Справа № 753/24660/21
Провадження № 2/366/431/22
24 листопада 2022 року смт. Іванків
Іванківський районний суд Киїський області в складі:
головуючого - судді Гончарука О.П.,
з участю секретаря судового засідання - Євтушенко В.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу № 753/24660/21 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 в інтересах малолітньої ОСОБА_4 , третя особа: відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, центр надання адміністративних послуг Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області, служба у справах дітей Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області про визнання осіб, такими, що втратили право користування житловим приміщенням та усунення перешкод у розпорядженні нерухомим майном, шляхом зняття реєстраційного обліку,-
Позивачі звернулись до суду з вказаним позовом, у якому просять суд усунути перешкоди у розпорядженні квартири ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шляхом визнання ОСОБА_5 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 та зняття з місця реєстрації ОСОБА_4 .
В обґрунтування позову посилається на те, що позивачі згідно свідоцтва про право власності на житло, яке видано відділом приватизації житла Дарницької районної у м.Києві державної адміністрації від 18 жовтня 2004 року є співвласниками трьох кімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . До грудня 2020 року ще одним співвласником квартири був ОСОБА_6 , який рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 17 грудня 2020 року у справі №753/180/20 був позбавлений права власності на частку у спільному майні та знятий з реєстраційного обліку. У свою чергу, ОСОБА_6 з 2013 року перебував у шлюбі з ОСОБА_5 , у якому у них народилась донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після народження була зареєстрована за вищевказаною адресою. З моменту реєстрації місця проживання відповідача за вказаною адресою не проживали. Після народження дитини відповідачка одразу виїхала з дитиною до смт. Іванків Вишгородського району Київської області де і проживає по теперішній час. У 2018 році рішенням Дарницького районного суду міста Києва шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 розірвано. За наявними у позивача даними відповідач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . За наведених обставин вважає припиненим право відповідача на користування житловим приміщенням з огляду на те, що вона не проживає за зареєстрованим місцем проживання впродовж тривалого часу, тому просить позов задовольнити та визнати відповідача таким, що втратив право користування належним їм житловим приміщенням.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 8 червня 2022 року цивільну справу №753/24660/21 направлено до Іванківського районного суду Київської області.
Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 5 вересня 2022 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 6 жовтня 2022 року залучено до участі у справі центр надання адміністративних послуг Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області, служба у справах дітей Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області.
У підготовче засідання позивачі та представник не з'явилися, однак представник подала заяву, в якій просила провести підготовче засідання у її відсутності, вимоги підтримала та просила задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, вимоги визнала та не заперечувала проти їх задоволення. Разом з тим, просила долучити до матеріалів справи копію свідоцтва про шлюб.
У судове засідання представник центру надання адміністративних послуг Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області як третьої особи, не з'явився, попередньо подавав суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи без участі представника ради, та винести рішення на розсуд суду.
У судове засідання представник служби у справах дітей Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області як третьої особи, не з'явився, попередньо подавав суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи без участі представника ради, та винести рішення на розсуд суду.
Згідно частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Згідно частин третьої, четвертої статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
За нормами частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до такого висновку.
Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини щодо користування житлом, а саме приміщенням будинку, власником якого являється позивач.
Реєстрація місця проживання хоча і не спричиняє за собою виникнення права користування житловим приміщенням, проте обмежує майнові інтереси власника, пов'язані з правом розпорядитися ним.
Статтею 72 ЖК України передбачено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Втрата права користування житловим приміщенням тягне за собою наслідки у вигляді скасування реєстраційного запису про реєстрацію фізичної особи за певним місцем проживання.
У судовому засіданні встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло, яке видано відділом приватизації житла Дарницької районної у м.Києві державної адміністрації від 18 жовтня 2004 року ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 є співвласниками в рівних долях трьох кімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказане також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 170260238 від 12 червня 2019 року та №170260613 від 12 червня 2019 року.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 17 грудня 2020 року (справа №753/180/20) припинено право власності ОСОБА_6 на 1/4 квартири АДРЕСА_3 . Визнано право власності на 1/4 квартири АДРЕСА_3 , що належало ОСОБА_6 , за ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 . Внесено на депозитний рахунок Дарницького районного суду м. Києва кошти ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 в розмірі 270131,00 грн. за квитанцією від 26 вересня 2020 № 40 виплатити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 . Вказане рішення набрало законної сили 18 січня 2021 року.
З надано відповіді № 5 від 4 серпня 2021 року на запит, заклад дошкільної освіти ясла-садок комбінованого типу №5 «Іванко» Іванківської селищної ради, вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відвідувала заклад дошкільної освіти ясла-садок комбінованого типу №5 «Іванко» Іванківської селищної ради з 6 жовтня 2016 року по 28 серпня 2020 року, який знаходиться за адресою АДРЕСА_4 .
Згідно довідки № 427 від 17 серпня 2021 року, встановлено, що ОСОБА_8 дійсно навчається в ОНЗ «Іванківська ЗОШ Й-ЙЙЙ ступенів №1 у 2-Б класі з 1 вересня 2020 року по даний час.
