вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"24" листопада 2022 р. м. Київ Справа № 911/1026/22
Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., за участю секретаря судового засідання Абраменко М.К., дослідивши матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр буд капітал»
про стягнення 590 000,00 грн
Учасники судового процесу:
від позивача: Загородній Є.О., Солдаткін О.С.;
від відповідача: Пєнязькова О.О.;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» звернулося до Господарського Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр буд капітал» про стягнення 590 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним на рахунок відповідача була перерахована попередня сума авансу в розмірі 590 000,00 грн на виконання будівельних робіт. Однак відповідач не виконав замовлені позивачем роботи, чим порушив взяті на зобов'язання. У зв'язку із цим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 590 000,00 грн попередньої оплати.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.07.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» залишено без руху.
18.07.2022 від заявника надійшли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 12.07.2022.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.07.2022 по справі № 911/1026/22 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Надано відповідачу строк для подачі відзиву на позов, а позивачу - відповіді на відзив; призначено підготовче засідання у справі на 31.08.2022.
15.08.2022 до Господарського суду Київської області надійшов відзив на позовну заяву з копіями заяв свідків та зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр буд капітал» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» про стягнення 544 918,00 грн та визнання договору укладеним.
22.08.2022 до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
31.08.2022 на електронну адресу суду надійшло клопотання про долучення доказів по справі в електронній формі.
31.08.2022 в судове засідання прибули два представника від позивача, представник відповідача та надали усні пояснення по справі; в судовому засіданні представник відповідача подав до суду клопотання про долучення доказів по справі в електронний формі на флеш-носії та просив суд дане клопотання задовольнити; суд протокольно прийняв до матеріалів справи відзив.
В судовому засіданні 31.08.2022 суд повідомив сторін, що питання прийняття зустрічної позовної заяви буде розглянуте в письмовому провадженні протягом 5 днів з дня її надходження; суд протокольно прийняв до матеріалів справи відповідь на відзив.
Представник позивача в судовому засіданні 31.08.2022 заперечував щодо долучених відповідачем заяв свідків та просив суд відмовити у їх задоволенні; в судовому засіданні суд роз'яснив сторонам ст. 88 Господарського процесуального кодексу України та протокольно не прийняв до матеріалів справи заяви свідків; суд повідомив сторін, що клопотання відповідача про долучення електронних доказів буде розглянуто в наступному судовому засіданні.
31.08.2022 в судовому засіданні судом оголошено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 28.09.2022, яка занесена до протоколу судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.09.2022 у справі № 911/1026/22 залишено без руху зустрічну позовну заяву ТОВ «Центр буд капітал»; встановлено ТОВ «Центр буд капітал» строк на усунення недоліків зустрічної позовної заяви не пізніше 10 днів з дня вручення зазначеної ухвали; встановлено ТОВ «Центр буд капітал» спосіб усунення недоліків зустрічної позовної заяви шляхом подання до суду всіх документів, долучених до зустрічної позовної заяви в копіях, завірених належним чином; докази направлення відповідачу за зустрічним позовом.
У зв'язку із відсутністю фінансування на поштову кореспонденцію, ухвала Господарського суду Київської області від 01.09.2022 у справі № 911/1026/22 була направлена судом на електронну адресу Товариству з обмеженою відповідальністю «Центр буд капітал», яка зазначена в зустрічній позовній заяві.
01.09.2022 до канцелярії суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив позивача.
28.09.2022 в судове засідання прибули представники сторін та надали усні пояснення по справі.
В судовому засіданні 28.09.2022 відповідач усно клопотав про залишення зустрічної позовної заяви без розгляду; суд протокольно задовольнив усне клопотання відповідача про залишення зустрічної позовної заяви без розгляду.
В судовому засіданні представник відповідача надав до суду клопотання про долучення додаткових доказів, просив суд його задовольнити, долучити докази до матеріалів справи та, керуючись ст. 119 ГПК України, продовжити процесуальний строк для подання даних доказів; представник позивача заперечував щодо продовження процесуального строку та долучення клопотання до матеріалів справи; в судовому засіданні суд частково задовольнив клопотання відповідача про долучення додаткових доказів та протокольно прийняв до матеріалів справи податкові накладні.
