Справа № 307/4720/22
Провадження № 3/307/1877/22
12 грудня 2022 року м. Тячів
Суддя Тячівського районного суду Закарпатської області Бряник М.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 передбачене ч. 2 ст. 204-1 КУпАП,
З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що 27 листопада 2022 року близько 19 год. 10 хв. прикордонним нарядом «Група реагування» від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) на напрямку №263 прикордонного знаку (територія Тячівської об'єднаної територіальної громади Тячівського району Закарпатської області) на відстані 80 метрів від лінії державного кордону було виявлено та в подальшому затримано громадянина України ОСОБА_1 , який спільно з громадянином України ОСОБА_2 здійснив спробу незаконного перетину державного кордону з України до Румунії поза пунктами пропуску через державний кордон, чим порушив вимоги ст. 9, ст. 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року, тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 204-1КУпАП, а саме: спроба незаконного перетинання державного кордону України будь - яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України, вчинене группою осіб.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав. Стосовно обставин справи, пояснив, що вони з дружиною на власному автомобілі їхали по автодорозі в напрямку смт. Солотвино, де на дорозі прикордонники зупинили їх автомобіль. Під час перевірки документів його було затримано та доставлено до прикордонного загону, де йому повідомили про вчинення ним спроби незаконного перетину кордону. Ствердив, що жодної спроби щодо вчинення незаконного перетину державного кордону він не вчиняв. Посилався на поданий його захисником під час розгляду справи GPS трекер з його телефону на якому відображено траєкторію руху того дня. Жодної особа на прізвище ОСОБА_2 йому не відома та таких він не знає. Заяву з визнанням його вини підписати його примусили, повідомивши, що в противному випадку він з дружиною не побачиться. Ціль поїздки в смт. Солотвино пояснив необхідністю відвезти дружину на лікування, на підтвердження чого додав інформацію про наявність в неї захворювання.
Просив визнати його невинуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2ст .204-1 КУпАП, оскільки такого не вчиняв.
Захисник Ракоц І.В., в судовому засіданні підтримав ОСОБА_1 та просив справу про адміністратвине правопорушення закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 показала, що вони разом з ОСОБА_1 , вечері 27.11.2022 року, рухалися на власному автомобілі в напрямку смт. Солотвина, де на блок пості їх зупинили прикордонники. Після предявлення ними документів, що посвідчують їх особу , її чоловіка було затримано. Оскільки їй не повідомили місце куди відвезли її чоловіка, їй прийшлося його шукати. Жодна особи на прізвище ОСОБА_4 з ними в автомобілі не перебувала та така особа їй не відома.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , його захисника та покази свідка ОСОБА_3 , розглянувши дану справу вважаю, що у діях ОСОБА_1 відсутня подія і склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, виходячи з наступного.
З протоколу адміністративного затримання від 27.11.2022 року вбачається, що ОСОБА_1 , затримано 27.11.2022 року та поміщено у пункт тимчасового тримання відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 » та звільнено о 13 год. 20 хв. 29.11.2022 року, на підставі з'ясування обставин правопорушення.
Як вбачається з протоколу затримання ОСОБА_1 , такий складено уповноваженою особою ОСОБА_5 .
З письмових пояснень лейтенанта ОСОБА_5 , яким складено протокол затримання вбачається, що близько 19 год. 10 хв. 27 листопада 2022, під час виконання наказу на охорону державного кордону в прикордонному наряді «Группа реагування» в районі 263 прикордонного знаку, було виявлено громадянина України ОСОБА_2 мешканця Дніпропетровської області спільно з громадянином України ОСОБА_1 мешканцем м. Київ, які прибули до околиці м. Тячів і при перевірці документів не змогли вказати мету знаходження поза містом в прикордонній смузі. В ході фільтраційних заходів вказані громадяни визнали, що мають намір незаконно перетнути державний кордон з України до Румунії. (а.с. 8).
При цьому, ні з вказаного рапорту, ні з протоколу затримання та протоколу адміністративного правопорушення не можливого встановити в який саме спосіб вказані особи здійснювали таку спробу та взагалі чи мала місце така спроба.
Аналізуючи в сукупності пояснення ОСОБА_1 , покази свідка та долучені під час розгляду справи відомості з GPS трекера з телефону затриманої особи, а також зміст письмових пояснень особи, яка затримувала ОСОБА_1 слід констатувати, що з цих пояснень можливо встановити місце затримання ОСОБА_1 , а саме місце розміщення «Контрольного посту», що на виїзді з міста Тячів. Під час розгляду справи встановлено, що вказний «Контрольний пост» розташований прямо на автошляху Н-09 - національного значення, що починається в м. Мукачів, проходить через місто Тячів та закінчується в м. Львів. Саме ж по собі, письмове визнання вини з поясненнями, існування у ОСОБА_1 наміру незаконно перетнути кордон, які не визначені у часі та способі такого виїзду, не може свідчити про вчинення спроби перетину державного кордону затриманою особою.
Посадовою особою, яка складала протокол про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення в групі, обставин щодо місця затримання вказаних осіб, яке знаходиться на дорозі міжрегіонального значення не враховано, хоч такі як встановлено під час розгляду справи, були основними доводами наявності у ОСОБА_1 умислу на спробу незаконного перетину кордону.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.97 №475/97-ВР визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 цього Кодексу орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтями 251 та 252 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частиною 2 ст. 251 та ст. 252 КУпАП встановлено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП).
Відповідно до диспозиції ч.2 ст.204-1 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 204-1 КУпАП, полягає у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, вчинених групою осіб. Відповідно до вимог Закону України «Про державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Оцінюючи протокол про адміністративне правопорушення ЗхРУ №006762 від 28.11.2022 року та долучені до нього матеріали справи, вважаю, що спроба перетину ОСОБА_1 будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України, вчинена групою осіб, не доведена оскільки відсутні будь-які належні та допустимі докази, що свідчать про спробу перетину ним кордону. Будь-яких інших доказів, які б надавали можливість стверджувати про вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення, матеріали справи не містять.
Особливу увагу слід приділити строку затримання особи ОСОБА_1 , який будучи затриманий 27.11.2022 утримувався аж до 13 год. 20 хв. 29.11.2022, з метою зясування обставин правоворушення. При цьому утримуючись до 29.11.2022 протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 було складено 28.11.2022, з чого вбачається, що обставини вчинення адміністративного правопорушення було з'ясовано вже 28.11.2022 , а не як це зазначено в протоколі про адміністративне затримання - 29.11.2022.
Згідно зі ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений і обов'язок доводити свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
З контекстного аналізу зазначених вимог закону випливає, що висновки судді щодо оцінки доказів мають вказуватись у точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи.
Суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю відповідно до вимог ст. ст. 252, 280 КУпАП.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 284 КУпАП постанова про закриття справи виноситься, зокрема, при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
З урахуванням наведених обставин, вважаю, що провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_6 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 124, 247 п. 1, 252, 280, 283, 284 КУпАП,
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду на протязі десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.
Суддя М.М. Бряник