ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.11.2022Справа № 910/9353/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши у порядку спрощеного провадження матеріали господарської справи
За позовом Фізичної особи-підприємця Курочкіна Романа Вікторовича
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембудмашкомплекс»
про розірвання договору на розробку проектної документації (стадія «Робочий
проект») № 190121 від 19.01.2021
Представники сторін: не викликались
Суть спору :
16.09.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Курочкіна Романа Вікторовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембудмашкомплекс» про розірвання договору на розробку проектної документації (стадія «Робочий проект») № 190121 від 19.01.2021.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 19.01.2021 між сторонами укладений договір на розробку проектної документації (стадія «Робочий проект») № 190121 за умовами якого позивач зобов'язався виконати роботи з розробки проектної документації, а відповідач прийняти та оплатити ці роботи. Згідно з п. 2.2 договору склад проектної документації визначається у додатку № 1 (термін виконання та склад проектної документації) до договору, який є невід'ємною його частиною. Всі додатки до договору були підписані позивачем та направлені відповідачу, але не всі вони були повернуті відповідачем назад позивачу, зокрема додаток № 1 до договору. Натомість відповідач звертався до позивача у липні 2021 року з листами (нажаль не збереглись), в яких містились претензії щодо строків виконання проектних робіт. У своїй відповіді на ці листи № 01-7/21 від 13.07.2021 позивач звернув увагу відповідача, що причиною порушення строків виконання договору є відсутність необхідних завдань від відповідача, що є порушенням зі сторони відповідача п. 7.2.1 договору. З огляду на невиконання відповідачем умов договору позивач ще 13.07.2021 повідомив письмово відповідача про бажання розірвати договір, яке залишилось без відповіді. Також позивач зазначає, що ще однією з підстав для розірвання договору є введення воєнного стану з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента № 64/2022 від 24ю.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який наразі триває. Згідно з п. 10.1 договору дана обставина є форс-мажорною та зробила виконання даного договору з боку позивача неможливим, оскільки позивач вимушений був залишити рідне місто Харків та переїхати до міста Києва (довідка № 3008-5001643523 від 24.05.2022 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи). У випадку, якщо форс-мажорні обставини тривають більше одного місяця, сторони мають право розірвати договір згідно з п. 10.5 договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2022 відкрито провадження у справі № 910/9353/22 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Даною ухвалою суду зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 23.09.2022 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105492795336 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 02094, м. Київ, пров. Червоногвардійський, 13-А, кім. 4, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача, а також ухвалу суду направлено рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105492795328 за адресою: 01103, м. Київ, вул. Бойчука, 44, оф. 10, яка зазначена в договорі № 190121 від 19.01.2021 як фактична адреса відповідача.
Проте, конверт разом з ухвалою від 23.09.2022 (номер відправлення 0105492795336) було повернуто до суду поштовим відділенням зв'язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 21.10.2022 з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Конверт разом з ухвалою від 23.09.2022 (номер відправлення 0105492795328), який було направлено на фактичну адресу відповідача, також було повернуто до суду поштовим відділенням зв'язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 11.10.2022 з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно з п. 3 ст. 212 Цивільного кодексу України якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.
З огляду на викладене, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 23.09.2022 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
19.01.2021 між Фізичною особо-підприємцем Курочкіним Романом Вікторовичем (далі - виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рембудмашкомплекс» (далі - замовник, відповідач) було укладено договір на розробку проектної документації (стадія «Робочий проект») № 1901/2021 від 19.01.2021.
Відповідно до п. 2.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами, а також силами і засобами залучених виконавцем субпідрядних організацій, за замовленням замовника виконати роботи з розробки проектної документації розділу архітектура (АР), конструктивні рішення (КР), генеральний план (ГП), електротехнічні рішення (ЕТР), опалення й вентиляція (ОВ), водопровод й каналізація (ВК), на стадії: - Робочий проект (далі - стадія «Р») надалі - роботи, для будівництва об'єкта, визначеного п. 1.2 даного договору, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити роботи, виконані належним чином, які відповідають умовам даного договору та додаткам до нього.
Пунктом 1.2 договору визначено об'єкт будівництва - «будівництво житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом по вул. Антона Цедіка, 14-а у Шевченківському районі м. Києва»
Спір виник внаслідок того, що відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, зокрема визначені договором завдання позивачу не надав, що на думку позивача є істотним порушенням умов договору та підставою для його розірвання згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України. Також, як на підставу розірвання договору позивач посилається на форс-мажорні обставини, а саме введення воєнного стану в Україні з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно з п. 13.1 договору він набуває чинності з моменту підписання його та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Договором, а саме розділом 15 «Додатки до договору», встановлено, що невід'ємною частиною даного договору є такі додатки:
Додаток № 1. Терміни виконання та склад проектної документації;
Додаток № 2. Перелік вихідних даних;
Додаток № 3. План фінансування робіт;
Додаток № 4. Протокол погодження вартості робіт;
Додаток № 5. Завдання на проектування;
Додаток № 6. Перелік погоджень, що здійснює виконавець.
