вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
12.12.2022 Справа № 917/1075/22
м. Полтава
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Полтаваенергозбут”, вул. Панянка, 65Б, м. Полтава, 36007, код ЄДРПОУ 42223804
до Державного підприємства “Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою”, вул. Крамського, 9, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 00689214
про стягнення 58 311,46 грн
Суддя Пушко І.І.
Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до ст. 247 ГПК України.
Суть справи: 07.09.2022 до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Полтаваенергозбут”, м. Полтава до Державного підприємства “Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою” про стягнення 58 311,46 грн заборгованості, з якої 50 653,36 грн заборгованість за фактично спожиту активну електричну енергію, 434,22 грн - пеня, 850,79 грн. - 3 % річних, 6 373,09 грн інфляційних відповідно до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 22300715 від 01.01.2019 на умовах комерційної пропозиції № 1-УП.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач в період з 01.06.2021 по 30.06.2022 не своєчасно здійснював оплату спожитої електричної енергії на умовах зазначеного договору.
Ухвалою від 09.09.2022 (а.с. 52-53) суд залишив позовну заяву без руху з підстав п.п. 5, 8, 10 ч. 3 ст. 162 ГПК України.
Ухвалою від 26.09.2022 (а.с. 60-61) суд задовольнив клопотання позивача про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви (вх № 6904 від 26.09.2022) та продовжив цей строк до 29.09.2022.
Позивач в термін, визначений судом, усунув недоліки позовної заяви, надав доповнення до позовної заяви (а.с. 64-73). Ухвалою від 29.09.2022 (а.с. 74-75) суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Цією ж ухвалою суд встановив процесуальні строки: відповідачу для подання відзиву на позов - до 15 днів з дня отримання ухвали та для подання заперечень - до 3 днів з дати отримання від позивача відповіді на відзив; позивачу для подання відповіді на відзив - 5 днів з моменту отримання відзиву.
Ухвала суду від 29.09.2022 вручена представнику позивача особисто 03.10.2022, відповідачу направлялась за його юридичною адресою та отримана представником 08.10.2022, про що свідчить відмітка на поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 76), відтак, останнім днем для подання відзиву на позов є 24.10.2022.
23.11.2022 до канцелярії Господарського суду Полтавської області від відповідача надійшов відзив на позов від 21.11.2022 № 01-22/60 (вх № 9113) із клопотанням про поновлення процесуального строку на його подання.
Ухвалою від 25.11.2022 (а.с. 98-99) суд задовольнив клопотання відповідача, прийняв від ДП “Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою” відзив на позов та продовжив процесуальний строк для його подання.
У зазначеному відзиві на позов відповідач посилається на укладений між АТ «Полтаваобленерго» як Кредитором, Полтавською регіональною філією Державного підприємства «Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» як Поручителем та відповідачем в цій справі як Боржником договір поруки від 23.03.2021, за умовами якого Поручитель поручився перед Кредитором за виконання Боржником грошового зобов'язання за договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії о/р 22300715. На думку відповідача, позивач в позовній заяві не зазначив суми, які підлягають до сплати з Полтавської регіональної філії Державного підприємства «Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» та відповідача як з Поручителя та Боржника відповідно. Також відповідач посилається на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 як підставу для відкладення виконання зобов'язань на строк дії форс-мажорних обставин - військової агресії російської федерації проти України та введення в Україні воєнного стану.
Позивач у відповіді на відзив від 30.11.2022 (вх № 9372 від 01.12.2022) заперечує проти доводів відповідача, наведених у відзиві на позов, та підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач своїм правом на подання заперечень у строк, визначений судом, не скористався.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.06.2018 № 575 було прийнято рішення про видачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" (позивачу) ліцензії на право провадження діяльності з постачання електричної енергії споживачам.
З 01 січня 2019 року ТОВ «Полтаваенергозбут» згідно ліцензії, виданої на підставі постанови НКРЕКП №575 від 26.06.2018 року, здійснює діяльність з постачання електричної енергії споживачам.
Відповідно до додатку №3 до Методичних рекомендацій щодо передачі даних побутових та малих непобутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» покладається виконання функції універсальної послуги на закріпленій території затверджених постановою НКРЕКП №1268 від 26.10.2018, ТОВ «Полтаваенергозбут» виконує функції постачальника універсальних послуг на території Полтавської області.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 (далі - Постанова) були затверджені Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), які регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії.
Пунктом 2 Постанови визначено, що укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог ПРРЕЕ здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.
Пунктом 7 Постанови № 312 Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018р. передбачено, що договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії (пункт 13 розділу XVII Прикінцевих та перехідних положень” Закону).
