Справа № 640/8321/18
н/п 2/953/34/22
02 грудня 2022 року Київський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого - судді Губської Я.В.,
при секретарі Мордухович К.Г.,
за участі позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача адвоката Тимошенко Д.В.,
відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (за адресою: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_4 (за адресою: АДРЕСА_3 ), за участю третьої особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Алтуніна Т.П.( АДРЕСА_4 ) про визнання заповіту недійсним,-
11 травня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив суд: Визнати заповіт ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , посвідчений 03.04.2018 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Алтуніною Тетяною Петрівною недійсним. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 7204,80 грн., які складаються з витрат на правову допомогу у розмірі 6500 грн. та судового збору у розмірі 704,80 грн.
В обґрунтування позовних посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер його батько, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті батька його сестра ОСОБА_2 передала йому копію заповіту, складеного і записаного зі слів батька приватним нотаріусом ХМНО Алтуніною Тетяною Петрівною власноруч 03.04.2018р. о 13год.50 хв. у приміщенні Харківської міської клінічної лікарні №13 та копію витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі №51471799 від 03.04.2018р. Відповідно до тексту заповіту, приблизно за 4 години до своєї смерті ОСОБА_5 , нібито діючи добровільно і перебуваючи у здоровому розумі та ясній пам'яті, розуміючи значення своїх дій, заповів належну йому частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_5 ОСОБА_2 , а земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_6 , заповів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Текст заповіту складений і записаний зі слів ОСОБА_5 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Алтуніною Тетяною Петрівною власноруч, як зазначено у заповіті, у зв'язку з похилим віком та станом здоров'я заповідача. До своєї смерті ОСОБА_1 не висловлював ніяких міркувань та бажань щодо поділу після смерті належного йому майна. Тому факт наявності заповіту на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_4 дуже здивував позивача. Заповіт складений приблизно за 4 години до смерті, коли він перебував в тяжкому стані. В момент складання заповіту батько не міг усвідомлювати своїх дій, 02.04.2018 року він перебував у важкому стані, недочував, не реагував на позивача та зовнішнє середовище, не відповідав на звернення до нього та не виражав будь-які ознаки того, що він усвідомлює події, які відбувались. Причиною смерті ОСОБА_5 відповідно до Довідки про причину смерті № 163 від 04.04.2018 року є двобічна нижньочасткова пневмонія. Вважає, що заповіт має бути визнаний судом недійсним, так як батько під час складання і посвідчення заповіту не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 04.06.2018 року відкрито загальне позовне провадження, призначено проведення підготовчого судового засідання.
Представники відповідачів надали відзиви на позовну заяву, в яких зазначили, що посвідчення заповіту відбувалося відповідно до вимог діючого законодавства України. Під час видачі заповіту ОСОБА_5 усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі. Посилалися на правові висновки, викладені Верховним судом України у постановах від 29 лютого 2012 року № 6-9цс12, від 28 вересня 2016 року № 6-1531цс16, та Верховним судом в постанові від 14 листопада 2018 року № 61-5896св18 та зазначили, що підставою для визнання правочину недійсним за статтею 225 ЦК України може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, яка може бути підтверджена виключно висновком судово-психіатричної експертизи. Тому просили відмовити у задоволенні позовних вимог.
