Справа №592/9793/19 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/1392/22 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Умисне вбивство
12 грудня 2022 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5
розглянувши, без участі сторін, належним чином повідомлених про розгляд справи, у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми, в порядку ч.4 ст. 422-1 КПК України, кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 листопада 2022 року, якою обвинуваченому ОСОБА_6 було продовжено раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, -
У провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, п.п.1,6,12 ч.2 ст.115, ч.2 ст.185, ч.3 ст.289 КК України.
До суду звернувся прокурор з клопотаннями про продовження обвинуваченим строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Своє клопотання прокурор обґрунтовував тим, що ризики, передбачені п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України не зменшилися та не перестали існувати, оскільки ОСОБА_8 та ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів, а тому можуть переховуватися від суду з метою перешкодити встановити істину у кримінальному провадженні, усвідомлюючи, що за вчинення одного з інкримінованих злочинів передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі. Обвинувачені можуть незаконно впливати на потерпілих, свідків у кримінальному провадженні з метою ненадання показань в суді, щоб у такий спосіб перешкодити судовому розгляду кримінального провадження. А тому, як зазначав прокурор, інші запобіжні заходи не можуть забезпечити їх належну процесуальну поведінку, оскільки злочини вчинені із застосуванням насильства, обвинувачені можуть у будь-який момент покинути місце проживання. ОСОБА_6 зареєстрований і до затримання мешкав у районі, прикордонному з російською федерацією.
Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 листопада 2022 року відмовлено в задоволенні клопотань обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , їх захисників про зміну запобіжного заходу.
Продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , на 60 днів - по 27 січня 2023 року включно.
Продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , на 60 днів - по 27 січня 2023 року включно.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просила вказану ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора - відмовити.
Змінити раніше застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 на цілодобовий домашній арешт, обмеживши свободу пересування обвинуваченого шляхом ізоляції у житлі - буд. АДРЕСА_1 , поклавши обов'язок носити електронний засіб контролю.
Покласти на ОСОБА_6 , обов'язки: прибувати до Ковпаківського районного суду м. Суми за викликом; повідомляти суд про зміну місця проживання; носити електронний засіб контролю, утриматися від спілкування із свідками.
ОСОБА_6 , негайно доставити до місця його проживання за адресою: АДРЕСА_1 де встановити йому електронний засіб контролю і звільнити з-під варти.
В обґрунтування своїх вимог захисник посилалась на те, що оскаржуване рішення необґрунтоване та невмотивоване.
Вказувала, що до клопотання прокурора не додані матеріали в частині обґрунтованості існування ризиків того, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, потерпілих по кримінальному провадженню, тим самим перешкоджати кримінальному провадженню, як і не містить виклад обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшились або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання під вартою, а тому, суд зобов'язаний був відмовити у задоволенні такого клопотання.
Крім того, апелянт посилалась на те, що продовжуючи у черговий раз обвинуваченим строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом не було враховано практику ЄСПЛ щодо зобов'язання суду обґрунтовувати свої рішення про продовження строку тримання під вартою іншими підставами, які мають бути чітко вказані, які дозволяють тримання особи під вартою протягом тривалого проміжку часу, при тому, що у даному провадженні ухвали суду першої інстанції від 21 жовтня 2020 року, від 16 грудня 2020 року, від 11 лютого 2021 року, від 23 березня 2021 року, від 07 травня 2021 року, від 30 червня 2021 року, від 11 серпня 2021 року, від 29 вересня 2021 року, 16 листопада 2021 року, 11 січня 2022 року, 03 березня 2022 року, 27 квітня 2022 року, 26 червня 2022 року, 16 серпня 2022 року, 11 жовтня 2022 року мають аналогічне обґрунтування продовження строку обвинуваченому ОСОБА_6 вказаного запобіжного заходу.
