Справа №366/3462/21
Провадження №2/366/230/22
(заочне)
30 листопада 2022 року смт. Іванків
Іванківський районний суд Київської області
в складі головуючого судді - Гончарука О.П.,
при секретарі - Євтушенко В.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засідання в смт. Іванків в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування», в особі представника, адвоката Синюка Станіслава Леонідовича, до ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди
28.12.2021 Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування», в особі представника, адвоката Синюка С.Л., звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 затрати по виплаті страхового відшкодування в розмірі 225600,00 грн. (двісті двадцять п'ять тисяч шістсот грн., 00 коп.), судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 3 384,00 грн. (три тисячі триста вісімдесят чотири грн, 00 коп.) та судові витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги у розмірі 5 000,00 (п'ять тисяч грн., 00 коп.)
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача посилається на те, що 11.09.2020 між приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування» та ОСОБА_2 був укладений Договір страхування серії PKS №2001496, предметом якого є страхування майнових інтересів власника автомобіля марки «Infinity QX60», державний номерний знак НОМЕР_1 .
06.02.2021 у с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «VolkswagenTRANSPORTER», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням відповідача, ОСОБА_1 та транспортного засобу «Infinity QX60», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 . Згідно постанови Вишгородського районного суду Київської області від 16.03.2021, у справі №363/686/21, вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення ОСОБА_1 ПДР України.
В подальшому до позивача, АТ «ПРОСТО-страхування» звернувся страхувальник із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування і надав при цьому усі необхідні документи.
Позивачем, на підставі зібраних документів, враховуючи умови страхування, було складено страховий акт №150543 від 29.03.2021та здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 353 000,00 грн. (триста п'ятдесят три тисячі грн., 00 коп.) на користь власника пошкодженого транспортного засобу, що підтверджується страховим актом та платіжним дорученням про виплату страхового відшкодування.
На момент ДТП відповідальність ОСОБА_1 була застрахованаПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», тому позивач звернувся до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», яке сплатило на користь позивача страхове відшкодування, в розмірі 127 400 грн. 00 коп. (сто двадцять сім тисяч чотириста грн., 00 коп.).
Розмір збитку визначався на підставі звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 16.02.2021 №12611, відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Infinity QX60»,державний номерний знак НОМЕР_1 , становить 353 000,00 грн. (триста п'ятдесят три тисячі грн., 00 коп.).
Після чого у відповідача залишився залишок невідшкодованої шкоди в розмірі 225 600,00 грн. (двісті двадцять п'ять тисяч грн., 00 коп.).
Позивачем у порядку досудового врегулювання спору було відправлено Претензію №04-2035 від 01.09.2021 на адресу відповідача, яка залишилася без задоволення.
Таким чином, позивач, через представника,адвоката Синюка С.Л. змушений звернутись до суду з даним позовом.
Після виконання вимог частини шостої статті 187 ЦПК України, ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 26.01.2022 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 14.02.2022., про що повідомлено сторони.
Відповідач ОСОБА_1 , 03.02.2022 ознайомилася із матеріалами справи №366/3462/21, на підставі своєї заяви до головуючого судді.
08.02.2022 на електронну адресу суду надійшло клопотання представника позивача, адвоката Синюка С.Л. про підтримання позовних вимог в повному обсязі.У разі необхідності надання додаткових пояснень від позивача,просить забезпечити проведення судового засідання, де братиме участь адвокат Синюк С.Л., в режимі відеоконференції. Проти винесення заочного рішення не заперечує.
14.02.2022 на електронну адресу суду надійшло клопотання відповідача про перенесення судового засідання у зв'язку з неможливістю бути присутньою.
23.02.2022 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Копію ухвалу про відкриття провадження у справі отримано відповідачем 3.02.2022 року, про що свідчить розписка в матеріалах справи, Отже відповідача проінформовано на рахунок строку для подання відзиву на позов, а саме післяотримання зазначеної ухвали в строк,який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та у відповідача було достатньо до цього часу скористатися цим процесуальним правом. Отже, з урахуванням дати отримання відповідача копії ухвали суду від 3.02.2022 року, п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву закінчився. Разом з тим, відзив на позовну заяву до суду був наданий відповідачем до суду 23.02.2022р.
