12 грудня 2022 року
м. Хмельницький
Справа № 686/21843/21
Провадження № 11-кп/4820/861/22
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 листопада 2022 року про продовження запобіжного заходу у виді триманні під вартою щодо ОСОБА_7 у кримінальному проваджені, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021243000000208 від 17 березня 2021 року,
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені слідчим суддею суду першої інстанції обставини.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 листопада 2022 року продовжено запобіжний захід у виді триманні під вартою відносно ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Мотивуючи вказане рішення, слідчий суддя зазначив, що наявні при обранні запобіжного заходу ризики втечі, впливу на свідків, вчинення нового злочину та перешкоджання кримінальному провадження в поведінці обвинуваченого наразі не зменшились, та виправдовують його подальше тримання під вартою.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт. Зазначає, що судом порушено розумні строки розгляду справи та не вживається жодних дій направлених на швидкий та неупереджений судовий розгляд. Справа слухається вже більше року. В матеріалах міститься угода про визнання винуватості від 02 листопада 2021 року та розписки потерпілих, що вони не заперечують проти її укладання, проте суддя її так не розглянув. Також вважає, що суд порушив його право на захист, оскільки призначення захисника відбулось без його участі. Вважає, що заявлені прокурором ризики порушення ним процесуальної поведінки нічим не підтверджені та є формальними. Він не зловживає спритними напоями та наркотичними речовинами. Вказує, що має постійне місце мешкання та підтримує міцні стосунки з рідними. Здійснювати втечу, вплив на свідків чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином не бажає, вчиняти нові кримінальні правопорушення не збирається.
Узагальнені позиції учасників апеляційного перегляду провадження.
Під час апеляційного розгляду обвинувачений та захисник підтримали подану апеляційну скаргу, а прокурор заперечив проти її задоволення.
Заслухавши суддю - доповідача, учасників процесу, вивчивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_7 задоволенню не підлягає та виходить з наступного.
Мотиви суду з посиланням на норми матеріального та процесуального закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігання встановленим ризикам.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Питання про продовження запобіжного заходу в виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 було вирішено судом в порядку ст. 331 ч.3 КПК України за результатами розгляду клопотання прокурора.
Колегія суддів виходить з того, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кількох епізодів тяжкого умисного злочину проти власності, а саме протягом березня - червня 2021 року, віджимав двері та вікна магазинів, будинків та нежитлових приміщень, де викрадав майно на загальну суму 79 177,39 грн. заподіявши шкоду п'ятьом потерпілим. Вагомість зібраних слідством доказів стала підставою не тільки для оголошення підозри, а і пред'явлення обвинувачення, обґрунтованість якого буде вирішена або спростована на наступних етапах кримінального провадження судом, що розглядає справу по суті. Колегія суддів також бере до уваги, що у разі визнання обвинуваченого винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України йому загрожує покарання до 6 років позбавлення волі, що може бути визнане ним більш небезпечним ніж втеча від суду.
Приймаючи рішення за апеляційними вимогами обвинуваченого про відсутність в його поведінці ризиків передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає їх обумовленими позицією захисту та такими, що спростовуються матеріалами провадження. ОСОБА_7 , незважаючи на працездатний вік суспільно - корисною працею не займається, легальних джерел доходів не має відомостей про реєстрацію шлюбу або перебуванні на його утриманні неповнолітніх дітей чи інших непрацездатних осіб слідством не здобуто та обвинуваченим в суді не підтверджено, останнім місцем його проживання є дачний будинок по АДРЕСА_1 , за місцем реєстрації обвинувачений не мешкав, має не зняті та не погашені судимості за вчинення аналогічних корисливих злочинів проти власності, востаннє звільнився з місць позбавлення волі 20 травня 2020 року. Наведені обставини, на думку колегії суддів, свідчать про надвисокий ризик вчинення ОСОБА_7 нових кримінальних правопорушень. До того ж, в нього відсутні такі соціальні зв'язки, що перешкодили б вдатися до втечі чи утворювали дієві моральні запобіжники при визначенні моделі поведінки.
При цьому, розглядаючи можливість застосування більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, колегія суддів зазначає, що можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, передбачає дотримання балансу між правами особи, наслідками перебування її на свободі та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, що здатні завдати істотної шкоди охоронюваним правам та інтересам інших людей.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що досягнення мети, визначеної вимогами ч. 1 ст. 177 КПК України, в даному випадку можливе виключно шляхом тримання ОСОБА_7 під вартою, оскільки, зважаючи на його репутацію, соціальні зв'язки, тяжкість та кількість інкримінованих епізодів злочинної діяльності, більш м'які запобіжні заходи не здатні забезпечити належний контроль за його діями, а відтак не можуть забезпечити належну процесуальну поведінку та запобігти встановленим ризикам.
Апеляційні доводи обвинуваченого про наявність місця мешкання та родини колегія суддів не приймає до уваги, оскільки обставини про існування в нього родини, утриманців, неповнолітніх дітей не підтверджуються матеріалами провадження, фактичні родинні стосунки з матір'ю та сестрою існували у ОСОБА_7 і на час інкримінованих йому подій, а відтак у випадку доведеності його вини, не перешкодили вчиненню злочину, та не здатні забезпечити подальшу належну процесуальну та суспільну поведінку.
Тривалість розгляду справи, в даному випадку зумовлена значною кількістю епізодів злочину та учасників процесу, численними клопотаннями обвинуваченого про неузгодженість позиції захисту та заміни захисників, до того ж ускладнено повномасштабною війною та порушенням роботи критичної інфраструктури, в зв'язку з чим, колегія суддів вважає, доводи про порушення розумних строків розгляду необґрунтованими.
Що стосується проведення процесуальний дій у судовому засіданні судом першої інстанції, чи розгляду угод чи прийняття остаточних рішень, то порядок та необхідність вчинення цих дій належать до виключної компетенції суду, що розглядає справу по суті. Натомість обвинувачений не обмежений в можливості, за наявності підстав, клопотати перед цим судом про вчинення тих чи інших дій.
Враховуючи викладене, ухвала суду є законною, обґрунтованою та вмотивованою. Підстави для її зміни чи скасування відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404 - 407, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 листопада 2022 року про продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді триманні під вартою до 21 січня 2023 року залишити без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3