Третя особа приватний нотаріус ХМНО Алтуніна Т.П.надала суду письмові пояснення, в яких зазначила, що 03.04.2018 року нею був посвідчений заповіт від імені ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку зі станом його здоров'я, у приміщенні Харківської міської клінічної лікарні № 13 за адресою: місто Харків, проспект Гагаріна, 137. Посвідчення заповіту відбувалось з дотриманням вимог Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, ЗУ «Про нотаріат», Цивільного кодексу України. До палати ОСОБА_5 учасники нотаріальної дії потрапили з дозволу завідуючої відділенням. До початку нотаріальної дії була проведена конфіденційна бесіда з ОСОБА_5 без присутності його родичів або інших осіб, для того, щоб впевнитись, чи дійсно він бажає скласти заповіт. В ході конфіденційної бесіди ОСОБА_5 висловив свою волю заповісти своє майно доньці ОСОБА_2 та співмешканці ОСОБА_4 . Також заповідач ОСОБА_5 у зв'язку зі станом його здоров'я висловив прохання, щоб текст заповіту йому прочитали вголос та замість нього підписала інша людина. Під час бесіди заповідач ОСОБА_5 не виявляв ознак хвороби або стану, які б свідчили, що він не усвідомлював значення своїх дій та /або не міг керувати ними. ОСОБА_5 чітко відповідав на запитання та адекватно реагував на роз'яснення законодавства України щодо порядку посвідчення заповіту та його наслідків. На особисте прохання заповідача ОСОБА_5 , заповіт був підписаний рукоприкладчиком ОСОБА_6 , а також свідками ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Так як заповіт виготовлявся нотаріусом власноруч в приміщенні лікарні, тобто без використання комп'ютерної техніки, ця процедура була тривалою і відбувалась до 13-ї години 50 хвилин. Весь цей час заповідач ОСОБА_5 перебував у здоровому розумі, ясній пам'яті і своєю поведінкою демонстрував, що він розуміє значення своїх дій і може керувати ними. За весь час, починаючи з 10-ї годин ранку і до 13 години 50 хвилин, медичний персонал лікарні не просив нотаріуса припинити нотаріальну дію за станом здоров'я заповідача та не вчиняв дій, які свідчили про те, що стан здоров'я заповідача погіршився, і він не може приймати участь у нотаріальній дії.
В підготовчому судовому засіданні за клопотанням представника позивача по справі згідно ухвали суду від 05.07.2018 року призначено посмертну судову психіатричну експертизу, проведення якої доручено ХНДІСЕ ім.засл.проф.М.С.Бокаріуса. Витребувано з Харківської міської клінічної лікарні №13 та поліклініки Харківської міської клінічної лікарні №27 медичну документацію відносно ОСОБА_5 . Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.
11.10.2018 року поновлено провадження по справі у зв*язку з не проведенням експертизи.
Згідно ухвали суду від 22.11.2018 року за клопотанням представника позивача призначено комісійну посмертну судово-медичну експертизи за медичною документацією, проведення якої доручено експертам КЗОЗ «Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи». Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.
12.09.2019 року до суду повернута справа разом з висновком комісійної посмертної судово-медичної експертизи №08/14/2019/пп від 13.05.2019 року, за висновками якої та за наданої медичної документації, ОСОБА_5 , 1932 р.н. тривалий час страждав серцево-судинними захворюваннями - гіпертонічна хвороба, ішемічна хвороба серця, атеросклеротичний кардіосклероз, атеросклероз аорти та коронарних судин серця. У зв'язку з чим неодноразово знаходився на стаціонарному лікуванні. У 2014 році йому була проведена імплантація ФВР з приводу повної антривентрикулярної блокади. Виходячи із медичної карти стаціонарного хворого № 2093 КЗОЗ «ХМКЛ №27», ОСОБА_5 21.03.2018 надійшов до стаціонару, при цьому, йому встановлений діагноз «негоспітальна двостороння пневмонія, ішемічна хвороба серця, атеросклеротичний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба, фібриляція передсердь, виразкова хвороба шлунку». 