Згідно п. 1.2.7 ПРРЕЕ, постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку.
Відповідно до п. 1.2.8 ПРЕЕ, Постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який є публічним договором приєднання та зміст якого визначається постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток 6 до цих Правил), та укладається в установленому цими Правилами порядку.
Згідно п. 3.1.7 ПРРЕЕ, договір між електропостачальником та споживачем укладається шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.
З 01.01.2019 Державне підприємство “Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою” шляхом підписання заяви-приєднання (а.с. 16) приєднався до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на умовах договору про постачання електричної енергії за особовим рахунком № 22300715, адреса об'єктів: (1) 36000, м. Полтава, вул. Крамського, 9, (EIС-код точки: 62Z9070033455846), (2) 36000, м. Полтава, вул. Крамського, 9, (EIС-код точки: 62Z2946219229924), (3) 36000, м. Полтава, пров. Ставочний, 4а, (EIС-код точки: 62Z2409180145551), письмовий текст якого долучений до матеріалів справи (далі - Договір, а.с. 9-13) на умовах комерційної пропозиції № 1-УП (а.с. 14-15).
Відповідно до умов Договору, позивач, як Постачальник, зобов'язувався продавати електричну енергію відповідачу, як Споживачу, для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачувати Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору (п. 2.1 Договору).
Розділом 5 Договору встановлена ціна, порядок обліку і оплати електричної енергії, зокрема:
- Постачальник формує ціну на універсальну послугу відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором або за цінами, встановленими органами державної або виконавчої влади, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору (п. 5.1 Договору);
- спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції Постачальника (п. 5.2 Договору);
- ціна на електричну енергію визначається Постачальником з дотриманням умов надання універсальних послуг, визначених у пункті 3.1 глави 3 цього Договору та у відповідності до методики (порядку) розрахунку ціни на електричну енергію, затвердженої Регулятором або встановленими органами державної або виконавчої влади (п. 5.3 Договору);
- ціна на електричну енергію встановлюється з дотриманням вимог, передбачених Законом України “Про ринок електричної енергії” і ПРРЕЕ. Сторони домовилися про те, що ціна на електричну енергію, сформована Постачальником відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, а також встановлена органами державної або виконавчої влади, повинна бути обов'язкова для Сторін з дати її введення в дію (п. 5.5 Договору);
- інформація про ціну (тариф) на електричну енергію Постачальника має бути розміщена на офіційному веб-сайті Постачальника не пізніше ніж за 20 днів до дати її застосування із зазначенням порядку її формування, а у випадках, передбачених п. 5.5 Договору - застосовуються з дати введення її в дію (п. 5.6 Договору);
- ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися Постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни (п. 5.7 Договору);
- розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п. 5.8. Договору);
- розрахунки споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника (далі - спецрахунок). Оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок Постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок Постачальника зазначається у платіжних документах Постачальника, у тому числі у разі його зміни (п. 5.9. Договору);
- оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем протягом 5 робочих днів від дати отримання Споживачем рахунка, або протягом строку, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем (п. 5.10 Договору);
- у разі наявності заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію відповідно до умов Договору Постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії Споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ (з урахуванням особливостей, встановлених для вразливих споживачів). У разі порушення Споживачем строків оплати Постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим Договором, враховуючи день оплати. Споживач сплачує за вимогою Постачальника пеню в розмірі, що зазначається в Комерційній пропозиції (п. 5.11 Договору).
Відповідно до п.п. 1 п. 7.2 Договору, Споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.
Відповідно до п. 15.1 Договору, цей Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набуває чинності з дати подання Споживачем заяви-приєднання, фактичного споживання електричної енергії або оплати рахунків за спожиту електричну енергію. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жлдною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. У частині виконання грошових зобов'язань Договір діє до повного їх виконання.
