Номер провадження: 11-кп/813/1782/22
Справа № 509/1172/16-к
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
01.12.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря с/з ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , подану в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на вирок Іллічівського міського суду Одеської області від 26 липня 2022 року у кримінальних провадженнях, внесених до ЄРДР за №12016160380000154 від 21 січня 2016 року, №12016160380000291 від 06 лютого 2016 року та №12017160380001726 від 15 серпня 2017 року відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Овідіополь Одеської області, громадянин України, має середню освіту, неодружений, офіційно не працевлаштований, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.296; ч.2 ст.296 КК України,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Одеси, громадянин України, має середньо-спеціальну освіту, неодружений, офіційно не працевлаштований, проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України,
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м.Балта Одеської області, громадянин України, має середньо-спеціальну освіту, неодружений, офіційно не працевлаштований, проживає за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимий,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України,
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м.Одеси, громадянин України, має середньо-спеціальну освіту, одружений, має на утриманні малолітню дитину, офіційно військовослужбовець, учасник АТО, відмічений відзнакою Президента України, проживає за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимий,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.187 КК України, -
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених
обставин судом 1-ої інстанції
Вироком Іллічівського міського суду Одеської області від 26 липня 2022 року ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
На підставі ч.5 ст.74 КК України ОСОБА_8 звільнений від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строку давності, передбаченого п.1) ч.1 ст. 49 КК України.
Цим же вироком ОСОБА_10 , ОСОБА_9 засуджені за ч.2 ст.289 КК України та ОСОБА_11 засуджений за ч.1 ст.186 КК України.
Вирок у відношенні вказаних осіб ніким не оскаржується.
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 та ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України - закрито на підставі п.7) ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку з відмовою потерпілого ОСОБА_12 від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Вирішено питання стосовно речових доказів у кримінальному провадженні.
Оскарженим вироком встановлено, що 20 січня 2016 року неповнолітні ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за попередньою змовою між собою, умисно, з корисливих мотивів, з метою таємного заволодіння чужим майном, вирішили заволодіти чужим майном, яке знаходиться на огородженій території домоволодіння АДРЕСА_5 та належить потерпілому ОСОБА_13 .
Так, реалізуючи свій злочинний умисел, діючи за попереднім розподілом ролей, ОСОБА_10 залишився стояти біля воріт вищевказаного домоволодіння, щоб, в разі появи господарів, повідомити ОСОБА_9 , а ОСОБА_9 проник на територію домоволодіння через хвіртку та не приводячи двигун в дію викотив мопед «Ямаха Джок», вартістю 11 000,00 грн, за межі домоволодіння потерпілого, та разом з ОСОБА_10 докотили до домоволодіння ОСОБА_14 , розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , де і сховали мопед. Таким чином, не маючи ні дійсного, ні уявного права користування, незаконно заволоділи транспортним засобом ОСОБА_13 .
Крім того, 06 лютого 2016 року, приблизно о 03:00 годин, особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, неповнолітній ОСОБА_15 , та неповнолітня особа, яку ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 27 червня 2022 року звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення даного кримінального правопорушення, на підставі ст.49 КК України, та кримінальне провадження закрите, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи на вул.К.Цеткін (вул.Чорноморська), в смт.Великодолинське Овідіопольського (Одеського) району Одеської області, біля приміщення розважального закладу кафе - бару « ІНФОРМАЦІЯ_5 », здійснили виклик таксі, після чого вони втрьох сіли в таксі під керуванням водія ОСОБА_16 та поїхали додому.
Вказаного числа у вищезазначений час, перебуваючи в салоні автомобіля та рухаючись в смт.Великодолинське Овідіопольського (Одеського) району по автодорозі в напрямку житлового масиву «Західний» у особи, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, в групі з неповнолітніми ОСОБА_8 та особою, відносно якої закрито кримінальне провадження, які всі перебували в стані алкогольного сп'яніння, виник злочинний умисел на вчинення хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю.
