вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"06" грудня 2022 р. Справа№ 911/1700/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів: Полякова Б.М.
Гарник Л.Л.
за участю секретаря судового засідання Кочурової Т.О.
ОСОБА_1 та його представники в судове засідання не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 03.10.2022 року
у справі № 911/1700/22 (суддя Наріжний С.Ю.)
за заявою ОСОБА_1
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.10.2022 року у справі №911/1700/22 заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність повернуто без розгляду.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 03.10.2022 у справі №911/1700/22 та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Поляков Б.М., Гарник Л.Л.
Ухвалою суду від 17.10.2022 року вищевказаною колегією суддів відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 03.10.2022 року у справі №911/1700/22, повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1700/22 за заявою ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
17.11.2022 року супровідним листом господарського суду Київської області №02-04/911/1700/22 від 16.11.2022 року матеріали справи №911/1700/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 03.10.2022 у справі №911/1700/22 залишено без руху у зв'язку з неподанням доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі, з визначенням строку для усунення недоліків апеляційної скарги.
22.11.2022 року, через систему „Електронний суд", тобто у встановлений судом строк, скаржником на виконання ухвали від 22.11.2022 року надано докази сплати судового збору у розмірі 1984,80 грн.
Ухвалою суду від 23.11.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 03.10.2022 у справі №911/1700/22 та призначено справу до розгляду на 06.12.2022 року за участю боржника або його повноважного представника.
ОСОБА_1 в судове засідання 06.12.2022 року не з'явився, подавши до його початку через відділ документального забезпечення суду через систему „Електронний суд" клопотання про розгляд апеляційної скарги без його участі.
Згідно ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
06.12.2022 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 слід відмовити, а ухвалу Господарського суду Київської області від 03.10.2022 року у справі №911/1700/22 - залишити без змін, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Разом з тим, 21.04.2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 року №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019 року, відтак в даному випадку застосуванню підлягають положення Кодексу України з процедур банкрутства.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.09.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Київської області із заявою про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність.
В обґрунтування поданої заяви боржник зазначає, що згідно з даними УБКІ та особистими підрахунками він має кредиторську заборгованість в загальній сумі 572 637,22 грн.
У зв'язку із наявністю певних недоліків ухвалою Господарського суду Київської області від 15.09.2022 року подану заяву залишено без руху та надано заявнику строк протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали подати до господарського суду разом із заявою про усунення недоліків докази здійснення доплати авансування на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень у сумі 29 696,25 грн.
Поряд з тим, вказаною ухвалою суду не прийнято як належний та допустимий доказ здійснення авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень Договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 09.02.2022 року, укладений між арбітражним керуючим Дейнекою М.І. та ОСОБА_1 та докази сплати авансування винагороди арбітражного керуючого на загальну суму 9303,75 грн., оскільки договором передбачена оплата послуг арбітражного керуючого у сумі меншій, ніж імперативно встановлено чинним законодавством, а також врегульовано порядок оплати послуг до моменту, якого відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства не може бути, так як у справі про неплатоспроможність відповідні рішення приймають саме збори кредиторів, а не комітет кредиторів.
22.09.2022 року, тобто в межах встановленого судом строку, заявником подано до Господарського суду Київської області заяву про усунення недоліків заяви про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність.
Водночас, оскільки за висновками суду першої інстанції недоліки поданої заяви протягом встановленого строку боржником не усунуто, ухвалою Господарського суду Київської області від 03.10.2022 у справі №911/1700/22 заяву ОСОБА_1 та додані до неї документи повернуто заявнику без розгляду.
Боржник з даною ухвалою суду не погоджується та в обґрунтування поданої апеляційної скарги посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника.
Зміст та форма заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство повинні відповідати приписам Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до ч. 3 ст. 37 КУзПБ визначено, що господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених ст. 174 ГПК України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Положеннями ст. 174 ГПК України передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. У разі якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, єдиним недоліком поданої заяви про неплатоспроможність, визначених судом в ухвалі від 15.09.2022 року №911/1700/22 про залишення заяви без руху, було недодержання вимог ст.ст.30, 116 КУзПБ, зокрема щодо обов'язку боржника - фізичної особи авансувати на депозитний рахунок суду винагороду керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень та надати суду докази авансування, що станом на дату звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність становили 29 696,25 грн.
