12.12.2022 року м.Дніпро Справа № 904/1960/22
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)
суддів: Антоніка С.Г., Чус О.В.
Розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2022 (повний текст складено та підписано 10.08.2022 суддя Мілєва І.В.) у справі №904/1960/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Беламекс", м. Київ
до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", Дніпропетровська область, м. Дніпро
про стягнення 740 100,00 грн.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Беламекс" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" про стягнення 740 100,00 грн. основного боргу.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про закупівлю № 20221 від 10.12.2020 в частині оплати поставленого товару.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2022 у справі №904/1960/22 позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Беламекс" 740 100,00 грн. основного боргу, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 11 101,50 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.
Приймаючи рішення в частині часткового задоволення позовних вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00грн, місцевий господарський суд виходив з того, що, заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є несвівмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами, які не потребували витрачання значного проміжку часу, як на обґрунтування позовних вимог, так на і на здійснення арифметичних розрахунків. Обґрунтованим та таким, що відповідатиме складності справи та часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт судом першої інстанції визначено 15000,00грн.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, Приватне акціонерне товариство "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення судових витрат та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні цих вимог.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційну скаргу обґрунтовано настуним:
- за наявними матеріалами у судовій справі не можливо підтвердити факт оплати нібито наданих послуг за Договором про надання правничої допомоги №02/11/2021 від 02 листопада 2021 року (з додатками), а саме з приводу звернення ТОВ «Беламекс» до ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» про стягнення заборгованості в розмірі 740 100,00 грн.
- вивченням Розділу 2 Договору про надання правничої допомоги №02/11/2021 від 02 листопада 2021 року (з додатками) можливо встановити, що АО «Партнер'c» надає правничу допомогу ТОВ «Беламекс» з питань представництва інтересів, складення процесуальних документів, захисту прав та законних інтересів, подання запитів та інше (загальні формулювання), тобто нічого щоб мало безпосереднє відношення до звернення із позовною заявою до ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» про стягнення заборгованості в розмірі 740 100,00 грн. по справі №904/1960/22 (що є підставою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу).
- вивченням рахунку №11/02/2022 від 11.02.22 та платіжного доручення №303 від 20.07.22 (що подано позивачем з порушенням строків окремою заявою про приєднання доказів до матеріалів справи №904/1960/22) можливо встановити, що оплату здійснено на виконання умов Договору про надання правничої допомоги №02/11/2021 від 02.11.21 який не має безпосереднього відношення до звернення із позовною заявою до ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» про стягнення заборгованості в розмірі 740 100,00 грн. по справі №904/1960/22 (що є підставою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу).
- у матеріалах справи наявний документ про оплату (рахунок та платіжне доручення №303 від 20.07.22), який, як ми вважаємо, не має відношення до наданої правничої допомоги АО «Партнер'с» з приводу судового вирішення спірних правовідносин між ТОВ «Беламекс» та ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» про стягнення заборгованості в розмірі 740 100,00 грн. по справі №904/1960/22 (що є підставою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу).
- за наявними матеріалами у судовій справі не можливо визначити та підтвердити яку саме надано позивачу професійну правничу допомогу за Договором про надання правничої допомоги №02/11/2021 від 02.11.21.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
Товариством з обмеженою відповідальністю "Беламекс" не надано відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк, Центральний апеляційний господарський суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Згідно протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду 06.09.2022 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О., судді: Антонік С.Г., Чус О.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.09.2022 витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи №904/1960/22. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи №904/1960/22.
09.09.2022р. від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення виконання рішення суду.
12.09.2022 справа №904/1960/22 надійшла до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою суду від 19.09.2022 у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" про зупинення виконання рішення суду - відмовлено з тих підстав, що відповідно до частини 1 статті 38 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої скарги до розгляду. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2022 у справі №904/1960/22. Розгляд апеляційної скарги ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження. Зупинено дію оскаржуваного рішення.
28.09.2022 до суду апеляційної інстанції від представника відповідача надійшло клопотання про витребування у приватоного виконавця Селезньова Максима Олександровича наказу суду першої інстанції у справі № 904/1960/22.
