ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.12.2022Справа № 910/7420/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Комарової О.С., за участю секретаря судового засідання П'янковської Т.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛДФІШ-ІНВЕСТ-БУД»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАКЕН ЛІДС»
про стягнення 1 969 284,96 грн
за участі представників:
позивача - Гаврилова О.Ю.,
відповідача - Тарасюк С.М.,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ГОЛДФІШ-ІНВЕСТ-БУД» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАКЕН ЛІДС» про стягнення 1 969 284,96 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна від 18.01.2021 щодо повного та своєчасного внесення орендної плати та супутніх платежів, внаслідок чого й утворилась спірна заборгованість про стягнення якої просить позивач.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 07.09.2022.
06.09.2022 в електронному вигляді та 07.09.2022 в паперовому вигляді від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.
07.09.2022 в електронному та паперовому вигляді від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, разом із клопотання про продовження строку на його подання.
Одночасно із поданням відзиву, 07.09.2022 в електронному та паперовому вигляді відповідач подав зустрічний позов, в якому просить зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ГОЛДФІШ-ІНВЕСТ-БУД» укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю «КРАКЕН ЛІДС» додаткову угоду про внесення змін до договору оренди нерухомого майна від 18.01.2021 у запропонованій редакції.
У підготовчому засіданні 07.09.2022 суд протокольною ухвалою продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та, за клопотанням відповідача, відклав підготовче засідання на 11.10.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2022 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАКЕН ЛІДС» про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву, відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАКЕН ЛІДС» на позовну заяву залишено без розгляду. Зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАКЕН ЛІДС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛДФІШ-ІНВЕСТ-БУД» про внесення змін до договору оренди повернуто заявникові.
13.09.2022 в електронному вигляді та 14.09.2022 в паперовому вигляді від відповідача надійшли письмові пояснення, у яких він просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що внаслідок агресії Російської Федерації проти України, можливість користування майном істотно зменшилася, у зв'язку з чим у нього виникло право, передбачене ч. 4 ст. 762 Цивільного кодексу України, вимагати зменшення орендної плати. Так, відповідач зазначає, що у квітні 2022 року від позивача надійшла пропозиція щодо зменшення ставки орендної плати, однак в подальшому позивач від неї відмовився і вимагав сплати орендної плати в повному обсязі, з чим відповідач не погоджується. Крім цього відповідач вказує, що агресія Російської Федерації проти України є обставиною, яка відповідно до положень ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, є підставою для звільнення його від сплати орендної плати за час, протягом якого майно не могло бути ним використане.
21.09.2022 від відповідача надійшла заява про повернення судового збору.
06.10.2022 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2022 заяву відповідача про повернення судового збору задоволено.
Підготовче засідання, призначене на 11.10.2022 не відбулось.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2022 сторін було повідомлено про призначення підготовчого засідання на 15.11.2022.
11.10.2022 від позивача надійшло клопотання про залишення письмових пояснень відповідача без розгляду.
01.11.2022 від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/8975/22.
07.11.2022 в електронному вигляді та 14.11.2022 в паперовому вигляді від відповідача надійшли заперечення проти клопотання позивача про залишення письмових пояснень відповідача без розгляду.
У підготовчому засіданні 15.11.2022 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та у задоволенні клопотання позивача про залишення письмових пояснень відповідача без розгляду, долучив до матеріалів справи письмові заперечення позивача на письмові пояснення відповідача, а також закрив підготовче провадження і призначив справу до судового розгляду по суті на 13.12.2022.
У судовому засіданні 13.12.2022 суд заслухав пояснення присутніх представників сторін у вступному слові, дослідив наявні в матеріалах справи докази, заслухав промови учасників справи у судових дебатах та, після виходу з нарадчої кімнати, проголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
18.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГОЛДФІШ-ІНВЕСТ-БУД» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КРАКЕН ЛІДС» (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна (далі - Договір), відповідно до п. 2.1 якого орендодавець зобов'язався надати орендарю в строкове платне користування приміщення як об'єкт оренди та надати доступ до користування зонами загального користування та прилеглою територією на умовах, визначених цим Договором, а орендар зобов'язався прийняти приміщення в строкове платне користування, користуватися ними та сплачувати орендодавцю всі платежі у відповідності до умов цього Договору.