Реалізуючи свій злочинний умисел, змусивши водія зупинити автомобіль та вийшовши разом з ним з автомобіля, перебуваючи на вулиці населеного пункту Великодолинське, тобто в громадському місці, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність та злочинність своїх дій, грубо порушуючи громадський порядок і виражаючи явну неповагу до суспільства, яке супроводжувалося особливою зухвалістю та виразилося в висловлюванні нецензурних слів в бік потерпілого ОСОБА_16 та заподіянні тілесних ушкоджень, ігноруючи загальноприйняті норми суспільної поведінки, моральності, добропристойності, демонструючи нахабство та вседозволеність, з хуліганських мотивів безпричинно почали наносити удари руками та ногами в область голови, тулуба, рук, ніг потерпілого, чим спричинили ОСОБА_16 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у формі струсу головного мозку, синця правої підочноямкової області, синця перенісся, крововиливу в слизову нижньої губи зліва, синця лівої орбіти, синця лівого і правого стегна, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Після вчинення протиправних дій ОСОБА_8 та неповнолітня особа, відносно якої закрито кримінальне провадження, були затримані співробітниками поліції на місці скоєння злочину, а особа, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження з місця скоєння злочину втік в невідомому напрямку.
Крім того, 06 червня 2017 року, приблизно о 04:00 годин, неповнолітній ОСОБА_8 разом з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 знаходилися неподалік продуктового магазину, розташованого на 25 лінії, на території садового товариства «Волна» с. Молодіжне Овідіопольського (Одеського) району Одеської області.
Між ОСОБА_8 , ОСОБА_11 з одного боку та ОСОБА_12 виник конфлікт, який перейшов у бійку, під час якої ОСОБА_11 наніс удар кулаком в область голови ОСОБА_12 , внаслідок чого останній впав на землю, та продовжив разом із ОСОБА_8 наносити удари ногами і руками в область голови та тулуба ОСОБА_12 , спричинивши тілесні ушкодження у вигляді: закритого осколкового перелому кісток носа і носової перегородки з розбіжністю кісткових фрагментів; двох забійних ран лобної ділянки; забійної рани в проекції лівої надбрівної дуги у зовнішнього кута ока; забійної рани в проекції правої надбрівної дуги у зовнішнього кута ока; садна лобної ділянки; гематоми перенісся з переходом на ліву і праву параорбітальні області; садна лівої виличної області з переходом на щічну, крило носа зліва і перенісся, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я; у вигляді трьох саден правої тім'яної області; садна правої виличної ділянки; синця бічній поверхні шиї справа, середньої третини; садна грудної клітини, задньої поверхні справа між навколохребетною і задньою пахвовими лініями в проекції ІІ-Х ребер з переходом на задньо-зовнішню поверхню правого плеча та передпліччя; садна грудної клітини, задньої поверхні зліва між навколохребтною і задньо-пахвовою лініями в проекції ІІІ-ІХ ребер; садна передньої поверхні живота справа в верхніх відділах; садна правого стегна; садна в проекції правого колінного суглоба; садна в проекції лівого колінного суглоба, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Також, в ході нанесення ударів ОСОБА_12 , у ОСОБА_11 , раптово виник злочинний намір, спрямований на відкрите викрадення майна потерпілого ОСОБА_12 , яке могло перебувати у кишенях його одягу.
Далі, ОСОБА_11 , скориставшись тим, що потерпілий ОСОБА_12 перебуває на землі внаслідок спричинених йому тілесних ушкоджень ОСОБА_8 та ОСОБА_11 , останній з метою заволодіння чужим майном, керуючись корисливим мотивом, нехтуючи тим, що потерпілий ОСОБА_12 спостерігає за його діями, усвідомлюючи той факт, що останній бачить його і може надалі впізнати, відкрито заволодів запальничкою марки «Cricket», вартістю 12 гривень, пачкою цигарок «LD», вартістю 25 гривень та грошовими коштами в сумі 21 гривень, чим спричинив матеріальну шкоду ОСОБА_12 на загальну суму 58 гривень, після чого з місця скоєння кримінального правопорушення втік, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Крім того, під час зазначених подій ОСОБА_11 незаконно заволодів також паспортом громадянина України на ім'я ОСОБА_12 та в цієї частині ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 27 червня 2022 року обвинуваченого ОСОБА_11 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення даного кримінального правопорушення, на підставі ст. 49 КК України, та кримінальне провадження закрите.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
Не погодившись із зазначеним вироком суду першої інстанції захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вирок в частині засудження ОСОБА_8 за ч.2 ст.296 КК України та виправдати його в зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.
Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Так, обґрунтовуючи кваліфікацію дій ОСОБА_8 як хуліганство, суд послався на нібито встановлені ним факти того, що ОСОБА_8 разом з іншими особами, перебуваючи на вулиці населеного пункту Великодолдинське, тобто в громадському місці, під надуманим приводом змусили потерпілого зупинити таксі, спробували примусити потерпілого протерти номерний знак автомобілю, а коли він нахилися до знаку, використали їх взаємне розташування та почали його бити, грубо порушуючи громадський порядок.
Однак такі висновки суду спростовуються дослідженими судом доказами. Зокрема із показань ОСОБА_8 слідує, що він разом з ОСОБА_9 заснули на задньому сидінні таксі. Він проснувся від словесного конфлікту водія ОСОБА_16 з ОСОБА_17 з приводу ціни поїздки, яку останній вважав завищеною. ОСОБА_16 з власної ініціативи зупинив автомобіль, вийшов з нього та запропонував пасажирам далі йти пішки через непогодження ціни перевезення. Автомобіль зупинився в безлюдному та незабудованому місці по дорозі між житловими масивами. Біля автомобілю між ОСОБА_17 та ОСОБА_16 розпочалась обоюдна бійка. Коли він ОСОБА_8 вийшов з автомобілю, то отримав удар в область голови від ОСОБА_16 , і у відповідь наніс один удар. Далі ОСОБА_16 викликав по телефону своїх знайомих, які застосували до ОСОБА_8 фізичне насильство та утримували його і ОСОБА_9 в багажному відділені автомобілю до приїзду працівників поліції, а ОСОБА_17 втік з місця події.
Отже, з вказаних пояснень слідує, що умислу на вчинення хуліганських дій ні в кого з учасників події не було. Між ОСОБА_16 та ОСОБА_17 виник причино обумовлений конфлікт, бійка між ОСОБА_16 та ОСОБА_17 носила обоюдний характер. Подія відбувалось в нічний час, в безлюдному та незабудованому місці, тобто не в громадському місці. Умисел учасників був направлений на спричинення легких тілесних ушкоджень потерпілому.
Захисник наголосив, що потерпілий ОСОБА_16 не допитувався судом під час судового розгляду кримінального провадження.
Крім того суд не надав належної оцінки висновку СМЕ щодо наявності у ОСОБА_16 пошкодження пальця правої руки, що підвереджує достовірність версії ОСОБА_8 про те, що потерпілий наніс йому удар рукою в область голови.
Позиції учасників апеляційного розгляду в судовому засіданні
В судовому засіданні апеляційного суду захисник ОСОБА_7 підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_6 вважав вирок суду законним та обґрунтованим у зв'язку з чим просив залишити апеляційну скаргу сторони захисту без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи наведені в поданій апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Мотиви апеляційного суду
Відповідно до положень статей 7, 9 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження. Під час кримінального провадження суд зобов'язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
В своїй апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 не погоджується з висновком суду викладеними у вироку щодо винуватості його підзахисного ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України і вважає, що висновки суду в цій частині не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Між тим, частиною 3 статті 404 КПК України передбачено, що за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Однак у своїй апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду кримінального провадження захисник не звертався до апеляційного суду з клопотанням про повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, що відповідно до вимог ч.3 ст.404 КПК України, унеможливлює таке дослідження судом апеляційної інстанції за власної ініціативи.
За таких умов, враховуючи відсутність будь-яких клопотань сторони захисту про повторне дослідження доказів у справі, апеляційний суд констатує, що, у відповідності до положень ст.2, 7, 22, 26 КПК України, на апеляційний суд не може бути покладена функція збирання доказів, а також ініціювання, за умови відсутності обґрунтованих клопотань сторін кримінального процесу про повторне дослідження доказів на стадії апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, а тому апеляційний суд не має законних підстав для повторного дослідження доказів в кримінальному провадженні, оскільки таким чином буде порушено принцип змагальності та диспозитивності.
