Номер провадження: 22-ц/813/7285/22
Справа № 497/2268/2021
Головуючий у першій інстанції Кравцова А.В.
Доповідач Заїкін А. П.
13.12.2022 року м. Одеса
Єдиний унікальний номер судової справи: 497/2268/2021
Номер провадження: 22-ц/813/7285/22
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),
- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,
учасники справи:
- позивач - ОСОБА_1 ,
- відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропрайм Холдинг»,
розглянув у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропрайм Холдинг» про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропрайм Холдинг» на рішення Болградського районного суду Одеської області, ухвалене у складі судді Кравцової А.В. 27 травня 2022 року, повний текст рішення складений 27 травня 2022 року,
встановив:
2. Описова частина
2.1 Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь: 1) заборгованість з орендної плати за землю в сумі - 23 846,65грн., з яких: - 10 000грн. - одноразовий платіж; - 566 грн. - 3% річних; - 1 390 грн. - відсотки інфляції; - 10 593,50 грн. - оренда плата; - 291,31 грн. - 3 % річних; - 1 006,34 грн. - відсотки інфляції). Позивач також стягнути з відповідача сплачений судовий збір.
ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що він є власником земельних ділянок, розташованих на території Каракуртської сільської ради Болградського району Одеської області, кадастровий номер 5121483600:01:002:0286, площею - 2,94 га., кадастровий номер 5121483600:01:002:1721, площею 0,61 га..
25 вересня 2019 року між позивачем та ТОВ «Агропрайм Холдинг» було укладено договір оренди землі. Право оренди було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.01.2020 року.
За вищевказаним договором ОСОБА_1 передав вищевказані земельні ділянки у строкове платне користування ТОВ «Агропрайм Холдинг» строком на 7 років.
Відповідно до п. 7 кожного договору, орендна плата складається з: 1) одноразового платежу в розмірі - 10 000 грн. за один умовний пай (3,54 га), який сплачується наступним чином - 5 000 грн. - після підписання Договору та - 5 000 грн. - після проведення його державної реєстрації; 2) щорічної орендної плати за рік, яка на дату укладання договору складала - 15 484,49грн., а з урахуванням обов'язкових платежів та зборів до сплати підлягає - 12 543 грн. за один умовний пай. За взаємною згодою сторін орендна плата може виплачуватися у натуральній формі шляхом видачі сільськогосподарської продукції, на вищевказану суму за ринковими цінами на дату внесення орендної плати, але не менше ніж - 2 900 кг. зернових культур та 100 кг. соняшнику за кожним договором.
Однак, в рахунок орендної плати відповідач виплатив позивачу у вересні у 2020 р. 300 кг. пшениці, ринкова ціна якої у вересні становила - 6,50 грн. за 1кг. Таким чином, вважає позивач, заборгованість відповідача перед ним з орендної плати становить - 10 593грн. (12 534 грн. - 1 959 грн).
Орендна плата за користування земельними ділянками у 2020 році у вищевказаній сумі - 10 593 грн. відповідачем не була виплачена згідно умов договору у строк - до 30.11.2020 року. Тобто, відповідач своє зобов'язання з виплати орендної плати не виконав, а тому станом на 01.12.2021 р. з врахуванням трьох відсотків річних та інфляційних втрат у нього утворилася загальна заборгованість у сумі - 23 846,65 грн. (а. с. 1 - 2 зворотна сторона).
2.2 Позиція відповідача в суді першої інстанції
Адвокат Драганов Дмитро, діючий від імені ТОВ «Агропрайм Холдинг», у відзиві на позовну заяву просить в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Представник відповідача зазначає, що позивачу за 2020 рік недоплачено орендну плату за земельні ділянки - 12 543 грн. за мінусом - 1 575грн. - вартості 350 кг. зерна, що в загальному розмір дорівнює - 10 968 грн..
Відповідно до п. 7 Договору оренди землі 16.11.2021 року позивачу був виплачений одноразовий платіж в розмірі - 10 000 грн., що підтверджується платіжною відомістю №8.