Позивач у позовні заяві зазначає, що всі додатки до договору були підписані позивачем та направлені відповідачу, але не всі вони були повернуті відповідачем назад позивачу, зокрема додаток № 1, в якому зазначався строк виконання проектних робіт - кінець 2021 року.
Суд вважає за необхідне відзначити, що матеріали справи не містять копій жодного із перелічених додатків до договору на розробку проектної документації (стадія «Робочий проект») № 1901/2021 від 19.01.2021. Також позивачем не подано жодних доказів надіслання відповідачу цих додатків до договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або спроби її визначення.
Пунктом 3.1 договору встановлено, що договірна ціна за виконання обумовлених даним договором робіт (по стадії «Р») згідно протоколу погодження договірної ціни (додаток № 4 до даного договору ) становить 1.874.000,00 грн (без врахування ПДВ).
Відповідно до п.п. 2.2 та 2.3 договору склад проектної документації визначається у додатку № 1 (терміни виконання та склад проектної документації) до договору, який є невід'ємною його частиною. Проектна документація розробляється на підставі діючих державних будівельних норм та на підставі технічних, економічних та інших вимог до неї, що визначаються завданням на проектування (додаток № 5 до договору), вихідними даними на проектування (додаток № 2 до договору).
Пункт 5.1 договору встановлює, що роботи за договором виконуються виконавцем у строки, узгодженні сторонами у додатку № 1 (терміни виконання та склад проектної документації).
Строки виконання робіт, вказані у додатку № 1 до даного договору, є дійсними виключно за умови комплексного виконання замовником наступного: затвердження сторонами задання на проектування (додаток № 5), конструкцій та переліку матеріалів, які будуть використовуватись для будівництва об'єкта; передач виконавцю замовником усіх необхідних вихідних даних для проектування (додаток № 2); дотримання замовником графіку оплати робіт, затвердженого планом фінансування робіт (додаток 3) (п. 5.4 договору).
Згідно з п. 4.1 договору роботи виконуються у терміни згідно додатку № 1 (терміни виконання та склад проектної та робочої документації) та за умови попереднього затвердження замовником і погодженого виконавцем завдання на проектування (додаток 5 до даного договору), надання замовником вихідних даних (додаток № 2 до даного договору) у повному обсязі та здійснення авансових платежів за виконання робіт згідно умов плану фінансування (додаток 3 до даного договору).
До початку виконання робіт за договором виконавець готує разом із замовником завдання на проектування (додаток № 5 до договору) (п. 6.1.1 договору).
Пунктом 7.2.1 договору встановлено, що замовник зобов'язаний до початку робіт за договором затвердити завдання на проектування (додаток № 5) та передати виконавцю усі необхідні вихідні дані для проектування (додаток № 2).
В обґрунтування поданого позову позивач вказує, що відповідачем взяті на себе за договором зобов'язання в частині надання позивачу завдання на проектування не виконано, що призвели до порушення позивачем строку виконання договору.
В підтвердження викладеного позивачем надано лист № 01-07/21 від 13.07.2021, з якого вбачається, що позивачем було надано відповідь на листи відповідача № 01-07/21 від 07.07.2021, № 02-07/21 від 08.07.2021 та № 03-07/21 від 09.07.2021, в яких нібито відповідач звертався з претензіями до позивача щодо строків виконання проектних робіт.
Проте зміст наведених листів судом встановити неможливо, оскільки, як зазначено позивачем, оригінали листів нажаль не збереглись та до позову не подано.
У листі позивача № 01-07/21 від 13.07.2021 міститься повідомлення відповідачу про бажання розірвати даний договір та отримати оплату фактично виконаної на даний час роботи.
Однак, доказів направлення листа № 01-07/21 від 13.07.2021 відповідачу позивачем до суду не подано.
Розділ 12 договору встановлює порядок розірвання договору, а саме:
12.1. Цей договір може бути розірваний достроково за згодою сторін.
12.2. В процесі виконання договору, сторони за взаємною згодою можуть розірвати договір, шляхом підписання додаткових угод до цього договору.
12.3. При розірванні цього договору, замовник зобов'язаний прийняти та оплатити виконавцю фактично та належно виконанні та прийняті замовником роботи, на підставі підписаного сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт у термін не пізніше 10 банківських днів з моменту підписання замовником вказаного акту.
12.4. Сторона, яка ухвалила рішення про розірвання договору, повідомляє про це письмово іншу сторону, але не менше чим за 30 днів до набуття чинності такого рішення і, якщо протягом зазначеного терміну обставини, що зумовили таке рішення не змінилися, сторона, яка проявила ініціативу, має право розірвати договір.
02.05.2022 позивачем направлено на адресу відповідача письмове повідомлення № 05-05/02 від 29.04.2022 про дострокове розірвання договору про надання послуг № 1901/2021 укладеного 19.01.2021 в односторонньому порядку, разом з яким надіслано підписані зі сторони позивача два примірника додаткової угоди від 28.05.2022 про розірвання договору № 1901/2021 від 19.01.2021.