В судовому засіданні 28.09.2022 представник відповідача також надав до суду нотаріально посвідчені заяви свідків та просив суд долучити їх до матеріалів справи; представник позивача заперечував щодо долучення поданих відповідачем заяв свідків до матеріалів справи; суд роз'яснив сторонам ст. 88 ГПК України, протокольно не прийняв до матеріалів справи заяви свідків, однак повідомив сторін, що при розгляді справи по суті з власної ініціативи може викликати осіб в судове засідання, з метою надання показів в якості свідків.
Ухвалою суду від 28.09.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, судом вирішено закрити підготовче провадження по справі № 911/1026/22 та призначити справу до судового розгляду по суті на 27.10.2022.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.09.2022 у справі № 911/1026/22 зустрічну позовну заяву ТОВ «Центр буд капітал» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» про стягнення 544 918,00 грн та визнання договору укладеним та додані до неї документи повернуто заявнику.
30.09.2022 на електронну адресу суду від відповідача надійшла заява про подання доказів щодо розміру судових витрат, відповідно до якої відповідач повідомив суд, що сума витрат на правничу допомогу адвоката, які відповідач планує понести у зв'язку із розглядом справи складає 40 000,00 грн. Відповідач заявою повідомив суд, що докази понесення витрат буду надані протягом п'яти днів після ухвалення рішення по справі.
21.10.2022 до канцелярії суду від позивача надійшли письмові пояснення щодо поданих відповідачем доказів.
27.10.2022 до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання, яке також надійшло на електронну адресу суду 30.09.2022.
27.10.2022 в судове засідання прибули два представника від позивача, представник відповідача та надали усні пояснення по суті спору; представник відповідача заперечував щодо письмових пояснень позивача.
В судовому засіданні 27.10.2022 представник позивача заперечував щодо клопотання відповідача про долучення електронних доказів, посилався на їх недопустимість та просив суд не приймати їх до матеріалів справи; суд протокольно прийняв електронні докази відповідача та повідомив сторін, що належність та допустимість електронних доказів буде встановлюватися судом на стадії дослідження обставин справи та доказів.
В судовому засіданні 27.10.2022 суд заслухав вступні слова представників сторін та перед дослідженням обставин справи та доказів оголосив ухвалу про відкладення судового засідання на 16.11.2022, про що занесено до протоколу судового засідання.
16.11.2022 до канцелярії суду представником відповідача були подані письмові пояснення.
16.11.2022 в судове засідання прибули два представника від позивача, представник відповідача та надали усні пояснення по суті спору; представник відповідача надав усні пояснення щодо пояснень, які були подані відповідачем до канцелярії суду перед судовим засіданням; представник позивача заперечував щодо долучення додаткових пояснень відповідача до матеріалів справи; суд протокольно прийняв до матеріалів справи письмові пояснення відповідача, проте повідомив сторін, що подані письмові пояснення судом не приймаються до розгляду.
16.11.2022 в судовому засіданні судом заслухано усні пояснення представників сторін по суті спору, також з'ясовані обставини справи та досліджені докази; суд оголосив перерву в судовому засіданні на 24.11.2022, про що занесено до протоколу судового засідання, з метою підготовки сторін до дебатів.
24.11.2022 в судове засідання прибули представники сторін та надали усні пояснення по суті спору.
24.11.2022 в судовому засіданні судом оглянуті електронні докази на електронному носію (флеш накопичувач) та після дослідження електронних доказів, суд повідомив сторін, що надані відповідачем електронні докази є недопустимими та не можуть бути прийняті судом в якості належного доказу на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, з огляду на їх невідповідність ст. 96 ГПК України та неможливість ідентифікувати місце зйомки.
24.12.2022 в судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на наступне.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з метою відновлення виробничих приміщень ТОВ «Арсенал-Центр», позивачем було знайдено підрядника - відповідача, який мав здійснити ремонтно-відновлювальні роботи на об'єкті позивача. Як зазначає позивач, між сторонами договір на виконання ремонтних робіт не укладався, а сплата коштів здійснювалася по виставлених рахунках. Позивач стверджує, що відповідачем були виставлені рахунки на оплату робіт на загальну суму 700 000,00 грн, а позивач, на підставі виставлених рахунків, сплатив відповідачу 590 000,00 грн. Однак відповідач, за ствердженням позивача, починаючи з моменту перерахування коштів не виконав замовлені позивачем роботи, чим порушив взяті на себе зобов'язання. Позивач зазначає, що звертався до відповідача із претензією про повернення попередньої оплати, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення. У зв'язку із цим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 590 000,00 грн попередньої оплати на підставі ч. 2 ст. 530 та ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.
