вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"29" листопада 2022 р. Справа№ 910/22027/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Андрієнка В.В.
Шапрана В.В.
секретар
судового засідання Рибчич А.В.
за участю
представників: позивача - Грубник Д.Л., Суньов Є.В.
відповідача-1 - не з'явились
відповідача-2 - не з'явились
відповідача-3 - ОСОБА_1
третьої особи - не з'явились
розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3
на рішення Господарського суду м. Києва від 17.08.2022 р. (повний текст складено 02.09.2022 р.)
у справі № 910/22027/21 (суддя - Босий В.П.)
за позовом ОСОБА_2
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ХДМ-Сервіс"
2. ОСОБА_4
3. ОСОБА_3
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єдігарова Ельвіра Михайловича
про визнання правочинів недійсними, визнання недійсними рішень загальних зборів, визнання протиправними та скасування записів, витребування частки в статутному капіталі
У грудні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХДМ-Сервіс», ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про:
- визнання недійсною довіреності від 15.07.2020 р., посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єдігаровим Ельвіром Михайловичем за № 3638;
- визнання недійсним договору від 28.07.2020 р., укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , про відчуження частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ХДМ-Сервіс";
- визнання недійсним договору від 31.07.2020 р., укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , про відчуження частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ХДМ-Сервіс";
- визнання недійсним акту приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ХДМ-Сервіс" від 31.07.2020 р.;
- визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ХДМ-Сервіс" від 30.07.2020 р., оформлених протоколом № 30/07/2020 від 30.07.2020 р.;
- визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ХДМ-Сервіс" від 03.08.2020 р., оформлених протоколом № 03/08/2020 від 03.08.2020 р.;
- визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ХДМ-Сервіс" від 20.08.2020 р., оформлених протоколом № 20/08/2020 від 20.08.2020 р.;
- визнання протиправними та скасування записів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про вчинення реєстраційних дій щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "ХДМ-Сервіс" за № 10741070019004630, № 10747770020004630, № 10741070021004630 та № 1000741070022004630.
- витребування від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 частки в статутному капіталі Товариства в розмірі 9281,25 грн, що становить 99% статутного капіталу, шляхом скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про реєстраційну дію відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "ХДМ-Сервіс".
Вимоги позивача обґрунтовані тим, що на підставі підробленої довіреності від 18.11.2020 р., посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єдігаровим Ельвіром Михайловичем за № 3638, від його імені були вчинені правочини щодо відчуження належної позивачу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ХДМ-Сервіс" в розмірі 9281,25 грн, що становить 99% статутного капіталу цього товариства.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2022 р. залучено до участі у справі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єдігарова Ельвіра Михайловича в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.08.2022 р. у справі № 910/22027/21 позов ОСОБА_2 задоволено частково. Витребувано в ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ХДМ-Сервіс" в розмірі 9281,25 грн, що становить 99% статутного капіталу.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить змінити оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про повне задоволення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач посилається на те, що ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, в той час як ухвалене місцевим судом рішення про часткове задоволення позову не є ефективним засобом забезпечення поновлення порушеного права позивача.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2022 р. апеляційну скаргу у справі № 910/22027/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.
Також, не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду в частині задоволення позову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач-3 посилається на те, що місцевий суд дійшов помилкового висновку про те, що до довіреність № 3638 від 15.07.2020 р. була посвідчена на підставі підробленого паспорта позивача, оскільки відповідно до ст. 78 Закону України «Про нотаріат» нотаріус засвідчує справжність підпису на документах, зміст яких не суперечить закону. Засвідчуючи справжність підпису, нотаріус підтверджує, що підпис зроблено певною особою. Крім цього, місцевим судом не надано належної оцінки неефективності обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів.
Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 23.09.2022 р. апеляційну скаргу ОСОБА_3 у справі № 910/22027/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2022 р. витребувано з Господарського суду м. Києва матеріали справи № 910/22027/21 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Господарського суду м. Києва від 17.08.2022 р. до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 910/22027/21.