При цьому, апеляційний суд враховує, що зміст такої засади, як безпосередність дослідження доказів судом апеляційної інстанції, відрізняється від змісту цієї засади в суді першої інстанції, оскільки апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених Главою 31 КПК. Ця відмінність зумовлена функцією суду апеляційної інстанції - перегляд вироку суду в апеляційному порядку, а не вирішення кримінального провадження по суті, що дублює функції суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції покликаний не стільки самостійно встановити обставини кримінального провадження, скільки перевірити та оцінити правильність їх встановлення судом першої інстанції, точність та відповідність застосування ним норм матеріального і процесуального закону, справедливість призначеного заходу кримінально-правового впливу, а також безпомилковість вирішення інших питань, що підлягають з'ясуванню при ухваленні судового рішення судом першої інстанції.
Також апеляційний суд наголошує, що положення ч.1 ст.404 КПК України ґрунтуються на принципі римського права «tantum devolutum quatum appellatum» («скільки скарги - стільки рішення»).
Тобто, на відміну від суду першої інстанції повноваження апеляційного суду стосовно дослідження доказів визначаються переглядом кримінального провадження в межах вимог апеляційної скарги, з урахуванням наявності або відсутності обґрунтованого клопотання сторони кримінального провадження щодо повторного дослідження доказів.
Отже, слід констатувати, що відсутність обґрунтованого клопотання сторони кримінального провадження про дослідження доказів, за умови того, що в оскарженому вироку судом дана оцінка всім доказам, на невірну оцінку яких посилається сторона на стадії апеляційного оскарження вироку, але при цьому погоджується з правильністю викладення змісту цих доказів в оскарженому вироку, не зумовлює обов'язку апеляційного суду повторно досліджувати обставини, встановлені під час кримінального провадження, та не створює передумов для використання апеляційним судом свого права дослідити нові докази за наявності підстав, регламентованих положеннями ч.3 ст.404 КПК.
Апеляційний суд наголошує, що рівність сторін перед судом є одним зі складників справедливого судового розгляду, що містить фундаментальне право на змагальність кримінального провадження, зокрема, про це зазначено ЄСПЛ у п. 37 рішення ЄСПЛ від 24 лютого 1998 року у справі «Бельзюк проти Польщі». Тому за відсутності клопотання про дослідження доказів апеляційний суд не вправі за своєю ініціативою досліджувати докази. Таке розуміння випливає з правових позицій ЄСПЛ, викладених у рішеннях у справах: від 13 січня 2005 року «Капо проти Бельгії», від 24 листопада 2000 року «Дактарас проти Литви», від 9 листопада 2006 року «Білуха проти України» про безсторонність суду за об'єктивним критерієм, а також про обов'язок несення тягаря доказування сторонами та обов'язок забезпечення рівності сторін (п. 61 рішення ЄСПЛ від 27 березня 2007 року у справі «Талат Тунч проти Туреччини»).
Апеляційний суд вважає, що за відсутності мотивованого клопотання про повторне дослідження доказів, яке обов'язково має відповідати положенням ч.3 ст.404 КПК, апеляційний суд не повинен досліджувати ці докази, оскільки протилежне, без дотримання принципів закріплених в положеннях зазначеної норми процесуального закону, може перетворити апеляційний перегляд судового рішення в повторний розгляд кримінального провадження по суті, що фактично нівелює принцип інстанційності судочинства.
Згідно з вимогами ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Системний аналіз вироку суду першої інстанції показав, що оскаржуване судове рішення повністю відповідає приписам наведеної норми кримінального процесуального закону, оскільки, ухвалюючи обвинувальний вирок в частині засудження ОСОБА_8 за ч.2 ст.296 КК України, суд першої інстанції ретельно перевірив докази, надані стороною обвинувачення та надав їм об'єктивну правову оцінку, в тому числі і на предмет належності, допустимості та достатності для прийняття законного і обґрунтованого судового рішення.