Представник відповідача стверджує, що у відповідача виникло право не виплачувати орендну плату у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин - неврожаю внаслідок засухи, пославшись, як на підтвердження цієї обставини на висновок Торгово-промислової палати та ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а також висновок комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 19.05.2020 р., згідно яких ситуація, що склалася в агропромисловому секторі економіки Одеської області внаслідок несприятливих погодних умов (посуха) у 2019 - 2020 р. р. кваліфікована як надзвичайна ситуація природного характеру державного рівня, із-за чого виникла масова загибель посівів - озимих посівів пшениці та ячменю, а саме - на полях ТОВ "Агропрайм Холдинг", на площі - 3 103,39 га. та - 2 336,89 га., відповідно.
У зв'язку з несприятливими погодними умовами у період 2019 - 2020 роки, які призвели до загибелі на території Болградського району Одеської області значної кількості площ озимих сільськогосподарських культур, просить залишити позовні вимоги без задоволення, посилаючись на форс-мажорну обставину - засуху, як на підставу неможливості виконання договору з оренди, що підтверджується висновком Торгово-промислової палати в Україні.
Таким чином, представник відповідача стверджує, що існували непереборні умови природнього характеру для виконання зобов'язань відповідача в повному обсязі щодо виплати орендної плати (а. с. 25 - 27).
2.3 Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків
Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 27 травня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропрайм Холдинг» на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за землю в розмірі - 10 968 грн. та - 908 грн. судових витрат, а всього, разом - 11 876 грн..
У задоволенні інших вимог позову щодо стягнення решти коштів відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем не надано суду доказів наявності судового спору щодо умов вищезазначених договорів оренди, а також щодо погодження з позивачем змін цих умов. Тому, суд першої інстанції дійшов висновку, що виконання відповідачем умов договорів стосовно розміру і строків орендної плати - є обов'язковим. Тим більш, з урахуванням того, що наступний рік не був визнаний неврожайним і підприємство мало господарювати на орендованих земельних ділянках з отриманням прибутку. Про відсутність прибутку у відповідача у 2020 - 2021 р. р. відомостей і доказів суду не надано.
Відповідачем належним чином не виконуються взяті зобов'язання за вищевказаними договорами оренди з позивачем, у зв'язку з чим ТОВ «Агропрайм Холдинг» має перед позивачем заборгованість з виплати орендної плати за договором оренди двох вищезазначених земельних ділянок, що становлять один умовний пай для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Доказів зворотного (повної або часткової сплати орендної плати) відповідачем суду не надано. На підставі наданих доказів суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості з виплати орендної плати за користування земельною ділянкою є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, але в розмірі - 10 968 грн..
Відповідачем орендна плата позивачу не була сплачена своєчасно не з його вини, враховуючи наявність форс-мажорних обставин у виді засухи, що підтверджено наданими суду належними доказами. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню лише в частині стягнення основного боргу без врахування інфляційних втрат та пені, що є справедливим з огляду на наявність несприятливих погодних умов, які нічим не спростовано (а. с. 63 - 65).
2.4 Короткий зміст вимог апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції
ТОВ «Агропрайм Холдинг» в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
2.5 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.
Апелянт посилається на те, що: 1) судом першої інстанції не було застосовано до вказаних правовідносин положення ст. 617 ЦК України; 2) судом першої інстанції не було застосовано ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні». Оскільки від незалежних від товариства причин в осінньо-весняний період 2019 - 2020 років, внаслідок непереборної сили природного характеру всі посіви на землях, розташованих на території Каракутської сільської ради Болградського районну, були знищені (а. с. 67 - 71).
2.6 Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи в апеляційному суді
Позивач - ОСОБА_1 не скористався правом надання відзиву на апеляційну скаргу. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
2.7 Рух справи в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22 червня 2022 року відкрито апеляційне провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а. с. 81 - 81 зворотна сторона).
Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги було надіслано учасникам справи.
