"12" грудня 2022 р. Справа № 363/4138/22
12 грудня 2022 року м. Вишгород
Суддя Вишгородського районного суду Київської області Рукас О.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,-
01 грудня 2022 року до Вишгородського районного суду Київської області надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2022 року головуючим суддею по справі призначено суддю Рукас О.В.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 473081 від 17.10.2022 року вбачається, що 27 вересня 2022 року на протязі доби громадянка ОСОБА_1 за місцем проживання вчинила відносно бабусі свого співмешканця, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , домашнє насильство, тобто умисні дії психологічного характеру, а саме: ображала її нецензурною лайкою, внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному здоров'ю ОСОБА_2 .
Таким чином, ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, про дату, час і місце судового розгляду повідомлялася неодноразово належним чином шляхом направлення SMS-повідомлення про дату, час і місце судового розгляду на її номер телефону, що вказаний у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, а також шляхом публікації оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті Вишгородського районного суду Київської області. Про причини неявки не повідомила, будь-яких заяв, клопотань, у тому числі про відкладення судового розгляду, не надходило.
Відповідно до вимог ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини встановлено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Враховуючи ті обставини, що ОСОБА_1 повідомлялася про дату, час і місце судового розгляду шляхом направлення SMS-повідомлення, яке було доставлено її номер телефону, що вказаний у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, шляхом публікації оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті Вишгородського районного суду Київської області, а також враховуючи те, що у протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 своїм підписом засвідчила, що її повідомлено про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення буде здійснюватися у Вишгородському районному суді Київської області, то з урахуванням обов'язку сторін з розумним інтервалом часу самостійно цікавитися провадженням у їх справі, добросовісно користуватися належними процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки суд доходить до висновку, що ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду її справи.
Оскільки ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про дату, час і місце проведення судового розгляду справи про адміністративне правопорушення, клопотань про відкладення судового розгляду суду не надала, а справа про адміністративне правопорушення, передбачене 173-2 КУпАП, відповідно до ч. 3 ст. 268 КУпАП не належить до переліку справ, що розглядаються за обов'язкової присутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності, то суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд доходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
У той же час у п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 року № 2229-VIII встановлюється, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Отже, домашнє насильство як протиправне діяння, відповідальність за вчинення якого передбачена ст. 173-2 КУпАП, вчиняється спеціальним суб'єктом. На це, зокрема, вказує те, що відповідно до положень вищезазначеного Закону домашнім насильством визнається саме діяння, що вчиняється в межах сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які проживають однією сім'єю.
На додаток до цього у ч. 2, 3 ст. 3 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» встановлюється вичерпний перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству, а відповідно і перелік осіб, які можуть бути суб'єктами правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП.
Аналіз ч. 2 ст. 3 вищезазначеного Закону дає можливість зробити висновок, що нею визначено перелік осіб, які в тій чи іншій мірі мають між собою сімейні та родинні стосунки. А у ч. 3 ст. 3 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» встановлюється, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання, а також на суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
У свою чергу з матеріалів справи, у тому числі протоколу про адміністративне правопорушення, заяви потерпілої, письмових пояснень потерпілої вбачається, що ОСОБА_1 вчинила дії, які мають ознаки домашнього насильства, по відношенню до бабусі особи, з якою вона начебто спільно проживає. Тобто, дії, що мають ознаки домашнього насильства, були вчинені ОСОБА_1 по відношенню до особи, з якою вона не має ані сімейних, ані родинних стосунків. Внаслідок цього ОСОБА_1 не підпадає під перелік осіб, визначених у ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Аналізуючи можливість застосування до ОСОБА_1 ч. 3 ст. 3 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд вважає за доцільне зазначити наступне.
У ч. 3 ст. 3 вищезазначеного Закону встановлюється, що законодавство про запобігання та протидію домашньому насильству також поширюється на інших родичів, інших осіб, які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання, а також на суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 не має жодних родинних стосунків та зв'язків з потерпілою ОСОБА_2 , а також не відноситься до суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству. Внаслідок цього єдиною можливою підставою поширення на ОСОБА_1 законодавства у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, залишається встановлення факту пов'язаності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільним побутом, наявності взаємних прав та обов'язків. При чому повинна обов'язково виконуватися умова у вигляді спільного проживання.
Дослідивши матеріали справи, письмові пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , судом було встановлено, що ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_2 , а ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Тобто, особа, в діях якої наявні ознаки адміністративного правопорушення, та потерпіла особа проживають за різними адресами. Це свідчить про невиконання обов'язкової умови ч. 3 ст. 3 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» щодо осіб, пов'язаних спільним побутом.
Крім того, матеріали справи не містять жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, на основі яких суд мав би можливість встановити наявність спільного побуту у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , наявність у них взаємних прав та обов'язків. Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок збирання доказів покладається на органи (посадові особи), що уповноважені на складення протоколу про адміністративне правопорушення, а суд не наділений можливістю збирати та отримувати докази як на підтвердження, так і спростування фактів та обставин вчинення правопорушення, то за наявних матеріалів справи суд доходить до висновку, що факт наявності спільного побуту та взаємних прав, обов'язків у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є недоведеним.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку, що ОСОБА_1 не є особою, на яку поширюються вимоги законодавства у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, а отже, ОСОБА_1 не може бути суб'єктом правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, та нести відповідальність за його вчинення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за таких обставин як відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Оскільки ОСОБА_1 не є та не може бути суб'єктом правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, то у відповідності до вимог ст. 247 КУпАП суд доходить до висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутність всі елементи та ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП. Внаслідок цього провадження у справі за фактом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю у її діях ознак складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено таке стягнення, стягується на користь держави судовий збір, розмір якого відповідно до ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» становить 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Оскільки провадження у справі відносно ОСОБА_1 закривається, то судовий збір не підлягає стягненню з неї на користь держави.
На підставі ст. 173-2 КУпАП, керуючись ст.ст. 23,33, 40-1, 247, 268,283,284 КУпАП,-
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, - закрити у зв'язку з відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня проголошення постанови.
Суддя О.В. Рукас