ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.12.2022Справа № 910/12215/22
Суддя господарського суду міста Києва Ломака В.С., розглянувши
позовну заяву ОСОБА_1
до Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро»
про визнання відсутньою поруки, стягнення 8 893 764, 31 доларів США та 5 235 997, 36 грн.,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» (далі - відповідач) про визнання відсутньою поруки позивача перед відповідачем за невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Урожай» своїх зобов'язань за кредитним договором від 03.06.2011 № 030611-КЛТ, укладеним між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Урожай», стягнення 8 893 764, 31 доларів США та 5 235 997, 36 грн.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України у рішенні № 9-зп від 25 грудня 1997 року офіційно розтлумачив цю норму та зазначив, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.
Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений, зокрема, Господарським процесуальним кодексом України.
Вимоги щодо змісту та форми позовних заяв визначені статтями 162, 164, 172 Господарського процесуального України.
При цьому, якщо подана позовна заява не відповідає таким вимогам, приписами частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України законодавець передбачив механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання та прийняття її судом до розгляду.
Залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного Господарським процесуальним кодексом України.
У даному випадку, подана позовна заява не відповідала вимогам статей 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим ухвалою господарського суду міста Києва від 16.11.2022 вказану позовну заяву було залишено без руху та надано ОСОБА_1 строк для усунення її недоліків.
Копія ухвали господарського суду міста Києва від 16.11.2022 була надіслана позивачу на адресу, вказану в позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1 .
28.11.2022 року вказане відправлення з трек-номером 0105493047481 було повернуте оператором поштового зв'язку до господарського суду міста Києва з відміткою пошти: "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до частин 3 та 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 Господарського процесуального кодексу України, за змістом частини 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з положеннями частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є:
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3);
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4);
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).
Господарський суд міста Києва зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та/або адреси електронної пошти, і судове рішення повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
При цьому, суд зазначає про відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку правил надання послуг поштового зв'язку.
Сам лише факт неотримання заявником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд, не може вважатися поважною причиною для невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою позивача щодо отримання кореспонденції, що надходила на його адресу.
Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Крім цього, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що позивач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою господарського суду міста Києва від 16.11.2022 у справі № 910/12215/22 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").
З огляду на те, що днем проставлення оператором поштового зв'язку відмітки про відсутність позивача за вказаною останнім адресою є 23.11.2022 року, суд дійшов висновку, що останнім днем строку для усунення недоліків позовної заяви слід вважати 05.12.2022 року.
Проте, у встановлений ухвалою суду строк позивачем не подано заяву про усунення недоліків.
Частиною 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Відповідно до частини 7 статті 174 Господарського процесуального кодексу України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді.
З огляду на те, що заявником не усунуто недоліків позовної заяви у визначений судом строк, суд, керуючись частиною 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про необхідність повернення даної позовної заяви з додатками.
Разом з тим, суд зазначає, що згідно з частиною 8 статті 174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Керуючись статтями 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 вважати неподаною та повернути заявникові.
2. Звернути увагу заявника, що згідно з положеннями частини 8 статті 174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів шляхом подання апеляційної скарги, з урахуванням положень п. 17.5 ч. 1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.С. Ломака