Згідно з пунктами 2.3, 2.4 Договору приміщення розміщується на 3 (третьому) поверсі офісної будівлі «А» ТОЦ, який знаходиться за адресою: проспект Павла тичини, 1в, Дніпровський район, м. Київ, Україна. Орендована площа приміщення складає 885,96 кв.м, корисна площа приміщення складає 770,4 кв.м. Зазначена площа є орієнтовною, остаточна орендована площа приміщення визначається згідно стандарту вимірювання із застосуванням коефіцієнта площ загального користування будівлі, який складає 1,15 зазначається в акті передачі приміщень.
За умовами пунктів 4.1, 4.2 Договору строк оренди починається з дати підписання акту передачі приміщень. Строк оренди повинен закінчуватись, якщо він не буде продовжений чи достроково припинений відповідно до умов цього Договору, о 23:59 30.11.2023, але не раніше фактичного повернення приміщень та підписання акта повернення приміщень.
Відповідно до п. 5.1 Договору орендар зобов'язується сплачувати базову орендну плату за користування приміщеннями на умовах, визначених цим Договором.
Базова орендна плата повинна нараховуватись з дати підписання Акту передачі приміщень, протягом усього строку оренди та до дати укладення акту повернення приміщень (п. 5.2 Договору).
У п. 5.3 Договору наведено формулу, за якою здійснюється розрахунок щомісячної базової орендної плати.
Згідно з п. 5.4 Договору базова орендна плата повинна виплачуватись авансом, без будь-яких відрахувань та заліків, щомісячно, до 10-го числа оплачуваного місяця.
Відповідно до п. 5.7 Договору плата за паркування повинна нараховуватись з дати підписання відповідного акту передачі паркувальних місць та до дати укладання акту повернення паркувальних місць.
Орендодавець надає орендарю в користування паркувальні місця без фіксаторів в кількості 5 місць у підземному паркінгу (рівень «-2»).
У п. 5.8 Договору наведено формулу, за якою здійснюється розрахунок плати за паркування.
Згідно з п. 5.10 Договору плата за паркування повинна виплачуватись орендарем на користь орендодавця авансом, без будь-яких відрахувань та заліків, щомісячно, до 10-го числа розрахункового місяця.
Відповідно до п. 6.1 Договору орендар зобов'язується сплачувати плату за обслуговування на умовах, визначених цим Договором.
Формула, за якою здійснюється розрахунок плати за обслуговування визначена сторонами у п. 6.3 Договору.
Плата за обслуговування включає: вартість послуг орендодавця, що передбачені в п. 11.4 цього Договору; компенсацію за земельний податок та інші збори та обов'язкові платежі (п. 6.4 Договору).
Згідно з п. 6.7 Договору плата за обслуговування повинна виплачуватись авансом, без відрахувань та заліків, щомісячно, не пізніше 10-го числа розрахункового місяця.
За умовами пунктів 7.1, 7.4 Договору плата за комунальні послуги є відшкодуванням орендарем витрат на комунальні послуги (електропостачання, теплопостачання, водопостачання та водовідведення та інші аналогічні комунальні послуги).
Орендар повинен з дати підписання акту передачі приміщень до дати підписання акту повернення приміщень, щомісяця відшкодовувати витрати за комунальні послуги протягом 5 робочих днів з дати виставлення рахунку.
Відповідно до п. 8.2 Договору незабезпечення орендарем зайнятості та присутності в приміщеннях, а також у разі заборони орендарю з будь-яких причин здійснювати свою діяльність протягом строку оренди відповідно до цього Договору, не звільняє його від обов'язку по сплаті базової орендної плати, плати за обслуговування, плати за паркування, плати за комунальні послуги.
Передача приміщень від орендодавця орендареві відбувається на підставі акта передачі приміщень, який є невід'ємною частиною цього Договору. В акті передачі сторони зазначають площу, склад та технічні характеристики приміщень (п. 9.2 Договору).
Приміщення повертаються на підставі акта повернення приміщень, який повинен бути підписаний сторонами не пізніше ніж в дату спливу строку оренди або в дату дострокового припинення згідно отриманого повідомлення про припинення (п. 17.2 Договору).
Пунктом 18.1 Договору визначено, що гарантією належного виконання орендарем своїх зобов'язань за цим Договором є забезпечувальний платіж. З метою забезпечення виконання своїх зобов'язань за цим Договором орендар повинен в строк до 27.01.2021 сплатити забезпечувальний платіж в розмірі згідно п. 18.2 цього Договору.
Згідно з п. 18.7 Договору орендодавець має право, за умови повідомлення орендаря, на використання забезпечувального платежу з метою погашення прострочених та/або не сплачених орендарем платежів за цим Договором.
