Справа № 451/1071/22
Провадження № 1-кп/451/158/22
іменем України
13 грудня 2022 року місто Радехів
Радехівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ;
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за реєстраційним №12022142280000085 від 04.10.2022, відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Радехів Львівської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , фактично проживаючого у АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, не депутат, освіта середньо-спеціальна, не працюючого, розлученого, має на утримані одну малолітню та двох неповнолітніх дітей, раніше судимоговироком Радехівського районного суду від 24.03.2022 за ст. 126-1 КК України до покарання у виді арешту терміном 2 місяці, покарання відбув,
який обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України, -
за участю:
прокурора ОСОБА_4 ;
обвинуваченого ОСОБА_3 , -
встановив:
ОСОБА_3 , 25.09.2022 близько 21:00 год, перебуваючи на подвір'ї господарства, що в АДРЕСА_2 під час словесного конфлікту із ОСОБА_5 , умисно наніс один удар молотком в ділянку лівого стегна та два удари молотком в ділянку лівої ступні останнього, спричинивши, при цьому, ОСОБА_5 тілесні ушкодження у виді двох синців на лівій нозі, що відноситься до тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості.
Таким чином, ОСОБА_3 спричинив потерпілому умисні легкі тілесні ушкодження, тим самим вчинивши дії, передбачені частиною 1 статті 125 КК України.
З огляду на позицію сторін, відповідно до якої вони не оспорюють обставини кримінального провадження, переконавшись у правильності розуміння сторонами змісту цих обставин та зважаючи на відсутність сумнівів у добровільності такої позиції, суд постановив визнати недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які учасниками судового провадження не оспорюються та вважає за необхідне, зважаючи на вимоги частини 4 статті 349 КПК України, допитати обвинуваченого та дослідити його характеризуючі дані.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину по пред'явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України, визнав повністю. Суду пояснив, що він дійсно під час словесного конфлікту із ОСОБА_5 , умисно наніс останньому три удари молотком в ділянку ноги. Конфлікт виник на ґрунті ревнощів відносно дружини потерпілого. Розкаюється у вчиненому, просить суд суворо не карати.
Показання обвинуваченого ОСОБА_3 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Потерпілий у судове засідання не з'явився, скерував на адресу суду заяву, за змістом якої повідомив суд, що з обвинуваченим не примирився, просить справу розглядати у його відсутності, при винесенні рішення покладається на розсуд суду.
Прокурор просить суд призначити обвинуваченому міру покарання в межах санкції частини 1 статті 125 КК України у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єктивно з'ясувавши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, суд вважає доведеним факт спричинення ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_5 умисних легких тілесних ушкоджень, тобто вчинення ним кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України.
Обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , судом не встановлено.
При цьому, суд зазначає, що в силу вимог статті 66 КК України щире каяття віднесено до пом'якшуючих обставин, які враховуються судом при призначенні покарання. Разом з тим, на переконання суду, у даному випадку така обставина як щире каяття обвинуваченого ОСОБА_3 носить лише формальний характер.
За змістом правової позиції Верховного Суду у справі № 166/1065/18 від 18.09.2019 розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися у визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення і в матеріалах кримінального провадження.
Однак, у матеріалах кримінальної справи стосовно ОСОБА_3 відсутні дані на підтвердження того, що він намагався будь-яким чином виправити ситуацію, що склалась, чи налагодити відносини з потерпілим.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , судом не встановлено.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на вимоги статті 65 КК України та роз'яснення, викладені в пункті 1 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2013 №7, враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, обвинувачений ОСОБА_3 вчинив умисне кримінальне правопорушення, яке відповідно до статті 12 КК України є кримінальним проступком.
Обвинувачений ОСОБА_3 має зареєстроване місце проживання, офіційно не працевлаштований, добре характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, однак раніше судимий.
Таким чином, об'єктивно з'ясувавши всі обставини в їх сукупності, вирішивши питання, передбачені статтею 368 КПК України та врахувавши обставини, передбачені статтею 65 КК України, у тому числі відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, а також зваживши на приписи статті 52 КК України суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити покарання в межах санкції частини 1 статті 125 КК України у виді громадських робіт.
Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням ст. 65-67 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до вимог ст. 50 КК України, мети покарання.
Про необхідність призначення саме такого покарання, на переконання суду, свідчать ті обставини, що ОСОБА_3 , вчинивши кримінальний проступок, своєю поведінкою не продемонстрував усвідомлення протиправності вчиненого ним суспільно небезпечного діяння.
Також, при призначенні покарання судом враховано, що ОСОБА_3 відбув покарання за вироком Радехівського районного суду Львівської області від 24.03.2022 у виді арешту строком 2 (два) місяці (довідка ДУ «Львівська установа виконання покарань (19)» від 08.09.2022).
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Долю речових доказів вирішити в порядку вимог статті 100 КПК України.
Процесуальних витрат не понесено.
Зважаючи на те, що запобіжний захід стосовно обвинуваченого судом не обирався і клопотання щодо обрання такого обвинуваченому стороною кримінального провадження не заявлялось, тому суд доходить переконання про відсутність підстав для вирішення цього питання.
Керуючись статтями 368, 371, 374 КПК України, Радехівський районний суд Львівської області, -
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України, та призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 150 (сто п'ятдесят) годин.
Речовий доказ - молоток, який знаходиться у спец пакеті Національної поліції України № 2037952, та перебуває на зберіганні у кімнаті зберігання речових доказів відділення поліції №1 Червоноградського районного відділу поліції ГУ Національної поліції у Львівській області - знищити.
Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Радехівський районний суд Львівської області.
Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий суддяОСОБА_6