До суду 30.09.2022 р. надійшли матеріали справи № 910/22027/21.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 р. апеляційну скаргу ОСОБА_3 у справі № 910/22027/21 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги не більше десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2022 р. було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , справу № 910/22027/21 призначено до розгляду на 15.11.2022 р.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2022 р. було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , об'єднано апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду та призначено справу № 910/22027/21 до розгляду на 15.11.2022 р.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 р. відкладено розгляд справи № 910/22027/21 до 29.11.2022 р.
15.11.2022 р. через канцелярію суду від ОСОБА_3 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 910/22027/21 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/1745/22.
Обґрунтовуючи вказане клопотання відповідач-3 посилається на те, що позивач ОСОБА_5 у справі № 910/1745/22 так само як і позивач у цій справі оспорює законність набуття ОСОБА_3 частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ХДМ-Сервіс». З огляду на зазначене, у справі № 910/1745/22 можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі № 910/22027/21 вимог та умов, від яких залежить можливість її розгляду.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку, зокрема, об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Однак, колегія суддів зазначає, що обставини, викладені у клопотанні відповідача-3 про зупинення провадження у справі, жодним чином не підтверджують неможливість самостійного дослідження судом наданих сторонами доказів під час розгляду даної справи і встановлення відповідних фактичних обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Отже клопотання ОСОБА_3 про зупинення провадження у справі № 910/22027/21 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/1745/22 є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.
У судовому засіданні 29.11.2022 р. представники позивача та відповідача-3 надали усні пояснення по суті апеляційної скарги, представники відповідача-1, -2 та третьої особи не з'явилась в судове засідання, хоча повідомлялись про час і місце розгляду скарги. В порядку ст. 122 ГПК України, останні викликались в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Крім цього, ухвали Північного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами та в подальшому ухвалу про відкладення розгляд справи було вчасно офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, з якими учасники справи, які не з'явились в судове засідання, мали змогу ознайомитись.
Доказів поважності відсутності представників відповідача-1, -2 та третьої особи суду не надано.
Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання вказаних представників не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Подальше відкладення призведе до безпідставного затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-3, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Вбачається, що станом на 30.07.2020 р. учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю "ХДМ-Сервіс" були: ОСОБА_5 з часткою в статутному капіталі у розмірі 93,75 грн, що становить 1% статутного капіталу товариства; ОСОБА_2 з часткою в статутному капіталі у розмірі 9281,25 грн, що становить 99% статутного капіталу товариства, що підтверджується статутом товариства в редакції, затвердженій протоколом загальних зборів учасників № 21/06/19 від 21.06.2019 р., а також відомостями з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 572682558397.
В серпні 2020 року позивачу стало відомо, що у відомості про Товариство з обмеженою відповідальністю "ХДМ-Сервіс" були внесені зміни.
Так, відповідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 206640581035 станом на 03.08.2020 р. учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю "ХДМ-Сервіс" були ОСОБА_5 з часткою в статутному капіталі у розмірі 93,75 грн та ОСОБА_4 з часткою в статутному капіталі у розмірі 9281,25 грн.
У серпні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві із заявою про вчинення кримінального правопорушення, на підставі якої було розпочато досудове розслідування кримінального провадження № 1202010001000477, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Під час здійснення досудового розслідування вказаного кримінального провадження слідчим було встановлено, що 15.07.2020 р. о 21:43 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єдігаровим Ельвіром Михайловичем була посвідчена довіреність за № 3638 від імені ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_6 з повноваженнями відчужувати належні позивачу частки в статутних капіталах юридичних осіб та з підписанням всіх без виключення документів.
В межах вказаного кримінального провадження була призначена почеркознавча експертиза, за результатом проведення якої експертом був зроблений висновок, що підпис від імені ОСОБА_2 в оригіналі довіреності від 15.07.2020 р. № 3638 на представництво інтересів ОСОБА_2 виконаний іншою особою.
Також слідчим було встановлено, що довіреність № 3638 від 15.07.2020 р. була посвідчена на підставі підробленого паспорта позивача та підробленої довідки про присвоєння позивачу ідентифікаційного номера.