У свою чергу, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. На думку відповідача, позивачем наведені суперечливі та неправдиві відомості, як щодо непідписання відповідачем договору на виконання підрядних будівельних робіт та оплати вартості робіт виключно на підставі рахунків-фактур, тоді як позивачем 14.03.2022 року сплачено 350 000,00 грн саме на підставі договору на виконання підрядних робіт від 07.03.2022, а 19.04.2022 сплачено 240 000,00 грн на підставі рахунку № 9 від 19.04.2022 на оплату ремонтних робіт з ремонту фасаду виробничого приміщення за договором № 07/03/11 АЦБЦ від 07.03.2022.
За ствердженням відповідача, позивач безпідставно стверджує, що після отримання грошових кошів в сумі 590 000,00 грн відповідач не приступив до виконання ремонтно-будівельних робіт.
Відповідач також зазначає, що позивач наводить матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог положеннями ст. 530 та 693 Цивільного кодексу України, які не підлягають до застосування у спірних правовідносинах, оскільки відповідно до договору підряду № 07/03/11 АЦБЦ від 07.03.2022 відповідачем в період з 08.03.2022 до 29.04.2022 був виконаний весь обсяг ремонтно-будівельних робіт на об'єкті вартістю 1 134 918,00 грн, зауважень щодо обсягу яких до звернення позивача з претензією від 17.06.2022 не виникало. На переконання відповідача, саме позивачем було порушено господарські зобов'язання та вимоги щодо обв'язку підписати первинні документи. Враховуючи все вищенаведене, відповідач вважає позовні вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими, а тому просить суд відмовити у задоволенні позову.
Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
В судовому засіданні 24.11.2022 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Частина 6 ст. 233 ГПК України встановлює, що у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області
01.03.2022 на виробничій потужності, належній Товариству з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» (далі - позивач), за адресою: вул. Сквирське Шосе, 192-В, м. Біла Церква російською федерацією було здійснено ракетний удар, в результаті якого виробничі приміщення позивача були суттєво пошкоджені.
Як зазначає позивач, з метою відновлення виробничих приміщень, ним було знайдено підрядника, який мав би здійснити ремонтно-відновлювальні роботи на об'єкті. Таким підрядником стало Товариство з обмеженою відповідальністю Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр буд капітал» (далі - відповідач).
За ствердження позивача, договір підряду між сторонами укладений не був, а сплата коштів здійснювалася на підставі виставлених відповідачем рахунків та за усною домовленістю.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що для здійснення позивачем оплати вартості робіт з ремонту фасаду виробничого приміщення, відповідачем були виставлені рахунки на оплату на загальну суму 700 000,00 грн, а саме рахунок на оплату № 9 від 18.04.2022 на суму 240 000,00 грн, № 10 від 18.04.2022 на суму 230 000,00 грн та № 11 від 18.04.2022 на суму 230 000,00 грн (копії наявні в матеріалах справи).
Позивач на підставі виставлених відповідачем рахунків здійснив часткову оплату (передоплату) обумовлених між позивачем та відповідачем робіт на загальну суму 590 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 000842 від 14.03.2022 на суму 350 000,00 грн. із призначенням платежу «оплата за роботи з ремонту фасаду виробничої будівлі згідно договору на виконання робіт від 07.03.2022, в т. ч. ПДВ 58 333,33 грн» та платіжним дорученням № 001079 від 19.04.2022 на суму 240 000,00 грн з призначенням платежу «оплата за ремонт фасаду виробничого приміщення згідно з рахунком № 9 від 18.04.2022, ПДВ 40 000,00 грн» (копії платіжних доручень наявні в матеріалах справи).