22.03.2018 хворий ОСОБА_5 був переведений до КЗОЗ «ХМК № 13». Згідно медичної карти стаціонарного хворого № 1849 цього лікувального закладу, при надходженні до стаціонару, хворий скаржився на задуху, загальну слабкість, сухий кашель, підвищення температури тіла до 38,5 градусів цельсія. Захворів 19.03.2018, коли з'явилися ці симптоми. Після обстеження хворого йому був встановлений діагноз : негоспітальна вогнищева пневмонія 4 гр., важкий перебіг, ХПБ, ХПН 4-5 ст., ішемічна хвороба серця, атеросклеротичний кардіосклероз, фібриляція передсердь, пароксизмальна форма. 03.04.2018 року стан хворого ОСОБА_5 різко погіршився. Згідно щоденникових записів в медичній карті стаціонарного хворого, о 10-00 03.04.2018 стан хворого ОСОБА_5 вкрай важкий за рахунок дихальної та поліорганної недостатності, а також ендогенної інтоксикації. Про це свідчить клінічна картина: рівень свідомості - оглушення, відмічається ціаноз, гіпоксемія (рівень сатурації 60 %), гіпотонія (АТ 85/60 мм рт.ст.). В щоденниковому записі від 03.04.2018 у 12.45 стан хворого не вказаний. О 17.25 зафіксована зупинка ефективного кровообігу (клінічна смерть). Після проведення реанімаційних заходів, що були неефективними, о 17-55 03.04.2018 зафіксована біологічна смерть хворого ОСОБА_5 . Крім того, експертна комісія зазначає, що у медичній картці стаціонарного хворого №1849 відсутні відомості про стан хворого на момент складання заповіту, тобто о 13.40 год 03.04.2018. Але, враховуючи той факт, що приблизно через 8 годин після огляду хворого, хворий помер, тобто у період з 10 до 17.55 знаходився в агональному стані, то слід вважати, що і на момент підписання документу (13.40) він повинен був знаходитися або у тому ж важкому стані, що і о 10.00 годині, або вкрай важкому стані. Згідно літературним даним, стан свідомості - оглушення, це кількісна форма порушення свідомості, з втратою ясності об'єму, змісту і безперервності свідомості. Враховуючи важкий соматичний стан хворого ОСОБА_5 03.04.2018 внаслідок дихальної та поліорганної недостатності, а також ендогенній інтоксикації (АТ 85/60 мм рт.ст., ЧДР 24 уд/хв., сатурація 60 %, акроціаноз, петехіальні геморагічні висипання на тілі) слід вважати, що міра оглушення у хворого може відповідати сопорозному або коматозному станам, при якому пацієнт контакту недоступний, дезорієнтований повністю в собі, часі, ситуації і просторі. У зв'язку з вищенаведеним вважаємо, що хворий ОСОБА_5 , виходячи із стану свого здоров'я, 03.04.2018 не міг розуміти і усвідомлювати свої дії (сприймати зміст тексту, оцінювати події - складання заповіту, знайомитися зі змістом документів, тощо).
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 13.09.2019 року відновлено провадження у справі.
Згідно ухвали Київського районного суду м. Харкова від 12.12.2019 року закрито підготовче провадження у справі, справа призначена до судового розгляду.
Під час судового розгляду позивач та його представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі, надали пояснення з приводу обставин позову та заперечень відповідача.
Відповідачі та його представники також надали свої пояснення та заперечення з підстав, вказаних у відзиву.
За клопотанням учасників судового розгляду судом були допитані свідки, в тому числі завідуюча відділенням невідкладної терапії лікарні, у якій було посвідчено заповіт.
Так, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що вона була присутня при посвідченні заповіту ОСОБА_5 на користь його доньки та цивільної дружини. ОСОБА_5 та членів його родини вона знає тривалий час. Нотаріус почала процедуру посвідчення заповіту після розмови з заповідачем, коли впевнилася у його дійсному волевиявленні. Свідок підписала заповіт замість ОСОБА_5 . При зустрічі у лікарні ОСОБА_5 впізнав її, привітався, розумів процедуру, відповідав на запитання нотаріуса, вів бесіду. Під час процедури реанімаційні заходи відносно ОСОБА_5 не проводилися. Окрім неї були присутні ще два свідки. Посвідчення заповіту було призначено раніше, однак було відкладено, так як у нотаріуса захворіли діти.