Із заяви, яку посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельниченко Т.Б. від 23 вересня 2021 року, убачається, що ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , цією заявою підтвердили, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в період з 2015 року і по сьогоднішній день не проживали і не проживають в квартирі АДРЕСА_3 .
Разом з тим, суду надано акт про не проживання за адресою реєстрації, а саме, що мешканці будинку АДРЕСА_5 підтвердили, що онука ОСОБА_1 - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та невістка - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в квартирі під АДРЕСА_3 не проживають з 2015 року по сьогоднішній день.
Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до приписів ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Разом з цим, згідно з положеннями статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав (правова позиція Верховного Суду України, висловлена у Постанові від 16 листопада 2016 року, справа № 6-709цс16).
Відтак, за порівняльним аналізом статей 383, 391, 405 Цивільного кодексу України та статей 150, 156 у поєднанні зі статтею 64 Житлового кодексу України слід дійти до висновку що положення статей 383, 391 Цивільного кодексу України, передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на житлове приміщення, будинок, квартиру тощо, від будь яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім'ї, а положення статей 405 Цивільного кодексу України, статей 150, 156 Житлового кодексу України регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім'ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім'ї власника без поважних причин понад один рік (правова позиція Верховного Суду України, висловлена у Постанові від 16 листопада 2016 року, справа № 6-709цс16).
Верховний Суд України у Постанові від 15 травня 2017 року, справа № 734/387/15-ц, зауважив, що «право користування житловим приміщенням може виникати та існувати лише в членів сім'ї власника будинку»; «право відповідачки на користування чужим майном (спірним житловим будинком) підлягає припиненню на вимогу власника цього майна відповідно до положень ч. 2 ст. 406 Цивільного кодексу України».
Аналогічна правова позиція вбачається у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року по справі справа № 357/7940/16-ц.
Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. 77-80 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Таким чином, аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, керуючись положеннями діючого цивільного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення вимоги позивача щодо визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_3 , оскільки судом встановлено, що відповідач тривалий час не проживає в спірній квартирі, не веде нарівні з позивачем як власником будинку спільне господарство.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та частиною четвертою статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У статті 1 Першого Протоколу, підписаного та ратифікованого Україною вказано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Крім того, втручання у право заявника на повагу до його житла має бути не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві». Інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою (див. рішення у справі «Зехентнер проти Австрії» (Zehentner v. Austria), заява № 20082/02, п. 56, ECHR 2009-...). Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві (див. рішення від 27 травня 2004 року у справі «Коннорс проти Сполученого Королівства» (Connors v. the United Kingdom), заява № 66746/01, п. 82). Враховуючи, що виселення є серйозним втручанням у право особи на повагу до її житла, суд має звернути особливу увагу процесуальним гарантіям, наданим особі в процесі прийняття рішення (див. рішення у справі «Зехентнер проти Австрії», зазначене вище, п. 60). Зокрема, навіть якщо законне право на зайняття приміщення припинено, особа вправі мати можливість, щоб співрозмірність заходу була визначена незалежним судом у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції (див., серед багатьох інших джерел, рішення від 9 жовтня 2007 р. у справі «Станкова проти Словаччини» (Stankova v. Slovakia), заява № 7205/02, пункти 60-63; зазначене вище рішення в справі «МакКенн проти Сполученого Королівства», п. 50; рішення від 15 січня 2009 року у справі «Косіч проти Хорватії» (Aosia v. Croatia), заява № 28261/06, пункти 21-23; та рішення від 22 жовтня 2009 року у справі «Пауліч проти Хорватії» (Paulia v. Croatia), заява № 3572/06, пункти 42-45). Відсутність обґрунтування в судовому рішенні підстав застосування законодавства, навіть якщо формальні вимоги було дотримано, може серед інших факторів братися до уваги при вирішенні питання, чи встановлено справедливий баланс заходом, що оскаржується (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy) [ВП], заява №33202/96, п. 110, ECHR 2000-1).
За таких обставин, коли права власника порушені, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні нею права користування та розпорядження своїм майном, суд приходить до висновку, що позивачі правомірно вимагають усунення будь яких порушень їх прав, в даному випадку шляхом визнання особи відповідачів такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Що стосується питання розподілу судових витрат, то з врахуванням вимог в позовній заяві, в якій остання не просить вирішити питання щодо судових витрат, а також положень ст. 13 ЦПК України, за якими суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, суд приходить до висновку, що таке волевиявлення позивача не суперечить вимогам закону та не порушує права відповідача, а тому може бути задоволене судом.
Керуючись ст. 317, 319, 321 ЦК України, ст. 71, 72 Житлового Кодексу Української РСР, ст. 6-13, 76, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити.
Усунути перешкоди у розпорядженні квартири ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шляхом визнання ОСОБА_5 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 та зняття з місця реєстрації ОСОБА_4 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Івнківський районний суд Київської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: О.П. Гончарук