Однак, за ствердженням позивача, починаючи з моменту перерахування позивачем грошових коштів, відповідач не виконав замовлені ТОВ «Арсенал-Центр» роботи, чим порушив взяті на себе зобов'язання.
У зв'язку із вищенаведеним, позивач 17.06.2022 звернувся до відповідача з вимогою про повернення сплачених коштів № б/н б/д. Зі змісту вимоги вбачається, що позивач замовив у відповідача будівельні роботи та сплатив 590 000,00 грн на підставі виставлених відповідачем рахунків. Однак відповідач не виконав замовлені позивачем роботи, чим порушив взяті на себе зобов'язання. Позивач, з посиланням на ст. 629, 193, 526, ч. 2 ст. 530 та ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, вимагав відповідача повернути суму попередньої оплати у розмірі 590 000,00 грн на розрахунковий рахунок позивача. Крім того, позивач попередив відповідача, що у випадку неповернення коштів, позивач буде вимагати відшкодування 3 % річних, інфляційних втрат, сплаченого судового збору та витрат на надання послуг адвоката (копія вимоги наявна в матеріалах справи).
На підтвердження надсилання вказаної вимоги, позивачем долучено до матеріалів справи опис вкладення у цінний лист за № 0311331151020 та поштову квитанцію за відповідним номером. Відповідно до інформаційної довідки з офіційного вебпорталу «УКРПОШТА», відправлення за № 0311331151020 отримано відповідачем 22.06.2022.
Проте, як зазначає позивач, відповідачем вимога про повернення сплачених коштів не виконана, грошові кошти в сумі 590 000,00 грн позивачу не повернуті. Протилежного суду не доведено.
У зв'язку із цим, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою про стягнення з відповідача 590 000,00 грн попередньої оплати на підставі ч. 2 ст. 530 та ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Статтею 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Відповідно до статей 6 та 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вбачається зі змісту рахунків на оплату та призначення платежу в платіжних дорученнях, позивачем було замовлено роботи з ремонту фасаду виробничого приміщення позивача.
Сторонами не заперечується, що адреса виробничого приміщення позивача, на якому відповідач повинен був виконати замовлені роботи, є вул. Сквирське Шосе, буд. 192-В, м. Біла Церква.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що сторонами погоджено вид робіт, що замовлені позивачем, а саме ремонт фасаду виробничого приміщення позивача за адресою вул. Сквирське Шосе, 192-В, м. Біла Церква, підрядника, що повинен був здійснити виконання робіт - ТОВ «Центр буд капітал», а також вартість робіт, що підтверджується виставленими відповідачем рахунками.
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
В даному випадку судом встановлено та не заперечується сторонами, що між позивачем та відповідачем укладено договір в усній формі.
З огляду на те, що відповідачем виставлено рахунки на оплату робіт, а позивачем здійснено передоплату в сумі 590 000,00 грн на підставі виставлених рахунків, суд встановив, що сторонами встановлені договірні відносини щодо ремонту фасаду.
За висновками суду, виставлення відповідачем рахунків на оплату послуг, та, в свою чергу, їх оплата позивачем, свідчать про виникнення між сторонами правовідносин, як за правовим змістом є договором підряду. Також зазначені обставини свідчать про волю сторін до настання відповідних правових наслідків, що не суперечить вимогам ст. 205 Цивільного кодексу України.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, та у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, у позивача та відповідача виникли взаємні цивільні права та обов'язки.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Статтею 854 ЦК України закріплено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підставі виставлених відповідачем рахунків здійснив часткову оплату (передоплату) обумовлених між позивачем та відповідачем робіт на загальну суму 590 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 000842 від 14.03.2022 на суму 350 000,00 грн. із призначенням платежу «оплата за роботи з ремонту фасаду виробничої будівлі згідно договору на виконання робіт від 07.03.2022, в т. ч. ПДВ 58 333,33 грн» та платіжним дорученням № 001079 від 19.04.2022 на суму 240 000,00 грн з призначенням платежу «оплата за ремонт фасаду виробничого приміщення згідно з рахунком № 9 від 18.04.2022, ПДВ 40 000,00 грн».
Згідно ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Судом встановлено, що сторони не погодили проектної документації, вичерпного плану заходів, конкретного технічного завдання, строків початку та виконання замовлених позивачем робіт.