За умовами пунктів 24.1 - 24.4 Договору жодна із сторін не несе відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків, якщо таке невиконання або неналежне виконання викликано настанням обставин форс-мажору.
У разі настання обставин форс-мажору, сторона, на яку вони впливають, повинна письмово повідомити іншу сторону протягом 10 календарних днів.
Настання обставин форс-мажору та/або їх наслідки не звільняють орендаря від здійснення належних платежів за Договором за період фактичного використання орендованих приміщень згідно з Договором (протягом дії обставин форс-мажору) і не є підставою для неповернення орендарем орендодавцю орендованих приміщень, як передбачено цим Договором.
Достатнім доказом дії обставин форс-мажору буде документ, виданий Торгово-промисловою палатою України.
Згідно з п. 26.1 Договору усі повідомлення, пов'язані з цим Договором, вважаються належним чином відправленими, якщо вони надіслані рекомендованими листами або доставлені кур'єром на одну з адрес, наведених у п. 26.3 Договору.
Всі зміни та доповнення до цього Договору повинні бути вчинені письмово, підписані належним чином сторонами та скріплені печатками сторін (п. 28.1 Договору).
Відповідно до п. 29.1 Договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом строку оренди.
У п. 29.6 Договору визначено, що кожна із сторін має право розірвати цей Договір шляхом надсилання іншій стороні відповідного письмового повідомлення не менше ніж за 60 календарних днів до запланованої дати розірвання.
За актами передачі приміщення від 17.02.2021 та приймання-передачі машиномісць від 17.02.2021 орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування приміщення загальною площею 885,96 кв.м та 5 місць для паркування в ТОЦ «Silver Breeze» за адресою: пр. П. Тичини, 1в.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні з 24.02.2022 введено воєнний стан.
Зважаючи на це, відповідач листом № 16 від 16.03.2022 повідомив позивача про настання обставин непереборної сили.
Як зазначає відповідач, під час особистого спілкування з використанням текстового месенджера «Whatsapp», представник позивача повідомив про скасування орендних платежів та необхідність оплати послуг з обслуговування за березень в розмірі 50% та за квітень в розмірі 70% від договірної вартості.
Листом № 34/22 від 22.04.2022 позивач повідомив відповідача про запровадження з 01.05.2022 зменшеного розміру базової орендної плати, для чого пропонував укласти відповідні додаткові угоди у майбутньому.
Листом № 27 від 27.04.2022 відповідач повідомив позивача про розірвання Договору з 27.06.2022 та просив виставити рахунки за період до дати розірвання Договору з урахуванням тарифів, що вказані в листі № 34/22 від 22.04.2022.
На що позивач надав відповідь, оформлену листом № 38/22 від 29.04.2022, зі змісту якої вбачається, що позивач не заперечує проти запропонованого дострокового розірвання Договору з 27.06.2022, в той же час повідомив, що орендні платежі будуть розраховані в повному обсязі відповідно до положень Договору.
Листом № 04 від 04.05.2022 відповідач просив позивача повторно розглянути лист № 27 від 27.04.2022.
У листі позивача № 76/22 від 17.06.2022 повідомлено відповідача, про те, що за ним обліковується заборгованість за період з березня по червень 2022 року.
27.06.2022 сторонами без взаємних зауважень підписано акт повернення приміщення та акт повернення машиномісць.
В подальшому позивач надіслав відповідачеві повідомлення № 84/22 від 21.07.2022 про використання забезпечувального платежу в розмірі 2 050 564,33 грн та наявність у нього заборгованості в загальному розмірі 1 969 284,96 грн.
Листом № 27 від 27.07.2022 відповідач направив позивачеві проєкт додаткової угоди до Договору, у якому запропонував внести зміни до Договору в частині визначення розміру базової орендної плати та плати за обслуговування.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує, що відповідачем не виконані взяті на себе зобов'язання за Договором в частині повної та своєчасної оплати обумовлених Договором платежів за період з березня 2022 року по 27 червня 2022 року, внаслідок чого позивач просить стягнути з відповідача 1 969 284, 96 грн заборгованості.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами частини 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди.
Відповідно до положень частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Згідно з ч. 3 ст. 283 ГК України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. (ч. 6 ст. 283 ГК України).
Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з нормами частин 1, 3, 5 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини 1 статті 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Враховуючи вищевикладене, у відповідача, у зв'язку з укладенням Договору та прийняттям в користування об'єкта оренди, виникло зобов'язання зі сплати орендної плати та інших передбачених Договором платежів за весь час користування об'єктом оренди.