Також, апелянт зазначала, що сторона захисту в своєму клопотанні про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт привела обставини для існування гарантій того, що обвинувачений буде з'являтися в судове засідання, насамперед існування постійного місця проживання до затримання, родини, батьків похилого віку, міцні соціальні зв'язки, раніше не судимий, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Окрім цього, за час перебування в ДУ «Сумський слідчий ізолятор» вкрай погіршився стан здоров'я, про що свідчить відповідь на адвокатський запит.
Вказувала, що медична частина ДУ «Сумський слідчий ізолятор» не може вжити відповідних заходів з лікування та припинення хвороби ОСОБА_6 . Лише шляхом зміни середовища й перебування, уникнення збудників хвороби можливе припинення хвороби органів дихання. Життєдіяльність ОСОБА_6 на вказаний час залежить від дії медпрепаратів, неприйняття яких призводить до порушення звичайної життєдіяльності в цілому. Неспроможність віднайти відповідне лікування, призвело то того, що на даний час ОСОБА_6 забезпечують підтримання життєдіяльності за допомогою апарату штучної вентиляції легень.
Звертала увагу суду на те, що також судом не взято до уваги, що після початку військової агресії РФ по даній справі відбулося судове засідання на якому продовжили вивчення письмових доказів та 27.09.2022 року в судове засідання прибув свідок по справі - житель с. Краснопілля, ОСОБА_9 . На запитання сторони захисту відносно існуючого тиску (психічного, фізичного) з боку ОСОБА_6 з метою його залякування, а відтак ненадання ним свідчень в суді, ОСОБА_9 повідомив, що ОСОБА_6 останній раз він бачив 02.07.2018 року. З цього часу та до 27.09.2022 р. ані ОСОБА_6 ані інші особи не вчиняли відносного нього жодної дії, спрямованої на залякування та ненадання свідчень в суді по зазначеній справі. Тобто, посилання в клопотанні прокурора на існуючий ризик, а саме вчинення дій обвинуваченим ОСОБА_6 спрямований на ненадання свідком показів в суді не тільки не знайшло свого підтвердження серед письмових доказів, які взагалі відсутні, а й заперечувалися особисто свідком, який дав присягу суду, щодо надання правдивих свідчень. Обставини, повідомлені свідком ОСОБА_9 (в частині відсутності тиску та інше, щоб призвело до ненадання показів в суді або їх зміну) узгоджуються з показами потерпілих, допитаних 18.02.2022 року.
Таким чином, на думку апелянта, висновок суду про те, що перебуваючи на свободі ОСОБА_6 може впливати на свідків в даному кримінальному провадженні не ґрунтується на будь-яких достовірних даних.
Зазначала, що з початком військової агресії Російською Федерацією та безпосередніх військових дій в місцевості, де до затримання мешкав ОСОБА_6 , та масового переміщення цивільних осіб в інші, більш небезпечні регіони України, ризик впливу є абстрактним.
Вважала, що суд не навів переконливих доводів, чому правові висновки Європейського суду з прав людини, на які посилалися в своїх заперечення сторона захисту є неприйнятними хоча саме вони мають бути застосовані саме обставинах в яких перебуває сторона захисту, яка кожні 60 днів, починаючи з липня 2018 року наполягає на безпідставності продовження тримання під вартою та кожного разу розраховує на дієвий судовий контроль.
Апелянт зазначала, що судом не перевірялась можливість застосування до обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу.
На думку апелянта, оскаржувана ухвала не відповідає практиці ЄСПЛ, що підтверджує відсутність судового контролю та приклад свавільного обмеження права ОСОБА_6 на свободу та особисту недоторканість, у зв'язку з чим вказане судове рішення не можна вважати законним і воно підлягає до скасування.
До початку апеляційного розгляду захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подала клопотання, в якому просила проводити апеляційний розгляд без її участі, однак за участі обвинуваченого ОСОБА_6 . При цьому від обвинуваченого ОСОБА_6 клопотань про участь в судовому засіданні не надходило. Від прокурора надійшла заява, в якій він просив проводити розгляд кримінального провадження без його участі.
