системи плату за добовий небаланс.
Отже, у випадку наявності у оператора газорозподільної системи щодобових негативних небалансів, до нього застосовується плата за добовий небаланс та у нього виникає цивільний обов'язок з оплати таких щодобових небалансів.
Слід зазначити, що стаття 11 ЦК України як акт вищої юридичної сили та основного акту цивільного законодавства України (ст. 4 ЦК України), до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків відносить як договори та інші правочини, так і акти цивільного законодавства та юридичні факти, зокрема, правовстановлюючі дії суб'єктів певних правовідносин, які передбачають виникнення кореспондуючих таким діям цивільних обов'язків.
За змістом ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Кодекс газотранспортної системи, як акт цивільного законодавства, договір, а також юридичні факти - правовстановлюючі дії уповноважених осіб оператора газорозподільної системи, які мають право доступу до інформаційної платформи від імені такого суб'єкту ринку природного газу (користувача платформи), що підтверджують господарські операції із щодобового відбору (споживання) природного газу з газотранспортної системи споживачами в зоні ліцензійної діяльності оператора та/або для власних виробничо - технологічних витрат такого оператора в зазначених обсягах, з урахуванням, зокрема, п. 5 глави 4 розділу IV, п. 2 глави 3 розділу XII, п. 1 глави 1, п. 2.6 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС, - є підставою виникнення цивільних обов'язків щодо оплати вартості щодобових негативних небалансів.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Матеріали справи не містять докази сплати відповідачем добових небалансів по договору транспортування природного газу №1512000744 від 17.12.2015.
Крім того, посилання відповідача про те, що договір транспортування природного газу №1512000744 від 17.12.2015 не передбачає умов врегулювання щодобових небалансів суд вважає необґрунтованим, враховуючи наступне.
Впровадження з 01.03.2019 добового балансування на ринку природного газу з відповідними змінами до Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493, а також змінами до Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2497, відсутність факту приведення умов договору транспортування природного газу №1512000744 від 17.12.2015 у відповідність до нових правил ринку природного газу не звільняє учасників такого ринку від обов'язку дотримання правил балансування визначених Кодексом газотранспортної системи у відповідній редакції на момент надання послуг.
Умови договору транспортування природного газу №1512000744 від 17.12.2015, а саме пункти 2.2, 2.5, 2.6, 7.1 передбачають, що оператор надає замовнику послуги (зокрема і балансування) на умовах визначених у Кодексі ГТС; приймання передача газу, документальне оформлення і подання звітності оператору здійснюється відповідно до вимог Кодексу ГТС; замовник має виконувати вимоги визначені Кодексом ГТС; балансування визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом ГТС.
Таким чином, договір транспортування природного газу №1512000744 від 17.12.2015 також містить положення, відповідно до яких, він має виконуватись згідно з приписами Кодексу ГТС, зокрема з урахуванням змін та доповнень на момент надання послуг.
Крім того, позивачем до матеріалів справи було долучення акт звіряння сум від 31.08.2022, який підписаний як представником позивача так і представником відповідача, в якому, крім іншого, відповідачем визнана заборгованість перед позивачем по договору №1512000744 від 17.12.2015 за період 2018 - 2019 (місячне та добове балансування) на загальну суму 1218280947,33 грн.
За даних обставин, суд вказує на обґрунтованість позову в частині вимог про стягнення з відповідача 222820105,75 грн заборгованості з оплати добових небалансів по договору транспортування природного газу №1512000744 від 17.12.2015 за період з березня 2019 по червень 2019.
Відповідно до положень статей 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати неустойки. Частиною першою ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Також, положеннями ч. 1 ст. 230 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити, у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі наведеної норми позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в загальній сумі 1312978,90 грн за період з 23.04.2019 по 24.07.2019.
З огляду на встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної оплати вартості врегулювання щодобових небалансів, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 1312978,90 грн 3% річних є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Окрім того, в силу приписів ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Ст. 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.
Отже, порушення відповідачем строків оплати вартості врегулювання щодобових небалансів є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 ЦК України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.
Згідно зі ст. 546 - 551 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч. 2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно вимог ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.
Пунктом 13.5 договору сторони передбачили, що в разі порушення замовником строків оплати, передбачених договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
На підставі наведених вище норм чинного законодавства та умов договору, зважаючи на допущене відповідачем порушення щодо строків оплати вартості врегулювання щодобових небалансів, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в загальній сумі 15291992,21 грн за період з 23.04.2019 по 24.07.2019.
З огляду на встановлений судом факт неналежного виконання останнім взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної оплати вартості врегулювання щодобових небалансів за договором №1512000744 від 17.12.2015, суд дійшов висновку, що нарахування 15291992,21 грн пені є правомірним, обґрунтованим та доведеним.
Щодо інших аргументів відповідача, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників даної справи позиція суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Також у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Призначення обґрунтованого рішення, зокрема полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява №49684/99, п.30, від 27 вересня 2001 року). На важливість дотримання судами вимоги щодо мотивованості (обґрунтованості) рішень йдеться також у ряді інших рішень ЄСПЛ (наприклад, «Богатова проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України» та ін.).
У цій справі судом надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному розумінні, а зроблені в процесі розгляду цього господарського спору заяви не спростовують обставин, встановлених на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Пунктом 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” роз'яснено, що у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 19.03.2021 та постанові Верховного Суду від 01.06.2022 вказано, з огляду на передання справи на новий розгляд, відповідно до вимог п. 14 ст. 129 ГПК України, суд касаційної інстанції не здійснює розподіл судових витрат.