Свідок ОСОБА_8 пояснила, що вона була присутня в якості свідка у лікарні при видачі заповіту ОСОБА_5 і поставила свій підпис на заповіті. Заповіт був зачитаний вголос. На запитання нотаріуса ОСОБА_5 , відповідав «так», прислуховувався, кивав головою, нотаріус зупиняла читання заповіту та стежила за реакцією заповідача. Ніяких психічних відхилень у нього не було. Медичний персонал сидів у коридорі, ніяких зауважень з приводу нотаріальної дії від них не було.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що вона є приятелькою ОСОБА_9 , яка наприкінці березня звернулася до неї з проханням бути свідком при посвідчення заповіту її батьком. Однак процедура переносилася 3 рази, що було пов'язано з нотаріусом. В заповіті було два пункти: відносно квартири і відносно ОСОБА_10 . ОСОБА_11 зачитувала заповіт, а нотаріус дивилася по кожному пункту на його реакцію. Він розумів, що відбувалося, реагував спокійно. Лікарі не проводили маніпуляцій. Вона розписалася у заповіті.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснила, що вона працювала завідуючою реанімаційним відділенням 13 лікарні м.Харкова, в якому перебував ОСОБА_5 . За день до посвідчення заповіту до неї звернулася дружина ОСОБА_5 та запитала про можливість скласти заповіт. Вона спитала у ОСОБА_5 і він повідомив, що дійсно хоче скласти заповіт. Наступного ранку учасники були під дверима відділення. Вона зайшла до ОСОБА_5 , він говорив погано, однак відповів, що хоче видати заповіт, свідомість в нього була ясна. Тому вона дозволила провести процедуру. Напередодні у нього була абсолютно ясна свідомість, він розумів, що помирає і хотів встигнути зробити заповіт. Процедура тривала зранку до обіду. Історія хвороби ведеться 3 рази в день. Якщо є погіршення стану пацієнта, то вноситься додатковий запис. Також, лікар-реаніматолог пояснювала терміни, які зафіксовані у медичній документації, що стан оглушення має декілька стадій, в тому числі легке, коли хворий перед тим, як відповісти, декілька секунд замислився, глибоке оглушення - це коли хворий не одразу відповідає на запитання, і оглушення не є агонічним станом. ОСОБА_5 03.04.2018 надавались лише ліки для підтримання тиску, і ніякі реаніматичні заходи під час складання заповіту не проводились, що говорить про те, що стан його був тяжкий, однак стабільний. Також, пояснювала, що реаніматичні заходи приймаються по відношенню до хворого до 40 хв., агонічний стан перед смертю може бути до 1 години, а з 10 год. до 18 год. це ніяк не може бути агонія, за медичними характеристиками.
Аналогічні покази надали в судовому засіданні відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , які були за їх згодою допитані в якості свідків.
Допитані в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_13 повідомили суду, що вони не були присутні в лікарні при посвідченні заповіту, однак вважають, що ОСОБА_5 , був дуже слабий, не міг бачити, чути, тому не міг видати заповіт.
Після допиту свідків та учасників судового розгляду, за клопотанням представника відповідачів ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 01.12.2020 року призначено посмертну судову психіатричну експертизу, проведення якої доручено експертам 18 відділення третьої Харківської обласної клінічної психіатричної лікарні. Провадження по справі було зупинено.
Згідно ухвали Харківського апеляційного суду від 30.03.2021 року відмовлено представнику позивача у задоволенні апеляційної скарги на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 01.12.2020 року, ухвалу суду від 01.12.2020 року про призначення експертизи та зупинення провадження залишено без змін. Цивільна справа направлена до експертної установи для проведення експертизи.
Згідно ухвали Київського районного суду м. Харкова від 15.06.2021 року поновлено провадження по справі для виконання клопотання експерта та витребування доказів.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 17.06.201 року витребувано медичну документацію на померлого та призначено посмертну судову психіатричну експертизу, проведення якої доручено експертам 18 відділення третьої Харківської обласної клінічної психіатричної лікарні, провадження по справі зупинено.
20.08.2021 року до суду повернута цивільна справа разом з висновком судово-психіатричної експертизи № 432 від 13.08.2021 року, згідно якого ОСОБА_5 , за представленими даними, на момент посвідчення заповіту о 13 год. 50 хв. 03.04.2018 р. хронічного, стійкого психічного розладу не виявляв. ОСОБА_5 , за представленими даними, на момент посвідчення заповіту о 13 год. 50 хв. 03.04.2018 р., відповідно до свого психічного стану, був здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 25.08.2021 року поновлено провадження, призначено до судового розгляду.