Матеріали справи містять відомості про доставлення на електронну адресу позивача копії ухвали про відкриття провадження та копії апеляційної скарги. (а.с.86)
Крім того, матеріали справи містять відомості про доставлення на електронну адресу відповідача копії ухвали про відкриття апеляційного провадження. (а.с. 85)
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08.12.2022 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) її учасників.
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться.
Пунктом 1 ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.
Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 - 5 цієї частини.
Дана справа за ціною позову (23 846,65 грн.) є малозначною, тому вона підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику її учасників.
3. Мотивувальна частина
3.1 Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ «Агропрайм Холдинг» не підлягає задоволенню.
3.2 Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини
Позивач ОСОБА_1 , на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД №072166, який виданий 19.01.2004 р. за реєстраційним №5570-т, є власником двох земельних ділянок - площею 2,94 га., кадастровий номер 5121483600:01:002:0286, та - площею 0,61 га., кадастровий номер 5121483600:01:002:1721, які розташовані на території Каракуртської сільської ради Болградського району Одеської області (а. с. 6).
25.09.2019р. між ОСОБА_1 та ТОВ "Агропрайм Холдинг" укладено Договори оренди земельних ділянок б/н, які зареєстровані - 10.01.2020 р. у Болградському РВ ОРФ ДП "Центр ДЗК" (а. с. 7 - 10).
Відповідно до п.7 кожного з двох договорів оренди землі, відповідач узяв на себе зобов'язання орендну плату за землю сплачувати наступним чином: 1) одноразово виплатити орендодавцю (позивачу) платіж в розмірі - 10 000 (десять тисяч гривень) за 1 умовний пай (3,54 га.), який сплачується наступним чином: 1.1) 5 000грн. - після підписання Договору; 1.2) 5 000грн. - після проведення його державної реєстрації; 2) щорічно виплачувати орендну плату за рік, який на дату укладання договору складав - 15 484,49 грн., з урахуванням обов'язкових платежів та зборів орендна плата до сплаті позивачу становила - 12 543 грн..
Відповідно до платіжної відомості №8 від 16.11.2021 року на виплату винагороди про співпрацю, ТОВ «Агропрайм Холдинг» сплатило ОСОБА_1 одноразову виплату в розмірі - 10 000 грн. (а. с. 29).
Відповідно до відомостей на видачу озимої пшениці за оренду земельного паю за 2020 рік, ТОВ «Агропрайм Холдинг» видало ОСОБА_1 - 350,00 кг. озимої пшениці (а. с. 30 - 31).
Відповідно до актів обстеження посівів озимих культур (пшениці та ячменю) на території Каракутської сільської ради Болградського району Одеської області від 04.05.2020 року, та довідки Гідрометцентру Чорного та Азовського морів №517/09 від 08.05.2020 року, встановлено, що у осінній - весняний період 2019-2020 років спостерігалися несприятливі погодні умови (засуха та заморозки), які призвели до загибелі та території Болградського району Одеської області значної кількості площ озимих сільськогосподарських культур. Також, комісією з обстеження посіві встановлено 100% загибель посівів озимої пшениці на площі - 1 848,87 га. та 100% посівів озимого ячменю на площі - 2 336,89 га. на земельних ділянках, розташованих на території Каракутської сільської ради Болградського району Одеської області (а. с. 32 - 34).
19 травня 2020 року Комісія з питань техногенно - екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Болградської районної державної адміністрації Одеської області на позачерговому засіданні вирішила визначити ситуацію, яка склалася в аграрному секторі економіки Болградського району у зв'язку з посухою надзвичайною (а. с. 35).
Відповідно до висновку №2003-14/376 від 21.07.2020 року, складеного Одеською регіональною торгово-промисловою палатою про загибель посівів, підтверджено, що на полях ТОВ «Агропрайм Холдинг» на території Болградського району Одеської області, внаслідок несприятливих погодних умов восени 2019 року та несприятливих явищ навесні 2020 року відбулась загибель сільськогосподарських культур, а саме - посівів озимої пшениці на площі - 3 103,39 га. та озимого ячменю на площі - 2 336,89 га. (а. с. 40 - 41).
