"13" грудня 2022 р. Справа № 363/2330/22
/заочне/
13 грудня 2022 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Лукач О.П.,
за участю секретаря Строкань В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Вишгороді у порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення аліментів,
Рух справи. Процесуальні дії у справі.
10 серпня 2022 року до Вишгородського районного суду Київської області позивач звернулася із вказаною вище позовною заявою, у якій просить стягнути з відповідачів на її користь аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі по 1/4 частині заробітку (доходу) з кожного, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття, а також допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.
Враховуючи, що відповідно до частини шостої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) справа про стягнення аліментів є малозначною, вона розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, встановленому статтею 274 ЦПК України.
Після виконання вимог частини шостої статті 187 ЦПК України, ухвалою Вишгородського районного суду від 29 серпня 2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників провадження та призначено до розгляду на 10:00 7 листопада 2022 року.
У призначене судове засідання з'явилася позивач. Відповідачі не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку.
Як убачається із зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач ОСОБА_3 7 листопада 2022 року отримала судову повістку про її виклик у судове засідання, копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками, причини неявки до суду не повідомила, правом надати відзив на позовну заяву не скористалася.
Позивач не заперечувала щодо розгляду справи без участі відповідачів, проте, враховуючи, що конверт з судовою повісткою, копією ухвали суду про відкриття провадження та копією позовної заяви з додатками, адресований відповідачу ОСОБА_2 , повернувся на адресу суду без вручення з причин «за закінченням терміну зберігання», судове засідання було відкладено на 10:00 13 грудня 2022 року, про що повідомлено сторін, а відповідачу ОСОБА_2 повторно надіслано копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви. Крім цього, відповідачам надіслано судові повістки про виклик у наступне судове засідання шляхом відправлення їм смс-повідомлення, які ними отримано 7 грудня 2022 року.
Уся інформація щодо цього судового провадження міститься на сайті «Судова влада України».
13 грудня 2022 року до суду надійшла заява позивача про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала. До заяви додано копію посвідчення Серії НОМЕР_1 про виплату соціальної допомоги на дитину.
У призначене судове засідання сторони не з'явилися, про день, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, поважності причин неявки суду не повідомили.
Вирішуючи питання про можливість розгляду справи, суд враховує заяву позивача про розгляд справи у її відсутності, належне повідомлення відповідачів про судове провадження, положення стаття 223 ЦПК України, а також право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, яке кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження. А тому суд вважає можливим вирішити справу у відсутності сторін, на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
Оскільки сторони у судове засідання не з'явилися, на підставі частини другої
статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Враховуючи наявність умов, визначених у частині першій статті 280 ЦПК України, суд ухвалив: провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Обґрунтування позову.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у відповідачів народився син ОСОБА_4 , який є рідним онуком позивача.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 22 липня 2021 року, яке набрало законної сили, відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 позбавлені батьківських прав відносно свого сина ОСОБА_4 .
Рішенням виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 21 жовтня 2021 року №460 ОСОБА_4 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування та призначено позивача його опікуном.
ОСОБА_1 , зазначає, що батьки дитини взагалі ніякої матеріальної допомоги на утримання дитини не надають. Разом з тим, дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Такий рівень позивач в повній мірі не зможе забезпечити, а тому відповідачі, мають сплачувати аліменти на утримання дитини.
Відповідачі працездатні, фізично здорові, а тому мають змогу сплачувати аліменти на утримання дитини, інших стягнень з відповідачів не проводиться.
Оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не виконують своїх зобов'язань, передбачених законодавством у добровільному порядку, ніякої матеріальної допомоги на утримання дитини не надають, позивач була змушена звернутися до суду із вказаним позовом.
Щодо правової позиції відповідачів.
Жодних заяв, клопотань, пояснень щодо позовних вимог від відповідачів адресу суду не надходило, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити їх правову позицію щодо предмету спору.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин у їх сукупності, судом встановлено,
ІНФОРМАЦІЯ_2 народився - ОСОБА_4 , актовий записом № 99.
У свідоцтві про народження дитини батьками зазначені: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_3 . Зазначене підтверджується копією свідоцтва про народження серії серія НОМЕР_2 , виданим 3 березня 2018 року Вишгородським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області.
Відповідно до довідки виконавчого комітету Вишгородської міської ради про реєстрацію місця проживання особи №457 від 9 серпня 2018 року, ОСОБА_4 зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_1 , з 4 квітня 2018 року і по теперішній час.
Згідно копії посвідчення Серії НОМЕР_1 , дитині - ОСОБА_4 , 2018 року народження, призначено державну соціальну допомогу до 15 лютого 2036 року.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 22 липня 2021 року у справі №363/3335/20, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав щодо малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішення суду набрало законної сили 26 серпня 2021 року.
21 жовтня 2021 року виконавчий комітет Вишгородської міської ради, розглянувши подання служби у справах дітей та сім'ї Вишгородської міської ради, заяву ОСОБА_5 з клопотанням призначити її опікуном над малолітньою дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , врахувавши що батьки дитини позбавлені батьківських прав, прийняв рішення №460 про надання статусу дитини позбавленої батьківського піклування, встановлення опіки над малолітньою дитиною та закріплення життя, яким ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , надано статус дитини позбавленої батьківського піклування, опікуном призначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , покладено на ОСОБА_1 відповідальність за життя, здоров'я, фізичний і духовний розвиток, підготовку до самостійного життя малолітньої дитини, закріплено за малолітньою дитиною - ОСОБА_4 житло за адресою: АДРЕСА_1 , в якому він зареєстрований та має право користування, встановлено опіку над майном, на яке ОСОБА_4 має право користуватися та призначено відповідальною за його збереження ОСОБА_1 .
Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права.
Частина перша статті 2 ЦПК України - завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина перша статті 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частина перша статті 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Стаття 13 ЦПК України - суд розглядає справи не інакше, як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У статті 12 ЦПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Стаття 174 ЦПК України - при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Частина восьма статті 279 ЦПК України - при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Пункти 1-7 частини першої статті 264 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення.
Позивач, як опікун та законний представник малолітньої дитини звернулася до суду із позовом про стягнення з відповідачів аліментів на утримання дитини.
Пункт 2 частини першої статті 247 СК України - дитина, над якою встановлено опіку або піклування, має право на забезпечення їй умов для всебічного розвитку, освіти, виховання і на повагу до її людської гідності.
Частина друга статті 247 СК України - встановлення опіки та піклування не припиняє права дитини на отримання пенсії, аліментів, відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника та інших соціальних виплат, призначених дитині відповідно до законів України, а також права власності дитини на ці виплати.
Частини перша та четверта статті 249 СК України - опікун, піклувальник зобов'язаний виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечити одержання дитиною повної загальної середньої освіти. Цивільні права та обов'язки опікуна, піклувальника встановлюються Цивільним кодексом України.
Стаття 67 ЦК України - опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. Опікун малолітньої особи зобов'язаний дбати про її виховання, навчання та розвиток. Опікун зобов'язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.
Частина тертя статті 72 ЦК України - опікун самостійно здійснює витрати, необхідні для задоволення потреб підопічного, за рахунок пенсії, аліментів, відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника, допомоги на підопічну дитину та інших соціальних виплат, призначених на підопічну дитину відповідно до законів України, доходів від майна підопічного тощо.
Частина п'ята статті 150 СК України - передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Частина друга статті 166 СК України особа позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Аналогічна норма закріплена у частині четвертій статті 12 Закону України «Про охорону дитинства».
Стаття 51 Конституції України - батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Стаття 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частина третя статті 181 СК України - за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина перша статті 182 СК України - при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення.
Частина друга статті 182 СК України - розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Частина перша статті 183 СК України - частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Також, у пункті 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня
2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі».
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України. Рішення Європейського суду є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.
Стаття 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради Української PCP від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ та набрала чинності для України з 27 вересня 1991 року, - в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (частина друга статті 6 цієї Конвенції).
Стаття 18 Конвенції ООН про права дитини - батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частини перша та друга статті 27 названої Конвенції - держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.
Стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства» - кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
З аналізу зазначених норм законодавства убачається, що позивач уповноважена звернути до суду із позов про стягнення аліментів на утримання дитини, опікуном якої вона є, з відповідачів - батьків, незалежно від того, що вони позбавлених батьківських прав.
Оскільки, позивачем заявлено про необхідність стягнення з відповідачів аліментів на утримання дитини у частці від доходу відповідачів, суд вважає за необхідне стягнути їх саме у вказаний спосіб.
Таким чином, визначаючи розмір аліментів на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , суд враховує матеріальне становище кожної із сторін спору, а саме те, що дитина проживає разом з опікуном, відповідно до вимог сімейного законодавства дитина має право на отримання матеріальної допомоги від батьків.
Відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , є особами працездатного віку, фізично здорові, доказів про наявність медичних протипоказань встановлених відповідачам щодо працевлаштування та заняття певними видами діяльності суду надано не було, інших стягнень з них не проводиться, тому в сукупності оцінених судом доказів, є підстави вважати, що відповідачі спроможні надавати матеріальну допомогу на утримання малолітньої дитини.
Водночас, факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів і ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини (Постанова Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі №759/10277/18).
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи,які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу(групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Висновок суду.
Отже, аналізуючи вищезазначені обставини та факти, враховуючи принципи об'єктивності та справедливості, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з кожного відповідача аліментів на утримання дитини у розмірі по 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно зі статтею 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, тому аліменти слід призначити з 10 серпня 2022 року, тобто з дня пред'явлення позивачем вказаного позову.
Відповідно до статті 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Так, як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.35 постанови №10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», при повному або частковому задоволенні позову майнового характеру до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується ними пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів. Адже солідарне відшкодування судових витрат процесуальним законодавством не передбачено.
Враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення аліментів, на підставі пункту 3 частини другої статті 5 Закону України «Про судовий збір», з кожного відповідача в дохід держави підлягають стягненню витрати на оплату судового збору в розмірі по 496, 20 гривень (992, 40 : 2).
Керуючись статтями 150, 166, 180-183, 191, 247, 249 СК України, статтями 67, 72 ЦК України, статтями 2, 4, 5, 12, 13, 19, 76-83, 141, 174, 247, 259, 263-265, 268, 274-284, 430 ЦПК України, суд
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 10 серпня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 10 серпня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 496,20 гривень.
Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у розмірі 496,20 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення суду складено 13 грудня 2022 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ;
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя О.П. Лукач