Після відновлення провадження позивач, представник позивача, відповідачі, представник відповідача в судове засідання не з*явилися, повідомлені належним чином про час та місце судового розгляду.
Представником позивача подано до суду клопотання про виклик експертів до суду для надання пояснень.
Згідно ухвали Київського районного суду м. Харкова від 18.10.2022 року задоволено клопотання представника позивача про виклик експертів.
В судовому засіданні 25.11.2022 року, за участі стоірн, що з*явилися, були допитані експерти ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , які підтвердили надані висновки судових експертиз.
Як пояснив в судовому засіданні експерт ОСОБА_16 , він був членом комісії при проведенні комісійної посмертної судово-медичної експертизи, за результатами якої складений висновок №08/14/2019/пп від 13.05.2019 року. При проведенні експертизи експерти оцінювали соматичний, фізичний стан ОСОБА_5 , який не бачив, не чув, тому і не розумів того, що відбувалося, за медичною документацією, що була надана для експертизи. При проведенні експертизи експертами не зафіксовано психічних захворювань і розладів у ОСОБА_5 , однак на 10 годину ранку стан його був важкий і не міг покращитися на час підписання заповіту, станом на момент складання заповіту даних про стан ОСОБА_5 немає.
Як пояснила в судовому засіданні експерт ОСОБА_15 , вона була членом комісії при проведенні судово-психіатрічної експертизи, за результатами якої складений висновок № 432 від 13.08.2021 року. Висновки експертизи вона підтверджує. Вони базуються на аналізі всієї медичної документації, яка міститься в матеріалах справи, а також показів свідків, які містяться на дисках, долучених до справи. Пояснила, що існує презумпція психічного здоров*я особи і станом на 13год.50хв. в медичній документації не зафіксовано відомостей про те, що ОСОБА_5 мав хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого був нездатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
В подальшому, учасники судового розгляду в судове засідання не з*явились, повідомлені належним чином про час та місце судового розгляду, у зв*язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність, на підставі доказів, наданих сторонами, враховуючи строки розгляду справи та надання пояснень, заперечень сторонами під час судового розгляду.
Третя особа приватний нотаріус ХМНО Алтуніна Т.П. в судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву, в якій зазначила, що просить розгляд справи проводити за її відсутності.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, свідків, суд приходить до наступного.
Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своє смерті.
Згідно зі статтею 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.
Відповідно до частини другої статті 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Тлумачення частини другої статті 1257 ЦК України дає підстави зробити висновок, що для дійсності заповіту волевиявлення заповідача має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Воля - це внутрішнє бажання заповідача визначити юридичну долю спадщини на випадок своєї смерті шляхом складання особистого розпорядження (заповіту). Волевиявлення - це зовнішній прояв внутрішньої волі, який знаходить своє втілення в заповіті, складеному та посвідченому відповідно до вимог, передбачених ЦК України.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 703/4689/18 (провадження № 61-14976св21).
У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від06 листопада 2009 року№ 9 роз'яснено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою-третьою, п'ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Отже, на заповіт як односторонній правочин поширюються загальні правила ЦК України щодо недійсності правочинів. Заповіт може бути визнаний недійсним у тому випадку, коли волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Згідно з частиною першою статті 30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
Відповідно до частини першої статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд має призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін.
Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 755/16032/15-ц (провадження № 61-18092св21).
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року у справі № 496/4851/14-ц (провадження № 61-7835сво19) вказав, що підставою для визнання правочину недійсним згідно з частиною першою статті 225 ЦК України може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Тобто для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, і в основу рішення суду про недійсність правочину не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 554/11179/13-ц (провадження № 61-30685св18), від 02 листопада 2020 року у справі № 326/81/15 (провадження № 61-837св19), від 16 вересня 2021 року у справі № 496/2925/17 (провадження № 61-4247св21).
Однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ч.1,2 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Відповідно до ч.3 ст.12 та ч.ч.1,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Тягар доведення обґрунтованості вимог позову за загальними правилами процесуального закону покладається саме на позивача, а не реалізовується у спосіб спростування доводів пред'явлених вимог стороною відповідача, як беззаперечних. Якщо позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, доведе суду обґрунтованість пред'явлених вимог, то у випадку їх неспростування стороною відповідача у спосіб, визначений законом, такі вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними засобами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справ суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.80 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За змістом частини першої статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Однак, відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 о 17-55 год. помер ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 .
Після його смерті відкрилась спадщина, яка згідно заповіту складається з частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_6 .
Спадкоємцями першої черги є син померлого ОСОБА_1 та донька ОСОБА_2 .
Згідно із заповітом ННВ 264877 від 03 квітня 2018 року, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Алтуніною Т.П., ОСОБА_5 заповів належну йому частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_5 ОСОБА_2 , а земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_6 - ОСОБА_4 . Заповіт посвідчений у приміщені Харківської міської клінічної лікарні №13 за адресою: м.Харків, проспект Гагаріна, буд.137 в присутності свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . У зв'язку з похилим віком і станом здоровя на прохання заповідача заповіт складений і записаний зі слів заповідача нотаріусом власноруч, зачитано свідками вголос, так як через поганий зір заповідач не має можливості прочитати цей заповіт самостійно. Через те, що заповідач сам не може розписатися у зв'язку з поганим зором, на особисте прохання заповідача, у його, свідків та нотаріуса присутності заповіт підписано громадянкою ОСОБА_6 .
Звертаючись до суду з позовом, позивач ОСОБА_1 вказував, що його батько за станом здоров*я під час складання і посвідчення заповіту не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними, оскільки був тяжко хворим і перебував в лікарні, а тому дані обставини є підставою для визнання заповіту недійсним.
Судом при вирішенні даного питання були проаналізовані всі обставини справи, докази, надані сторонами, пояснення учасників щодо стану здоров*я померлого до надходження в лікарню та в лікарні, обставини складання заповіту, допитана лікар - завідуюча реанімації, яка оглядала ОСОБА_5 до складання заповіту та в подальшому, допитані експерти в судовому засіданні, які надали свої висновки щодо стану ОСОБА_5 .
На підставі досліджених доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Так, на підставі пояснень сторін та свідків встановлено, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до того, як потрапив в лікарню 21.03.2018 року з діагнозом «пневмонія», хоча і був похилого віку, однак самостійно себе обслуговував, читав газети, водив автомобіль за 2 тижня до лікарні, проживав цивільним шлюбом з ОСОБА_3 , мав слуховий апарат, але дуже рідко їм користувався. За поясненнями відповідачів ОСОБА_5 багато разів висловлював бажання залишити земельну ділянку у с. Бобровка Харківської області цивільній дружині ОСОБА_3 , де він з нею останні роки проживав, а дочці ОСОБА_2 частину будинку по АДРЕСА_7 , пояснюючи, що це його воля і синові також залишилось майно, яке він успадкує, з врахуванням раніше отриманого майна.
За поясненнями свідків судом встановлено, що після надходження в лікарню ОСОБА_5 хворів, однак з ним постійно перебувала в лікарні ОСОБА_3 , яка його доглядала та з якою він розмовляв. Питання про складання заповіту виникло ще з 26.03.2018 року, однак у зв*язку з тим, що у нотаріуса хворіли діти, питання його складання та посвідчення переносилось.
03.04.2018 року за поясненнями сторін та свідків, лікар дозволила нотаріусу та свідкам пройти до палати, попередньо оглянувши ОСОБА_5 та надавши дозвіл на проведення нотаріальних дій.
За поясненнями нотаріуса, вона 03.04.2018 року окремо від інших розмовляла з ОСОБА_5 , який висловлював бажання скласти заповіт, розуміючи всі обставини того, що відбувається та маючи належний вигляд для проведення нотаріальних дій.
Згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 432 від 13.08.2021 року, ОСОБА_5 , на момент посвідчення заповіту о 13 год. 50 хв. 03.04.2018 р. хронічного, стійкого психічного розладу не виявляв, і за представленими даними, на момент посвідчення заповіту о 13 год. 50 хв. 03.04.2018 р., ОСОБА_5 відповідно до свого психічного стану, був здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Експерт - лікар психіатр Авраменко О.В., яка була доповідачем по даній експертизі, пояснила, що станом на момент складання заповіту даних в медичній документації, та за матеріалами цивільної справи, про те, що ОСОБА_5 був у стані, коли не міг усвідомлювати своїх дій та керувати ними, немає.
Суд, аналізуючи досліджені в ході розгляду справи докази, приходить до висновку, що позивачем не надано доказів абсолютної неспроможності заповідача ОСОБА_1 в момент посвідчення заповіту розуміти значення своїх дій та керувати ними, тобто позовні вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами.
Аналізуючи висновки комісійної посмертної судово-медичної експертизи за матеріалами справи №08/14/2019/пп від 13.05.2019 року, суд зазначає, що дана експертиза була проведена під час підготовчого судового засідання, тільки на підставі медичної документації щодо стану здоров*я померлого ОСОБА_5 . Експерт ОСОБА_16 , який був доповідачем по даній експертизі, в судовому засіданні пояснив, що оцінка стану ОСОБА_5 була проведена на підставі медичних висновків щодо фізичного стану ОСОБА_5 станом на 10-00 год. 03.04.2018 року, а на момент складання заповіту даних щодо стану ОСОБА_5 немає, а тому наданий висновок, що стан хворого не може поліпшитись.
Суд критично ставиться до даного висновку експертизи №08/14/2019/пп від 13.05.2019 року, так як він протирічить показам свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , що були допитані в судовому засіданні під присягою, та які заперечили перебування заповідача під час складання заповіту в такому стані, який не дозволяв йому розуміти і усвідомлювати свої дії (сприймати зміст тексту, оцінювати події - складання заповіту, знайомитися зі змістом документів, тощо).
Покази допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 є послідовними, не протирічать обставинам справи та медичній документації ОСОБА_5 , що була досліджена судом.
Також, суд враховує показання лікаря - реаніматолога ОСОБА_12 , яка пояснивши терміни, що зафіксовані в картці хворого ОСОБА_5 пояснила в суді що таке стан оглушення, які стадії його бувають, як особа реагує на такий стан, і як це впливає на розуміння особи сприймати те, що відбувається. Лікар пояснила, що 03.04.2018 року ОСОБА_5 зранку був у стані легкого оглушення, однак це не стало підставою для неможливості проводити нотаріальні дії щодо складання заповіту та висловлення його волі з приводу цього, оскільки він був у стані, який дозволяє йому розуміти значення своїх дій.
Таким чином, проаналізувавши всі належні та допустимі докази, судом встановлено, що волевиявлення ОСОБА_5 на момент складання та посвідчення заповіту 03.04.2018 було вільним і відповідало його внутрішній волі, що є однією із вимог, додержання якої є необхідною для чинності правочину відповідно до положень статей 203, 215 ЦК України.
Таким чином, суд встановив, що позивачем не доведено наявність підстав, з якими закон пов'язує визнання недійсним заповіту відповідно до ст.ст. 203, 215 ЦК України, а тому у позові слід відмовити саме з таких правових підстав.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст 203, 204, 215, 225, 1257 ЦК України, ст. ст.10,12,13,76-81,89, 102, 110, 197,200,206,258,263-265,268 ЦПК України, суд,
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_9 (за адресою: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_4 (за адресою: АДРЕСА_3 ), за участю третьої особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Алтуніна Т.П.( АДРЕСА_4 ) про визнання заповіту від імені ОСОБА_5 , посвідченого 03.04.2018 року недійсним, відшкодування судових витрат у розмірі 704,80 грн., понесених витрат на правову допомогу в розмірі 6500 грн. - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
На рішення суду першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення, а у випадку проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк для апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Суддя : Я.В. Губська