79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
28.11.2022 Справа № 914/1530/22
місто Львів
За позовом: NOYAN-TRANS IRINA KARAPETYAN, м. Олькуш, Республіка Польща
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс С.М.», м. Львів
про стягнення 19546,59 євро
Суддя Олена ЩИГЕЛЬСЬКА
Секретар с/з Маркіян-Павло ЛАБАЗ
Представники сторін
від позивача:не з'явився,
від відповідача: не з'явився.
До Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява NOYAN-TRANS IRINA KARAPETYAN до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс С.М.» про стягнення 19546,59 євро заборгованості за договорами заявками на транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів, з яких 19300 євро сума основного боргу та 246,59 євро 3 % річних.
Згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2022 року справу передано судді Щигельській О.І.
Ухвалою суду від 18.07.2022 позовну заяву NOYAN-TRANS IRINA KARAPETYAN від 05.07.2022 року залишено без руху. Встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви 10 (десять) днів з дня вручення ухвали шляхом подання заяви про усунення недоліків.
27.07.2022 за вх. №15930/22 в системі документообігу суду зареєстровано заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 01.08.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду, зокрема ухвалою від 19.09.2022 закрито підготовче провадження у справі № 914/1530/22 та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судове засідання 28.11.2022 сторони явки повноважних представників не забезпечили.
Представниця позивача через систему Електронний Суд подала клопотання (вх.№24535/22) в якому просила розгляд справи проводити без участі позивача. Зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, позов просила задовольнити. Додатково вказала, що у випадку винесення рішення, позивачем протягом п'яти днів буде надано докази про понесенні витрати на надання правової допомоги.
Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу та має право вирішити спір за наявними матеріалами.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, у відповідності до ст. 13 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а неявка сторін в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору по суті.
Аргументи позивача
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ТОВ «Транс С.М.» неналежним чином виконано зобов'язання з оплати наданих послуг по перевезенню, у зв'язку з чим позивач вказує на існування підстав для стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 19300 євро та 3 % річних у розмірі 246,59 євро.
Аргументи відповідача
Відповідач заперечень та/або відзиву на позовну заяву не подав.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
01.06.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс С.М.» (відповідач по справі, експедитор за договором) та NOYAN-TRANS IRINA KARAPETYAN (позивач по справі, перевізник за договором) укладено Договір перевезення №23, за яким перевізник прийняв на себе зобов'язання перевезти вантаж на автомобілі, який має бути технічно справним, сухим, чистим, без сторонніх запахів та предметів, пошкоджень, а експедитор зобов'язався сплатити ці послуги виконані в повному обсязі (п. 1.1. Договору).
В подальшому на виконання умов Договору сторонами укладено Договори-заявки на транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів, копії яких долучено до матеріалів справи, зокрема:
- Договір-заявка №3069 від 06.11.2021 року, (сума фрахту 1500е);
- Договір-заявка №3060 від 24.11.2021року, (сума фрахту 1500е);
- Договір-заявка №3063 від 25.11.2021року, (сума фрахту 1950е);
- Договір-заявка №3065 від 26.11.2021року, (сума фрахту 1800е);;
- Договір-заявка №3066 від 26.11.2021року, (сума фрахту 1800е);
- Договір-заявка №3071 від 02.12.2021 року, (сума фрахту 1950е);
- Договір-заявка №3070 від 02.12.2021 року, (сума фрахту 1950е);
- Договір-заявка №3073від 06.12.2021 року, (сума фрахту 1950е);
- Договір-заявка №3076від 09.12.2021 року, (сума фрахту 1900е);
- Договір-заявка №3084від 13.12.2021 року, (сума фрахту 1500е);
- Договір-заявка №3083від 13.12.2021 року, (сума фрахту 1500е).
Договори-заявки підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками.
Відповідно до вказаних Договорів-заявок позивач здійснив перевезення вантажів, що підтверджується складеними та долученими до справи копіями міжнародних товарно-транспортних накладних, зокрема: СМR №б/н від 07.12.2021, СМR №58058816 від 26.11.2021, СМR №б/н від 26.11.2021, СМR №58058820 від 30.11.2021, СМR №58058823 від 01.12.2021, СМR №002098 від 10.12.2021, СМR №б/н від 09.12.2021, СМR №б/н від 10.12.2021, СМR №7972641 від 13.12.2021, СМR№б/н від 16.12.2021, СМR №б/н від 17.12.2021.
Загальна сума наданих послуг з перевезення складає 19300 євро.
