просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
про передачу справи за підсудністю
13 грудня 2022 року м. Харків Справа № 913/267/22
Провадження №1/913/267/22
Господарський суд Луганської області у складі судді Зюбанової Н.М., розглянувши матеріали за позовом Головного управління ДПС у Луганській області, м. Сєвєродонецьк Луганської області
до відповідача Державного підприємства "Конярство України", м. Київ
про стягнення 6315614 грн 71 коп.
Так, Головне управління ДПС у Луганській області звернулося з позовною заявою до Державного підприємства "Конярство України" про стягнення податкової заборгованості по земельному податку з юридичних осіб у загальній сумі 6232879 грн 57 коп., яка виникла за період з 30.08.2019 по 02.03.2021 та 82735 грн 14 коп. пені.
Проте, відповідно до інформації, що міститься у позові та за даними Єдиного державного реєстру судових рішень в провадженні господарського суду м. Києва знаходиться справа № 910/21682/15 про банкрутство Державного підприємства “Конярство України” (код ЄДРПОУ 37404165) на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою цього суду від 15.10.2015.
З урахуванням вказаного факту суд вважає, що матеріали позовної заяви у справі № 913/267/22 Головного управління ДПС у Луганській області, м. Сєвєродонецьк Луганської області до Державного підприємства "Конярство України", м. Київ про стягнення 6315614 грн 71 коп. слід передати за виключною підсудністю для її розгляду судом в межах справи про банкрутство Державного підприємства “Конярство України” № 910/21682/15.
До вказаного висновку суд прийшов, виходячи з наступного.
Так, згідно з ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Водночас, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Як відомо, 21.10.2019 в Україні почав діяти Кодекс України з процедур банкрутства, прийнятий Верховною Радою України наприкінці 2018 року та набрав чинності 21.04.2019.
Згідно з п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Системний аналіз положень Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.
Суд звертає увагу на те, що норми Кодексу України з процедур банкрутства передбачають концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Системний аналіз положень Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Кодексу України з процедур банкрутства мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.
Розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.
Вказаної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі № 918/335/17.
Також судом враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц, в якій зазначено, що Кодекс України з процедур банкрутства захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута.
Захист таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до банкрута, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії" висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]".
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні заяви стороною в яких є боржник, повинні розглядатись в межах справи про банкрутство тим самим складом, що і справа про банкрутство боржника.
За таких обставин матеріали справи № 913/267/22 за позовом Головного управління ДПС у Луганській області, м. Сєвєродонецьк Луганської області до Державного підприємства "Конярство України", м. Київ про стягнення 6315614 грн 71 коп. слід передати за виключною підсудністю до господарського суду м. Києва для її розгляду судом в межах справи про банкрутство Державного підприємства “Конярство України” № 910/21682/15.
Відповідно до п. 1 ч. 1 та ч. 3 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, п. 8 ч. 1 ст. 20, ч. 13 ст. 30, ст.ст. 31, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовну заяву Головного управління ДПС у Луганській області, м. Сєвєродонецьк Луганської області до Державного підприємства "Конярство України", м. Київ про стягнення 6315614 грн 71 коп. передати за виключною підсудністю до господарського суду м. Києва для її розгляду судом в межах справи про банкрутство Державного підприємства “Конярство України” № 910/21682/15.
2. Передати матеріали позовної заяви у строк не пізніше п'яти днів після закінчення строку на оскарження цієї ухвали, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 13.12.2022 у відповідності до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду у строки, передбачені ст. 256 ГПК України.
Суддя Наталія ЗЮБАНОВА