Позивач вказує, що з ОСОБА_6 він не знайомий, жодних довіреностей йому не видавав, та, відповідно, не уповноважував на вчинення жодних дій від свого імені відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "ХДМ-Сервіс".
В подальшому, 30.07.2020 р. ОСОБА_6 , на підставі довіреності № 3638 від 15.07.2020 р., разом з ОСОБА_4 , було проведено загальні збори Товариства з обмеженою відповідальністю "ХДМ-Сервіс", на яких прийняті рішення про звільнення ОСОБА_5 з посади директора та призначення на цю посаду ОСОБА_4 , а також зміну місцезнаходження товариства.
31.07.2020 р. між ОСОБА_6 , який діяв від імені позивача на підставі довіреності № 3638 від 15.07.2020 р., та ОСОБА_4 було підписано акт приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ХДМ-Сервіс", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івченко А.В. за реєстровими № 316, № 317, за яким ОСОБА_2 передав на користь ОСОБА_4 частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ХДМ-Сервіс" у розмірі 9281,25 грн, що становить 99% статутного капіталу.
Відповідні відомості про зміни у складі учасників були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується витягом № 206640581035.
20.08.2020 р. ОСОБА_4 були проведені загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ХДМ-Сервіс", оформлені протоколом № 20/08/2020 від 20.08.2020 р., на яких було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_4 з посади директора товариства та призначення на цю посаду ОСОБА_3 .
Також 20.08.2020 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 був підписаний акт приймання-передачі частки в статутному капіталі товариства, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меженською К.С. за реєстровими №1611, № 1612, за яким ОСОБА_4 передав на користь ОСОБА_3 частку в статутному капіталі товариства у розмірі 9281,25 грн, що становить 99% статутного капіталу.
Відповідні відомості про зміни у складі учасників були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується витягом № 336531328857.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що частка в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ХДМ-Сервіс", на думку позивача, яка належала йому на праві власності, вибула із його власності без його згоди та поза його волею та на підставі підробленої довіреності.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Згідно зі ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються, зокрема, майнові права та обов'язки, в тому числі і частка в статутному капіталі господарського товариства.
Як передбачено ч. 1 ст. 21 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам.
У відповідності до ст. 21 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» учаснику товариства надано право на відчуження частки у статутному капіталі виключно у тому розмірі, в якому така частка належить учаснику товариства.
За ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Як було встановлено вище, 31.07.2020 р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис № 10741070019004630 щодо зміни складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ХДМ-Сервіс", а саме власника частки в статутному капіталі товариства у розмірі 9281,25 грн змінено з ОСОБА_2 на ОСОБА_4 .
Вказані зміни були внесені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івченко А.В. на підставі акту приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ХДМ-Сервіс" від 31.07.2020 р., який складений та підписаний від імені позивача ОСОБА_6 на підставі довіреності від 15.07.2020 р., посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єдігаровим Е.М. за реєстровим № 3638.
Вбачається, що Печерським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 07.08.2020 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100010004077 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020100010004077, 06.08.2020 р. до Голосіївського УП ГУНП у м. Києві надійшла заява про вчинення кримінального правопорушення, а саме щодо надання завідомо підробленого документу групою осіб, що слугувало для перереєстрації нежитлового приміщення, за адресою: м. Київ, вул. Деревообробна, 5, літ. О.
На підставі постанови слідчого від 02.11.2020 р., Київським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України було проведено почеркознавчу експертизу та складено висновок експерта № СЕ-19/111-20/55368-ПЧ від 26.11.2020 р., яким встановлено, що підпис від імені ОСОБА_2 у оригіналі довіреності від 15.07.2020 р. № 3638 на представництво його інтересів ОСОБА_6 - виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об'єктивності і повноти дослідження
Як передбачено ст. 4 Закону України «Про судову експертизу», незалежність судового експерта та правильність його висновку забезпечуються, зокрема, визначеним законом порядком призначення судового експерта; забороною під загрозою передбаченої законом відповідальності втручатися будь-кому в проведення судової експертизи; кримінальною відповідальністю судового експерта за дачу завідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Також, зі змісту висновку Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України вбачається, що експерта було повідомлено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків за ст. ст. 384, 385 Кримінального кодексу України.