Згідно договорів, за взаємною згодою сторін орендна плата може виплачуватися у натуральній формі шляхом видачі сільськогосподарської продукції, на вищевказану суму за ринковими цінами на дату внесення орендної плати, але не менш ніж - 2 900 кг. зернових культур та - 100 кг. соняшнику за договором.
Між сторонами виникли правовідносини з договору оренди землі.
3.3 Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.
Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.
3.4 Мотиви прийняття/відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі
Відповідно до статті 2 Закону України «Про оренду землі», пов'язані з орендою землі відносини регулюються Земельним Кодексом України (далі - ЗК України), Цивільним Кодексом України (далі - ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, ухваленими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Законом України «Про оренду землі», визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.
За змістом статей 1, 13, 21 вказаного Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності; під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства; та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити чинному законодавству на час укладення договору оренди.
Частиною першою статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 629, ст. 410 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами; землекористувач зобов'язаний вносити плату за користування землею.
Згідно ст. 24 ч.1, ст.21 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати; орендна плата за землю - це платіж, який орендатор вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди.
Нормами ст. 792 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно вимог статті 124 Земельного кодексу України, передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.
Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 15 ЗУ "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
За змістом частин 1, 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Отже, договір оренди землі обов'язково є платним. Розмір орендної плати є істотною умовою договору оренди землі.
Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати, що слідує з п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про оренду землі".
Земельним Кодексом України, а саме статтею 96, встановлений обов'язок землекористувачів, у тому числі орендарів, своєчасно сплачувати орендну плату за користування землею. Ця норма ЗК України кореспондується відповідно зі статтею 24 Закону України "Про оренду землі" (далі - ЗУ "Про оренду землі"), яка передбачає, що орендодавець землі має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Зазначені принципи земельного законодавства відображені і в Договорі оренди землі, а саме в п. 28 - "Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати".
Відповідно до ч. 2 ст. 409 ЦК України, власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором. Права та обов'язки власника земельної ділянки, наданої у користування для сільськогосподарських потреб.
Стаття 629 ЦК У встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а згідно зі статтею 526 ЦКУ, зобов'язання мають виконуватися належним чином, належними сторонами, у передбачений законом чи договором спосіб та термін, за відповідною ціною і інше. Вказані умови є істотними для зобов'язальних правовідносин, а отже повинні виконуватися безумовно, у точній відповідності до умов Договору.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 в рахунок орендної за 2020 рік отримав в натурі - 350 кг. пшениці, вказане підтверджується підписом позивача у відомостях на видачу (а. с. 31).
У зв'язку із неможливістю виконання умов договору, відповідач 18 серпня 2021 року за N 954 на адресу позивача надіслав Пропозицію щодо зміни умов договору оренди землі від 25 вересня 2019 року, посилаючись на несприятливі погодні умови (посуха), що підтверджено висновком Одеської регіональної торгово-промислової палати (а. с. 11-12), до якої додав Додаткову угоду до договору оренди землі від 25.09.2019 року, зареєстровано 10 січня 2020 року за N 35051307, 35051492 (а. с. 13).
Відповідно до частини 3 статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Згідно частини 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропрайм Холдинг" є сільськогосподарським підприємством, основним видом діяльності якого є - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний). Тобто, рентабельність та фінансове становище підприємства в силу специфіки виду своєї господарської діяльності залежить від ступеню врожайності.
Апелянт зазначає, що у осінній - весняний період 2019-2020 р. р. спостерігалися несприятливі погодні умови (засуха та заморозки), які призвели до загибелі на території Болградського району Одеської області значної кількості площ озимих сільськогосподарських культур, що підтверджується: - Актами обстеження посівів озимих культур (пшениці та ячменю) на території Каракуртської сільської ради Болградського району Одеської області затверджених 23 квітня 2020 року (а. с. 32, 33); - Довідкою Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів N 517/-09 від 08 травня 2020 року (а. с. 34); - Протоколом N 24 позачергового засідання комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій райдержадміністрації від 19 травня 2020 року (а. с. 35); - Протоколом N 25 позачергового засідання комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій облдержадміністрації від 12 червня 2020 року (а. с. 36-37); - висновками про загибель посіві N 2003-14/376 від 21 липня 2020 року (а. с. 38-39) та N 2003-14/637 від 02 грудня 2020 року (а. с. 40-41).
