Номер провадження: 22-ц/813/8264/22 Головуючий у 1-й інстанції: Горяєв І.М.
Єдиний унікальний номер судової справи:496/2243/22 Доповідач Базіль Л. В.
12.12.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді (судді-доповідача) - Базіль Л.В.,
суддів: Воронцової Л.П.,
Полікарпової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 26 серпня 2022 року, ухвалене у складі судді Горяєва І.М. зі складенням повного тексту судового рішення 06.09.2022 року у цивільній справі №496/2243/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
У червні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до Біляївського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.
Позовні вимоги мотивувала тим, що між нею та відповідачем 12.11.2009 року було укладено шлюб, який було розірвано рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 26.09.2019 року.
Від указаного шлюбу, подружжя має двоє дітей: доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом із позивачкою.
Після розірвання шлюбу, протягом 2020 року відповідач періодично надавав матеріальну допомогу на утримання дітей, але в подальшому перестав допомагати, мотивуючи відсутністю грошових коштів.
Посилалася на те, що син подружжя ОСОБА_4 страждає порушенням зору, знаходиться на диспансерному обліку в ДУ “Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної Академії медичних наук України” з діагнозом “гіперметропія середнього ступеня, складний гіперметропічний астигматизм обох очей”. Дитина потребує постійного вживання медикаментів та санаторно-курортного лікування.
У якості наявності у відповідача фінансової можливості надавати матеріальну допомогу, посилалася на те, що ОСОБА_1 має власний приватний будинок, після розлучення змінив декілька автівок, займається перевезеннями великих вантажів та реалізує продукцію власного підсобного господарства. При цьому, акцентувала увагу суду на тому, що відповідач інших утриманців не має, аліменти на інших осіб не сплачує, стосовно нього не проводяться стягнення по виконавчим документам.
За вказаних обставин, вважала, що ОСОБА_1 має можливість сплачувати аліменти у заявленому нею розмірі, його матеріальний стан дозволяє щомісячно виділяти з власного бюджету необхідні, на думку заявниці, суму коштів на утримання дітей, без суттєвого погіршення фінансового становища відповідача.
На підставі викладеного, заявниця просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання кожної дитини - ОСОБА_3 та
ОСОБА_1 в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, з дня подання заяви до досягнення дітьми повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 та 18.06.2030 року відповідно.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 26.08.2022 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь заявниці аліменти на утримання малолітніх дітей:
- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення нею повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 до досягнення ним повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 ;
у розмірі по 2000 грн. на кожну дитину, щомісяця, починаючи з дня звернення до суду - 16.06.2022 року.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі
992,40 грн.
Допущено негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач, як батько дітей, в силу положень закону зобов'язаний матеріально їх забезпечувати. Приймаючи до уваги обставини, викладені відповідачем у запереченні на позовну заяву, суд врахував, що ОСОБА_1 є працездатним за віком, офіційно працевлаштований на посаді водія вантажного автомобіля, його бажання надавати допомогу дітям, водночас суд зазначив, що відповідачем не надано доказів того, що він має будь-які вади здоров'я, що перешкоджають йому працювати та отримувати гідну зарплатню, а також те, що він не обмежений у праві змінити робоче місце, з метою збільшення розміру, отримуваної заробітної плати. Визначаючи розмір щомісячних аліментів на рівні 2000 грн на кожну дитину, суд вважав, що саме такий розмір аліментів буде достатнім для розвитку дітей.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_1 оскаржив його, подавши апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги
ОСОБА_2 частково, а саме стягнути з нього на користь позивачки аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі 1372 грн. на кожну дитину, щомісяця, до досягнення ними повноліття, починаючи з 16.06.2022 року.
Апеляційна скарга мотивована тим, що під час розгляду справи судом першої інстанції не було прийнято до уваги суттєві обставини, а саме наявність у платника аліментів іншої дитини та його (платника) матеріальне становище.
У якості наведення аргументів в обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що він сплачує аліменти на утримання дитини від першого шлюбу, відповідно до рішення суду у розмірі 1000 грн. Дана обставина є суттєвою та всупереч вимогам ст. 182 СК України, на думку апелянта, була проігнорована судом під час прийняття рішення у справі.
Зазначає також і про те, що в матеріалах справинаявна довідка з місця його роботи, відповідно до якої середня заробітна плата без відрахування податків складає трохи більше 6000 грн. на місяць, вказана обставина у повній мірі судом не врахована, так як його матеріальне становище не дозволяє сплачувати щомісячно аліменти у розмірі 4000 грн.
Позиція відповідача на стадії апеляційного перегляду справи.
Позивачка ОСОБА_2 правом подачі відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.
Позиція апеляційного суду.
Згідно із ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно із п.3 ч.6 ст. 19 ЦПК України малозначними є справи про стягнення аліментів.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Приписами п.3 ч.1 ст.176 ЦПК України регламентовано, що у справах про стягнення аліментів ціна позову визначається сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року, з огляду на положення ч.1 ст. 369 ЦПК України, розгляд даної справи призначено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, з огляду на те, що позовні вимоги мають виключно майновий характер, та справа є малозначною в силу вимог закону, оскільки ціна позову 24000 грн. (6 міс.*4000 грн.) не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на момент подачі позову (248100 грн).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Обставини справи.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що сторони у справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.4,5).
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 26 вересня 2019 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволено. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований Великодальницькою сільською радою, Біляївського району, Одеської області, актовий запис №52 - розірвано (а.с. 3).
Державною установою «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної Академії медичних наук України» надано медичний висновок про те, що ОСОБА_4 (син подружжя) знаходився на консультації в поліклініці в інституті з діагнозом: астигматизм обох очей, гіперметропія середнього ступеня, складний гіперметропічний астигматизм обох очей (а.с. 6).
