Номер провадження: 22-ц/813/8681/22
Справа № 1519/21236/2012
Головуючий у першій інстанції Шенцева О.П.
Доповідач Чорна Т. Г.
про відмову у відкритті апеляційного провадження
30.11.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (суддя-доповідач) Чорної Т.Г.,
суддів: Пузанової Л.В.,
Кутурланової О.В.,
розглянувши питання про відкриття апеляційного провадження у справіза позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 04 квітня 2016 року,
встановив:
04 квітня 2016 року Приморський районний суд міста Одеси постановив у зазначеній справі ухвалу про виправлення описок у рішенні Приморського районного суду від 02 грудня 2014 року, на яку 25 жовтня 2022 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу порушивши питання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
В обґрунтування поставленого перед апеляційним судом питання зазначила, що копія оскаржуваної ухвали на її адресу не надходила, до теперішнього часу нею не отримана, а про її існування вона дізналась випадково 12 жовтня 2022 року з Єдиного державного реєстру судових рішень.
Окремо зазначила, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази про повідомлення її про час та місце судового засідання, а також інформація та докази щодо направлення заяви з додатками та судової повістки на її адресу.
Також просила врахувати, що з 2020 року на території України поширилась коронавірусна хвороба (COVID-19), а з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, на термін якого усі процесуальні строки продовжуються.
Враховуючи, що ОСОБА_1 будучі достовірно обізнаною з 31 жовтня 2019 року про наявність ухвали суду від 04 квітня 2016 року, з якою вона не погоджується, не реалізовувала своє право як на отримання копії повного тексту оскаржуваної нею ухвали, так і своє право на оскарження зазначеного судового рішення понад два роки та не надала відповідні докази, які б свідчили про істотні перешкоди чи труднощі, які унеможливили вчинення нею необхідних дій з оскарження ухвали суду першої інстанції у визначений законом строк для його поновлення, ухвалою апеляційного суду від 08 листопада 2022 року вказані ОСОБА_1 підстави для поновлення строку апеляційного оскарження визнані неповажними та відповідно до положень ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга залишена без руху для зазначення інших підстав для поновлення строку.
Також апеляційна скарга підлягала залишенню без руху, оскільки в порушення вимог пункту 3 частини 4 статті 356 ЦПК України скаржником до апеляційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у розмірі 496,20 грн.
Вказати інші підстави для поновлення процесуального строку та надати доказів сплати судового збору заявнику належало протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
25 листопада 2022 року до апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій остання нових обставин суду не повідомилює, а наполягає на тому що копія оскаржуваної ухвали на її адресу не надходила, до теперішнього часу нею не отримана, а про її існування вона дізналась випадково 12 жовтня 2022 року з Єдиного державного реєстру судових рішень. При цьому, в матеріалах справи відсутні жодні докази вручення їй копії оскаржуваної ухвали, а саме по собі ознайомлення з матеріалами справи не є отриманням копії судового рішення.
Також до заяви долучено квитанцію про сплату судового збору у встановленому розмірі.
Норми цивільного процесуального законодавства не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі підстави визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
При цьому поважними причинами пропущення строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення заявника і пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.
Судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, які беруть участь у справі. Поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду без доведеності поважності причин його пропуску не забезпечить рівноваги між інтересами сторін та правової визначеності у цивільних відносинах, які є складовими принципу верховенства права, проголошеного ст.8 Конституції України.
Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України, яка регламентує принцип верховенства права у цивільному судочинстві, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі «Ryabykh v. Ryssia»). Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Воловік проти України» від 06 грудня 2007 року). Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року).
ОСОБА_1 , стверджуючи про наявність поважних причин для пропуску строку апеляційного оскарження рішення суду, не підтвердила належними доказами обставини, які б свідчили про істотні перешкоди чи труднощі, які унеможливили вчинення необхідних дій з подачі апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у визначений законом строк.
Матеріали справи дійсно не містять відомостей про видачу відповідачці копії судового рішення негайно після його проголошення, як це передбачалося частиною другою статті 222 ЦПК України, в редакції, що діяла на час постановлення судового рішення, однак доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію ОСОБА_1 своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов'язків, зокрема вчинення всіх можливих та залежних від неї дій, спрямованих на своєчасне подання апеляційної скарги з моменту коли особа довідалась про його наявність, заявник не надала.
Натомість ОСОБА_1 31 жовтня 2019 року та 12 листопада 2019 року ознайомилась з матеріалами справи в повному обсязі, а її твердження про те що про існування оскаржуваної нею ухвали вона дізналась випадково 12 жовтня 2022 року з Єдиного державного реєстру судових рішень спростовується зробленими нею власноруч відмітками на поданих заявах від 25 жовтня 2019 року та 11 листопада 2019 року (а. с. 155, 156).
Відповідно до частини четвертої статті 357 ЦПК України, якщо заяву про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення строку не буде подано особою у зазначений судом строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Отже, враховуючи наведені вище обставини, положення норм процесуального права, та зважаючи на подання апеляційної скарги після спливу більше двох років з моменту ознайомлення з матеріалами справи, що свідчить про її обізнаність щодо постановлення ухвали суду та як наслідок - відсутність волевиявлення щодо апеляційного оскарження, суд вважає, що вказані заявником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження за відсутності доказів істотних перешкод чи труднощів з реалізації відповідачем права на апеляційне оскарження у визначений законом строк, є неповажними, тому у відкритті апеляційного провадження за поданою ОСОБА_1 апеляційною скаргою слід відмовити.
Керуючись статтею 358 ЦПК України, суд
ухвалив:
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 04 квітня 2016 року.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Т.Г. Чорна
Судді: Л.В. Пузанова
О.В. Кутурланова