Крім того, в межах кримінального провадження № 12020100010004077 слідчий з'ясував, що довіреність № 3638 від 15.07.2020 р. була посвідчена на підставі підробленого паспорта позивача та підробленої довідки про присвоєння позивачу ідентифікаційного номера.
Отже факт відсутності підпису позивача на довіреності від 15.07.2020 р., посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єдігаровим Е.М. за реєстровим № 3638 підтверджено належними та достатніми доказами.
Відповідно до ст. 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Згідно з ч. 1 ст. 245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.
Таким чином, довіреність є підставою для представництва і ґрунтується на односторонньому волевиявленні особи, яку представляють, і за своєю правовою природою довіреність є одностороннім правочином.
На довіреність як правочин поширюються загальні вимоги закону щодо правочинів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.07.2018 р. у справі № 914/1589/17.
Оскільки довіреність як документ є втіленням правочину, він може визнаватись недійсним як правочин.
Як передбачено ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису ч. 1 ст. 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
Як у ч. 1 ст. 215 ЦК України, так і у ст. ст. 229 - 233 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.
У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 р. у справі № 145/2047/16-ц.
Враховуючи викладене, односторонній правочин у вигляді довіреності від 15.07.2020 р., посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єдігаровим Е.М. за реєстровим № 3638, є неукладеним (не вчинений).
При цьому, правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Порушення цивільних прав може проявлятися, зокрема, у: недодержанні сторонами при вчиненні правочину вимог закону; поширенні про особу недостовірної інформації; протиправному позбавленні права власності чи його обмеженні; безпідставному заволодінні особою майном іншої особи-власника; вчиненні власнику перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїх майном; неправомірному використанні товару без згоди автора; невиконанні чи неналежному виконанні умов зобов'язання; безпідставній односторонній відмові від договору.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 20 ГК України визначено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
За змістом ст. ст. 3, 15 та 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити з його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 р. у справі № 922/1286/19).
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 р. у справі № 925/1265/16).
Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.
Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 р. у справі № 910/3009/18, від 05.06.2018 р. у справі № 338/180/17 та від 30.01.2019 р. у справі № 569/17272/15-ц.
Колегія суддів звертає увагу на те, що вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті.
Вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес. Якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем. Якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.
Отже такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.
Так, підставою для переходу права власності на частку в статутному капіталі до третьої особи та, відповідно, припинення права власності учасника на таку частку з набуттям його третьою особою є спрямований на відчуження частки правочин, вчинений учасником товариства та іншою особою.
Відповідно до ст. 363 ЦК України частка у праві спільної часткової власності переходить до набувача за договором з моменту укладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін.
Відчуження власником свого майна визначено однією з підстав припинення права власності, які залежать від волі власника.
При цьому, відчуження частки в статутному капіталі товариства має своєю метою припинити право власності на цю частку, щоб певна інша особа набула право на цю частку. За правовим змістом відчуження частки передбачає волю учасника, що спрямована на передачу учасником іншій особі (одному чи кільком учасникам цього товариства або третім особам) у власність належної йому частки або її частини.
Як було встановлено вище, відчуження частки ОСОБА_2 у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ХДМ-Сервіс» на користь ОСОБА_4 , яка в подальшому була відчужена на користь ОСОБА_3 , відбулось поза волею позивача.
Станом на момент розгляду даної справи саме ОСОБА_3 був власником оспорюваної частки згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Звертаючись до суду із даним позовом, позивач вказує, що він прагне не тільки відновлення порушеного права власності на належну йому частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ХДМ-Сервіс», а і відновлення попереднього стану цього товариства, яке існувало до встановленого порушення.
В той же час, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити з його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 р. у справі № 925/1265/16.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.
Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті.
Суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 р. у справі № 488/5027/14-ц).
Вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес. Якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем. Якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.