З урахуванням викладеного судом встановлено, що заяви про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву відповідача до закінчення п'ятнадцятиденного строку з дня отримання копії ухвали суду від 26.01.2022 року подано не було, а тому відсутні передбачені законом підстави для продовження строку подання відповідачем відзиву на позовну заяву. Належних, допустимих та достовірних доказів наявності об'єктивних перешкод для реалізації наданого відповідачу права на подання відзиву на позовну заяву суду надано не було.
З огляду на викладене, враховуючи положення ч.2 ст.127, ч.8 ст.178 ЦПК України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для долучення відзиву до матеріалів справи, та здійснення розгляду справи за наявними матеріалами.
Одночасно, в порядку п.4 ч.5 ст.12 ЦПК України, суд вважає за необхідне роз'яснити представнику позивача, що за змістом ч.4 ст.174 ЦПК України подання відзиву, як заяви по суті справи, є її правом, а не обов'язком, і вона не позбавлена можливості надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, а також заперечення проти доводів і міркувань позивача як безпосередньо шляхом особистої участі в судовому засіданні (під час вступного слова), так і шляхом подання до суду письмових заяв з цього приводу згідно положень п.п.2, 3 ч.1 ст.43 ЦПК України
У зв'язку з неявкою сторін 14.02.2022, судове засідання відкладено на 03.03.2022.
24.02.2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації на території України, рішенням зборів суддів Іванківського районного суду Київської області № 3 було тимчасово зупинено здійснення судочинства.
06.03.2022 року розпорядженням Голови Верховного суду України № 1/0/9-22 було змінено територіальну підсудність судових справ Іванківського районного суду до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області.
22.04.2022 року підсудність судових справ Іванківського районного суду було відновлено згідно розпорядження Голови Верховного суду України № 18/0/9-22 від 21.04.2022 року.
Ухвалою від 1 листопада 2022 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду в судове засідання.
В судове засідання представник позивача АТ ««ПРОСТО-страхування», адвокат Синюк С.Л. не з'явився, однак в клопотанні, яке надійшло 08.02.2022 просив розгляд справи проводити без його участі, а за необхідності його участі, проводити в режимі відеоконференції, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, звернулась до суду з заявою про розгляд справи без її участі.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явилися всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Зі змісту ст.12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього процесуального кодексу України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч. 1ст. 81 ЦПК України,кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ч.5 ст. 81 ЦПК України вказано, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Судом встановлено, що 11.09.2020 між АТ «ПРОСТО-страхування» та ОСОБА_2 був укладений Договір страхування «ПРОСТО-КАСКО ПЛЮС», серії PKS №2001496, предметом якого є страхування майнових інтересів власника автомобіля марки «Infinity QX60», державний номерний знак НОМЕР_1 , власником вказаного автомобіля /а.с.6/. Також встановлено, що власником автомобіля марки «Infinity QX60», державний номерний знак НОМЕР_1 , згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 являється ОСОБА_3 . /а.с.9-10/.
06.02.2021 у с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Volkswagen TRANSPORTER», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням відповідача, ОСОБА_1 та транспортного засобу «Infinity QX60», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 ,що підтверджується відповіддю від НПУ (ідентифікатор картки ДТП в системі №3021039651374397) /а.с.11-14/.
Постановою Вишгородськогорайонного суду Київської області від 16.03.2021, у справі №363/686/21, ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАПта накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 (триста сорок) гривень.
Згідно із ч.6 ст.82 ЦПК України постанова суду у справі по адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчиненні вони.
Як вбачається зі змісту даної постанови,06 лютого 2021 року о 21 год. 35 хв. у Київській обл., Вишгородському р-ні, с. Нові Петрівці по вул.Свято-Покровській110, водій ОСОБА_1 під час руху не впевнилась в безпечності та скоїла зіткнення з автомобілем «Infinity QX60», державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався в зустрічному напрямку. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, обидва автомобілі отримали механічні пошкодження. Вказаними діями водій ОСОБА_1 порушила пункт 10.1 Правил дорожньогоруху України, за що передбачена адміністративна відповідальність згідно із статтею 124 КУпАП.
08.02.2021 потерпіла сторона - ОСОБА_2 повідомив АТ «ПРОСТО-страхування» про подію, що має ознаки страхового випадку та заявив про виплату страхового відшкодування /а.с.7-8/.
Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, вих. №12611 від 16.02.2021, який був розроблений на замовлення АТ «ПРОСТО-страхування», вартість матеріального збитку, заподіяного власнику після аварійного пошкодження транспортного засобу «Infinity QX60», державний номерний знак НОМЕР_1 , становить 242 606,64 (двісті сорок дві тисячі шістсот шість грн., 64 коп., відповідно до рахунку №0000327 від 09.02.2021, загальна вартість відновлювального ремонту автомобіля «Infinity QX60», державний номерний знак НОМЕР_1 , становить 423204,60 (чотириста двадцять три тисячі двісті чотири грн., 60 коп.) /а.с.18-54/.
Як вбачається зі страхового акту №150543 від 29.03.2021,виконуючи взяті на себе зобов'язання по Договору, Страховиком - АТ «ПРОСТО-страхування» прийнято рішення про визнання вказаної події страховим випадком та виплату страхового відшкодування за Договором в розмірі 353 000 грн. 00 коп. (триста п'ятдесят три тисячі грн., 00 коп.).
31.03.2021 АТ «ПРОСТО-страхування» здійснило виплату шляхом перерахуваннячастини сумиу розмірі 334 046,00 грн. (триста тридцять чотири тисячі сорок шість грн., 00 коп.) за ремонт транспортного засобу «Infinity QX60», державний номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджено платіжним дорученням №2072 від 31.03.2021 та реєстром безготівкових термінових переказів від 31.03.2021.
Іншу частину суми у розмірі 18 954, 00 грн. (вісімнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят чотири грн., 00 коп.), відповідно до зазначеного страхового акту, АТ «ПРОСТО-страхування» зарахувало у сплату недооплаченої частини страхової премії шляхом взаємозаліку із ЦП7_Агентська група ОСОБА_4 АТ «ПРОСТО-страхування»/а.с.56-58/.
Судом також встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Volkswagen TRANSPORTER», державний номерний знак НОМЕР_2 , була застрахована ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», відповідно до полісу №АР/7843968.
У зв'язку з цим АТ «ПРОСТО-страхування» звернулося до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія'із заявою про страхове відшкодування. Розглянувши дану заяву, ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», прийняла рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 127 400 грн. 00 коп. (сто двадцять сім тисяч чотириста грн., 00 коп.), які 30.08.2021 були перераховані на рахунок АТ «ПРОСТО-страхування».
Правовідносини між сторонами врегульовані положеннями глави 67 ЦК України таЗаконом України «Про страхування».
Статтею 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно вимог ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Із роз'яснень, викладених у п.27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» вбачається, що при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». У випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.
Суброгація допускається у договорах майнового страхування, правовою підставою її застосування є стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування».
Відповідно дост.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно зі статтею 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування згідно з договором майнового страхування, у межах виплаченого відшкодування переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що отримала страхове відшкодування, має до особи.
Також, у порядку суброгації страховик може стягнути із завдавача шкоди лише ту суму, яку він сам виплатив страхувальнику. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов'язанні (кредитора), тому, з урахуванням статті 515 ЦК України, суброгація застосовується лише до майнового страхування.
Таким чином, відповідно до вказаних норм законодавства від дня страхового випадку внаслідок заміни кредитора у зобов'язанні з відшкодування шкоди до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані страхувальнику збитки.
Зважаючи на ту обставину, що позивач (страхова компанія), виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором майнового страхування, отримав від останнього права кредитора до особи, відповідальної за завдані збитки, то спірні правовідносини між сторонами у справі регулюються саме положення ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування».
Виконання страховиком обов'язку з виплати страхового відшкодування страхувальнику відповідно до умов договору добровільного страхування породжує у позивача право вимоги сплачених коштів із заподіювача шкоди у порядку суброгації (Постанова ВС у справі № 752/9026/16-ц від 06.02.2019 року).
Перехід права вимоги за наведеними нормами права (ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування") слід відрізняти від зворотної вимоги (регресу), яка регулюється положеннями ст. 1191 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Системний аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що для її застосування необхідні дві умови: право регресної вимоги до винної особи має третя особа після виконання зобов'язання перед потерпілим; регрес має місце після припинення зобов'язання з відшкодування шкоди.
Зважаючи на викладене, саме положеннями ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" регулюються правовідносини між сторонами у даній справі, так як позивач, АТ «ПРОСТО-страхування», виплативши страхове відшкодування потерпілій стороні - ОСОБА_2 за договором добровільного страхування, отримало від неї право вимоги до особи відповідальної за спричинення шкоди, тобто відповідача, ОСОБА_1 , а тому між сторонами склались правовідносини щодо відшкодування шкоди саме в порядку суброгації.