Враховуючи зазначені обставини, а також те, що, в порядку ч.4 ст.422-1 КПК України, ніхто із учасників не заявив клопотання про розгляд провадження за їх участі, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності сторін.
Тому, вислухавши доповідь судді та вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_8 вищезазначених вимог Закону дотримався в повному обсязі.
Так, задовольняючи клопотання прокурора, подане в рамках кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, п.п.1,6,12 ч.2 ст.115, ч.2 ст.185, ч.3 ст.289 КК України, судом першої інстанції було враховано те, що строк дії попередньої ухвали, якою обвинуваченим було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, закінчується 11 грудня 2022 року.
Судом першої інстанції, з врахуванням доводів клопотань прокурора, було встановлено, що ризики, передбачені п.п.1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України на даний час не зменшились та існують, оскільки ОСОБА_8 та ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні, особливо тяжкого злочину - в умисному вбивстві трьох осіб із застосуванням вогнепальної зброї, за що передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, також обвинувачуються у розбійному нападі та інших тяжких злочинах, що може стати причиною їх переховування від суду з метою перешкодити суду встановленню істини у кримінальному провадженні та може вплинути на їх волевиявлення переховуватись від суду, що свідчить про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України існує у зв'язку з тим, що обвинувачені, перебуваючи на волі можуть незаконно впливати на потерпілих та свідків, з метою зміни останніми свої показань на користь, при тому, що розгляд даного кримінального провадження та дослідження доказів на даний час триває.
При цьому, судом було розглянуто можливість застосування до обвинувачених більш м'яких запобіжних заходів, за наявності того, що ОСОБА_6 є особою раніше не судимою, має сім'ю - дружину та повнолітнього сина, постійне місце проживання, має батьків похилого віку, тобто в нього міцні соціальні зв'язки, раніше проходив службу в органах внутрішніх справ, є пенсіонером МВС України, має хронічні захворювання, з приводу яких проходить лікування в умовах ДУ «Сумський СІЗО», на виконання ухвали Ковпаківського районного суду м. Суми від 11 жовтня 2022 року оглянутий в консультативній поліклініці КЗ «Сумська обласна клінічна лікарня» обласним пуль монологом, йому призначено амбулаторне лікування, однак, з врахуванням того, що зазначені обставини не зменшують встановлених ризиків, суд дійшов висновку про необхідність продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з чим погоджується і колегія суддів та підстав для сумніву у правильності такого висновку не вбачає.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що медична частина ДУ «Сумський слідчий ізолятор» не може вжити відповідних заходів з лікування та припинення хвороби ОСОБА_6 , і лише шляхом зміни середовища й перебування, уникнення збудників хвороби можливе припинення хвороби органів дихання, то їх колегія суддів вважає безпідставними, оскільки зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що вказане питання було предметом розгляду суду з зазначенням того, що на виконання ухвали Ковпаківського районного суду м. Суми від 11 жовтня 2022 року оглянутий в консультативній поліклініці КЗ «Сумська обласна клінічна лікарня» обласним пульмонологом, йому призначено амбулаторне лікування.
При цьому щодо посилань захисника на те, що оскаржувана ухвала не відповідає практиці ЄСПЛ, то колегія суддів зауважує, що саме Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Таким чином, з врахуванням практики ЄСПЛ, а також тих обставин, що ОСОБА_6 та ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів - ч. 4 ст. 187 КК України та ч. 2 ст. 115 КК України, які становлять небезпеку для суспільства, наслідки вчинених злочинів - смерть трьох осіб, колегія суддів вважає, що в даному конкретному випадку суспільний інтерес має більшу вагу над повагою до свободи особи, а тому, і з цих підстав, продовження обвинуваченим строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є виправданим.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування під час апеляційного розгляду не встановлено, а тому, вказане судове рішення слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Керуючись cт. 404,405,407, 422 КПК України, апеляційний суд, -
Ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 листопада 2022 року, якою обвинуваченим ОСОБА_6 , та ОСОБА_8 було продовжено раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто, по 27 січня 2023 року включно, залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4