Справа № 462/6136/22
13 грудня 2022 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Іванюк І.Д., вивчивши матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ЕАР № 5631413 від 19.07.2022,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 10.11.2022 року звернувся до суду з позовом, в якому просить поновити строк на звернення до суду із адміністративним позовом; визнати протиправною та скасувати постанову інспектора Управління патрульної поліції у Львівській області Багнюка Ю.І. серії ЕАР № 5631413 від 19.07.2022 року.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 14.11.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та вказано, які саме недоліки та в який строк, позивачу слід їх усунути.
09 грудня 2022 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 на виконання вимог вказаної ухвали суду, до якої долучено копію паспорта та квитанцію про сплату судового збору.
Вивчивши матеріали поданої заяви з додатками, суддя дійшов наступного висновку.
Із матеріалів позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 пропущення строку на звернення до суду мотивує тим, що на постанову від 19.07.2022 року подав скаргу начальнику Управління патрульної поліції у Львівській області із клопотанням про поновлення, пропущеного з поважних причин, строку оскарження. На вказану скаргу 09.09.2022 року позивач отримав лист начальника УПП у Львівській області Пилипенка Р. № Б-2000/41/12/01-2022 від 31.08.2022 року про те, що підстав для поновлення строку на оскарження постанови немає, оскільки ОСОБА_1 було відомо про винесення постанови, а отже в останнього була можливість поцікавитися провадженням у справі. У заяві від 09.12.2022 року, поданій на виконання ухвали суду від 14.11.2022 року, позивач лише зазначає, що ним вже долучено до позовної заяви докази поважності пропуску строку на звернення до суду, не вказуючи інших підстав, відмінних за змістом від тих, які зазначені у позовній заяві та яким вже надано оцінку Залізничним районним судом м. Львова.
Як роз'яснено судом в ухвалі від 14.11.2022 року, згідно із ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Згідно із позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 26.01.2021 у справі № 757/48987/18-а, законодавче обмеження строку оскарження судового рішення десятиденним строком з дня вручення постанови у справі про адміністративне правопорушення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Таким чином, звернення особи до вищестоящого органу зі скаргою на постанову по справі про адміністративне правопорушення не є досудовим вирішенням спору, а є альтернативним способом захисту своїх прав, що підтверджує відсутність підстав для встановлення тримісячного строку для звернення до суду із вказаним позовом. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 757/48987/18-а, від 07 грудня 2020 року у справі № 522/14986/19.
Статтею 161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду (справа «Стаббігс та інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»). При цьому, встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного процесу та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 19.05.2010 708/11/13-10 з посиланням на практику Верховного Суду України, оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на оскарження, суд повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів, а також з того, чи мав заявник можливість своєчасно реалізувати своє право на оскарження. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджується належними доказами.
Однак, позивачем не наведено об'єктивних причин неможливості звернення до суду із позовом у встановлений законом строк та не долучено доказів поважності причин пропуску строку на звернення до суду.
Водночас позивач невірно тлумачить норми процесуального права, вважаючи що частину другу статті 286 КАС України слід застосовувати з врахуванням частини четвертої статті 122 КАС України. З даного питання Верховним Судом сформована усталена судова практика (справи № 757/48987/18-а, № 522/14986/19), яка спростовує доводи позивача, що вже неодноразово доводилось до його відома при поданні аналогічних позовів.
Виходячи з наведеного, вважаю, що підстави для поновлення строку на оскарження постанови від 19.07.2022 року не можуть бути визнані поважними та такий поновленню не підлягає.
Згідно із п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених ч.2 ст. 123 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи наведене, зокрема, що підстави пропуску строку звернення до суду не можуть бути визнані судом поважними, вважаю, що позовну заяву ОСОБА_1 слід повернути позивачу.
Керуючись ст. 123, 169, 286, 241-243 КАС України,
постановив:
адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ЕАР № 5631413 від 19.07.2022 року - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: І.Д. Іванюк