Водночас, подана заява ОСОБА_1 про усунення недоліків не містить належних доказів авансування винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень у розмірі та порядку встановлених Кодексом України з процедури банкрутства.
При цьому, згідно відповідної заяви боржник наполягає на альтернативі мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому, шляхом укладення договору від 09.02.2022 року.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додано договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 09.02.2022, укладений між арбітражним керуючим Дейнекою М.І. та ОСОБА_1 Кодексу України з процедур банкрутства.
Пунктами 3.1 та 3.3 вказаного договору передбачено, що оплата послуг керуючого реструктуризацією становить 19 500,00 грн. за весь строк виконання повноважень, починаючи з дати його призначення та до моменту прийняття комітетом кредиторів відповідного рішення про встановлення оплати послуг керуючого реструктуризацією. ОСОБА_1 вносить (перераховує) оплату рівними частинами протягом 10 місяців у сумі 1950,00 грн. щомісячно на депозитний рахунок суду, в якому відкрито провадження у справі про неплатоспроможність.
Вказаний договір було досліджено місцевим судом та надано йому оцінку як альтернативному способу здійснення сплати грошової винагороди арбітражному керуючому, однак в ході дослідження його змісту правомірно встановлено, що такий договір не є належним та допустимим, в розумінні положень ст.ст. 76-77 ГПК України, доказом виконання вимог п. 12 ч. 2 ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства - авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень в розмірі встановленому положеннями абз. 3 частини другої статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства - п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень, що на дату звернення боржника до суду становить 39 000,00 грн.
Як вбачається із матеріалів справи заявник посилається на правову позицію, викладену в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.11.2020 року у справі №910/726/20.
Крім того, заявник наголошує на врахуванні вказаної позиції Верховного Суду під час дослідження вищенаведеного договору, як альтернативного способу сплати грошової винагороди арбітражному керуючому та самої згоди арбітражного керуючого Дейнеки М.І. на участь у справі.
Разом з тим, аналіз висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, на які посилається заявник, свідчить про те, що право на одержання винагороди за працю гарантоване законом, зокрема ст. 43 Конституції України. Відповідне правило також поширюється на арбітражних керуючих, право яких на одержання винагороди за виконання обов'язків у справі про банкрутство (неплатоспроможність) регламентоване в ст. 12, 30 Кодексу України з процедур банкрутства.
В той же час, згідно імперативних норм Кодексу України з процедур банкрутства, законодавцем не передбачено жодних альтернативних можливостей авансуванню на депозитний рахунок суду оплати послуг керуючого реструктуризацією за три місяці виконання ним повноважень, що є гарантією з боку держави оплати праці цією особи на час формування реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство та відповідає гарантіям на оплату праці відповідно до частин другої, шостої статті 43 Конституції України.
Апеляційний господарський суд зазначає, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в наведеній постанові вказує на право місцевого господарського суду, а не обов'язок, розгляду питання щодо альтернативного врегулювання питання винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень у справі про неплатоспроможність, зокрема на умовах відстрочення та, більше того, зменшення розміру винагороди від розміру, встановленого Кодексом.
При цьому, альтернативне врегулювання боржником - фізичною особою та арбітражним керуючим питання щодо винагороди останнього за виконання роботи, не може ґрунтуватись на безоплатному виконанні роботи, оскільки така умова суперечитиме положенням статті 43 Конституції України.
Посилання апелянта на практику місцевих господарських судів, у яких провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи було відкрито з урахуванням наявності доказів авансування винагороди арбітражному керуючому шляхом укладання договору про розстрочку такої оплати, судом апеляційної інстанції також до уваги не беруться, оскільки ч. 4 ст. 236 ГПК України не визначає обов'язку суду щодо врахування висновків судових рішень суду першої інстанції.