Також до справи долучено Рахунки - фактури виставлені позивачем, а саме: Faktura VАТ 04/12/2021 від 12.12.2021 на суму 1500 EUR; Faktura VАТ 16/11/2021 від 02.12.2021 на суму 1500 EUR; Faktura VАТ 01/12/2021 від 09.12.2021 на суму 1950 EUR; Faktura VАТ 02/12/2021 від 09.12.2021 на суму 1800 EUR; Faktura VАТ 03/12/2021 від 09.12.2021 на суму 1800 EUR; FakturaVАТ 07/12/2021 від 16.12.2021 на суму 1950 EUR; Faktura VАТ 06/12/2021 від 15.12.2021 на суму 1950 EUR; Faktura VАТ 05/12/2021 від 14.12.2021 на суму 1950 EUR; Faktura VАТ 08/12/2021 від 16.12.2021 на суму 1900 EUR; Faktura VАТ 01/01/2022 від 19.01.2022 на суму 1500 EUR; Faktura VАТ 10/12/2021 від 24.12.2021 на суму 1500 EUR.
Також, матеріали справи містять копії Актів прийняття наданих послуг згідно Договору про надання транспортних послуг №23 від 01.06.2021 року. Долучені акти підписані та скріплені печаткою позивача.
Відповідно до положень зазначених у Договорах-заявках оплата за надані послуги здійснюється в термін 30-45 днів по оригіналах, зокрема зазначено, що по факту розвантаження необхідно невідкладно скинути фотокопію СМR менеджеру на VIBER, в термін до п'яти днів після розвантаження надіслати не менше двох екземплярів СМR, акти, рахунок, договір заявку в двох екземплярах, за адресою Нова Пошта відділення, №74, м. Львів 098-266-45-30 на юридичну особу Олег.
Позивач вказує, що по факту розвантажень вантажів, в строк до п'яти днів після кожного розвантаження, позивачем направлялися відповідачу оригінали СМR, акти, рахунки за адресою Нова Пошта, відділення №74, м. Львів, на юридичну особу Олег. Доказів надіслання документів матеріали справи не містять.
Позивач стверджує, що всупереч умовам договору відповідач свої зобов'язання не виконав, надані послуги не оплатив.
Платіжною вимогою від 03.03.2022 року позивач зобов'язував ТОВ «Транс С.М.» виплатити грошову суму 19300,00 EUR, копія якої міститься в матеріалах справи.
Вимогою-претензією від 06.04.2022 позивач звертався до відповідача в якій зазначалося, що всупереч визначеним сторонами договірним зобов'язанням, ТОВ «Транс С.М.» не сплачено 19300 євро. Зазначено, що 03.03.2022 року позивачем надіслано на електронну адресу відповідача лист-прохання щодо проведення оплати заборгованості за виконані послуги та повернення грошових коштів, однак жодної відповіді від отримано не було. Відтак, позивач просив забезпечити невідкладне виконання договірних зобов'язань щодо сплати грошових коштів у розмірі 19300,00 євро протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів, з моменту отримання вимоги-претензїї. На підтвердження надіслання вказаної вимоги до справи долучено копію поштової накладної від 04.06.2022 року та фіскальний чек установи зв'язку.
04.07.2022 позивач повторно надсилав на адресу відповідача оригінали актів виконаних робіт та рахунків-фактур згідно укладених та виконаних Договорів-заявок на транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів та вимагав негайно здійснити погашення боргу в повному обсязі. До справи долучено копію Листа від 04.07.2022, а також докази на підтвердження надіслання вказаного листа на адресу відповідача (копія опису вкладення у цінний лист, поштова накладна АТ «Укрпошта» від 04.07.2022 року та фіскальний чек установи зв'язку).
Оскільки заборгованість не була погашена відповідачем, зазначене зумовило звернення до суду із позовом про стягнення з відповідача 19300 євро основного боргу та 246,59 євро 3 % річних.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до вимог ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Судом встановлено, що укладений сторонами Договір є договором транспортного експедирування, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 65 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 929 ЦК України, яка узгоджується із положеннями ст. 316 ГК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Статтею 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» встановлено, що транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.
Відповідно до положень ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.
Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Як встановлено судом вище, відповідно до погоджених сторонами Договорів-заявок відповідачу було надано послуги в повному обсязі, що підтверджується долученими до матеріалів справи належними чином засвідченими копіями міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR).
Відповідачем, в свою чергу, оплату вказаних послуг не здійснено.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 ЦК України).