Так, відповідно до вказаного протоколу, комісія вирішила відповідно до пункту 8 розділу II Кваліфікаційних ознак надзвичайних ситуацій, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 серпня 2018 N 658, зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 28 серпня 2018 року за N 969/32421. Національного класифікатора надзвичайних ситуацій ДК 019.2010, пунктів 4.5 Порядку класифікації надзвичайних ситуацій за їх рівнями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 року, ситуацію, що склалася в агропромисловому секторі економіки Одеської області внаслідок несприятливих погодних умов 2019-2020 років, класифікувати як надзвичайну ситуацію природного характеру державного рівня (код надзвичайної ситуації 20323-НС, пов'язана з масовим засиханням та загибеллю посівів унаслідок засухи).
Згідно складеного Одеською регіональною торгово-промисловою палатою Висновку про загибель посівів (вих. N 2003-14/376 від 21 липня 2020 року) підтверджено, що на полях ТОВ "Агропрайм Холдинг" на території Болградського району Одеської області внаслідок несприятливих погодних умов восени 2019 року та несприятливих явищ навесні 2020 року відбулась загибель сільськогосподарських культур, а саме - посівів озимої пшениці на площі - 3103,39 га. та озимого ячменю на площі - 2 336,89 га. (а. с. 38-39), а відповідно до складеного Одеською регіональною торгово-промисловою палатою Висновку про загибель посівів (вих. N 2003-14/637 від 02 грудня 2020 року) підтверджено, що на полях ТОВ "Агропрайм Холдинг" на території Болградського району Одеської області внаслідок несприятливих погодних умов восени 2019 року та несприятливих явищ навесні 2020 року відбулась загибель сільськогосподарських культур, а саме - посівів озимої пшениці на площі - 2 553,99 га. та озимого ячменю на площі - 1 913,28 га. (а. с. 40-41).
Однак, за змістом частини 1 вказаної статті Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Отже, єдиним належним доказом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), як підстави звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України, тоді як інші документи не можуть вважатися доказами наявності таких обставин.
Непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.
Таким чином, суд дійшов вірного висновку про те, що відповідач, отримавши від позивача в оренду земельну ділянку, взявши на себе зобов'язання, передбачені договором оренди земельної ділянки, безпідставно не виконав умови договору та не здійснив повну його оплату, оскільки не надав суду сертифікат Торгово-промислової палати України на підтвердження настання обставин непереборної сили (форс-мажору), як підстави звільнення від виконання зобов'язань.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року N 1235 "Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин", до обставин, що є підставою для відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу заявника належать обставини непереборної сили, дія яких може бути викликана винятковими погодними умовами і стихійним лихом (ураган, буря, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, землетрус, пожежа, просідання і зсув ґрунту, замерзання моря, закриття морських проток, які трапляються на звичайному морському шляху між портами відвантаження і вивантаження, інше стихійне лихо тощо) або непередбаченими ситуаціями, що відбуваються незалежно від волі і бажання заявника (війна, блокада, страйк, аварія).
Доказами, що підтверджують факт настання (існування) зазначених обставин, є: висновок Торгово-промислової палати про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України, рішення Президента України про оголошення окремих місцевостей України зоною надзвичайної екологічної ситуації, затверджені Верховною Радою України.
Отже, колегія суддів зазначає, що наявність у відповідача висновків про загибель посівів Одеської регіональної торгово-промислової палати, свідчить лише про наявність обставин, що є підставою для відстрочення грошових зобов'язань та підтверджують, що своєчасна виплата орендної плати відбулася не з вини відповідача, що може звільняти його від відповідної відповідальності за невиконання умов договору.
