65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________УХВАЛА
"12" грудня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3337/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.,
розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Каражова Івана Івановича про забезпечення позову за вх.№2-1185/22 від 09.12.2022
у справі 916/3337/22
за позовом: Фізичної особи-підприємця Каражова Івана Івановича ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ; електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 )
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР КОНСАЛТ ГРУП» (65114,Одеська обл., м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 17, код ЄДРПОУ 38573467; електронна пошта forumtanya80@gmail.com)
про стягнення 1 336 279 , 50 грн.
Фізична-особа підприємець Каражов Іван Іванович звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР КОНСАЛТ ГРУП» 1 336 279,50 грн., з яких 184 500 грн. - основний борг по орендній платі, 7 683, 29 грн. - пеня, 1 107 000 грн. - неустойка за прострочення сплати орендної плати, 3245, 18 грн. - 3 % річних, 33 851, 03 грн. - інфляційні нарахування, а також судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору оренди нежитлових приміщень №49КЛ22 від 31.12.2021 щодо своєчасної оплати орендної плати у період з 01.03.2022 по 15.05.2022 - дати розірвання договору, та щодо повернення орендованого приміщення після розірвання договору.
Разом з позовною заявою господарським судом одержано заяву про забезпечення позову за вх.№2-1185/22 від 09.12.2022, в якій позивач просить суд накласти арешт на грошові кошти, що належать ТОВ “ІНТЕР КОНСАЛТ ГРУП” (код ЄДРПОУ 38573467) та містяться на відкритих рахунках у банківських та інших фінансових установах, а також на кошти на рахунках у банківських та інших фінансових установах, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕР КОНСАЛТ ГРУП” (код ЄДРПОУ 38573467) у межах суми стягнення у розмірі 1 336 279, 50 грн., та судового збору у розмірі 12 405 грн., що разом становить 1 348 684, 50 грн.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на те, що з огляду на предмет і ціну позову, відмова в задоволенні даного клопотання може призвести до утруднення, або неможливості виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалено на мою користь, а також матиме наслідком порушення моїх майнових прав та спричинить виникнення інших судових спорів.
Також, позивач зауважує, що зважаючи на наведені обставини, а саме ціну позову, відмова відповідача сплатити орендну плату, неправомірне користування приміщенням після розірвання договору оренди та відмову повертати приміщення свідчить про неправомірну поведінку відповідача, а тому у позивача наявні всі підстави припускати, що відповідач буде вчиняти і інші дії з метою уникнення сплати коштів на мою користь, тому в порядку забезпечення позову доцільним є накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю “ІНТЕР КОНСАЛТ ГРУП” у розмірі ціни позову та суми судового збору, що знаходяться на його банківських рахунках.
Відповідно до ч.2 ст.136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з п.2 ч.1 ст.138 ГПК України заява про забезпечення позову подається: одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання, тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Наведена вище правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 25.05.2021 у справі №925/1441/20.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Між тим, позивачем взагалі не надано до суду доказів, які свідчать про те, що відповідачем здійснюються будь-які несумлінні дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову, як то реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання, тощо.
Господарський суд вважає, що підстави забезпечення позову не обмежуються лише пов'язаністю з позовною вимогою, адже звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен не лише обґрунтувати причини звернення з такою заявою, а й надати суду докази існування фактичних обставин, що пов'язані з необхідністю вжиття таких заходів.
Щодо посилань позивача на те, що відмова відповідача сплатити орендну плату, неправомірне користування приміщенням після розірвання договору оренди та відмову повертати приміщення свідчить про неправомірну поведінку відповідача, а тому у позивача наявні всі підстави припускати, що відповідач буде вчиняти і інші дії з метою уникнення сплати коштів на його користь, то встановлення обставин невиконання зобов'язань відповідачем, причин такого невиконання, наявності можливості або неможливості своєчасного виконання зобов'язання входить до предмету доказування у справі за відповідним позовом про стягнення з відповідача основного боргу по орендній платі та штрафних санкцій за порушення ним зобов'язань щодо сплати орендної плати позивачу.
Тобто, сама наявність судового спору між сторонами, за відсутності доведення можливих наявних обставин для вжиття судом заходів забезпечення позову, не може бути підставою для забезпечення позову, а невиконання відповідачем договірних зобов'язань є предметом спору, що потребує доведення, самі лише твердження позивача в даному випадку не є достатніми та обґрунтованими підставами для задоволення поданої заяви про забезпечення позову.
Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, суд доходить висновку, що про відмову Фізичній особі-підприємцю Каражову Івану Івановичу про забезпечення позову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Щодо зустрічного забезпечення, то законом не встановлено обов'язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (ч. 1 ст. 141 ГПК України), відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову.
Керуючись ст.ст.140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Відмовити Фізичній особі-підприємцю Каражову Івану Івановичу у задоволенні заяви про забезпечення позову за вх.№2-1185/22 від 09.12.2022 у справі №916/3337/22.
Ухвала набирає чинності 12.12.2022р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повної ухвали.
Повний текст ухвали складено 12.12.2022 р.
Суддя Г.Є. Смелянець