Слід також зауважити, що згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
В ході дослідження положень вищенаведеного договору від 09.02.2022 року, наданого заявником в якості альтернативного способу виконання обов'язку здійснення авансування винагороди арбітражного керуючого за три місяці виконання ним повноважень у справі, судом встановлено, що такий договір суперечить положенням ч. 2 ст. 30 КУзПБ, зокрема, щодо розміру грошової винагороди керуючого реструктуризацією боргів боржника, що свідчить про порушення сторонами договору положень ч. 1 ст. 203 ЦК України, а відтак вказаний договір обґрунтовано не було прийнято господарським судом в якості доказу альтернативного врегулювання питання винагороди арбітражного керуючого у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Більш того, колегія суддів також зауважує, що копія наявного у справі договору (арк.с.55), на який посилається апелянт, взагалі не місить підпису ОСОБА_1 , що в свою чергу додатково підтверджує висновки місцевого господарського суду про неналежність такого доказу по справі.
Апеляційним судом також враховано правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладену в постанові від 23.11.2020 року №922/1734/20, відповідно до якої, обов'язок боржника авансувати винагороду арбітражного керуючого до звернення з відповідною заявою до суду встановлено КУзПБ, і подання доказів авансування є обов'язковою умовою, визначеною статтею 116 зазначеного Кодексу. При цьому ані КУзПБ, ані інші діючі норми чинного законодавства не передбачають права боржника бути звільненим від авансування винагороди арбітражному керуючому при поданні такої заяви, а також умов, за яких суд може відстрочити, розстрочити чи звільнити заявника від здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому.
Крім того, зважаючи на юридичну природу винагороди арбітражного керуючого, звільнення від її сплати не вплине на баланс інтересів держави та заявника у справі, оскільки є лише платою суб'єкту незалежної професійної діяльності за виконання ним своїх обов'язків. Водночас звільнення заявника від авансування такої винагороди на етапі подання заяви позначиться на балансі інтересів боржника та арбітражного керуючого, позбавивши останнього права на своєчасне отримання винагороди в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень (абзац п'ятий статті 3 КУзПБ). Жодних положень, умов та підстав, за яких суд може відстрочити, розстрочити або звільнити заявника від здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому чинним законодавством України не передбачено (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.09.2020 року № 902/227/20).
Відповідно до статті 129 Конституції України здійснюючи свої конституційні обов'язки, господарські суди повинні дотримуватися принципів здійснення правосуддя, зокрема, принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Враховуючи даний принцип господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні, в тому числі, й у питанні звільнення від сплати винагороди керуючому реструктуризацією (часткове звільнення).
Крім того, судом взято до уваги численну позицію Європейського Суду з прав людини, згідно з якою право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.
Таким чином, виходячи із вищенаведених обставин, заявником до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та до заяви про усунення недоліків не надано належних та достатніх доказів виконання обов'язку авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень в розмірі встановленому положеннями абз. 3 ч. 2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства - п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
Таким чином, місцевим господарським судом вірно встановлено, що заявником не усунуто недоліки заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, встановлені Господарським судом Київської області в ухвалі від 15.09.2022 у даній справі, у встановлені такою ухвалою строки.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов заснованого на законі висновку про повернення заяви ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність на підставі ч. 4 ст. 174 ГПК України.
Посилання скаржника про порушенням Господарським судом Київської області норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що оскаржувану ухвалу прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є недоведеними, безпідставними, необґрунтованими та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на що правових підстав для її задоволення та скасування ухвали місцевого господарського суду не вбачається.
Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Київської області від 03.10.2022 року у справі №911/1700/22 залишити без задоволення.
2.Ухвалу господарського суду Київської області від 03.10.2022 року у справі №911/1700/22 залишити без змін.
3.Копію постанови суду надіслати ОСОБА_1 .
4.Матеріали справи повернути до господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Повний текст постанови підписано 12.12.2022 року.
Головуючий суддя О.М. Остапенко
Судді Б.М. Поляков
Л.Л. Гарник