Водночас відповідно до частин 4, 6 статті 762 Цивільного кодексу України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Як зазначає відповідач, внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України можливість користування майном істотно зменшилася у зв'язку з оголошенням простою товариства та евакуацією його співробітників.
Втім, відповідачем не доведено невикористання ним об'єкта оренди у спірний період, у зв'язку з чим наявні підстави стверджувати про те, що майно відповідача залишалось в орендованому приміщенні до моменту його повернення орендодавцеві 27.06.2022.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16, правовідносини у якій виникли з орендних відносин, зазначено, що згідно з ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Отже, наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що відсутність у ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
Також суд вважає слушним посилання позивача на висновок Верховного Суду, вкладений в постанові від 20.10.2021 у справі № 911/3067/20, відповідно до якого не слід ототожнювати неможливість використання орендованого майна, тобто повну відсутність доступу до майна з неможливістю отримання прибутку в очікуваному розмірі у спірний період, що не підпадає під дію норми частини 6 статті 672 ЦК України.
За загальним правилом, неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України).
Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд й у постанові від 16.07.2019 в справі № 917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
Відповідачем не надано належних та допустимих (у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України) доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем по Договору, як і не надано доказів в обґрунтування причинно-наслідкових зв'язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач виставляв відповідачеві рахунки на оплату базової орендної плати, плати за обслуговування та плати за паркування № 462 від 01.03.2022 на суму 1 024 821,15 грн, № 463 від 01.04.2022 на суму 1 024 821,15 грн, № 637 від 02.05.2022 на суму 1 024 821,15 грн, № 696 від 01.06.2022 на суму 922 339,04 грн, а також рахунки на оплату комунальних послуг № 420 від 31.03.2022 на суму 72 776,24 грн, № 578 від 29.04.2022 на суму 9 904,78 грн, № 84 від 31.05.2022 на суму 15 332,66 грн, № 805 від 31.05.2022 на суму 12 314,43 грн, № 998 від 27.06.2022 на суму 11 465,40 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З урахуванням погодженого у пунктах 5.4, 5.10, 6.7 Договору порядку розрахунків, зобов'язання з оплати базової орендної плати, плати за паркування та плати за обслуговування мали бути виконані відповідачем до 10 числа розрахункового (оплачуваного) місяця. Оплата комунальних послуг, відповідно до п. 7.4 Договору, мала бути здійснена протягом 5 робочих днів з дати виставлення рахунка.
Оскільки в силу п. 28.1 Договору всі зміни та доповнення до нього повинні бути вчинені письмово, підписані належним чином сторонами та скріплені печатками сторін, відсутні підстави стверджувати, що розмір зобов'язань відповідача змінився внаслідок отримання повідомлення від орендодавця про намір зменшити розмір орендної плати в майбутньому.
Відтак строк виконання грошових зобов'язань відповідача за березень-червень 2022 року є таким, що настав.
При цьому суд відхиляє доводи відповідача про істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, оскільки наведене є підставою для зміни або розірвання Договору, що виходить за межі предмета спору, та саме по собі не впливає на зміст зобов'язань сторін за Договором.
Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується із положеннями статей 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
З урахуванням наведеного, суд встановив, що відповідач в порушення умов Договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання зі сплати орендної плати та інших платежів, обумовлених Договором, у зв'язку з чим після зарахування гарантійного платежу, за ним обліковується заборгованість в розмірі 1 969 284,96 грн, що належними та допустимими доказами спростовано не було.
Відповідно до частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість в розмірі 1 969 284,96 грн.
Судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладаються на відповідача в сумі 29 539,27 грн.
Враховуючи, що позивачем внесено суму судового збору в більшому розмірі, сума переплати в розмірі 0,73 грн може бути йому повернута в порядку ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАКЕН ЛІДС» (01014, м. Київ, вул. Соловцова Миколи, буд. 2, оф. 38; ідентифікаційний код 43506900) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛДФІШ-ІНВЕСТ-БУД» (02152, м. Київ, пр-т. Павла Тичини, буд. 1 В, оф. В701; ідентифікаційний код 35383493) 1 969 284,96 грн (один мільйон дев'ятсот шістдесят дев'ять тисяч двісті вісімдесят чотири гривні 96 коп.) заборгованості та 29 539,27 грн (двадцять дев'ять тисяч п'ятсот тридцять дев'ять гривень 27 коп.) судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Рішення в повному обсязі складено 13.12.2022.
Суддя О.С. Комарова