У Комерційній пропозиції № 1-УП, яка є додатком № 2 до даного Договору (а.с. 14-15) зазначено:
- оплата електричної енергії здійснюється на умові 100%-ї попередньої оплати. Розмір попередньої оплати визначається як вартість замовленого Споживачем обсягу споживання електричної енергії (але не меншого, ніж фактично спожитий обсяг електричної енергії в аналогічному періоді минулого року) за ціною, що встановлена на наступний розрахунковий період. Попередня оплата здійснюється виключно на рахунок Постачальника зі спеціальним режимом використання до 14:00 годин 25-го числа місяця, що передує розрахунковому періоду;
- щороку до 01 листопада Споживач надає Оператору системи розподілу та Постачальнику в письмовій формі відомість про очікувані обсяги споживання електричної енергії на наступний календарний рік з робивкою по місяцях та тарифних групах. Згідно з чинним законодавством, Постачальник закуповує електричну енергіюна ринку електричної енергії виключно в обсягах, зазначених Споживачем в відомості про очікувані обсяги споживання електричної енергії. У разі ненадання Споживачем відості про очікувані обсяги споживання електричної енергії, Постачальник має право вважати дійсними обсяги споживання, які Споживач надав Постачальнику останніми, або фактично спожиті обсяги електричної енергії у аналогічному періоді минулого року, в залежності від того, який обсяг був більший;
- Постачальник до 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим, оформлює рахунок на оплату за фактично спожиту електричну енергію разом з Актом купівлі-продажу електричної енергії, та в цей же строк надає його Споживачу. Якщо Споживач не повернув підписаний Акт купівлі-продажу Постачальнику протягом 5-ти робочих днів, або не надав повідомлення про наявність розбіжностей, такий Акт купівлі-продажу вважається погоджений сторонами. Оплата рахунку за фактично спожиту електричну енергію має бути здійснена Споживачем протягом 5-ти робочих днів від дня його отримання. Датою оплати рахунка є дата, на яку були зараховані кошти на рахунок Постачальника зі спеціальним режимом використання;
- Споживач отримує рахунок та акт в зручний для нього спосіб: веб-сервіс «Paperless», «M.E.Doc», «Вчасно», електронною поштою, поштовим зв'язком, в Центрах Обслуговування Споживачів, іншим зручним способом. У разі неотримання Споживачем рахунку у визначені цією комерційною пропозицією строки не з вини Постачальника, рахунок за фактично спожиту електричну енергію вважається отриманим Споживачем 12 числа місяця, наступного за звітним;
- у разі несвоєчасної оплати вартості фактично спожитої електричної енергії, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Крім того, за прострочення виконання вказаного грошового зобов'язання Споживач сплачує суму боргу з урахуванням вимог ст. 625 ЦК України;
- договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг вступає в дію з моменту його підписання та діє до 31.12.2021. Договір може бути розірвано в інший термін, за ініціативою однієї із сторін в порядку, визначеному чинним законодавством України, але в будь-якому випадку Договір діє до повного виконання сторонами всіх своїх зобов'язань.
Як зазначає позивач в позовній заяві та доповненнях до неї, на виконання умов Договору ТОВ «Полтаваенергозбут» в період з 01.06.2021 по 30.06.2022 поставив Споживачу електричну енергію, що підтверджується актами по договору № 22300715 та відповідними рахунками на оплату електроенергії, які згідно умов Договору були надіслані відповідачу рекомендованими листами (а.с. 21-31, 65-67).
Позивач вказує, що відповідач в порушення умов Договору не розрахувався за поставлену електричну енергію, порушив зазначені у Договорі строки, з огляду на що заявив до стягнення з відповідача 58 311,46 грн. заборгованості, з якої:
- 50 653,36 грн заборгованість за фактично спожиту активну електричну енергію за період з 01.06.2021 по 30.06.2022,
- 434,22 грн - пеня на суму несвоєчасно оплаченої заборгованості за спожиту електричну енергію за період з 01.02.2022 по 23.02.2022,
- 850,79 грн - 3 % річних від суми простроченої суми за споживання електричної енергії за період з 01.02.2022 по 31.08.2022,
- 6 373,09 грн інфляційних втрат за несвоєчасно оплачену заборгованість за спожиту електричну енергію за період з 16.12.2021 по 15.07.2022.
Під час розгляду спору по суті судом приймається до уваги наступне.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Як встановлено судом, відповідачем було підписано заяву-приєднання (а.с. 16) до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на умовах договору про постачання електричної енергії за особовим рахунком № 22300715, письмовий текст якого долучений до матеріалів справи (далі - Договір, а.с. 9-13) на умовах комерційної пропозиції № 1-УП (а.с. 14-15).
Відповідно до ст. ст. 633, 634 ЦК та п. 3.1.7 ПРРЕЕ, підписавши вказану заяву-приєднання (акцептувавши її) відповідач засвідчив вільне волевиявлення щодо приєднання до умов Договору.
Отже, з моменту акцептування вказаного Договору в установленому ПРРЕЕ порядку, позивач та відповідач набули всіх прав та обов'язків за Договором і несуть відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) згідно з умовами договору та чинного законодавством України.
Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
П. 14.9 Договору передбачено, що його невід'ємними частинами є заява-приєднання та комерційна пропозиція.
