Дата документу 13.12.2022
Справа № 334/5867/22
Провадження № 2-з/334/56/22
13 грудня 2022 року суддя Ленінського районного суду м. Запоріжжя Козлова Н.Ю., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,
12 грудня 2022 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту до розгляду справи по суті на автомобіль марки Hyundai, модель Santa fe, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , належний на праві власності ОСОБА_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Заява про забезпечення позову мотивована наступним:
16.09.2021 року ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 позику у розмірі 4740 доларів США, строком до 16.09.2022 року шляхом передачі цієї суми готівковими коштами із рук в руки. Факт надання позики у розмірі 4740 доларів США строком до 16.09.2022 року підтверджується відповідною розпискою від 16.09.2021 року, яку склав та підписав власноруч відповідач.
Відповідачем в період з 16.09.2021 року по 16.09.2022 року частково виконано свої зобов'язання у розмірі 3000 доларів США. Проте залишок у розмірі 1740 доларів США, відповідач повертати не хоче.
Відповідно до вищевказаної розписки, у разі не повернення грошових коштів у строк до 16.09.2022 року, боржнику нараховується 0,5 відсотків за кожен день прострочення.
Станом на 06.12.2022 року прострочення складає 81 день, що в свою чергу складає (81 день х 8,50 (0,5% за день)) = 688,50 доларів США.
Таким чином, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 2428,50 доларів США (1740 залишок + 688,50 відсотки за кожен день = 2428,50 доларів США).
Дослідивши надані матеріали, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами .
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Згідно з п. 1, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно з п. 6 зазначеної постанови особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.
Крім того, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
ОСОБА_1 порушуючи питання про забезпечення позову, просить накласти арешт на автомобіль, який належить ОСОБА_2 до вирішення позовної заяви по суті.
Суд зазначає, що наявність спору не є безумовною підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Виходячи з вищевикладеного, оцінивши додані до заяви докази, суд вважає заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 149-150 ЦПК України, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання її копії.
Згідно з ст. 354 та відповідно до п. 8 та п.п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається шляхом подання апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Запоріжжя до Запорізького апеляційного суду.
Повний текст ухвали виготовлено 13.12.2022 року.
Суддя: Козлова Н. Ю.