Незважаючи на позицію сторони захисту про те, що під час розгляду справи в місцевому суді не була доведена винуватість ОСОБА_8 за ч.2 ст.296 КК України, апеляційний суд дійшов до висновку про те, що його вина в повній мірі підтверджується доказами, дослідженими судом першої інстанції, зокрема:
-показаннями ОСОБА_8 , який будучи допитаним в суді першої інстанції частково визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованих йому злочинів та показав суду, що 06 лютого 2016 року, він разом з ОСОБА_18 та ОСОБА_19 їхали на таксі додому після дискотеки в смт. Великодолинське. Перебували в стані алкогольного сп'яніння. Під час руху між ними та водієм таксі - потерпілим ОСОБА_16 - виник якісь конфлікт. ОСОБА_16 зупинив автомобіль та вийшов з ОСОБА_18 . Останній спробував примусити потерпілого протерти номерний знак автомобілю, а коли він нахилився до знаку, ОСОБА_18 першим вдарив ОСОБА_16 . Він також вийшов з автомобілю та його хтось вдарив, а він вдарив у відповідь. При цьому ОСОБА_8 не виключає, що він вдарив ОСОБА_16 ;
-протоколом прийняття заяви потерпілого ОСОБА_16 від 06 лютого 2016 року про вчинене щодо нього кримінального правопорушення (т.3, а.к.п.183 витяг з ЄРДР, заява про визнання потерпілим - а.к.п.187).
-показаннями обвинуваченого ОСОБА_9 , який будучи допитаним в суді першої інстанції показав, що 06 лютого 2016 року він разом з ОСОБА_18 та ОСОБА_8 їхали на таксі додому після дискотеки в смт.Великодолинське. Йому було зле у зв'язку з вживанням алкоголю та він задрімав, а коди прокинувся, побачив, що автомобіль стоїть на узбіччі, а зовні між водієм таксі та Ткачуком триває бійка, а ОСОБА_8 намагається їх розтягнути. Він злякався та спробував втекти, але його схопили якісь таксисти.
Крім того в матеріалах кримінального провадження містяться інші письмові докази, які під час судового розгляду були безпосередньо дослідженні судом та яким суд належну правову оцінку, зокрема: протокол огляду предметів від 12 лютого 2016 року (т.3, а.к.п.189-190), відповідно до якого слідчим було оглянуті GPS-навігатор «Pioneer» та мобільний телефон «Samsung Galaxy Advance», які постановою слідчого від 12 лютого 2016 року були долучені до матеріалів кримінального провадження в якості речових доказів (т.3, а.к.п.191, заява ОСОБА_16 про долучення - т.3 а.п.к.188; розписка ОСОБА_16 про отримання - а.к.п.186, 192 ); протокол тимчасового доступу до речей і документів від 22 лютого 2016 року (т.3, а.с.193-195), відповідно до якого слідчим отримана картка стаціонарного хворого ОСОБА_16 ; протокол проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_16 від 18 березня 2016 року (т.3, а.к.п. 200-205), відповідно до якого потерпілий ОСОБА_16 відтворив дії, обстановку та обставини вчиненого щодо нього кримінального правопорушення; висновок експерта №48 від 16 березня 2016 року (т.3 а.кп.197-198), відповідно до якого у ОСОБА_16 виявлені тілесні ушкодження, які відносяться до категорыъ легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я; інші докази.
Апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи сторони захисту про те, що умислу на вчинення хуліганських дій ні в кого з учасників події не було. Між ОСОБА_16 та ОСОБА_17 виник причино обумовлений конфлікт, бійка між ОСОБА_16 та ОСОБА_17 носила обоюдний характер.
Безпосереднім об'єктом кримінально-правової охорони за статтею 296 КК України є громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також морально-етичних засад, звичаїв, традицій та інших поза юридичних чинників і полягає в дотриманні усталених правил співжиття.
Підтримання громадського порядку є одним із важливих чинників захисту честі, гідності, здоров'я, безпеки громадян, їх спокійного відпочинку та безперешкодної праці, втілення інших природних, соціальних і культурних прав членів людської спільноти.
Кримінально каране хуліганство з об'єктивної сторони полягає в посяганні на ці правоохоронювані цінності, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Таке посягання, як правило, здійснюється у людних або громадських місцях, зазвичай з ініціативи правопорушника, супроводжується нецензурною лайкою та/або фізичним насильством, пошкодженням майна і призводить до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.
За зовнішніми ознаками хуліганство певним чином схоже на ряд інших злочинів, зокрема на ті з них, що посягають на здоров'я, честь і гідність людини, її майно. Критеріями розмежування цих діянь є насамперед об'єкт посягання, що визначає правову природу та суспільну небезпечність кожного з них, і мотив як ознака суб'єктивної сторони злочину.
Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок. Проявами особливої зухвалості під час цих дій є нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством, знищення або пошкодження майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту тощо.
Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності від злочинів проти особи.
Хоч хуліганські дії нерідко супроводжуються фізичним насильством і заподіянням тілесних ушкоджень, головною їх рушійною силою є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об'єкти.
Якщо хуліганству передує конфлікт винного з потерпілим (потерпілими), такий конфлікт провокується самим винним як зухвалий виклик соціальному оточенню, і реакція інших на провокуючі дії, в тому числі спроба їх припинити, стають приводом для подальшого насильства.
З урахуванням зазначеного дії, що супроводжувалися погрозами вбивства, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, обумовлені особистими неприязними стосунками, підлягають кваліфікації за статтями КК України, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
Таким чином, для юридичної оцінки діяння за статтею 296 КК обов'язковим є поєднання ознак об'єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб'єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства.
Зміст і спрямованість протиправного діяння, що має істотне значення для його правової оцінки, в кожному конкретному випадку визначається виходячи з часу, місця, обстановки й інших обставин його вчинення, характеру дій винного, а також поведінки потерпілого і стосунків, що склалися між ними.
Така позиція щодо розмежування кваліфікацій дій особи міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 288/1158/16-к.
Відповідно до фактичних обставин даної справи, встановлених на підставі безпосередньо сприйнятих та досліджених судом доказів, зокрема показань обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , обвинувачений ОСОБА_8 та особа, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, під надуманим приводом примусили потерпілого зупинити таксі в якому пересувалися, спробували примусити потерпілого протерти номерний знак автомобілю, а коли він нахилився до знаку, використали їх взаємне розташування та почали його бити.
Обстановка та обставини подій, динаміка їх розвитку й об'єктивні ознаки насильницької поведінки обвинувачених свідчать про те, що вона була зумовлена бажанням протиставити себе суспільству і продемонструвати зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Їх протиправна поведінка не була спровокована агресивними діями потерпілого, а прагненням помститися йому.
В даному випадку потерпілий не міг протистояти обвинуваченим, враховуючи їх чисельну перевагу.
Зазначені обставини дають підстави для висновку про те, що в діях ОСОБА_8 був мотив явної неповаги до суспільства, що є обов'язковою суб'єктивною ознакою злочину, передбаченого ст.296 КК України.
При цьому твердження ОСОБА_8 про те, що він не пам'ятає кого саме він вдарив, потерпілого або особу, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, суд першої інстанції вірно оцінив як агресивну, не контрольовану поведінку, що свідчить про особливу зухвалість - протиправне діяння вчинялося за відсутності зовнішнього приводу та було спрямовано на водія таксі як випадковий об'єкт, а нахабне поводження, було поєднане з насильством.
В рішенні ЄСПЛ у справі «Коробов проти України» (п.65) зазначено, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції у даному кримінальному провадженні навів переконливе обґрунтування на користь висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 за ч.2 ст.296 КК України відповідно до стандарту доказування поза розумним сумнівом. При цьому суд навів належні та переконливі мотиви, з яких він відхилив доводи та альтернативні версії сторони захисту.
При цьому апеляційний суд враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Як установлено з матеріалів кримінального провадження інкримінований ОСОБА_8 злочин був вчинений 06 лютого 2016 року.
Санкція ч.2 ст.296 КК України передбачає покарання у виді обмеження волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до чотирьох років.
За приписами ч.4 ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.296 КК України відноситься до категорії нетяжкого злочину.
Частиною 5 ст.74 КК України передбачено, що особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.
Відповідно до п.3) ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.
Оскільки із дня вчинення інкримінованого ОСОБА_8 нетяжкого злочину минуло понад п'ять років, суд першої інстанції правильно застосував положення ч.5 ст.74 КК України та звільнив обвинуваченого від покарання - у зв'язку із закінченням строків давності.
Відповідно до п.1) ч.1 ст.407 КПК України, суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції має право залишити оскаржуване судове рішення без змін.
Враховуючи викладені обставини апеляційний вважає апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції э законним та обґрунтованим, в зв'язку з чим відсутні підстави для його скасування або зміни.
Керуючись статтями 376, 404, 405, 407, 418, 419, 532 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Іллічівського міського суду Одеської області від 26 липня 2022 року відносно ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду Одеської області набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили, а засудженим ОСОБА_8 , який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4