Отже, суд позбавлений об'єктивної можливості перевірити дотримання відповідачем умов такого роду правочину, зокрема в частині строків, обсягів та якості виконаних робіт.
Водночас, за ствердженням позивача, після перерахування грошових коштів відповідач так і не виконав замовлені позивачем роботи, чим порушив взяті на себе зобов'язання.
У зв'язку із цим, позивач 17.06.2022 звернувся до відповідача з вимогою про повернення сплачених коштів № б/н б/д. Зі змісту вимоги вбачається, що позивач замовив у відповідача будівельні роботи та сплатив 590 000,00 грн на підставі виставлених відповідачем рахунків. Однак, за ствердженням відповідача, не виконав замовлені позивачем роботи, чим порушив взяті на себе зобов'язання. Позивач, з посиланням на ст. 629, 193, 526, ч. 2 ст. 530 та ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, вимагав відповідача повернути суму попередньої оплати у розмірі 590 000,00 грн на розрахунковий рахунок позивача. Крім того, позивач попередив відповідача, що у випадку неповернення коштів, позивач буде вимагати відшкодування 3 % річних, інфляційних втрат, сплаченого судового збору та витрат на надання послуг адвоката.
Проте, як зазначає позивач, відповідачем вимога про повернення сплачених коштів не виконана, грошові кошти в сумі 590 000,00 грн позивачу не повернуті. Протилежного суду не доведено. Доказів повернення грошових коштів в сумі 590 000,00 до суду не надано.
У свою чергу відповідач заперечує викладені позивачем обставини та зазначає, що позивачем наведені суперечливі та неправдиві відомості, як щодо непідписання відповідачем договору на виконання підрядних будівельних робіт та оплати вартості робіт виключно на підставі рахунків-фактур, тоді як позивачем 14.03.2022 року сплачено 350 000,00 грн саме на підставі договору на виконання підрядних робіт від 07.03.2022, а 19.04.2022 сплачено 240 000,00 грн на підставі рахунку № 9 від 19.04.2022 на оплату ремонтних робіт з ремонту фасаду виробничого приміщення за договором № 07/03/11 АЦБЦ від 07.03.2022.
За ствердженням відповідача, позивач безпідставно стверджує, що після отримання грошових коштів в сумі 590 000,00 грн відповідач не приступив до виконання ремонтно-будівельних робіт. На підтвердження виконання замовлених позивачем робіт надав до суду копії актів огляду № 10/03 від 10.03.2022, № 11/03 від 11.03.2022, № 18/03 від 18.03.2022, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за березень 2022, зо квітень 2022, акти приймання виконаних будівельних робіт № 1 за березень 2022 на суму 590 000,00 грн, № 2 за квітень 2022 на суму 544 918,00 грн та підсумкові відомості ресурсів за березень та квітень 2022. На переконання відповідача, саме позивачем було порушено господарські зобов'язання та вимоги щодо обв'язку підписати первинні документи.
На підтвердження виконання замовлених позивачем робіт, відповідач також долучив до матеріалів справи флеш-носій з фото доказами, що були зроблені під час виконання працівниками відповідача робіт на об'єкті позивача за адресою вул. Сквирське Шосе, буд 192-В, м. Біла Церква.
Крім того, відповідач зазначає, що позивач наводить матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог положеннями ст. 530 та 693 Цивільного кодексу України, які не підлягають до застосування у спірних правовідносинах.
Позивач у відповіді на відзив заперечив щодо доводів відповідача, посилаючись на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 23.10.2020 по справі № 204/1264/18, зазначив, що договір, який містив би істотні умови договору між сторонами не укладався, а роботи відповідачем не виконувалися.
Так, дослідивши заперечення позивача, відповідача та аргументи сторін, суд зазначає наступне.
Посилання відповідача на акти огляду № 10/03 від 10.03.2022, № 11/03 від 11.03.2022, № 18/03 від 18.03.2022, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за березень 2022, зо квітень 2022, акти приймання виконаних будівельних робіт № 1 за березень 2022 на суму 590 000,00 грн, № 2 за квітень 2022 на суму 544 918,00 грн та підсумкові відомості ресурсів за березень та квітень 2022 не можуть бути прийняті судом в якості доказу виконання відповідачем робіт з ремонту фасаду виробничого приміщення позивача за адресою вул. Київське Шосе, буд. 192-В, м. Біла Церква, оскільки вказані документи не містять підписів уповноваженого представника позивача.