Дослідивши вказане клопотання, колегія суддів вважає за необхідне залишити його без задоволення, оскільки, як вірно зазначено самим заявником, відповідно до п. 10 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ.
Центральним апеляційним господарським судом наказ не видавався, а тому у суду апеляційної інстанції повноваження на витребування такого наказу відсутні.
28.09.2022 до суду апеляційної інстанції від представника відповідача надійшло клопотання про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до частини першої статті 328 Господарського процесуального кодексу України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Колегія суддів доводить до відома заявника, що першою ланкою розгляду заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню ж місцевий господарський суд, який видав виконавчий документ.
Оскільки порядок визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню розглядається в порядку визначеному статтею 328 Господарського процесуального кодексу України, вказане клопотання залишається без задоволення.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
Позивачем подано для долучення до матеріалів справи договір про надання правничої допомоги № 02/11/2011 від 02.11.2021.ю укладений між позивачем та Адвокатським об'єднанням «ПАРТНЕР'С», додаткову угоду № 6 до вказаного договору, відповідно до якої сторони домовились встановити винагороду Адвокатського Об'єднання за виконання дій, що зазначені у п.2.1.7 договору, у розмірі 5% від суми позовних вимог, що становить 44 505,00 грн. і перераховується клієнтом на банківський рахунок Адвокатського Об'єднання, який зазначений в рахунку на оплату протягом 2 (двох) банківських днів після підписання даної додаткової угоди. У випадку часткового задоволення позовних вимог, сума винагороди визначається з урахуванням незадоволеної частини позовних вимог (за рішенням, що набуло законної сили), а надлишок авансованих коштів повертається клієнту або враховується при наданні інших послуг правничої допомоги за Договором № 02/11/2021 про надання правничої допомоги від 02.11.2021, рахунок № 11/2/2022 від 11.02.2022 на суму 44 505,00 грн., платіжне доручення № 303 від 20.07.2022 про сплату позивачем Адвокатському Об'єднанню 44 505,00 грн., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4217 від 26.10.2010, ордер АА № 1155578 від 11.11.2021.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу україни, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
Предметом апеляційного оскарження є рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, прийнятій об'єднаною палатою Касаційного господарського суду, викладено такий правовий висновок:
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Звертаючись до місцевого господарського суду, ТОВ «БАЛАМЕКС» в своїй позовній заяві в порядку п.9 ч.3 ст.162 ГПК України, навело попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та/або очікував понести в зв'язку із розглядом справи у розмірі 11 101,50 грн. судового збору та 44 5900 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В зв'язку із вищенаведеним, колегія суддів констатує, що позивачем дотримано вимоги Господарського процесуального кодексу України в частині подання попереднього розрахунку судових витрат, які він поніс та/або очікував понести в зв'язку із розглядом справи
Відповідно до розділу «Додатки» позовної заяви, позивачем додано:
« … 11. Копія договору про надання правничої допомоги від 02.11.2021 року №02/11/2021 та додаткових угод до нього - 5 арк.
12. Копія рахунку - 1 арк.
13. Оригінал ордеру - 1 арк.
14. Копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю - 1 арк…» (а.с. 4).
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог в частині стягнення з нього витрат з професійної правничої допомоги, відповідач у своєму відзиві зазначав наступне:
« … 1) За наявними матеріалами позовної заяви (з додатками) не можливо підтвердити факт оплати нібито наданих послуг за Договором №02/11/2021 від 02 листопада 2021 року саме з приводу звернення ТОВ «Беламекс» до ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» про стягнення заборгованості в розмірі 740 100.00 грн. у справі №904/1960/22.
Зокрема, 02.11.21 між ТОВ «Беламекс» та АО «Партнер'с» укладено Договір про надання правничої допомоги №02/11/2021.
Вивченням Розділу 2 цього Договору можливо встановити, що АО «Партнер"с» надає правничу допомогу ТОВ «Беламекс» з питань представництва інтересів, складення процесуальних документів, захисту прав та законних інтересів, подання запитів та інше (загальні формулювання), тобто нічого щоб мало безпосереднє відношення до звернення із позовною заявою до ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» про стягнення заборгованості в розмірі 740 100,00 грн. по справі №904/1960/22 (що є підставою для стягнення витрат професійну правничу допомогу в розмірі 44 505,00 грн.)