Як свідчить комерційна пропозиція № 1-УП для споживачів універсальної послуги (копії додані до позовної заяви, а.с. 14-15), договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг вступає в дію з моменту його підписання та діє до 31.12.2022.
Згідно статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, чим закріплено презумпцію правомірності правочину.
Відповідачем не надано суду доказів визнання недійсним судом Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на умовах комерційної пропозиції №1-УП, до якого відповідач приєднався з 01.01.2019 шляхом подання відповідної заяви-приєднання.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК, ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором, поставив відповідачу електричну енергію в період з червня 2021 по червень 2022 на загальну суму 55 653,36 грн (копії актів та рахунків залучені до матеріалів справи, а.с. 21-31, 65-67).
Акти за період з червня 2021 по червень 2022 були направлені відповідачу, що підтверджується копіями поштових квитанцій та повідомлень про вручення поштового відправлення (а.с. 21- 25, 30-31, 65-66).
Відповідач здійснив часткову оплату за використану електричну енергію в сумі 5 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відповідач не оспорив в порядку, визначеному Договором, обсяги електроенергії, спожиті ним у спірному періоді, у відзиві на позов відповідач також не посилається на наявність розбіжностей у визначенні таких обсягів.
За таких обставин, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за спожиту відповідачем електроенергію за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 22300715 в період з період з червня 2021 по червень 2022 на суму 50 653,36 грн визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За несвоєчасну оплату передбачених договором (комерційною пропозицією) платежів понад обумовлений термін споживач сплачує неустойку (пеню) та інші платежі згідно з законодавством та договором (п. 4.17 ПРРЕЕ).
Відповідно до п. 5.11 Договору, у разі порушення Споживачем строків оплати Постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим Договором, враховуючи день оплати. Споживач сплачує за вимогою Постачальника пеню в розмірі, що зазначається в Комерційній пропозиції.
Комерційною пропозицією № 1-УП передбачено, що у разі несвоєчасної оплати вартості фактично спожитої електричної енергії, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Крім того, за прострочення виконання вказаного грошового зобов'язання Споживач сплачує суму боргу з урахуванням вимог ст. 625 ЦК України.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені (а.с. 19), суд прийшов до висновку про правомірність заявлених вимог в частині стягнення пені в сумі 434,22 грн на суму несвоєчасно оплаченої заборгованості за спожиту електричну енергію за період з 01 по 23 лютого 2022.
Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Позивач заявив до стягнення 850,79 грн 3 % річних від суми простроченої суми за споживання електричної енергії за період з 01.02.2022 по 31.08.2022 та 6 373,09 грн інфляційних втрат за несвоєчасно оплачену заборгованість за спожиту електричну енергію за період з 16.12.2021 по 15.07.2022.
Здійснивши перерахунок річних та інфляційних суд встановив, що позовні вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю. Перевірка правильності розрахунку 3% річних та інфляційних втрат здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт".
Посилання відповідача на необхідність зазначення позивачем сум, які підлягають до сплати з Полтавської регіональної філії Державного підприємства «Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» та відповідача як з Поручителя та Боржника відповідно до укладеного між АТ «Полтаваобленерго» як Кредитором, Полтавською регіональною філією Державного підприємства «Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» як Поручителем та відповідачем в цій справі як Боржником договір поруки № 911 від 23.03.2021, визнаються судом необгрунтованими у зв'язку з наступним.
Предметом розгляду в цій справі є зобов'язання сторін, що склались на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 22300715 від 01.01.2019 на умовах комерційної пропозиції № 1-УП, а предметом договору поруки № 911 від 23.03.2021 Поручитель поручився перед Кредитором за виконання Боржником грошового зобов'язання за договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії о/р 22300715, який не є предметом розгляду в цій справі.
При цьому суд роз'яснює відповідачу, що відповідно до частини 1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Згідно частини 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Щодо підстави для відкладення виконання зобов'язань на строк дії форс-мажорних обставин - військової агресії російської федерації проти України та введення в Україні воєнного стану суд зазначає наступне.
За ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
28 лютого 2022 ТПП повідомила, що на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” від 02.12.1997 № 671/97-ВР та інших документів вона засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану із 05:30 ранку 24.02.2022 строком на 30 діб відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”. Для засвідчення форс-мажорних обставин ТПП підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності.
Зазначена обставина визнається судом загальновідомою та не потребує доказування.
Разом з тим, судом приймається до уваги наступне.
Порядок застосування обставин форс-мажору прямо передбачено сторонами в договорі. Так, за п. 13.4 Договору “Сторони зобов'язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до законодавства”.