Доказів направлення вказаних документів на адресу місцезнаходження позивача або надання їх наручно уповноваженим представникам позивача матеріали справи також не містять.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Згідно з ч. 3 ст. 210 ГПК України письмові, речові і електронні докази оглядаються у судовому засіданні, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом, і пред'являються учасникам справи за їх клопотанням, а в разі необхідності - також свідкам, експертам, спеціалістам.
24.11.2022 в судовому засіданні судом оглянуті електронні докази (флеш носій), що були подані відповідачем на підтвердження виконання працівниками відповідача на об'єкті позивача ремонтних робіт з ремонту фасаду приміщення.
24.11.2022 в судовому засіданні суд дослідив електронні докази та повідомив сторін, що надані відповідачем електронні докази є недопустимими та не можуть бути прийняті судом в якості належного доказу на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, з огляду на неможливість ідентифікувати місце зйомки та невідповідність електронних доказів ст. 96 ГПК України.
Посилання позивача на договори підряду № 06-06/22 від 06.06.2022 та № 22/07/22 від 22.07.2022 як на підтвердження невиконання відповідачем замолених робіт з ремонту фасаду виробничого приміщення судом відхиляються, оскільки предметом договору підряду № 06-06/22 від 06.06.2022 є ремонт покрівлі виробничої будівлі ТОВ «Арсенал-Центр», а предметом договору № 22/07/22 від 22.07.2022 є роботи по монтажу стін сендвіч панелями по металевому каркасу виробничого приміщення ТОВ «Арсенал-Центр», тоді як між позивачем та відповідачем була домовленість було домовлено про виконання робіт з ремонту фасаду виробничого приміщення позивача.
Крім того, договір на виконання робіт № 22/07/22 від 22.07.2022 укладений більше ніж через місяць після надсилання відповідачу вимоги про повернення сплачених коштів (17.06.2022).
Також господарський суд зазначає, що висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23.10.2020 по справі № 204/1264/18, на які посилається позивач, не можуть бути застосовані судом до спірних правовідносин, оскільки правовідносини у справах не є подібними. Так, у справі № 204/1264/18 предметом спору був захист прав споживача, а позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачами було усно укладено договір про надання послуг у вигляді розробки проектно-кошторисної документації та виконання будівельних робіт з будівництва житлового будинку. Тобто спір стосувався належного або неналежного виконання відповідачами договору будівельного підряду - будівництва житлового будинку, а не ремонтних робіт, що були замовлені позивачем у відповідача по даній справі.
Судом також досліджені посилання відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, відповідно до яких останній посилається на те, що позивач наводить матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог положеннями ст. 530 та 693 Цивільного кодексу України, які не підлягають до застосування у спірних правовідносинах. З приводу цього суд зазначає наступне.
Як вже було встановлено судом раніше, позивач 17.06.2022 звернувся до відповідача з вимогою про повернення сплачених коштів № б/н б/д. Зі змісту вимоги вбачається, що позивач замовив у відповідача будівельні роботи та сплатив 590 000,00 грн на підставі виставлених відповідачем рахунків. Однак відповідач, за його ствердженням, не виконав замовлені позивачем роботи, чим порушив взяті на себе зобов'язання. Позивач, з посиланням на ст. 629, 193, 526, ч. 2 ст. 530 та ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, вимагав відповідача повернути суму попередньої оплати у розмірі 590 000,00 грн на розрахунковий рахунок позивача. Крім того, позивач попередив відповідача, що у випадку неповернення коштів, позивач буде вимагати відшкодування 3 % річних, інфляційних втрат, сплаченого судового збору та витрат на надання послуг адвоката. На підтвердження надсилання вказаної вимоги, позивачем долучено до матеріалів справи опис вкладення у цінний лист за № 0311331151020 та поштову квитанцію за відповідним номером. Відповідно до інформаційної довідки з офіційного вебпорталу «УКРПОШТА», відправлення за № 0311331151020 отримано відповідачем 22.06.2022.