Так, за змістом положень п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України стороною спору, що виник з корпоративних відносин може бути учасник, який вибув зі складу юридичної особи, а спір має бути пов'язаний зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи.
Спірні правовідносини, що склалися між сторонами у цій справі, мають характер корпоративних, а позовні вимоги у цій справі за своєю суттю передбачають поновлення становища, що існувало до порушення прав позивача.
Позовні вимоги про визнання рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю недійсним, визнання недійсним статуту чи недійсними змін до нього, визнання права власності на частку в статутному капіталі товариства не відповідають належним та ефективним способам захисту, оскільки їх задоволення не може бути підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Вичерпний перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю міститься у статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», норми якого є спеціальними для зазначених товариств.
Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю подаються такі документи:
1) заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі;
2) документ про сплату адміністративного збору;
3) один із таких відповідних документів:
а) рішення загальних зборів учасників (рішення єдиного учасника) товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників;
б) рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю про виключення учасника з товариства;
в) заява про вступ до товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю;
г) заява про вихід з товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю;
ґ) акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю;
д) судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві;
е) судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.
Аналіз наведеної норми закону свідчить про те, що учасник товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю може звернутися до суду з позовом про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві або ж з позовом про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю, які відповідно до зазначеної норми є належними способами захисту.
Зазначена вище правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 р. у справі № 923/876/16.
Крім цього, за змістом правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 р. у справі № 925/642/19, для витребування майна оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване.
Зазначені висновки Великої Палати Верховного Суду мають загальний характер та мають враховуватись при вирішенні питання щодо належності обраного позивачем способу захисту в усіх справах, що стосуються зміни розміру часток та відновлення складу учасників товариства, який існував до стверджуваного порушення його прав або інтересів.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених ст. ст. 387 та 388 ЦК України.
Згідно зі ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Як передбачено ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Разом з цим, задоволення вимоги про витребування власником свого майна від особи, яка придбала його не у власника, за умови вибуття майна від такого власника поза його волею не залежить від добросовісності або недобросовісності набувача.
Як вище було встановлено, станом на 30.07.2020 р. позивач був власником частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ХДМ-Сервіс» у розмірі 9281,25 грн, що становить 99% статутного капіталу товариства, та підтверджується статутом товариства в редакції, затвердженій протоколом загальних зборів учасників № 21/06/19 від 21.06.2019 р., а також витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 572682558397.
При цьому, ОСОБА_2 , як власник частки в статутному капіталі товариства, внаслідок вчинення ОСОБА_4 та ОСОБА_3 неправомірних дій, в тому числі, складення незаконних актів приймання-передачі від 30.07.2020 р. та 20.08.2020 р., був поза своєю волею позбавлений своєї частки.
У зв'язку зі встановленням відсутності волевиявлення та необхідного вираження волі позивача - власника частки у статутному капіталі товариства на відчуження належної йому частки, доведеним є факт належності права власності на частку позивачу та вибуття частки з його володіння у протиправний спосіб.
Таким чином, у разі витребування на користь позивача частки у розмірі 99% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ХДМ-Сервіс» на підставі зазначеної норми може бути поновлене право позивача на його частку.
Власник з дотриманням вимог ст. ст. 387, 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. При цьому, зазначені норми є загальними, стосуються майна в цілому, тобто регулюють правовідносини щодо і рухомого, і нерухомого майна.
Такі висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 р. у справі № 916/585/18.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача про витребування від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 частки в статутному капіталі Товариства в розмірі 9281,25 грн, що становить 99% статутного капіталу, є обґрунтованою та підлягає задоволенню. В іншій частині вимоги позивача не підлягають задоволенню у зв'язку з тим, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту порушених прав з підстав, які викладені судом вище.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 276 ГПК передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 17.08.2022 р. у справі № 910/22027/21 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не підлягають задоволенню.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційних скарг, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за їх подання покладаються на скаржників.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 17.08.2022 р. у справі № 910/22027/21 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст постанови складено 13.12.2022 р.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді В.В. Андрієнко
В.В. Шапран