А відтак, відповідач не звільняється від обов'язку виконати взяті на себе зобов'язання за договором оренди землі укладеного з ОСОБА_1 від 25 вересня 2019 року зі сплати орендної плати.
Укладаючи договір оренди позивач та відповідач погодили усі умови.
Отже, на момент укладення Договору оренди землі існували певні обставини, які гарантували як одній, так і іншій стороні, права користування землею та отримання за її користування орендної плати.
З цих підстав, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню залишок заборгованості з орендної платні у розмірі - 10 968,00 грн. = 12 543,00 грн. (орендна платня за 2020 рік) - 1 575,00 грн, (вартість отриманої позивачем 350 кг. пшениці).
Щодо позовних вимог в частині стягнення індексу інфляції і трьох відсотків річних, то судом вірно зазначено наступне.
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною першою статті 613 ЦК України передбачено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Згідно статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Пунктом 41 Договору оренди землі від 25 версеня 2019 року також встановлено, що сторона, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.
Судом обґрунтовано прийнято до уваги, що несвоєчасне виконання зобов'язання відповідачем відбулось з незалежних від ТОВ «Агропрайм Холдинг» причин, оскільки в осінній-весняний період 2019-2020 р. р. внаслідок обставин непереборної сили природного характеру, всі посіви на землях, розташованих на території Каракуртської сільської ради Болградського району, були знищені.
Вказана ситуація природного характеру завдала істотної шкоди ТОВ «Агропрайм Холдинг», збитки від загибелі врожаю (з урахуванням специфіки праці, пов'язаної із вирощуванням сільськогосподарської продукції), тобто не виплата орендної плати за користування земельною ділянкою позивача за 2020 рік, сталася не з вини відповідача, а відтак в силу пункту 41 Договору оренди землі від 25 вересня 2019 року, відповідач звільняється від відповідальності за прострочення сплати цього платежу, але не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання, передбачене договором у повному обсязі.
Отже, на підставі вищевказаного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позов підлягає частковому задоволенню. З ТОВ «Агропрайм Холдинг» на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором оренди від 25 вересня 2019 року в розмірі - 10 968,00 грн..
Доводи апеляційної скарги ТОВ «Агропрайм Холдинг» про те, що у відповідача виникло право не виплачувати орендну плату, у зв'язку із настанням форс-мажорних обставин, а саме - неврожаю внаслідок засухи, підтвердженням чого є висновок Торгово-промислової палати та ч. 2 ст. 14-1 ЗУ "Про торгово-промислові палати в Україні", а також висновок комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 19 травня 2020 року, є необґрунтованими, та не звільняють відповідача від виконання умов договору саме зі сплати орендної плати.
Колегія суддів звертає увагу апелянта, що форс-мажорні обставини звільняють тільки від відповідальності за порушення зобов'язань (тобто, від нарахування штрафів/пені), проте не звільняють від необхідності виконання відповідних договірних зобов'язань.
Виникнення форс-мажорної ситуації природного характеру не є підставою для звільнення відповідача від обов'язку сплати на користь позивача заборгованість з орендної плати за договором оренди від 25 вересня 2019 року в розмірі - 10 968,00 грн.. Однак, є підставою для звільнення ТОВ «Агропрайм Холдинг» від обов'язку щодо сплати на користь позивача трьох відсотків річних та відсотків інфляції.
Таким чином, обставини, на які посилається апелянт були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом першої інстанції були дотримані норми матеріального і процесуального права.
3.5 Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми процесуального права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропрайм Холдинг» є недоведеними, а тому вона не підлягає задоволенню.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.
За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ТОВ «Агропрайм Холдинг», відсутні.
3.6 Порядок та строк касаційного оскарження
За правилами, передбаченими ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
4. Резолютивна частина
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,
постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропрайм Холдинг», - залишити без задоволення.
Рішення Болградського районного суду Одеської області від 27 травня 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня його прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя: А. П. Заїкін
Судді: С. О. Погорєлова
О. М. Таварткіладзе