майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"01" грудня 2022 р. м. Житомир Справа № 906/555/22
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Шніт А.В.
секретар судового засідання Шмойлова Л.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Рупс В.О., ордер серія АМ №1035734 від 03.11.2022;
від відповідача: не з'явився
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Овручгран"
до Овруцького щебеневого заводу Гомельського міського шляхового будівельно-ремонтного тресту
про стягнення 2 592 043,20грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Овручгран" звернулося з позовом до господарського суду про стягнення з Овруцького щебеневого заводу Гомельського міського шляхового будівельно-ремонтного тресту 2 592 043,20 грн заборгованості за договором №1 на виконання буровибухових робіт від 24.07.2014.
Підставою позовних вимог є порушення строків оплати за зобов'язанням з посиланням на ст. 525, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.
Ухвалою від 04.08.2022 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання.
Ухвалою суду від 03.11.2022 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу №906/555/22 до судового розгляду по суті; призначити судове засідання на 01.12.2022 о 10:20.
Представник позивача в судовому засіданні 01.12.2022 позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання 01.12.2022 не з'явився. 28.11.2022 надіслав до суду заяву №128 від 23.11.2022 про розгляд справи без його участі, за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що явка представника відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалася та наявність у матеріалах справи викладеної правової позиції останнього щодо позовних вимог, суд вважає, що його відсутність не перешкоджає розгляду справи по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, господарський суд
Фактичні обставини справи.
24.07.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Овручгран" (виконавець, позивач) та Іноземним підприємством - Овруцьким щебеневим заводом Гомельського міського шляхового будівельно-ремонтного тресту (замовник, відповідач) укладено договір №1 на виконання буровибухових робіт (далі - Договір №1) (а.с. 16-23).
Відповідно до п.1.1 Договору №1 замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання комплексу буровибухових робіт/вибухових робіт з подрібнення гірської маси методом свердловинних зарядів з подальшим подрібненням негабариту та без подрібнення негабариту, про що додатково обумовлюється протоколом узгодження цін.
Згідно п.3.1 Договору №1 вартість робіт (з урахуванням ПДВ) договірна і узгоджується протоколом узгодження договірної ціни, що є невід'ємною частиною даного Договору, яка формується з урахуванням об'ємів гірничої маси передбачених графіком проведення робіт.
За змістом п.5.1 Договору №1 замовник перед проведенням робіт проводить попередню оплату Виконавцю у розмірі 100% запланованого об'єму гірничої маси в блоці, що піддягає підриванню, за два робочих дні до дати початку проведення бурових робіт, обумовлених у погодженому графіку проведення робіт.
На виконання вимог умов Договору №1 позивач виконав вибухові роботи свердловинними зарядами (без подрібнення негабариту):
- 13.09.2021 - загальною масою 26 880м.куб., вартістю 790 272,00грн з врахуванням ПДВ;
- 05.11.2021 - загальною масою 35 720м.куб., вартістю 1 050 168,00грн з врахуванням ПДВ;
- 27.12.2021 - загальною масою 26 880м.куб. вартістю 941 875,20грн з врахуванням ПДВ.
Виконання вказаних вище робіт підтверджується підписаними повноважними представниками та скріпленими печатками сторін актами надання послуг №82 від 13.09.2021, №107 від 05.11.2021, №122 від 27.12.2021 (а.с. 24-26).
За надані послуги згідно акту №82 від 13.09.2021 відповідач перерахував на рахунок позивача 90 272,00грн та 100 000,00грн, що підтверджується роздруківками платіжних доручень №1186 від 26.10.2021 і №1387 від 21.12.2021 - відповідно (а.с. 27-28). Таким чином, відповідач частково розрахувався за виконані роботи згідно вказаного акту, сплативши на рахунок позивача 190 272,00грн, відповідно борг по даному акту становить 600 000,00грн (790 272,00грн - 190 272,00грн).
У матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків між сторонами за Договором №1 від 24.07.20014 за період з 05.05.2021 по 27.12.2021, з якого вбачається, що відповідач визнав факт наявності в нього заборгованості на загальну суму 2 592 043,20грн (а.с. 29), яка складається з боргу в розмірі 1 050 168,00грн (за актом наданих послуг №107 від 05.11.2021), 941 875,20грн (за актом наданих послуг №122 від 27.12.2021), 600 000,00грн (несплачений залишок за актом наданих послуг №82 від 13.09.2021).
З огляду на те, що відповідачем не виконано зобов'язання щодо повної оплати наданих позивачем послуг згідно договору №1 на виконання буровибухових робіт від 24.07.2014, останній звернувся до господарського суду з відповідним позовом.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч.1 ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України)). Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (ч.3 ст.173 ГК України).
Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 ГК України).
