Номер провадження: 22-ц/813/8667/22
Справа № 523/4971/22
Головуючий у першій інстанції Мурманова І. М.
Доповідач Лозко Ю. П.
13.12.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Лозко Ю.П.
суддів: Кострицького В.В., Назарової М.В.
за участю секретаря судового засідання - Пінькової К.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 06 жовтня 2022 року
у справі про відшкодування моральної шкоди, завданої діями та бездіяльністю органу державної влади
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Територіальне управління Державного бюро розслідувань розташованого у м. Миколаєві
встановив:
У травні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним вище позовом, в якому просив стягнути з держави Україна, в особі Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві на його користь на відшкодування моральної шкоди 90 000 гривень шляхом безспірного списання коштів з Державного бюджету України.
Позов обґрунтований такими обставинами.
20 грудня 2016 року з внесенням відомостей до ЄРДР було відкрито кримінальне провадження № 42016160000001066 за фактом невжиття заходів працівниками СУ МВС в Одеській області, прокуратури і судом та невиконання рішення суду за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382, ч. 1 ст. 388 КК України, у якому позивача ОСОБА_1 визнано потерпілим. У зв'язку із винесенням 28 травня 2019 року слідчим постанови про закриття кримінального провадження, ОСОБА_1 оскаржено до суду незаконність вчиненої слідчим дії.
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2020 року скаргу ОСОБА_1 щодо незаконних дій слідчого було задоволено. Постанову про закриття кримінального провадження від 28 травня 2019 року скасовано та зобов'язано виконати слідчі (розшукові) дії на встановлення істини у кримінальному провадженні, зазначені в мотивувальній частині ухвали.
У зв'язку із невиконанням ухвали слідчого судді від 28 лютого 2020 року, на заяву ОСОБА_1 слідчим надана відповідь від 27 серпня 2020 року про те, що у вказаному вище провадженні на даний час жодній особі не повідомлено про підозру.
На звернення ОСОБА_1 до процесуального керівника - прокурора у відповіді від 06 липня 2021 року повідомлено про винесення слідчим постанови про закриття кримінального провадження 30 червня 2021 року за відсутністю встановлення в діянні складу правопорушення (п.2 ч.1 ст. 284 КПК України). Копію цієї постанови слідчого Базелюк А.О. не отримував, заяву останнього від 12 липня 2021 року щодо видачі її копії не розглянуто, що стало підставою звернення ОСОБА_1 до суду зі скаргою на бездіяльність слідчого.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду від 15 квітня 2022 року скаргу ОСОБА_1 щодо бездіяльності слідчого задоволено та зобов'язано надіслати останньому копію постанови про закриття кримінального провадження № 42016160000001066.
Позивач зазначає, що невиконання органом державної влади вказаної ухвали, яка набрала законної сили порушує його права та законні інтереси.
Водночас ОСОБА_1 посилається на те, що законодавством гарантовано відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої внаслідок порушення її права, що полягає у душевних стражданнях, яких фізична або юридична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, яка відшкодовується державою.
Завдану бездіяльністю органу державної влади моральну шкоду позивач оцінює у 90 000 гривень, що виразилась у втраті спокійного ритму його життя, обуренні і гніву та негативно відобразилася на життєвих стосунках з оточуючими.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 06 жовтня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у м. Миколаєві про відшкодування моральної шкоди, завданої службовою особою державного органу залишено без руху, зокрема, у зв'язку з несплатою позивачем судового збору за подання позову майнового характеру та надано строк десять днів з дня отримання копії цієї ухвали для виправлення недоліків.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на незаконність ухвали суду першої інстанції у вказаній вище частині, оскільки вважає висновок суду першої інстанції про те, що ним має бути сплачений судовий збір, за подання вказаного вище позову не ґрунтується на законі та суперечить пункту 13 частини 2 статті 13 Закону України Про судовий збір, згідно якого судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади.
Правом на відзив на апеляційну скаргу відповідач не скористався.
У судове засідання учасники справи не з'явилися, будучи повідомленими належним чином про дату, час і місце розгляду справи. Від скаржника ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за його відсутністю.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в оскаржуваній частині, в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає задоволенню з огляду на таке.
Апеляційна перевірка судових рішень, ухвалених судом першої інстанції, є гарантією реалізації права на судовий захист.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Судове рішення в оскаржуваній частині вказаним вимогам не відповідає.
Відповідно до пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України Про судовий збір судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття провадження, суд першої інстанції на зазначене увагу не звернув, і не урахував, що позивач самостійно визначає предмет та підстави позову, а тому при вирішенні питання щодо наявності підстав для звільнення заявника від сплати судового збору необхідно було виходити саме із заявлених позивачем підстав позову. Оскільки позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_1 обґрунтовував саме незаконною, на його думку, бездіяльністю органу державної влади, за подання такої позовної заяви та її розгляд у суді, відповідно до пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України Про судовий збір, судовий збір не справляється.
Такий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі №342/1225/18, провадження №61-15914св19, та від 30 червня 2020 року у справі №341/2111/18, провадження №61-1937св20.
Суд першої інстанції помилково врахував правову позицію, висловлену у постанові Верховного Суду у справі №761/11472/15-ц від 28 листопада 2018, оскільки не взяв до уваги, що позивач подав позов до органу державної влади про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями, бездіяльністю відповідача, що є підставою для звільнення позивача від сплати судового збору згідно пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України Про судовий збір.
Висновки, висловлені у вказаній постанові Верховного Суду, про те, що вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, жодним чином не спростовують факту звільнення позивача від сплати судового збору за подання позову до органу державної влади про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.
Отже є безпідставною вимога суду першої інстанції щодо необхідності сплати позивачем судового збору, оскільки останній звільнений від сплати судового збору з підстав, передбачених пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України Про судовий збір.
Відповідно до частини 6 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З огляду на наведене вище, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду в оскаржуваній частині скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 374, 379, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 06 жовтня 2022 року в оскаржуваній частині скасувати, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Дата складення повної постанови - 13 грудня 2022 року.
Головуючий Ю.П. Лозко
Судді: В.В. Кострицький
М.В. Назарова