Ст. 1194 ЦК України передбачено, що в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Таким чином, відповідач ОСОБА_1 , зобов'язана відшкодувати АТ «ПРОСТО-страхування» різницю між фактичним розміром шкоди, що становить 353 000, 00 грн. і страховою виплатою 127 400,00 грн. (353 000,00 грн. - 127 400, 00 грн.), що в підсумку становить 225 600 грн., 00 коп. (двісті двадцять п'ять тисяч шістсот грн., 00 коп.).
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги є законними, обґрунтованими та доведені належними, допустимими доказами.
Позивачем у порядку досудового врегулювання спору 01.09.2021 було відправлено відповідачувих. № 04-2035, яка залишилася без задоволення.
Оскільки до теперішнього часу у добровільному порядку вказана сума страхового відшкодування відповідачем не відшкодована, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого страхового відшкодування у розмірі 225 600 грн., 00 коп. (двісті двадцять п'ять тисяч шістсот грн., 00 коп.).
Щодо судових витрат:
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати: 1) на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставістатті 41 Конвенціїпро захист прав людини і основоположних свобод.Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».
У постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17 (провадження № 61-5662св20) зазначено, що «на підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги представник надав до суду копію договору про надання професійної правничої допомоги від 02 червня 2020 року № 3/20, копію ордера від 16 червня 2020 року та квитанцію від 02 червня 2020 року на суму 3 000,00 грн. Водночас представник не надав детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги,тому немає підстав для стягнення витрат на правничу допомогу».
Судом встановлено, що представництво інтересів позивача здійснювалось Адвокатським бюро «Синюк та партнери» на підставі договору про надання правової допомоги №1 від 02.01.2020 року, ордеру на надання правової допомоги серія АІ №1116322 від 01.11.2021 ( а.с.60, 65-68).
Правнича допомога, обумовлена договором, надавалась, ОСОБА_5 , який є адвокатом, що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС №6423/10 від 15.02.2018 та посвідченням адвоката №64323/10 від 15.02.2018 /а.с.61-62/.
За надану правову допомогу позивач сплатив 5 000 грн., що підтверджується реєстром справ від 01.11.2021 /а.с.69/, детальним описом робіт (наданих послуг) від 30.11.2021 /а.с.73/, акту виконаних робіт від 30.11.2021 /а.с.70/, рахунком-фактурою №20 від 01.11.2021 /а.с.71/., оплата яких підтверджується платіжним дорученням №19578 від 01.11.2021 (а.с.72).
Виходячи з вищезазначеного, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 384,00 грн. (три тисячі триста вісімдесят чотири грн., 00 коп.) та судові витрати, пов'язані з оплатою професійної правової допомоги у сумі 5 000 грн. (п'ять тисяч грн., 00 коп.).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 12, 13, 76- 81, 141,258,259,263-265,280-282, 284, 289, 354ЦПК України, суд
Позов Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування», в особі представника, адвоката Синюка Станіслава Леонідовича до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_4 ,місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» (код ЄДРПОУ24745673, юридична адреса: вул. Герцена, 10, м. Київ, 04050) в якості відшкодування шкоди, суму в розмірі 225 600 грн., 00 коп. (двісті двадцять п'ять тисяч шістсот грн., 00 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» (код ЄДРПОУ 24745673, юридична адреса: вул. Герцена, 10, м. Київ, 04050) судовий збір у розмірі 3 384,00 грн. (три тисячі триста вісімдесят чотири грн., 00 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» (код ЄДРПОУ 24745673, юридична адреса: вул. Герцена, 10, м. Київ, 04050) судовівитрати, пов'язані з оплатою професійної правової допомоги у сумі 5 000 грн. (п'ять тисяч грн., 00 коп.).
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Іванківський районний суд Київської області до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення
Копію заочного рішення не пізніше двох днів з дня його проголошення направити відповідачу рекомендованим листом з повідомленням.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування», юридична адреса: 04050, м.Київ, вул. Герцена,10, п/р НОМЕР_5 в АТ «Райффайзен БАНК АВАЛЬ»
МФО 380805, Код ЄДРПОУ: 24745673
Представник позивача:
Адвокат Синюк Станіслав Леонідович, 04050, м.Київ, вул. Герцена,10, офіс 320
Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4
Суддя: О.П. Гончарук