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Суд дійшов висновку, що договір №1 на виконання буровибухових робіт від 24.07.2014 за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Приписами ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Виконавець повинен надати послугу особисто (ч.1 ст.902 ЦК України).
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Як судом зазначалося вище, позивач зобов'язання згідно договору №1 на виконання буровибухових робіт від 24.07.2014 виконав належним чином на загальну суму 2 782 315,20грн, що підтверджується підписаними повноважними представниками та скріпленими печатками сторін актами надання послуг №82 від 13.09.2021, №107 від 05.11.2021, №122 від 27.12.2021 (а.с. 24-26).
Відповідач, у свою чергу, зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг виконав не в повному обсязі, лише на суму 190 272,00грн, про що, зокрема, свідчать наявні в матеріалах справи роздруківки платіжних доручень №1186 від 26.10.2021 і №1387 від 21.12.2021 (а.с. 27-28), акт звірки взаєморозрахунків між сторонами за Договором №1 від 24.07.20014 за період з 05.05.2021 по 27.12.2021 (а.с. 29) та відповідь відповідача №116 від 22.09.2022 (а.с. 58). Таким чином, станом на день звернення позивача до суду з відповідним позовом, у нього існувала заборгованість перед позивачем у розмірі 2 592 043,20грн (2 782 315,20грн - 190 272,00грн).
Судом критично оцінюються посилання відповідача, в якості заперечень проти позову, на поширення дії п.15 Постанови Національного банку України №18 від 24.02.2022 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" на Овруцький щебеневий завод Гомельського міського шляхового будівельно-ремонтного тресту як на юридичну особу, засновником та власником якої є Гомельська міська рада народних депутатів, що є резидентом Республіки Білорусь, з наступних підстав.
Дійсно, п.15 Постанови Національного банку України №18 від 24.02.2022 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" визначено зупинити здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів Російської Федерації/Республіки Білорусь, за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Російської Федерації/Республіки Білорусь.
Водночас, п.15-2 вказаної Постанови передбачено, що Національний банк України приймає рішення щодо здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками юридичних осіб, зазначених у пункті 15 цієї постанови, на підставі відповідних звернень (клопотань) державних органів України, які надаються у зв'язку зі здійсненням такими юридичними особами важливих функцій та/або надання важливих послуг, підписаних керівником державного органу/особою, яка виконує його обов'язки, або заступником керівника державного органу, уповноваженим керівником цього державного органу підписувати такі звернення (клопотання).
Таким чином, посилання відповідача на відповідні заборони, встановлені Постановою Національного банку України №18 від 24.02.2022 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану", не спростовують доводи позивача щодо обґрунтування позовних вимог по суті. Зазначені положення лише регулюють порядок здійснення розрахунків з юридичними особами, кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти, зокрема, Республіки Білорусь, під час воєнного стану в Україні.
З тих самих підстав, суд не бере до уваги посилання відповідача на існування ухвали слідчого судді Корольовського районного суду м.Житомира від 20.06.2022 у справі №296/3270/22, якою накладено арешт на основні засоби Овруцького щебеневого заводу Гомельського міського шляхового будівельно-ремонтного тресту.
Згідно ч.2, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Також, судом критично оцінюються доводи відповідача стосовно незазначення сторонами у договорі №1 на виконання буровибухових робіт від 24.07.2014 дати закінчення строку його дії, оскільки вказане спростовується матеріалами справи. Так, з підписаних повноважними представниками та скріплених печатками сторін актів надання послуг №82 від 13.09.2021, №107 від 05.11.2021, №122 від 27.12.2021 вбачається, що останні складені саме на виконання договору №1 на виконання буровибухових робіт від 24.07.2014 (а.с. 24-26). Також, у відповіді відповідача №116 від 22.09.2022 ним же зазначається, що оплата згідно платіжних доручень №1186 від 26.10.2021 і №1387 від 21.12.2021 здійснювалася на виконання цього ж договору (а.с. 58).
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.
Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст.81 ГПК України сторонами доказів.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи докази, які містяться у матеріалах справи, а також норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони .
Зважаючи на задоволення позовних вимог у повному обсязі, суд приходить до висновку, що судовий збір слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Овруцького щебеневого заводу Гомельського міського шляхового будівельно-ремонтного тресту (11152, Житомирська обл., Овруцький р-н, с. Бондарі; ідентифікаційний код 04990896) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Овручгран" (11500, Житомирська обл., м. Коростень, вул. Кемського Сергія, буд. 68; ідентифікаційний код 39192731):
- 2 592 043,20грн заборгованості;
- 38 880,66грн судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 12.12.22
Суддя Шніт А.В.
Віддрукувати:
1 - у справу
2 - позивачу на електронну пошту: ovruchgran@gmail.com
3 - відповідачу (рек.)