Як зазначалось судом вище, згідно договорів-заявок строк оплати отриманих послуг становить протягом 30-45 днів по оригіналах, а саме по факту розвантаження невідкладно скинути фотокопію СМR менеджеру на VIBER, в термін до п'яти днів після розвантаження надіслати не менше двох екземплярів СМR, акти, рахунок, договір заявку в двох екземплярах, за адресою Нова Пошта відділення, №74, м. Львів 098-266-45-30 на юридичну особу Олег.
Суд звертає увагу, що позивачем не подано доказів надіслання відповідачу оригіналів документів здійсненого перевезення. Проте, суд не може залишити поза увагою ті факти, що перевезення фактично здійсненне і прийняте відповідачем, що відповідач такого перевезення не заперечує та не спростовує.
За таких обставин, виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що строк оплати відповідачем послуг з перевезення за договором-заявкою є таким, що настав. Доказів оплати відповідачем наданих послуг у розмірі 19300 євро матеріали справи не містять.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про належне виконання взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної оплати наданих послуг перевезення.
Отже, судом встановлено, що відповідач, в порушення вище зазначених норм Цивільного кодексу України та умов договору, не здійснив оплату наданих й прийнятих послуг в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 19300 євро - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Відповідно до положень статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов'язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 49 Закону України «Про виконавче провадження» визначено особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень під час обчислення боргу в іноземній валюті.
Зокрема частина 3 вказаної статті визначає, що у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця.
У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 761/12665/14-ц від 04.07.2018 зазначено, що у разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні стягувачу має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні. Перерахування стягувачу суми у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення.
Відтак, у випадку визначення зобов'язання в іноземній валюті суд не вправі змінювати грошовий еквівалент зобов'язання і в резолютивній частині рішення має зазначити розмір і вид іноземної валюти, що підлягає стягненню. Зазначення судом у рішенні двох грошових сум (іноземної валюти та її еквівалент у гривні), які необхідно стягнути з боржника, вносить двозначність до розуміння суті обов'язку боржника, який має бути виконаний.
Розглянувши заявлені вимоги позивача про стягнення 19300 євро боргу, суд дійшов висновку, що такі є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному розмірі.
Щодо стягнення нарахованих позивачем та заявлених до стягнення 246,59 євро 3% річних суд зазначає таке.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч.2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в пункті 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», а також постановах Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі №3-1522гс16, від 06.06.2012 у справі №6-49цс12 та від 24.10.2011 у справі №6-38цс11.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.
Проаналізувавши положення Договорів-заявок суд дійшов висновку, що експедитор здійснює оплату послуг протягом 30-45 днів по оригіналах. Зокрема конкретизовано, що по факту розвантаження виконавцю необхідно невідкладно скинути фотокопію СМR менеджеру на VIBER, в термін до п'яти днів після розвантаження надіслати не менше двох екземплярів СМR, акти, рахунок, договір заявку в двох екземплярах.
Відтак строк оплати розпочинається з моменту отримання від виконавця повного комплекту належним чином оформлених документів.
Тобто, для здійснення відповідних нарахувань необхідно визначити чіткий момент в часі настання прострочення виконання зобов'язання. Проте, у зв'язку з відсутністю доказів надіслання позивачем документів суд позбавлений можливості встановити точну дату отримання таких відповідачем і відповідно, дату початку прострочення боржника. В матеріалах справи є належні докази надіслання таких документів (як вказується - повторно), з яких вбачається їх надіслання лише 04.07.22р. Проте, 3% річних позивачем нараховано за періоди до 20.06.22р.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що позивачем не доведено та не обґрунтовано наявність у нього права на стягнення заявленої суми 3 % річних за періоди до 20.06.22р..
Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до ч.ч. 1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищенаведене, суд, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, приходить до висновку, що позивачем подано достатньо об'єктивних, допустимих та переконливих доказів на підтвердження позовних вимог в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс С.М.» 19300,00 євро заборгованості за договорами заявками на транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується квитанцією №ПН392 від 25.07.2022 року на суму 8741,00 грн.
Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, в сумі 8630,86 грн.
Керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 233-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс С.М.» (79024, Львівська обл., місто Львів, вулиця Пластова, будинок 10; ідентифікаційний код 41902414) на користь NOYAN-TRANS IRINA KARAPETYAN (32-300, Республіка Польща, місто Олькуш, вулиця Бартоша Гловацького, будинок 70А; ідентифікаційний код 6372059607) 19300,00 євро заборгованості та 8630,86 грн судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 08.12.22р.
Суддя Щигельська О.І.