Відповідач ОСОБА_1 офіційно працевлаштований у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Ланвел» з 04.04.2022 року на посаді водія вантажного автомобіля, його дохід за період з 04.04.2022 року по 30.06.202 року склав 15686 грн. (а.с. 21), тобто в середньому 5228 щомісячно.
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 14 липня 2008 року стягнуто з ОСОБА_1 (відповідача) на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 у твердій грошовій сумі 400 грн. щомісяця, починаючи з 27.06.2008 року і до повноліття сина (а.с. 12).
Відповідач, серед іншого, подав до суду першої інстанції квитанції про сплату на рахунок позивачки у добровільній формі аліменти у розмірі 2000 грн. (а.с.40-42).
Мотиви апеляційного суду та застосовані норми права, що регулюють спірні правовідносини.
У відповідності до приписів ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі відповідачем не оспорюється правомірність висновків суду щодо наявності підстав для стягнення з нього аліментів на утримання дітей, обраний позивачем спосіб стягнення аліментів у формі твердої грошової суми, заявником також не заперечується. Доводи зводяться до незгоди відповідача саме із розміром аліментів, визначених судом, з підстав їх надмірності.
Відтак, предметом перевірки на стадії апеляційного розгляду є рішення суду першої інстанції в частині визначеного судом розміру аліментів, що підлягають стягненню.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої татті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону.
Частиною другою статті 51 Конституції України закріплено обов'язок батьків по утримуванню дітей до досягнення ними повноліття.
Згідно з ч.1,2 ст. 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Положеннями ч.1,2 ст. 141 СК України визначено,що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу).
Приписами ч.2 ст. 150 СК України на батьків покладено обов'язок піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).
Частиною третьою статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Обставини, які підлягають врахуванню судом при визначенні розміру аліментів, законодавець закріпив у ч.1 ст. 182 СК України, а саме: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення.
Приписами ч.2 ст. 182 СК України обумовлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Положеннями ч.1 ст. 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, надаючи правову оцінку законності рішення суду першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, що переглядається, апеляційний суд враховує:
- стан здоров'я та матеріальне становище дітей, зокрема, ту обставину, що син подружжя ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 має захворювання, обумовлене вадами зору;
- стан здоров'я та матеріальне становище ОСОБА_1 , який не має будь-яких захворювань, які б перешкоджали йому працювати (доказів протилежного матеріали справи не містять), також те, що платник аліментів офіційно працевлаштований, тобто має стале джерело доходу;
- наявність на момент розгляду справи у суді першої інстанції у платника аліментів на утриманні сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на якого за рішенням суду відповідач щомісячно мав сплачувати аліменти у розмірі
400 грн., при цьому, апеляційний суд зауважує, що указана обставина не є актуальною на момент перегляду справи в апеляційному порядку, оскільки тривалість виконання такого обов'язку на момент перегляду справи в апеляційному порядку завершилася, у зв'язку з досягненням ОСОБА_8 повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ). Відомостей про те, що відповідач продовжує сплачувати аліменти після досягнення ОСОБА_8 повноліття, матеріали справи не містять.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач зобов'язаний утримувати дітей до досягнення ними повноліття, оскільки ОСОБА_1 за своїм станом здоров'я є працездатною особою, наряду із врахуванням його майнового стану, а також віку дітей, які повинні бути забезпеченні щонайменше мінімальними потребами для їх належного забезпечення, гармонійного розвитку, навчання, покладення на платника аліментів обов'язку сплачувати щомісячно аліменти по 2000 грн. на кожну дитину є справедливим та не суперечить засадам законності.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлено відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом застосовано правильно.
При цьому, апеляційний суд наголошує, що визначення розміру аліментів на утримання дітей у кожному конкретному випадку є індивідуальним та обумовлюється конкретними (фактичними) обставинами, проте суд зобов'язаний, керуючись дотриманням балансу між інтересами та забезпеченням життєдіяльності дитини та платника аліментів, приділяти першочергову увагу забезпеченню найкращих інтересів дитини.
У справі, що переглядається, фактично предметом спору є сума грошових коштів, що становить різницю між розміром аліментів, визначених судом
на одну дитини у розмірі - 2000 грн, а разом 4000 грн., та сумою грошових коштів, яка на думку відповідача підлягає стягненню - 1372 грн на одну дитину, а загалом 2744 грн, різниця між якими становить 1256 грн щомісячно.
Звертаючись із позовом до суду, заявниця просила стягнути на дочку 2010 року народження ( 11 років на момент подання позову) та сина 2012 року народження( 10 років на момент подання позову), аліменти у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення ними повноліття відповідно.
У відповідності до положень ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет” станом на 01 січня 2022 року прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років становить 2618 грн, з 01 липня - 2744 грн.
Із викладеного слідує, що суд при визначенні розміру аліментів, врахував дійсне фінансове становище платника аліментів, визначивши сталу грошову суму на рівні, що становить міру балансу між мінімальною межею розміру аліментів на одну дитину, яка не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (1372 грн.) і максимальною межею, визначеною законом, яка закріплена на рівні 2744 грн.
За таких обставин, твердження апелянта щодо надмірності суми аліментів, визначених судом першої інстанції, апеляційний суд відхиляє, як такі, що не знайшли свого підтвердження за результатами перегляду справи.
Аргументи відповідача, наведені у апеляційній скарзі, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують. Іншими доводами заявник свою скаргу не обґрунтовує.
При цьому, апеляційний суд зауважує, що сторони не позбавлені можливості звернутися до суду із позовом, у випадку настання обставин, які є підставою для зменшення чи збільшення розміру аліментів.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для скасування або зміни рішення суду відсутні, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст.374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 26 серпня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий Л.В. Базіль
Судді: Л.П. Воронцова
О.М. Полікарпова