Докази підписання відповідачем додаткової угоди від 28.05.2022 про розірвання договору № 1901/2021 від 19.01.2021 в матеріалах справи відсутні.
Згідно з ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Оцінка порушення умов договору як істотне повинна здійснюватись судом відповідно до критерію, що встановлений абзацом другим ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, а саме істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Отже, підставою для розірвання договору може бути належним чином доведений факт невиконання відповідачем передбачених договором зобов'язань, що призводить до завдання іншій стороні значної шкоди.
Суд звертає увагу, що позивач жодним чином не обґрунтовує істотності порушення відповідачем умов договору на розробку проектної документації, які б мали свідчити про достатність виявленого порушення для розірвання відповідного договору.
Предмет позову це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Згідно зі ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Жодних доказів та обґрунтувань заявлених позовних вимог в контексті істотності допущеного відповідачем порушення умов договору позивачем суду не надано. Дослідивши наведені позивачем обставини щодо недотримання відповідачем вимог договору, для правильного та всебічного вирішення спору необхідно співвіднести їх із підставами для розірвання договору, встановленими у цивільному законодавстві. Такими підставами, як уже зазначав суд вище, є наведені у ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України положення.
Позивач, як зазначено вище, не навів підставою позову та не подав доказів на підтвердження істотності допущеного відповідачем порушення умов договору та завданої цими порушеннями шкоди, внаслідок яких позивача значною мірою було позбавлено того, на що він розраховував при укладенні договору.
Із наявних у справі доказів, оцінених в їх сукупності, суд вважає, що заявлене у позові позивачем порушення, а саме відсутність затвердження завдання на проектування та передачу виконавцю усіх необхідних вихідних даних для проектування, позивачем належними доказами не доведено.
Посилання позивача, як на підставу розірвання договору № 1901/2021 від 19.01.2021, на наявність форс-мажорних обставин, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.
Згідно з п. 10.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання (часткове невиконання) своїх договірних зобов'язань, якщо це невиконання (часткове невиконання) сталося через дію обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), а саме: повені, пожежі, землетрусу та іншого стихійного лиха, стихійних народних заворушень, військових дій та інше, які роблять неможливим виконання сторонами своїх зобов'язань.
Відповідно до п. 10.2 договору сторона, для якої склалася неможливість виконання зобов'язань за цим договором, повинна негайно повідомити про це іншій стороні, а також сповістити про приблизну тривалість та орієнтовну дату припинення дії форс-мажорних обставин. У всякому випадку таке повідомлення повинно бути надано не пізніше 10 днів з моменту виникнення обставин непереборної сили.
Пунктами 10.3, 10.4 та 10.5 договору встановлено, що факти, які містяться в повідомленні про виникнення форс-мажорних обставин, повинні бути підтверджені актами та/або довідками Торгово-промислової палати України. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про виникнення форс-мажорних обставин позбавляє сторону права посилатися на них, як на підставу для звільнення від відповідальності за невиконання своїх договірних зобов'язань за договором. У випадку, якщо форс-мажорні обставини тривають більше
ніж 1 місяць, сторони мають право розірвати даний договір.
Відповідно до п. 10.6 договору у випадку розірвання договору складається двосторонній акт, в якому вказується обсяг робіт, виконаних належних чином виконавцем на момент розірвання договору. Вказаний акт підписується у порядку, встановленому сторонами окремо і є підставою проведення розрахунків між сторонами. При цьому сторони в момент підписання такого акту здійснюють здачу-приймання результатів фактично виконаних робіт. Взаєморозрахунки між сторонами у цьому випадку проводяться у термін не пізніше 10 робочих днів з моменту підписання замовником вказаного акту.
Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україна» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на своєму сайті в мережі Інтернет розмістила лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, що адресований Всім кого це стосується, згідно якого на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
В підтвердження форс-мажорних обставин, а саме введення воєнного стану в Україні Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, позивачем надано копію листа Торгово-промислової палати № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, довідку № 3008-5001643523 від 24.05.2022 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та лист Харківського районного управління поліції № 47а/з/119-67 від 06.07.2022 з повідомленням про те, що заява Курочкіна В.І. про пошкодження квартири, в тому числі ноутбуку, зареєстрована за № 13906 та направлена до Салтівської окружної прокуратури м. Харкова.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять належних доказів ані повідомлення відповідача позивачем про настання форс-мажорних обставин, ані відповідного сертифіката Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за договором № 190121 від 19.01.2021 на розробку проектної документації (стадія «Робочий проект»), який б надав право сторонам на розірвання даного договору.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог про розірвання договору на розробку проектної документації (стадія «Робочий проект») № 190121 від 19.01.2021та відсутність підстав для їх задоволення з визначних позивачем підстав.
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Курочкіна Романа Вікторовича необґрунтовані та задоволенню не підлягають повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240ГПК України, -
В позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
СуддяВ.В.Сівакова