Таким чином, враховуючи факт передачі справи Верховним судом на новий розгляд, необхідно здійснити розподіл судового збору сплаченого за подання апеляційних та касаційних скарг.
Оскільки суд задовольнив позовні вимоги Акціонерного товариства “Укртрансгаз” по справі №922/3987/19 у повному обсязі, тому судовий збір у сумі 2017050,00 грн за розгляд апеляційних скарг та судовий збір у сумі 2689400,00 грн за розгляд касаційних скарг, сплачений позивачем, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Щодо заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду у справі №922/3987/19 на рік, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України обов'язковість рішень суду відноситься до основних засад судочинства.
Статтею 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 ГПК України) і є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо закріплений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).
Частиною 1 статті 331 ГПК України, встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Згідно з ч. 3 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд повинен врахувати: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Господарський процесуальний кодекс України не містить чіткого переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, а тому оцінка доказів, що підтверджують зазначені обставини здійснюється судом за правилами ст. 86 ГПК України.
Відповідно до п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України”, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.
Крім того, суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення (позиція Вищого господарського суду України викладена у постанові від 09.11.2016 у справі №914/1488/15 та постанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №910/8153/17).
Таким чином, наведені правові норми та позиції вищих судів пов'язують можливість розстрочення чи відстрочення виконання рішення, зокрема, у “виняткових випадках” за умови доведення відповідачем існування конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у певний строк.
Посилання відповідача про те, що заходи примусового виконання рішення повністю зупинять його діяльність, на думку суду, не підтверджено жодними доказами.
Складне фінансове становище відповідача, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, не може бути безумовною підставою для надання розстрочки виконання судового рішення.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, що викладені у постанові від 15.03.2018 у справі №910/8153/17: “Складне фінансове становище ТОВ "ЕСУ", яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання розстрочки виконання судового рішення”.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17, а також у постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі №910/2376/18.
Це твердження також знаходить своє відображення в практиці Європейського суду з прав людини - відсутність грошових коштів не може бути підставою відмови від виконання грошових зобов'язань (Справа "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 (заява №59498/00), Справа "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року (заява №18357/91) та інші).
Пунктом 9 частини 3 статті 129 Конституції України закріплено принцип обов'язковості рішень суду, який не залежить від наявності чи відсутності у боржника коштів (правова позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України №41/510 від 23.03.2010).
Крім того, відповідачем не надано доказів, які б могли підтвердити виняткові обставини в контексті розгляду даної заяви для її задоволення, оскільки показники, які зазначені у фінансовій звітності відповідача, є результатом його господарської діяльності, а відповідно таке підприємство має самостійно нести відповідальність за неналежне планування своєї господарської діяльності та не повинно порушувати права інших господарюючих суб'єктів, передбачені законодавством України.
Господарська діяльність здійснюється на власний ризик, за власним комерційним розрахунком щодо наслідків вчинення відповідних дій, суб'єкт господарювання повинен самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій.
Крім того, ризики від власної господарської діяльності відповідача не можуть покладатися на інших учасників господарських відносин, оскільки це порушує принцип розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Як зазначено у п. 1.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14, за загальним правилом, закріпленим в ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю.
З огляду на викладене та враховуючи те, що відповідачем не надані належні і допустимі докази на підтвердження існування виняткових обставин, які є підставою у розумінні статті 331 ГПК України, з урахуванням матеріальних інтересів обох сторін, їх фінансового стану, ступеню вини відповідача у виникненні спору, суд зазначає, що заява відповідача про надання відстрочення виконання судового рішення задоволенню не підлягає.
Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Так, відповідно до ст. 233 ГПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Проте, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан з 24 лютого 2022 року (який продовжено на даний час).
Харківська міська територіальна громада входить до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №75 від 25.04.2022 (у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №152 від 14.07.2022), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2022 року за №453/37789.
Згідно з ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
При цьому, відповідно до Рекомендацій, прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
На підставі вищевикладеного та у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, повітряні тривоги, відключення електроенергії, обстріли міста Харкова, наявною у зв'язку з цим загрозою життю, здоров'ю та безпеці працівників апарату суду, суддів, суд був вимушений вийти за межі строку, встановленого статтею 233 ГПК України.
Керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 193, 216, 230, 232 ГК України, ст. 4, 11, 14, 209, 525, 526, 530, 546 - 551, 610, 611, 625 ЦК України, ст. 12, 73 - 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241, 326, 327, 331 Господарського процесуального кодексу України,
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» (61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, 1. Код ЄДРПОУ 03359500) на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 9/1. Код ЄДРПОУ 30019801) заборгованість з неоплачених обсягів негативних добових небалансів природного газу за договором транспортування природного газу №1512000744 від 17.12.2015 в сумі 222820105,75 грн, пеню в сумі 15291992,21 грн, 3% річних в сумі 1312978,90 грн, судовий збір за подання позовної заяви в сумі 672350,00 грн, судовий збір за подання апеляційних скарг в сумі 2017050,00 грн, судовий збір за подання касаційних скарг у сумі 2689400,00 грн.
У задоволенні заяви Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» про відстрочення виконання рішення по справі на 12 місяців відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено "09" грудня 2022 р.
Суддя В.І. Ольшанченко
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua/.