Вивченням рахунку №11/02/2022 від 11.02.22 та платіжного доручення №303 від 20.07.22 (що подано позивачем з порушенням строків окремою заявою про приєднання доказів до матеріалів справи №904/1960/22) можливо встановити, що оплату здійснено на виконання умов Договору про надання правничої допомоги №02/11/2021 від 02.11.21, який не має безпосереднє відношення до звернення із позовною заявою до ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» про стягнення заборгованості в розмірі 740 100,00 грн. по справі №904/1960/22 (що підставою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 44 505,00 грн.).
Таким чином, у матеріалах справи наявний документ про оплату (рахунок та платіжне доручення №303 від 20.07.22), який, як ми вважаємо, не має відношення до наданої правничої допомоги АО «Партнер 'с» з приводу судового (досудового) вирішення спірних правовідносин між ТОВ «Беламекс» та ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» про стягнення заборгованості в розмірі 740 100,00 грн. по справі №904/1960/22 (що є підставою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 44 505,00 грн.)…
…Таким чином, при вирішення питання відшкодування цих судових витрат необхідно взяти до уваги ступінь складності справи - містить один епізод спірних; правовідносин, та не погребує вивчення великого обсягу фактичних обставин справи (взаємовідносини між сторонами складаються з 4, аркушів договору про закупівлю, 2 аркушів з додатковими угодами, 1 аркушу додатків до договору про закупівлю (специфікація) та 1 аркушу видаткової накладної), аналізу значного обсягу судової практики (відсутні посилання на судову практику у тексті позовної заяви).
3) За наявними матеріалами позовної заяви (з додатками) не можливо визначити яку саме надано професійну правничу допомогу за договором про надання правничої допомоги №02/11/2021 від 02.11.21..." (а.с.51-53).
Згідно зі статтею 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Відповідно змісту Додактової угоди № 6 від 11.02.2022р. до Договору № 02/11/2021р. про надання правничої допомоги від 02 листопада 2021 року:
« … 1. Цією Додатковою угодою Сторони домовились доповнити договір №02/11/2021 про надання правничої допомоги від 02 листопада 2021 року п.2.1.7 у наступній редакції:
« 2.1.7. Здійснювати комплекс дій направлених на вирішення спору між КЛІЄНТОМ та Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (ЄДРПОУ 00659101) з приводу порушених майнових прав і законних інтересів КЛІЄНТА щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (ЄДРПОУ 00659101) заборгованості в розмірі 890 100,00 грн., що виникла за Договором про закупівлю від 10.12.2020 року №20221. …
…2. Цією Додатковою угодою Сторони домовились встановити винагороду АДВОКАТСЬКОГО ОБ'ЄДНАННЯ за виконання дій, що зазначені у п.2.1.7 Договору, у розмірі 5% від суми позовних вимог, що становить 44 505,00 'грн. (чотириста чотири тисячі п'ятсот п'ять гривень 00 копійок) і перераховується КЛІЄНТОМ на банківський рахунок АДВОКАТСЬКОГО ОБ'ЄДНАННЯ, який зазначений в рахунку на оплату протягом 2 (двох) банківських днів після підписання даної Додаткової угоди. У випадку часткового задоволення позовних вимог, сума винагороди визначається з урахуванням незадоволеної частини позовних вимог (за рішенням, що набуло законної сили), а надлишок авансованих коштів повертається КЛІЄНТУ або враховується при наданні інших послуг правничої допомоги за Договором № 02/11/2021 про надання правничої допомоги від 02 листопада 2021 року…» (а.с. 34).
Відповідно до частини 1 статті 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Згідно з частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів констатує відповідність Додактової угоди № 6 від 11.02.2022р. до Договору № 02/11/2021р. про надання правничої допомоги від 02 листопада 2021 року вимогам матеріального права, які регулюють порядок внесення змін до договору, в тому числі і доповнення його новими розділами.