Проте, як зазначає позивач, відповідачем вимога про повернення сплачених коштів не виконана, грошові кошти в сумі 590 000,00 грн позивачу не повернуті. Протилежного суду не доведено.
У зв'язку із цим, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою про стягнення з відповідача 590 000,00 грн попередньої оплати на підставі ч. 2 ст. 530 та ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.
Отже, позивач стверджує, що відповідач, починаючи з моменту перерахування коштів, не виконав замовлені відповідачем роботи, чим порушив взяті на себе зобов'язання.
Стаття 525 Цивільного кодексу України визначає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Враховуючи, що строки виконання робіт сторонами не погоджені, то позивач мав можливість вимагати її виконання у розумні строки, як це передбачено ст. 846 та відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.
Проте, в матеріалах справи відсутні жодні належні та допустимі докази звернення позивачем до відповідача з листами/вимогами щодо належного виконання відповідачем взятих на себе обов'язків та виконання замовлених робіт або ж з претензіями щодо строків, обсягів та якості виконаних робіт. Протилежного суду не доведено.
Як вже було встановлено судом раніше, дослідивши зміст правовідносин, які виникли між сторонами, суд дійшов висновку, що сторонами фактично було укладено договір підряду у спрощений спосіб.
Правовідносини, що виникають з договору підряду регулюються Главою 61 «Підряд» Цивільного кодексу України.
Так, зокрема права замовника під час виконання роботи визначені ст. 849 ЦК України, відповідно до ч. 2 якої якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Крім того, положеннями ч. 3 ст. 849 ЦК України передбачено, що якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.
В той же час, відповідно до ч. 4 ст. 849 ЦК України, замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Згідно з ч. 4 ст. 653 ЦК України, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Так, одностороння відмова від договору повинна бути чіткою, тлумачитися однозначно та зрозумілою контрагенту.
З матеріалів справи вбачається, що позивач, маючи право на розірвання договору, таке право у належний спосіб не реалізував і станом на момент ухвалення рішення у цій справі правовідносини між сторонами шляхом односторонньої відмови позивача, як замовника, не припинені.
В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази звернення позивачем до відповідача з відмовою від договору (правовідносин). Протилежного суду не доведено.
Вимога позивача про повернення сплачених коштів № б/н б/д, що була надіслана на адресу відповідача 17.06.2022, з посиланням на ч. 2 ст. 530 та ч. 2 ст. 693 ЦК України не може бути прийнята судом в якості односторонньої відмови позивача від правовідносин, що виникли між сторонами.
Юридичний аналіз ст. 837, частин 2, 4 ст. 849 ЦК України дозволяє суду зробити висновок про те, що договір підряду є одним з цивільно-правових договорів, який має власне правове регулювання умов його укладення та визначає особливості захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання. Зокрема, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу у або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим або замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Отже, за наявності такого чіткого законодавчого регулювання, до договору підряду не можуть застосовуватись положення що регулюють правовідносини із виконання/невиконання інших договорів, зокрема, договору купівлі-продажу, зокрема щодо повернення передоплати за договором купівлі-продажу згідно із ст. 693 ЦК України, якщо умовами укладеного договору сторони не передбачили іншого.
Таким чином, спеціальними нормами законодавства передбачено певні способи захисту прав та інтересів сторін договору підряду, однак одна із сторін обрала предметом спору таку вимогу, яка не відповідає способам захисту прав та інтересів сторін за договором підряду, визначеним законодавством та не передбаченим умовами укладеного договору підряду, суд не вправі за власною ініціативою вжити інших способів захисту, оскільки це матиме наслідком втручання суду в предмет та підстави позову, їх зміну за рішенням суду, а не сторони договору.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 20.06.2019 у справі № 922/2982/18.
У даній справі предметом спору є визначена позивачем вимога про повернення грошових коштів в сумі 590 000,00 грн, сплачених за невиконані роботи, що за своєю правовою природою є попередньою оплатою робіт за договором, укладеним сторонами у спрощений спосіб, який, як було встановлено судом вище, є договором підряду.
Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такими обставинами є певні юридичні факти, які тягнуть за собою певні юридичні наслідки. Отже підставу позову складають дві складові: юридична та фактична. Фактична підстава позову - це юридичні факти на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову дозволяє визначити межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.
В даному випадку підставами позову є неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань з ремонту фасаду виробничого приміщення за договором, що укладений сторонами у спрощений спосіб, а правовою складовою підстав позову є посилання позивача на порушення статей 175, 193 Господарського кодексу України та ст. 525, 526, 837, ч. 2 ст. 530, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.
Дослідивши предмет та підстави позову у даній справі, суд дійшов висновку про те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав та інтересів, оскільки відповідно до частин 2, 4 ст. 849 ЦК України за договором підряду прямо передбачено такий спосіб захисту прав та інтересів замовника, як зобов'язання підрядника вчинити певні дії у випадку порушення строків виконання зобов'язань, або стягнути завдані порушенням зобов'язань збитки, якщо замовник відмовився в односторонньому порядку від договору.
Положеннями ЦК України про підряд не передбачено право замовника вимагати повернення авансового платежу, що фактично є попередньою оплатою, у разі невиконання або несвоєчасного виконання підрядником робіт.
Досліджуючи правові підстави для повернення грошових коштів в сумі 590 000,00 грн за невиконані роботи (попередньої оплати) з відповідача по даній справі за порушення виконання зобов'язань з виконання замовлених позивачем робіт, що було визначено як предмет спору в даній справі, суд дійшов висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту його майнових прав та інтересів не відповідає способам захисту, передбаченим законодавцем за договором підряду, положеннями Цивільного кодексу України в Главі 61 «Підряд» також не передбачено можливості повернення попередньої оплати, якщо виконавцем порушено строки виконання робіт на підставі відповідної заяви замовника.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про неможливість застосування до договору підряду аналогії права з договором купівлі-продажу згідно ст. 693 ЦК України, яка дозволяє такий спосіб захисту майнових прав покупця, як повернення попередньої оплати (авансу) у випадку відмови від договору купівлі-продажу (постачання), оскільки в даному випадку законодавцем чітко визначено правові наслідки порушення сторонами зобов'язань за договором підряду відповідно до ст. 849 ЦК України, а інших способів захисту прав замовника договором підряду не передбачено.
Суд ще раз зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів відмови позивача від правовідносин, що виникли між сторонами.
Крім того, в матеріалах справи наявні податкові накладні № 6 від 14.03.2022 та № 7 від 19.04.2022 та квитанції щодо реєстрації податкових накладних в Єдиному державному реєстрі податкових накладних від 04.07.2022 та від 21.06.2022, а також копії підтвердження доставки податкових накладних ТОВ «Арсенал Центр». Податкові накладні із ПДВ були сформовані та зареєстровані ТОВ «Центр буд капітал» за наслідками здійснення позивачем оплати.
Так копії підтвердження доставки податкових накладних позивачу, що були доставлені останньому та прийняті ним 04.07.2022 та 21.06.2022 підтверджують згоду позивача на отримання даної податкової накладної із ПДВ та використання сум податкового кредиту із ПДВ для зменшення податкового зобов'язання у визначеному періоді, а підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.
З урахування встановлених судом обставин, оскільки законодавством про підряд не передбачено право замовника вимагати повернення попередньої оплати, враховуючи обраний позивачем спосіб захисту та нормативно-правове обґрунтування вимог, оскільки позивач не відмовився від договору підряду, а договір продовжує свою дію в частині виконання сторонами своїх зобов'язань, у суду відсутні правові підстави для стягнення з відповідача 590 000,00 грн, отриманих за проведення ремонтних робіт, які виконані не були.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд встановив, що Товариством з обмеженою відповідальністю «АРСЕНАЛ-ЦЕНТР» не доведено в установленому порядку обставини, які ним повідомлені, а тому господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР БУД КАПІТАЛ» 590 000,00 грн попередньої оплати нормативно та документально не доведені, а тому не підлягають задоволенню.
Всі інші клопотання, заяви, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
Крім того, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 р. Європейського суду з прав людини у справі «РуїсТоріха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
Приймаючи до уваги висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог, судовий збір залишається за позивачем.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та підп. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 13.12.2022.
Суддя Л.В. Сокуренко