Таким чином, відповідач, у разі виникнення обставин непереборної сили, був зобов'язаний протягом чотирнадцяти днів повідомити позивача про це та надати належні докази настання форс-мажору.
Проте, відповідач не надав доказів звернення до позивача з повідомленням про виникнення у нього форс-мажорних обставин та неспроможність в зв'язку з цим виконати обов'язки за Договором, як того вимагає п. 13.4 Договору для звільнення від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань по Договору.
Позивач у відповіді на відзив зазначив, що відповідного повідомлення від відповідача не отримував.
Отже, за відсутності в матеріалах справи доказів письмового повідомлення відповідача про настання вищезгаданих обставин, посилання та такі обставини є необґрунтованими.
Будь-яких інших доказів, які б підтверджували об'єктивні обставини, які стали підставою не виконання зобов'язання за спірним договором відповідачем також надано не було.
Одночасно судом береться до уваги, що сторона, яка посилається на форс-мажорні обставини, повинна надати докази причинно-наслідкового зв'язку між обставиною (подією) і неможливістю виконання стороною своїх конкретних зобов'язань.
Так, у постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
В постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (КГС ВС) від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 зазначено: “… Форс-мажорні обставини не мають преюдиціального (заздалегідь встановленого) характеру. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом …”.
В постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 КГС ВС наголосив на тому, що одне лише передбачене законом «Про торгово-промислові палати в Україні» віднесення певної обставини до форс-мажорних не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін. Водночас навіть сертифікат ТПП, а не лише лист, не може вважатися беззаперечним доказом існування таких обставин, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже зворотна ситуація могла б суперечити принципу змагальності сторін судового процесу.
Відповідач не надав доказів, які свідчать про те, як саме форс-мажорні обставини пов'язані з введенням воєнного стану в Україні безпосередньо вплинули на виконання ним зобов'язань за договором (юридична особа зупинила роботу у зв'язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов'язки у зв'язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна товариства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб'єкту господарювання здійснювати діяльність під час введеного воєнного стану, пошкоджено чи знищено нерухоме майно підприємства). Також, в обґрунтування своїх доводів відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження скрутного фінансового становища загалом, та його погіршення після введення воєнного стану.
Форс-мажор повинен бути у причинному зв'язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності. Відповідачем не доведено, що м. Полтава (місцезнаходження відповідача) перебувало в окупації чи оточенні, що внаслідок воєнного стану він не в змозі здійснювати господарську діяльність та виконувати взяті на себе грошові зобов'язання.
Також, суд звертає увагу на те, що у п. 13.4 Договору зазначено, що поняття “Форс-мажорні” обставини за цим Договором ні при яких умовах не включає відсутність коштів та/або неможливість виконання фінансових зобов'язань. Зобов'язання Покупця щодо здійснення всіх фінансових розрахунків є абсолютними та безумовними.
Крім того, судом приймається до уваги, що предметом позову є стягнення заборгованості за електричну енергію, отриману відповідачем з червня 2021 по червень 2022, тобто до введення воєнного стану в Україні.
Відтак, твердження відповідача про відкладення виконання зобов'язань є необґрунтованим і таким, що не заслуговує на увагу.
Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.
Ч. 1 ст. 79 ГПК України передбачає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 у справі “Дж. К. та Інші проти Швеції” (“J.K. AND OTHERS v. SWEDEN”) ЄСПЛ наголошує, що “у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування “поза розумним сумнівом (“beyond reasonable doubt”). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням “балансу вірогідностей”. Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань в частині оплати електричної енергії у визначений договором строк, розмір заборгованості по відсотках, пені та інфляційних втратах відповідає фактичним обставинам справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача, задоволення позовних вимог повністю та стягнення з відповідача 50 653,36 грн основного боргу, 434,22 грн - пеня, 850,79 грн. - 3 % річних, 6 373,09 грн інфляційних відповідно до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 22300715 від 01.01.2019 на умовах комерційної пропозиції № 1-УП.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, витрати зі сплати судового збору в сумі 2481,00 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129 (ч. 1), 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства “Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою” (вул. Крамського, 9, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 00689214) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" (вул. Панянки, буд. 65Б, м. Полтава, 36022, код ЄДРПОУ 42223804) - 50 653,36 грн заборгованості за фактично спожиту активну електричну енергію, 434,22 грн - пеня, 850,79 грн - 3 % річних, 6 373,09 грн інфляційних втрат; 2481,00 грн - витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.
4. Копію рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.
Згідно із ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя Пушко І.І.