Оскільки предметом позовних вимог у справі № 904/1960/22 є стягнення з відповідача 740 100,00 грн. основного боргу за договором про закупівлю № 20221 від 10.12.2020р., доводи апеляційної скарги в частині того, що: « … 1) За наявними матеріалами позовної заяви (з додатками) не можливо підтвердити факт оплати нібито наданих послуг за Договором №02/11/2021 від 02 листопада 2021 року саме з приводу звернення ТОВ «Беламекс» до ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» про стягнення заборгованості в розмірі 740 100.00 грн. у справі №904/1960/22.
2) Вивченням Розділу 2 Договору про надання правничої допомоги № 02/11/2021 від 02 листопада 2021 року (з додатками) можливо встановити, що АО «Партнер'с» надає правничу допомогу ТОВ «Беламекс» з питань представництва інтересів, складення процесуальних документів, захисту прав та законних інтересів, подання запитів та інше (загальні формулювання), тобто нічого щоб мало безпосереднє відношення до звернення із позовною заявою до ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» про стягнення заборгованості в розмірі 740 100,00 грп. по справі №904/1960/22 (що є підставою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Вивченням рахунку №11/02/2022 від 11.02.22 та платіжного доручення №303 від 20.07.22 (що подано позивачем з порушенням строків окремою заявою про приєднання доказів до матеріалів справи №904/1960/22 можливо встановити, що оплату здійснено на виконання умов Договору про надання правничої допомоги №02/11/2021 віл 02.10.21., який не має безпосереднього відношення до звернення із позовною заявою до ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» про стягнення заборгованості в розмірі 740 100,00 гри. по справі №904/1960/22 (що є підставою діїя стягнення витрат на професійну правничу допомогу). …
… 4) За наявними матеріалами у судовій справі не можливо визначити та підтвердити яку саме надану позивачу професійну правничу допомогу за Договором про нанаданян правничої допомоги 3 02/11/2021 від 02.11.21р…» визнаються колегією суддів такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.
З урахуванням вищевстановлених колегією суддів обставин справи, доводи апеляційної скарги в частині того, до між ТОВ «Беламекс» та ПрАТ «Дніпропетровський тепловозовремонтний завод» у судовому порядку розглядаються інші справи, відхиляються як такі, що не входять до предмету доказування у даній справі.
29.07.2022р. в канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області зареєстровано заяву ТОВ «БЕЛАМЕКС» про приєднання до матеріалів справи № 904/1960/22 доказів копії рахунку від 11.02.2022р. №11/02/2022 на суму 44 505,00 грн. та копії платіжного доручення від 20.07.2022р. №303 на суму 44 505,00 грн (з.с. 43).
З урахуванням вищевикладенного, колегія суддів констатує, що подані ТОВ «БЕЛАМЕКС» 29.07.2022р. копії рахунку від 11.02.2022р. №11/02/2022 на суму 44 505,00 грн. та платіжного доручення від 20.07.2022р. №303 на суму 44 505,00 грн (з.с. 44-45) є такими, що подано у визначених Господарським процесуальним кодексом термін.
Колегія суддів відхиляє помилкові доводи апеляційної скарги в частині того, що оскаржуване рішення суду першої інстанції у справі № 904/1960/22 прийняте місцевим господарським судом без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі № 755/9215/15-ц, від 12.05.2020р. у справі № 4507/18, оскільки у кожній із зазначених справ судами досліджувались різні за змістом докази, які подавались сторонами, та на підставі встановлених судами різних за змістом обставин приймалися відповідні судові рішення, що, у свою чергу, не може свідчити про подібність правовідносин. Так, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Така позиція узгоджується також практикою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 05.12.2018 у справі № 916/270/18 , оскільки встановлені фактичні обставини, що формують зміст правовідносин у справах 916/270/18 та справі № 912/3845/20 є різними, у кожній з зазначених справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до цитування норм права, які регулюють спірні правовідносини та практики ЄСПЛ і не містять в собі посилань на помилковість висновків суду першої інстанції, які б мали бути враховані під час розгляду апеляційної скарги, в зв'язку із чим відхиляються як такі, що носять декларативний характер.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в частині рішення рішення суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.
З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2022 у справі №904/1960/22 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства"Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2022 у справі №904/1960/22 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2022 у справі №904/1960/22 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя О.В. Чус
Суддя С.Г. Антонік